Шпаргалка по "Гражданско право"

    3. Цивільні відносини можуть регулюватись  актами  Президента України   у   випадках,   встановлених     Конституцією    України.

    4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова    Кабінету   Міністрів   України   суперечить положенням  Цивільного  Кодексу або іншому   закону,   застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

    5. Інші   органи   державної   влади України,  органи  влади Автономної  Республіки  Крим  можуть  видавати  нормативно-правові акти,  що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

    6. Цивільні  відносини регулюються однаково на всій території України. 

20. Дія актів цивільного законодавства у часі

     Акти  цивільного законодавства регулюють  відносини, які виникли з дня  набрання ними чинності.

     Акт цивільного законодавства не має  зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

     Якщо  цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства  застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

     Порядок набрання чинності законами визначається в Конституції України, в якій передбачається, що закон набирає  чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але  не раніше дня його опублікування. Закони та інші нормативні акти не мають зворотної  дій в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. 

21. Дія актів цивільного законодавства у  просторі та за колом  осіб.

     Дія цивільного законодавства у просторі - цивільні відносини регулюються  однаково на всій території України.

     Акти  цивільного законодавства поширюються  на усіх учасників цивільних відносин, що знаходяться на території України. Відповідно до ст.. 2 Цивільного кодексу  учасниками цивільних відносин є  фізичні та юридичні особи, держава  Україна, АРК, територіальні громади, інші суб’єкти публічного права. У  випадках передбачених договором або  законом акти цивільного законодавства  України можуть поширюватися на іноземні держави 

22. Акти  цивільного законодавства  і договір.

    Актами  цивільного законодавства є

• Конституція України , Цивільний Кодекс, закони;
• постанови ВР, КМУ, укази ПУ;
• відомчі акти міністерств;
• акти, прийняті Вищим Судом України та Вищим Господарським Судом України;
• рішення органів місцевого самоврядування;
• звичай ділового обороту (ст.7 ЦК). Види: міжнародні звичаї, внутрішньодержавні, звичаї, що ґрунтуються на звичаєвому праві, судовий звичай, звичай ділового обігу.

    Джерелом  Цивільного права можуть виступати цивільні договори.

    За  загальним правилом дія кожного  нормативного акту розповсюджується на майбутнє, тобто на відносини, які відбуваються після вступу акту в силу. Акти Цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли до моменту набрання чинності (зворотня дія) лише у випадках, передбачених законами і нормативними актами. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом ЦЗ, який втратив чинність, новий акт ЦЗ застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинністі. Всі акти, які прийняті ВРУ, є обов'язковими для виконання на всій території України. ЦЗ визначає громадян України, іноземців та апатридів; юридичних осіб і державу.

    1. Сторони мають право укласти  договір, який не передбачений  актами цивільного законодавства,  але відповідає загальним засадам  цивільного законодавства.

    2. Сторони мають право врегулювати  у договорі, який передбачений  актами цивільного законодавства,  свої відносини, які не врегульовані  цими актами.

    3. Сторони в договорі можуть  відступити від положень актів  цивільного законодавства і врегулювати  свої відносини на власний  розсуд.

    Сторони в договорі не можуть відступити від  положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано  про це, а також у  разі, якщо  обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства  випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

    4. Положення частин першої, другої  і третьої цієї статті застосовуються  і до односторонніх правочинів. 

23. Звичай  у цивільному праві

     Цивільні  відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

     Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене  актами цивільного законодавства, але  є усталеним у певній сфері  цивільних відносин.

     Звичай  може бути зафіксований у відповідному документі.

     Звичай, що суперечить договору або актам  цивільного законодавства, у цивільних  відносинах не застосовується. 

24. Аналогія  в цивільному праві

     Якщо  цивільні  відносини  не  врегульовані  ЦК, іншими  актами цивільного законодавства  або договором, вони регулюються  тими правовими  нормами цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні  за змістом цивільні відносини  (аналогія закону).

     У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних  відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). 

25. Підстави  виникнення цивільних  прав та обов’язків.

     Цивільні  права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

     Підставами  виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

         1) договори та  інші правочини;

         2) створення літературних, художніх творів, винаходів та  інших результатів інтелектуальної,  творчої діяльності;

         3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди  іншій особі;

         4) інші юридичні  факти.

     Цивільні  права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

     У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів  органів державної влади, органів  влади Автономної Республіки Крим або  органів місцевого самоврядування.

     У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

     У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою  виникнення цивільних прав та обов'язків  може бути настання або ненастання певної події. 

26. Здійснення  цивільних прав

     Зміст суб'єктивного цивільного права становлять можливі дії уповноваженої особи. Таким чином, суб'єкт правовідносин шляхом здійснення певної поведінки задовольняє свої потреби та інтереси. Наприклад, зміст права власності полягає в тому, що власник здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном, а в разі порушення цих прав може звернутися за захистом до суду.

     Дії, які здійснює уповноважена особа, називають  способами здійснення суб'єктивного  права.

     Отже, здійснення суб'єктивного цивільного права — це реалізація його змісту через вчинення уповноваженою особою дій, що визначають можливість певної поведінки.

     Цивільні  права здійснюються у межах, наданих особі законами, іншими актами цивільного законодавства та договорами.

     Здійснення  тієї чи іншої дії залежить насамперед від характеру правової норми. Наприклад, згідно з Цивільним кодексом України  покупець, при виявленні недоліків  чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, встановлених обов'язковими для сторін правилами  чи договором, має право за своїм  вибором вимагати від продавця або виробника:

     а) заміни на аналогічний товар належної якості;

     б) відповідного зменшення купівельної  ціни;

     в) безоплатного усунення недоліків товару;

     г) заміни на такий самий товар іншої  моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

     д) розірвання договору та відшкодування  збитків, яких він зазнав.

     Цивільний кодекс України зазначає, що особи здійснюють свої цивільні права на власний розсуд. При цьому відмова від здійснення (нездійснення) особами своїх цивільних прав не буде підставою для їх припинення, крім випадків, передбачених законом[1, c. 121]. 

27. МЕЖИ  ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ  ПРАВ

 

     У загальній формі вимога до належного  здійснення суб'єктивних прав закріплена в ст.68 Конституції, яка передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно  дотримуватися Конституції та законів  України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Межі здійснення права власності  передбачені ст.41 Конституції, яка  встановлює, що використання власності  не може завдавати шкоди правам, свободам і гідності громадян, інтересам  суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

     Власне  усі вимоги до здійснення цивільного права охоплюються вже першою умовою, вказаною у ст.13 ЦК — здійснення його має відбуватися у межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Адже саме цивільне законодавство встановлює заборону завдавати шкоди іншим особам, довкіллю, культурній спадщині, конкурентам, суспільству тощо і визначає наслідки недотримання цієї вимоги. Але, очевидно з метою загострити увагу на особливо важливих аспектах здійснення прав, низка об'єктів далі названа окремо, що виправдано з практичних міркувань. Аналізуючи вимоги до здійснення цивільного права, слід підкреслити, що відповідно до загальної тенденції зростання значення договору при визначенні вимог до здійснення права його положення фактично прирівнюються до норми права.

     Згідно  з ч.2 ст.13 ЦК при здійсненні своїх  прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Це положення ЦК розвиває правило ст.23 Конституції, згідно з якою кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

     Частина 3 ст. 13 ЦК встановлює, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

     Отже, вказана норма забороняє зловживанням правом, розрізняючи два види останнього: 1) умисне завдання шкоди іншій особі  у процесі реалізації свого права; 2) зловживання правом, пов'язане  з використанням недозволених форм його реалізації, але у межах загальнодозволеного типу поведінки щодо цього права.

     Зловживання правом, як і будь-яке правопорушення, призводить до застосування санкції. Загальна санкція передбачена у ст. 16 ЦК, яка передбачає відмову в охороні неналежне здійснюваного права. Це положення стосовно випадків завдання шкоди іншим особам при реалізації свого права конкретизоване у нормах гл.82 ЦК, присвяченій зобов'язанням, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

     При здійсненні цивільних прав особа  повинна додержуватися моральних  засад суспільства. Як зазначалося  вище, поняття "моральні засади суспільства" є продуктом звичаєвого права. Це — сукупність звичаїв, яким актами цивільного законодавства надана обов'язкова сила. Категорія "моральні засади суспільства" охоплює як народні звичаї, релігійні принципи, що домінують у суспільстві, так і офіційну ідеологію суспільства, відображену у Конституції та інших законодавчих актах України.