Шпаргалка по "Гражданскому праву"

10.Колізії в господарському  законодавстві. 

Становлення нац. господар. законод. в У. пов’яза- не з труднощами, викликаними насамперед економ. та соц.-політ. факторами. По-перше, прийняття  законодавчих актів відбувається в  умовах існування старого загальносоюзного законодавства, яке склалося у період панування держ. власності як основи економ. системи, директивного планування та принципу демо- кратич. централізму в керівництві економікою. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про підприємниц- тво»,) одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з чинним законодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законод. з старим не лише перешкоджають створенню правопорядку в господар. відносинах, а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб’єктів підприємництва. По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про селянське (фермерське) господарство», Декрет КМУ «Про довірчі товариства»,  на момент прийняття були розраховані на регулювання неіснуючих або малорозвинених суспільних відносин. А оскільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні підносний, виникли труднощі як з дією прийнятих, гак із прийняттям нових н.а. (як це було з ангимонопольним законодавством та законодавством про приватизацію). Крім того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє невизначеність та очікування природного розвитку подій. По-третє, ще одна складність викликана припинен- ням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його колишніх республік. Визнання верховенства законодавства незалежних держав як одного з атрибутів держав­ного суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для правового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та статути, Положення про поставки, Правила про договори підряду на капітальне будівництво тощо). Ці та інші упущення в українському законодавстві мають бути враховані новим парламентом У, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законод., яке б не лише викон. роль регулятора суспіль. віднос, а й сприяло недопущенню правопоруш. суб’єктами господарювання.

11.Господарське законодавство  і господарське право, їх співвідношення.

ГП. – є системою норм, які регулюють госп. відносини, тобто  відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї госп. діяльності. Щодо ГЗ., то деякі науковці вважають, що воно є сукупністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки господарські правовідносини у народному господарстві. ГЗ.-це безмежно широка “суперсистема” законодавства, це не галузь, а “нормативний масив”, який охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства. Інша теорія каже, що предметом ГЗ. є госп. відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосп продукції в аграрних товаровиробників, відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у держ. страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності. Згідно з цією точкою зору ГЗ є самостійною галуззю- системою нормативних актів, правила яких регулюють госп відносини щодо організації та здійснення  госп  діяльності в галузі сусп виробництва і обігу. Тобто як галузь ГЗ окреслене лише госп відносинами і не включає всіх нормативних актів, які теж регулюють народне господарство.

12.Проблеми вдосконалення  господарського законодавства. 

Становлення національного  господарського законодавства в  Україні пов’язане з труднощами, викликаними насамперед економічними та соціально-політичними факторами. По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умовах існування старого загальносоюзного законодавства, яке склалося у період панування держ. власності як основи економ. системи, директивного планування та принципу демо- кратич. централізму в керівництві економікою. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про підприємниц- тво»,) одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з чинним законодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законод. з старим не лише перешкоджають створенню правопорядку в господар. відносинах, а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб’єктів підприємництва. По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про селянське (фермерське) господарство», Декрет КМУ «Про довірчі товариства»,  на момент прийняття були розраховані на регулювання неіснуючих або малорозвинених суспільних відносин. А оскільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні підносний, виникли труднощі як з дією прийнятих, гак із прийняттям нових н.а. (як це було з ангимонопольним законодавством та законодав­ством про приватизацію). Крім того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє невизначеність та очікування природного розвитку подій. По-третє, ще одна складність викликана припинен- ням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його колишніх республік. Визнання верховенства законодавства незалежних держав як одного з атрибутів державного суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для правового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та статути, Положення про поставки, Правила про договори підряду на капітальне будівництво тощо). Ці та інші упущення в українському законодавстві мають бути враховані новим парламентом У, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законод., яке б не лише викон. роль регулятора суспіль. віднос, а й сприяло недопущенню правопоруш. суб’єктами господарювання.

13.Значення арбітражної  практики в удосконаленні господарського  законодавства.

Правосуддя в госп.відн. здійснюється арбітражними судами . Вони є першим органом у вирішенні госп . спорів . Завдання – захист прав і законних інтересів суб”єктів госп. віднос., сприяння зміцненню законності у сфері госп. відн., внесення пропозицій спрямованих на вдосконалення правового регулювання госп  діяльн . Застосовуються арбітражні норми та норми арбітражно – процесуального кодексу , інші норми госп . законодавства також застосовують закон до конкретних відносин деталізують та конкретизують норми законодавства. Арб. суди вивчають практичне застосування норм за конкретних обставин , аналізують причини госп. конфліктів і власну арбітражну практику. Це дає можливість вирішувати спори і визначати тенденцію госп. відносин , проводити профілактичну роботу . В результаті такої діяльності видаються інструктивні вказівки і роз”яснення держ . арбітражів, як засобів тлумачення госп . арбітр. практики.

14.Поняття та ознаки  підприємницької діяльності(ПД).

Підприємництво –  це безпосередня самостійна, систематична, на власний  ризик  діяльність  по  иробництву  продукції,  виконанню  робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється ФО та ЮО,  зареєстрованими  як  суб’єкти підприємницької    діяльності     у     порядку,     встановленому зак-вом. ПД хар-ся: мета, з якою зійс-ся, систематичність;під-во здійс-ся на власний ризик. Принципи під-ва: вільний вибір видів діяльності;      залучення   на    добровільних    засадах    до    здійснення підприємницької  діяльності  майна  та  коштів  юридичних  осіб  і громадян; самостійне   формування   програми   діяльності   та    вибір постачальників  і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до зак-ва; вільний найм працівників;      залучення і використання  матеріально-технічних,  фінансових, трудових,  природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;      вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;      самостійне  здійснення   підприємцем   -   юридичною   особою зовнішньоекономічної     діяльності,     використання    будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб  органів державної  влади  та органів місцевого самоврядування  обмежується законом  у  випадках,  передбачених  у Конституції У. Підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі  рішення  суду  у  випадках,   передбачених   Гос-ким Кодексом та іншими законами.  Порядок  припинення  діяльності  підприємця встановлюється законом відповідно до вимог Гос-го Кодексу.

15.Характеристика некомерційного  господарювання.

Некомерційне господарювання – це  самостійна  систематична господарська     діяльність,     що     здійснюється    суб’єктами господарювання,  спрямована на досягнення економічних,  соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна    господарська    діяльність    здійснюється суб’єктами господарювання  державного  або  комунального  секторів економіки  у  галузях  (видах  діяльності),  в  яких забороняється  підприємництво,  на  основі рішення  відповідного  органу  державної влади чи органу місцевого самоврядування.   Некомерційна   господарська   діяльність    може здійснюватися   також   іншими   суб’єктами  господарювання,  яким здійснення  господарської діяльності   у   формі   підприємництва забороняється законом.  Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи  державної влади,  органи  місцевого самоврядування,   їх посадові особи. Некомерційна господарська  діяльність  може  здійснюватися суб’єктами  господарювання  на  основі  права власності або права оперативного управління в організаційних формах,  які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням певних вимог. Порядок   створення,   державної  реєстрації,  діяльності, реорганізації  та  ліквідації  суб’єктів  господарювання   окремих організаційних   форм   некомерційної   господарської   діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами. У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи,  зареєстрованої  як  суб’єкт некомерційного господарювання, набуває   характеру    підприємницької    діяльності,    до    неї застосовуються  положення  цього  Кодексу та інших законів,  якими регулюється підприємництво. На суб’єктів господарювання,  які здійснюють  некомерційну господарську   діяльність,   поширюються загальні   вимоги  щодо регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання.  При  укладенні  трудового  договору   (контракту,   угоди) суб’єкт  господарювання,  що  здійснює  некомерційну  господарську діяльність,  зобов’язаний забезпечити  належні  і  безпечні  умови праці,  її  оплату  не  нижчу від визначеного законом мінімального розміру,  а також забезпечити інші соціальні гарантії, передбачені законом.

16.Обмеження в підприємницькій  діяльності.

За ст.4 ЗУ “Про ліцензування певних видів госп-ї діяльності”  обмеженню у здійсненні підпр-кої діяльності підлягає:1. діяльність, пов’язана    з    обігом   наркотичних   засобів, психотропних речовин,  їх  аналогів  і  прекурсорів,  здійснюється відповідно  до  ЗУ  “Про  обіг  в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин,   їх   аналогів   і   прекурсорів”. 2.Діяльність, пов’язана   з   виготовленням    і    реалізацією військової  зброї та  боєприпасів до неї,  видобуванням бурштину, охороною  окремих особливо  важливих  об’єктів  права   державної власності,  перелік  яких  визначається  у встановленому Кабміном У  порядку,  а  також  діяльність, пов’язана   з проведенням           криміналістичних,           судово-медичних, судово-психіатричних  експертиз  та  розробленням,  випробуванням, виробництвом  та  експлуатацією  ракет-носіїв,  у  тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними   підприємствами   та   організаціями,   а   проведення ломбардних операцій – також і повними товариствами.3. Діяльність, пов’язана   з   технічним   обслуговуванням    та експлуатацією   первинних   мереж   (крім   місцевих   мереж)   та супутникових  систем  телефонного  зв’язку   в   мережах   зв’язку загального  користування  (крім  супутникових  систем  телефонного зв’язку в  мережах  загального  користування,  які  мають  наземну станцію   спряження   на  території  України  та  створюються  або розгортаються   за   допомогою   національних   ракет-носіїв   або національних  космічних  апаратів),  виплатою та доставкою пенсій, грошової  допомоги   малозабезпеченим   громадянам,   здійснюється виключно державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку.4. Діяльність, пов’язана   з   виробництвом   бензинів  моторних сумішевих  з вмістом  не  менш  як  5%    високооктанових  кисневмісних добавок – абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру,  здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабміном У.5.Діяльність, пов’язана з  виробництвом  зазначених  у  частині четвертій   цієї   статті  високооктанових  кисневмісних  добавок, здійснюється  державними   спиртовими   заводами,   перелік   яких визначається Кабміном У”. Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.  Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.  Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

17.Суб’єкти господарювання.

Суб’єкт  господарювання -  ЮО   незалежно   від  організаційно-правової  форми та форми власності чи ФО, яка займається діяльністю  з  виробництва,  реалізації,  придбання товарів,  іншою  госп-кою  діяльністю;  будь-яка ЮО або ФО,   яка   здійснює    контроль    над    суб’єктами господарювання,  група суб’єктів господарювання,  якщо  один або декілька  з них здійснюють  контроль  над   іншими.   Суб’єктами господ-ння визнаються  також органи державної влади,  органи місцевого       самов-ння,       а        також        органи адмін-господарського упр-ння та контролю в частині їх діяльності з виробництва,  реалізації,  придбання товарів чи іншої господарської діяльності. До учасників відносин у сфері госп-ння можна віднести також гром-н, гром-кі та ін. Орг-ції, які є засновниками суб*єктів госп-ння чи здійснюють щодо них орг-госп повн-ння на основі відносин власності. Під  організаційно-господарськими  відносинами   розуміються  відносини,  що  складаються  між  суб’єктами господарювання    та    суб’єктами     організ-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Суб’єкти  господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність  у межах встановленого правового     господарського    порядку,    додержуючись    вимог законодавства. Майно(осн-ні та оборотні засоби, оборотні кошти, ін.майнові цінності) суб*єктів госп-ння фактично відокремлене від майна ін. суб*єктів госп-ння. Обов*язковим є наявність самостійного балансу. Коло суб*єктів госп-ння:1.гр-ни У, іноземці, особи б\гУ, які здійснюють госп-ку діял-сть і зареєсровані в установленому законом порядку;2.госп-кі орг-ції(ЮО, створені відповідно до ЦК:тов-ва(підпр-кі, непідпр-кі, установи, ін. ЮО, сворені відповідно до цього закону;3.дер-ні та комун-ні під-ва, створені відповідно до ГК; 4. інші ЮО які здіс-ть госп-ку діял-сть та зареєстр-ні в уст-му законом порядку; 5. філії, предст-ва, ін відокр-ні підрозділи госп-ких орг-цій, які утворені ними для здійснення госп-ї діяльності.

18.Принципи підприємницької діяльності.

Підприємництво –  це безпосередня самостійна, систематична, на власний  ризик  діяльність  по  иробництву  продукції,  виконанню  робіт, наданню послуг з метою  отримання прибутку, яка здійснюється ФО та ЮО,  зареєстрованими  як  суб’єкти підприємницької    діяльності     у     порядку,     встановленому законодавством. Підприємництво здійснюється на основі таких принципів: 1.вільний вибір видів діяльності; 2.залучення   на    добровільних    засадах    до    здійснення підприємницької  діяльності  майна  та  коштів  юридичних  осіб  і громадян; 3.самостійне   формування   програми   діяльності   та    вибір постачальників  і  споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; 4.вільний найм працівників; 5.залучення і використання  матеріально-технічних,  фінансових, трудових,  природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; 6.вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством; 7.самостійне  здійснення   підприємцем   -   юридичною   особою зовнішньоекономічної     діяльності,     використання    будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.