Шпаргалка по "Гражданскому праву"

36.Особливості правового  становища промислово-фінансових  груп.

Підприємство  може  бути  учасником  промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи,  якщо до

складу групи входять  українські та іноземні юридичні особи). Промислово-фінансова група (ПФГ) -  об’єднання,  до  якого можуть   входити   промислові  підпр-тва,  с\г підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації  всіх  форм  власності,  що  мають  на  меті отримання прибутку, та яке створюється за рішенням Уряду України  на  певний термін  з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної  перебудови  економіки  України, включаючи  програми  згідно  з  міждержавними  договорами,  а також виробництва кінцевої продукції.  У   складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи  як учасника господарських відносин. ПФГ не  є ЮО  і не підлягає державній реєстрації як суб’єкт госп-ння  Питання  про  створення  ПФГ  порушує  перед    КМУ уповноважена особа (особи) ініціаторів створення ПФГ, яка подає на ім’я Прем’єр-міністра У визначені законом документи. КМУ приймає  до  розгляду  проекти створення  ПФГ  за  умови,  що  розрахунковий   обсяг   реалізації доларів США за рік починаючи з 2року після  створення  ПФГ. Цей  строк  може  бути  продовжено  окремою  постановою   Кабіміну  в   разі   створення   ПФГ   для   виробництва новоосвоюваних  видів  кінцевої  продукції  та  з   довгостроковим циклом виробництва. КМУ зобов’язаний  розглянути  проект створення ПФГ і прийняти рішення про створення  (реєстрацію)  ПФГ, або  про відмову  в  створенні  (реєстрації)    ПФГ,    у 3-місячний термін – у разі розгляду проекту з  участю  українських  головного підприємства та учасників ПФГ; у  6-місячний  термін  -  у    разі    розгляду    проекту транснаціональної ПФГ. У разі неприйняття КМУ у  встановлені терміни рішення стосовно проекту про  створення  (реєстрацію)  ПФГ відповідні  посадові  особи  КМУ несуть дисц-ну  відповідальність.  Одночасно  уповноважена    особа ініціаторів створення ПФГ має право зняти проект створення ПФГ з розгляду. Сплачене державне мито підлягає поверненню. Рішення про створення (реєстрацію)  транснаціональної ПФГ приймається Кабінетом Міністрів України лише за умови попереднього укладення міждержавного   договору,  що   підлягає    ратифікації ВРУ. Найменування  ПФГ   повинно    містити    словосполучення ” ПФГ”. Виключення (вихід) головного підприємства або учасника ПФГ із складу ПФГ здійснюється шляхом  прийняття  постанови  КМУ. Виключення  (вихід)  із  складу  ПФГ  головного підприємства ПФГ тягне за  собою  реорганізацію  ПФГ  та  її  нову реєстрацію. На період реорганізації ПФГ у зв’язку з виключенням (виходом) із складу ПФГ головного підприємства ПФГ  учасники  ПФГ  втрачають право на пільги, передбачені статтею 4 цього Закону. У разі  реорганізації  державне  мито  за  прийняття  проекту реорганізації ПФГ  до  розгляду  КМУ не сплачується. Лікв-ція  ПФГ  здійснюється  шляхом  прийняття    постанови КМУ:      у  зв’язку з закінченням затвердженого терміну її діяльності;      у  зв’язку  з  неможливістю  реорганізації  ПФГ  у  випадках, передбачених статтею 6 цього Закону;      за ініціативою учасників ПФГ.

37.Припинення діяльності  підприємства.

Підприємство  -  основна  організ-на  ланка  н\г У.  Підпр-во-самостійний  госп-чий статутний  суб’єкт,  який  має  права  юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і  комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).За Госп-ким Кодексом, підпр-во-   самостійний   суб’єкт   господарювання, створений   компетентним   органом державної влади або органом місцевого самоврядування,  або іншими суб’єктами  для задоволення суспільних  та  особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,  науково-дослідної,  торговельної, іншої господарської діяльності   в  порядку,  передбаченому  цим  Кодексом  та  іншими законами.  Статутом підприємства    визначаються   власник    та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет  і  цілі діяльності,   його   органи  управління,  порядок  їх  формування, компетенція та повноваження трудового колективу  і  його  виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. Ліквідація  підприємства  проводиться  з  дотриманням вимог антим-го зак-ва за  рішенням  власника,  а  у, передбачених законом випадках, – за рішенням власника  та  за участю трудового колективу або органу,  уповноваженого  створювати такі    підприємства,   чи   за   рішенням   суду. Підприємство ліквідується також у випадках:1.     визнання його банкрутом;2. якщо  прийнято  рішення  про заборону діяльності підприємства через  невиконання  умов,   встановлених   законодавством,   і   в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;3.якщо   рішенням  суду  будуть  визнані  недійсними  установчі документи і рішення про створення підприємства; 4. на  інших  підставах,   передбачених   зак-ми   актами  України. При  ліквідації підприємства звільнюваним працівникам  гарантується  додержання   їх   прав   та   інтересів відповідно до трудового законодавства України. Підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Ліквідація    підприємства   здійснюється  ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням ліквідація може проводитись самим  підприємством  в особі його органу управління.

38.Загальна характеристика  господарських товариств(ГТ).

Господарськими  товариствами  визнаються підприємства або інші суб’єкти госп-ння,  створені юридичними особами  та/або громадянами  шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з  метою  одержання  прибутку. У  визначених ГК випадках, ГТ може діяти у складі 1 учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути  суб’єкти господарювання,  інші учасники господарських відносин, а також громадяни,  які не  є  суб’єктами госп-ння. Господарські товариства є юридичними особами. До   господарських    товариств    належать:    акціонерні товариства(ГТ, яке має статутний фонд,  поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості,  і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки  майном  товариства,  а акціонери несуть  ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства,  в межах вартості належних їм акцій),  товариства з обмеженою відповідальністю(ГТ, що  має статутний фонд,  поділений на частки,  розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які  повністю  сплатили  свої  вклади,   несуть   ризик   збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів), товариства з додатковою   відповідальністю(ГТ, господарське товариство,  статутний фонд якого поділений на  частки  визначених установчими  документами  розмірів  і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном,  а в разі його недостатності учасники    цього    товариства    несуть    додаткову   солідарну відповідальність у визначеному  установчими  документами  однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників),   повні   товариства(ГТ, всі учасники якого  відповідно  до  укладеного  між  ними  договору  здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть  додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм  майном),    командитні товариства(ГТ, в якому один  або  декілька  учасників  здійснюють  від  імені  товариства підприємницьку   діяльність  і  несуть  за   його   зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке  за законом  може  бути  звернено стягнення (повні учасники),  а  інші учасники   присутні   в   діяльності   товариства   лише    своїми вкладами (вкладники)). Господарське товариство є власником: 1) майна,  переданого йому учасниками товариства у  власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції,    виробленої    товариством    у    результаті господарської діяльності;  3) одержаних доходів; 4) іншого майна,  набутого на  підставах,  що  не  заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші,  цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права,  що мають грошову оцінку,  якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка  вкладу  учасника ГТ  здійснюється   за  згодою  учасників  товариства,  а  у  випадках, встановлених  законом,   вона   підлягає   незалежній   експертній перевірці.

39.Акціонерне товариство: поняття і види.

Акціонерним  є   товариство,   статутний   капітал   якого поділений  на  визначену  кількість  акцій  однакової  номінальної вартості.  Акціонерне  товариство  самостійно  відповідає  за  своїми зобов’язаннями  усім  своїм  майном.  Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть  ризик збитків,  пов’язаних  з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.      Акціонери, які   не  повністю  оплатили  акції,  у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Найменування  АТ має  містити  його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним. АТ,  яке проводить відкриту підписку на акції,  зобов’язане  щорічно  публікувати  для  загального  відома річний  звіт,  бухгалтерський  баланс,  відомості  про  прибутки і  збитки тощо. АТ може  бути  створене  ЮО або ФО. Якщо  АТ створюється кількома особами, вони укладають між собою договір(у письмовій формі,  а якщо товариство створюється ФО, дог-р підлягає нотаріальному посвідченню), який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.  Цей договір не є установчим документом товариства. Особи,   що   створюють   АТ,  несуть солідарну  відповідальність  за  зобов’язаннями,  що  виникли   до дер-ї реєстрації товариства. АТ відповідає за зобов’язаннями учасників, пов’язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів. АТ може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання  одним  акціонером усіх  акцій  товариства.  Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. АТ не  може  мати  єдиним  учасником  інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Порядок  і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства,  у тому числі порядок проведення установчих зборів  та їхня компетенція, встановлюються законом. Статутний  капітал  акціонерного  товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів,  внесених  внаслідок  придбання  ними акцій. Статутний капітал   товариства  визначає  мінімальний  розмір майна товариства,  який гарантує інтереси його кредиторів.  Він не може бути меншим розміру, встановленого законом. АТ можуть   бути відкритими   або закритими.  Акції  ВАТ  можуть розповсюджуватися  шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.  Акції ЗАТ розподіляються між засновниками  або серед заздалегідь визначеного  кола  осіб  і  не можуть   розповсюджуватися   шляхом   підписки,   купуватися    та продаватися   на  біржі.  Акціонери  закритого  товариства   мають переважне   право   на  придбання  акцій,  що  продаються   іншими АТ. Загальна  номінальна  вартість  випущених  акцій  повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом. Відкрита  підписка  на  акції  при  створенні акціонерного товариства організовується засновниками.  Засновники в будь-якому випадку зобов’язані бути  держателями акцій на суму не менш як 25% статутного фонду і строком не менше 2 років. ЗАТ може бути реорганізовано  у відкрите в порядку, передбаченому законом.

40.Характеристика акцій.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, який засвідчує дольову участь у стат-му фондіАТ, підтверджує членсво в АТ та право на участь в управлінні  його справми. Акція дає її власнику право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і прао на участь в розподілі майна тов-ва при припиненнні діяльності АТ. Акція є неподільною. Акції  ВАТ можуть розповсюджуватися  шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.  Акції ЗАТ розподіляються між засновниками  або серед заздалегідь визначеного  кола  осіб  і  не можуть   розповсюджуватися   шляхом   підписки,   купуватися    та продаватися   на  біржі.  Акціонери  закритого  товариства   мають переважне   право   на  придбання акцій,  що  продаються   іншими АТ. Загальна  номінальна  вартість  випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом. Відкрита  підписка  на  акції  при  створенні акціонерного товариства організовується засновниками.  Засновники в  будь-якому випадку  зобов’язані  бути  держателями  акцій  на суму не менш як 25% статутного фонду і строком не менше  2 років. Є 4 види акцій: іменна(більш поширена) – фіксує ім*я її власника, дає особі право на участь в управлінні тов-м. Власники можуть вільно відчужувати ці акції шляхом вчинення іменного індосаменту(передавальний виконавець). Обіг завжди реєструється в реєстрі власників іменних цінних паперів; акціїї на пред*явника – не містять посилань на їх власників, фіксується в реєстрі лише загальна кількість таких акцій;привілейована акція – дає право власнику на переважне отримання дивідендів у фіксованому розмірі в залежності від прибутку, можуть випускатися у сумі, яка не більше 10% СК.

41.Дивіденди. 

Акція дає її власнику право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів і прао на участь в розподілі майна тов-ва при припиненнні діяльності АТ Дивіденди- платіж, який провадиться ЮО на користь власника (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою БО, у зв*язку з розподілом частини її прибутку. Таким чином, це – частина від прибутку розподілена  між учасниками(власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. У  разі  прийняття  рішення  щодо  виплати  дивідендів емітент   корпоративних  прав,  на  які  нараховуються  дивіденди, провадить зазначені  виплати  власнику  таких  корпоративних  прав пропорційно  частці  його  в  статутному  фонді   підприємства   – емітента таких корпоративних прав  незалежно від того,  чи  була діяльність  такого  підприємства-емітента   прибутковою   протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел  для виплати дивидендів,  а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за  правилами  податкового  обліку, чи ні. Юридичні  особи – резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу  валового  доходу  (крім  постійних представництв нерезидентів). Якщо дивіденди  отримуються  платником податку – резидентом з джерелом їх виплати від нерезидента,  то платник  податку  включає суму  отриманих дивідендів до складу валового доходу за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.  Порядок оподаткування дивідендів,  що  отримуються  ФО, визначається за правилами, встановленими законом з питань оподаткування  доходів  ФО. Виплата дивідендів на користь ФО (у  т.ч. нерезидентів)  за  акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привілейованих або інший  статус,  що  передбачає виплату  фіксованого розміру дивідендів чи суми,  яка є більшою за суму виплат,  розраховану на  будь-яку  іншу  акцію  (корпоративне право),  емітовану таким платником податку,  прирівнюється з метою оподаткування  до   виплати   заробітної   плати   з    відповідним оподаткуванням  та включенням суми виплат до складу валових витрат платника податку.

42.Порядок створення  акціонерного товариства.

Для створення АТ засновники  повинні зробити  повідомлення  про  намір  створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції,  провести установчі збори і  державну реєстрацію акціонерного товариства. АТ може  бути  створене  ЮО та (або) ФО. Якщо  АТ створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства. Договір про  створення АТ  укладається в письмовій формі,  а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню. Особи,   що   створюють АТ,  несуть солідарну  відповідальність  за  зобов’язаннями,  що  виникли   до державної реєстрації товариства.АТ відповідає за зобов’язаннями учасників, пов’язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів. АТ може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання  одним  акціонером усіх  акцій  товариства.  Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома. АТ не може  мати  єдиним  учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. Порядок і строки вчинення дій щодо створення АТ,  у тому числі порядок проведення установчих зборів  та їхня компетенція, встановлюються законом. Установчим   док-м  АТ є  його статут. Статутний  капітал АТ   утворюється з вартості вкладів акціонерів,  внесених  внаслідок  придбання  ними акцій. Статутний капітал   товариства  визначає  мінімальний  розмір майна товариства,  який гарантує інтереси його кредиторів.  Він не може бути меншим розміру, встановленого законом(1250 мінімальних з\п).

43.Органи акціонерного  товариства.

Вищим  органом АТ є  загальні збори акціонерів(ЗЗА).  У ЗЗ мають право брати участь усі  його акціонери незалежно  від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонери (їхні представники),  які беруть участь у ЗЗ,  реєструються із зазначенням кількості голосів,  що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах. До   виключної компетенції ЗЗ акціонерів належить: 1) внесення змін до статуту товариства,  у тому  числі зміна розміру його статутного капіталу; 2) обрання членів  наглядової  ради,  а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; 3) затвердження   річної   фінансової   звітності,   розподіл прибутку і збитків товариства; 4) рішення про ліквідацію товариства. До виключної компетенції ЗЗ статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань, які не  можуть  бути  передані ними для вирішення іншим органам товариства. Акціонер має право призначити свого представника(постійного чи тимчасового) для участі у зборах.  Рішення  ЗЗА  приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів,  які беруть участь у  зборах. ЗЗАскликаються не рідше 1 разу на рік.  Позачергові збори акціонерів  скликаються у разі неплатоспроможності товариства,  а також за  наявності обставин, визначених  у статуті товариства,  та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. В акціонерному товаристві  може  бути  створена  наглядова рада АТ,  яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.      Статутом  акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради.  Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради,  не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.Члени наглядової ради АТ не  можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова  рада  акціонерного  товариства  визначає  форми контролю за діяльністю його виконавчого органу. Виконавчим органом АТ,  який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності  АТ, крім тих, що віднесені до компетенції ЗЗ і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним ЗЗА і наглядовій  раді  акціонерного товариства та організовує виконання їхніх  рішень.  Виконавчий  орган  діє  від   імені   АТ у межах,  встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий  орган  акціонерного   товариства   може   бути колегіальним  (правління,  дирекція)  чи  одноособовим  (директор, генеральний директор).