Спадкування за заповітом

2

Міністерство аграрної політики України

Сумський національний аграрний університет

                                                                                          кафедра правового забезпечення АПК

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Спадкування за заповітом»

                                                                 2007
Вступ......................................................................................................3

1.  Поняття та форма заповіту. Порядок складання заповітів..........4

      Поняття заповіту.

      Письмові, нотаріально завірені заповіти.

      Заповіти, прирівняні до нотаріально завірених.

      Порядок складання заповітів.

2. Спадкування за заповітом в Україні.................................................8

      Поняття та значення спадкування та спадкового права.

      Основні поняття спадкового права.

      Права заповідача.

      Коло спадкоємців за заповітом.

      Право на обов’язкову частку в спадщині.

3. Особливі заповідальні розпорядження............................................15

      Підпризначення спадкоємця.

      Заповідальний відказ.

      Покладання.

      Виконання заповіту.

      Розпорядження вкладами.

4. Порядок реалізації спадкових прав.........................................................18

      Прийняття спадщини.

      Відиова від спадщини.

      Перехід права на прийняття спадщини.

      Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця.

      Видача нотаріальною конторою свідоцтва про право спадкування.

Висновок...............................................................................................................22

Список використаної літератури..................................................................23

ВСТУП

Важливим елементом процесу перебудови, реформування та демократизації всіх систем суспільства в Україні є формування правової держави, яка покликана забезпечити виконання конституційного принципу верховенства права (стаття 8 чинної Конституції України), та забезпечувати недоторканність та захист таких важливих соціальних цінностей як життя та здоров’я людини, її ндоторканності і безпеки, честі та гідності.

              Економічні перетворення в державі мають на меті утворення нової системи господарювання, які тягнуть за собою значні потреби в реформації правової системи держави. За даних умов значно зростає роль правового регулювання товарно-грошових відносин та різноманітних відносин з немайновими цінностями. Держава має прикласти максимальних зусиль для того щоб правова база була приведена до відповідності з вимогами чинної ситуації в економіці.

              Інститут спадкового права в усіх правових системах, як ста-родавніх так і сучасних, є одним із найважливіших. Його значимість обумовлюється також тим, що об’єктом спадкування переважно є право власності. Що залишається після смерті власника, кому має перейти майно, в якому порядку та обсязі - всі ці проблеми спад-кового права з найдавніших часів і до нашого часу  залишаються в центрі уваги суспільства та держави, законодавців та дослідників, кожної людини, оскільки в тій чи іншій мірі торкається його інте-ресів.             

              В даній роботі буде зроблений аналіз історичного аспекту спадкувння за заповітом, переглянутий досвід попередніх та теперішніх держав з даного питання, розглянуті чинні законодавчі акти, що стосуються теми роботи та будуть викладені побажання щодо бачення нового Цивільного кодексу з приводу заповідаль-ного права взагалі та спадкування за заповітом з точки зору теперішніх соціальних та економічних умов.

1.    Поняття та види заповітів

              §1. Поняття заповіту.

              Кожний дієздатний громадянин може за життя визначити долю належного йому майна на випадок смерті.Таке розпорядження зроблене у встановленій законом формі називається заповітом. Отже виходячи з вищесказаного можна визначити,  що:       

Заповіт - це угода яка виражає волю однієї особи  і здійснюється нею особисто щодо подальшої долі свого майна після своєї смерті або ж це особисте розпорядження громадянина на випадок смерті з зазначенням кола спадкоємців яке має бути виражене в письмовій нотаріальній формі. За своєю юридичною природою заповіт є односторонньою угодою. У цій угоді знаходить відображення воле-виявлення лише однієї особи - заповідача. Внаслідок такого одно-стороннього волевиявлення після смерті заповідача у певних осіб, які були згадані у заповіті, як правило, виникає право на одержання спадщини. На дійсність заповіту не впливає той факт, що що спад-коємець за заповітом не лише не висловлював під час складання заповіту згоди на прийняття спадщини, а навіть й не знав про те, що на його користь складено заповіт.

              Звичайно угоди можуть укладатися через представника, але це не стосується до такого типу угоди, як заповіт. Заповіт у всіх випадках має укладатися лише особисто заповідачем, при цьому заповідач має бути дієздатною особою обов’язково.

              Особистий характер заповіту виключає можливість укладення одного заповіту двома особами навіть в тому випадку, коли запові-далося спільне майно.  

Закон каже, що кожний громадянин може залишити за запо-вітом усе  своє  майно або частину його (не виключаючи  предметів  звичайної  домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком осо-бам як тим, що  входять, так і тим, що не входять до кола спадкоєм-ців за законом,  а  також державі або окремим державним, коопера-тивним та іншим  громадським організаціям. Заповідач  може  у  за-повіті  позбавити  права   спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

              Існують лише дві юридично дієві форми заповітів: нотаріаль-но завірений заповіт і заповіт, що прирівняний до нотаріально завіреного.

§2. Письмові, нотаріально завірені заповіти.

Стаття 541 чинного Цивільного кодексу України зазначає, що заповіт має бути складений в письмовій формі з зазначенням місця та часу його складання, власноручно підписаний заповідачем та нотаріально завіреним. Недотрмання цих вимог тягне за собою недійсність заповіту.

              §3. Заповіти, прирівняні до нотаріально завірених.

              Чинним законодавством передбачено і таку форму заповітів як заповіти прирівняні до нотаріально завірених, які мають таку ж саму силу, що і нотаріально завірені заповіти. В цю групу потрапляють такі заповіти як заповіти громадян, що перебувают в розвідувальних, артанктичних та інших подібних їм експедиціях, що завірені начальниками цих експедицій; заповіти громадян, які знаходяться на лікуванні в лікарнях та інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживаючих в будинках престарілих та інвалідів, завірені головними лікарями, їх замісниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами та головними лікарями зазначених будинків престарілих та інвалідів; заповіти громадян, що знаходяться у плаванні на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, завірені капітаном цих суден; заповіти військовослужбовців та інших осіб, що знаходяться на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, завірені  начальниками , їх замісниками по медичній частині, старшими та черговими лікарями цих госпіталей, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;     заповіти  військовослуж-бовців,  а  в  пунктах  дислокації військових  частин,  з'єднань,  установ  і    військово-навчальних закладів,  де  немає  державних  нотаріальних  контор,   приватних нотаріусів, посадових осіб та  органів,  що  вчиняють  нотаріальні дії, також заповіти робітників і службовців,  членів  їх  сімей  і членів   сімей   військовослужбовців,    посвідчені    командирами ( начальниками ) цих частин, з'єднань, установ і закладів; заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення  волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

              §4. Порядок складання заповітів.

              Заповіт складається в двох примірниках. За бажанням заповідача заповіт може складатися в більшій кількості примірників. Один з них зберігається в нотаріальній конторі, інший ( інші ) видається заповідачу.

              В заповіті має бути обов’язково вказаний час та місце його укладення ( стаття 541 діючого Цивільного Кодекса України). Запо-віт має бути підписаний самим спадкодавцем у присутності нотаріуса чи іншої особи, яка має право, відповідно до статті 542 ЦК України посвідчувати цей документ. Громадянин не може надати право комусь за дорученням підписати заповіт. Якщо у заповідача немає змоги з’явитися до нотаріальної контори то він має право запросити нотаріуса додому.

              Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у присутності заповідача заповіт має право підписувати інша особа. Вона підписує заповіт в присутності нотаріуса або іншої уповноваженої на завірення заповіту особи. При цьому необхідно зазначити причини, з яких заповідач не може підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

              При складанні та посвідченні заповіту нотаріус перевіряє, чи є заповідач тією особою, від імені якої складено заповіт, перевіряє правомірність заповітниїх розпоряджень та дієздатність заповідача.

              Нотаріус повинен відмовити у посвідченні заповіту, коли в ньому містяться незаконні розпорядження або коли заповідач є недієздатною особою. Нотаріус має право відмовити в посвідченні заповіту і у випадку, якщо заповідач тимчасово перебуває у такому стані, що не може розуміти значення своїх дій ( наприклад перебуває під впливом наркотичних речовин або у нетверезому стані).

              Заповідач не повинен представляти нотаріусу документи чи будь-які інші докази належності йому майна, з приводу якого складається заповіт. Витребування таких документів зі сторони нотаріуса є незаконним. Належність заповідачу заповіданого майна перевіряєтся вже після відкриття спадщини.

              Особива форма розпоряджень на випадок смерті передбачена законом щодо вкладів у банках. Вкладник може залишити розпорядження безпосередньо відповідному банку про те, кому слід видати вклад у випадку його ( тобто вкладника ) смерті. Це розпорядження може бути зроблене у формі надпису як на ощадній книжці, так і на обліковій картці вкладника банку. Причому підпис вкладника банку має бути посвідченим завідуючим відповідного відділення (філіалу ) банку. 

2.    Спадкування за заповітом в Україні

     §1.Поняття та значення спадкування та спадкового права.

              Після смерті громадянина всі його майнові права та обов’язки, а також деякі його немайнові права переходять до інших осіб. Такий перехід майна померлого до іншої особи або інших осіб називається спадкуванням.

              Умови та порядок спадкування регламентуються рядом цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий інститут цивільного права - спадкове право.

              Виходячи з вищесказаного, спакове право - це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють правовідносини, що виникають внаслідок переходу майна померлого до інщої особи чи інших осіб.

              Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Це означає, що воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже кому буде належати належне спадкодавцю майно після цого смерті.

              §2. Основні поняття спадкового права.

Щоб зрозуміти прцес спакового права, для очатку треба визначитись з такими поняттями як спадкоємець, спадкодавець та спадкове майно (спадкова маса).

              Спадкодавець - це громадянин, майно якого після смерті переходить у спадщину доіншої особи чи інших осіб. Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Причому ця фізична особа може бути спадкодавцем незалежно від віку, статі, стану здоров’я, кольору шкіри тощо. Спадкування може відбуватися як після смерті дієздатних, так і недієздатних осіб. Однак заповідати майно може лише повністю дієздатна особа.

              Спадкоємець - це особа, яка у випадку смерті того чи іншого громадянина набуває права одержати його спадкове майно. Спадкоємцем може бути як фізична так і юридична особа, а також держава. Фізична особа може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров’я, кольору шкіри тощо.

              Таким чином спадкоємцями можуть бути не лише дієздатні, але й недієздатні фізичні особи. В останньому випадку відповідні дії, необхідні для прийняття спадщини, здійснюють їх законні представники - батьки, усиновителі та опікуни.

              Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України спадкоємцями можуть бути особи, які були живими, на момент смерті спадкодавця, а також діти спадкодавця, що були зачаті при його житті і народжені після його смерті ( постуми ).