Види спадкування та їх характаристика

Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Ноября 2011 в 19:38, курсовая работа

Описание работы

Види спадкування та їх характаристика

Работа содержит 1 файл

КУРСОВА - ЦПУ - СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ.doc

— 120.00 Кб (Скачать)

    V. Порядок реалізації спадкових  прав.

    (1. Прийняття спадщини.

    Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців  за заповітом або за законом виникає  право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду на прийняття спадщини. Якщо спадкоємець приймає спадщину, то вона, за статтею 548 Цивільного кодексу України, визнається належною йому з моменту відкриття спадщини. Прийняття спадщини не є обов’язком спадкоємця, а є лише його правом.

    Для прийняття спадщини спадкоємець  має подати заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини щодо прийняття спадщини, або фактично вступити у володіння чи управління майном. Фактичний вступ у володіння (за статтею 549 Цивільного кодексу України ) - це вступ у володіння чи управління спадщиною осіб-спадкоємців, які проживали разом із спадкодавцем. 
Фактичний вступ у володіння або управління будь-якою часткою майна розглядається як прийняття всієї спадщини. Дії, що свідчать про намір спадкоємця вступити у володіння спадщиною повинні бути здійснені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (як це зазначено в статті 549 
Цивільного кодексу України ).

    Якщо  спадкоємець протягом шести місяців не подасть заяви до нотаріальної контори по місцю відкриття спадщини або фактично не вступить в володіння спадщиною, то вважається, що даний спадкоємець не прийняв спадщини. Частка спадкоємця, що не прийняв спадщини, переходить до інших спадкоємців, що закликаються до спадкування. При неприйнятті всіма спадкоємцями спадщини майно стає виморочним, і переходить у власність держави.

    Якщо  спадкоємець з поважних причин (тривала  хвороба, тривале відрядження тощо ) пропустив строк прийняття спадщини то цей строк може бути подовжено в судовому порядку. У випадку винесення судом рішення щодо продовження строку на прийняття спадщини вважається, що спадкоємець прийняв її. В цьому випадку спадкоємцю не потрібно звертатися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

    Спадщина  може бути прийнята після закінчення шестимісячного строку і без звернення  до суду при наявності згоди на це від всіх інших спадкоємців, які  прийняли спадщину.

    (2.Відмова  від спадщини.

    Як  це було вже сказано вище, внаслідок  відкоиття спадщини у спадкоємців виникає право, а не обов’язок прийняти її. Саме через це спадкоємець може відмовитись від прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не вчинив дій, що зазначені в статті 549 Цивільного кодексу України то вважається, що він відмовився від спадщини. Також відмовитись від спадщини можна подавши відповідну заяву в нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. В такому випадку можна відмовитися від спадщини на користь осіб, закликаних до спадкування, а також на користь держави або громадських організацій.

    (3. Перехід права на прийняття  спадщини.

    Перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців  особи, яка мала на це право називається  спадковою трансмісією. Вона має  місце, коли спадкоємець, закликаний до спадкування за заповітом чи за законом, помре після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк. В такому випадку права померлого спадкоємця переходять до його спадкоємців. 
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України право померлого спадкоємця на спадкування майна може бути здійснене його спадкоємцями протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. У випадку, коли строк що залишився становить менше ніж три місяці, то він продовжується до трьох місяців.

    (4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця.

    У складі спадкового майна переходять не лише активи, тобто права на різноманітне майно, а й пасиви - борги спадкодавця. Законодавством України у статті 556 Цивільного кодексу Украіни встановлено, що спадкоємці повинні відповідати за борги спадкодавця. У цій же статті зазначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, а також держава, до якої перейшло спадкове майно, відповідають за боргами, що входять до спадщини, лише в межах дійсної вартості спадкового майна. Кожний із спадкоємців відповідає за боргами спадкодавця пропорційно одержаній частині спадкового майна. 
Претензії кредиторів приймаються протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо ж протягом шестимісячного строку претензій не було пред’явлено, то кредитори втрачають належні їм права на вимоги. Претензії кредиторами пред’являються протягом шести місяців з відкриття спадщини незалежно від строку настання права вимоги.

    (5. Видача нотаріальною конторою  свідоцтва про право спадкування.

    Усі питання пов’язані з переходом майна померлого до спадкоємців і документальним оформленням майна до спадкоємців і документальним оформленням прав, вирішуються нотаріальними конторами. Лише якщо між зацікавленими особами виникає спір переходу майна померлого до його спадкоємців, то лише в цьому випадку спірні питання вирішуються судом.

    Нотаріальні контори вживають заходів щодо охорони  спадкового майна, коли це потрібно в  інтересах спадкоємців, деожави, громадських  та кооперативних організацій, відказо-отримувачів  чи кредиторів. Для цього майно за описом передається на зберігання родичам померлого або стороннім особам. Нотаріальна контора встановлює коло спадкоємців, що закликаються до спадкування, визначає частку кожного з них у спадковому майні. Кожний спадкоємець, що має право на частку в спадщині, може звернутися до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини і одержати свідоцтво про право на спадщину. В ньому вказуються спадкоємці, які прийняли спадщину, склад, вартість та місцезнаходження спадкового майна, розмір частки кожного із спадкоємців.

    Свідоцтво про право на спадщину в основному  видається після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, оскільки лише після закіечення цього  строку може бути визначене коло спадкоємців, які прийняли спадщину.

    V. Актуальні проблеми вдосконалення право-вого регулювання в галузі спадкування за заповітом.

    В економічно-соціальній ситуації, в  якій на даний момент опинилася 
Україна є сенс в зміні деяких положень спадкового права взагалі, і конкретно спадкування за заповітом. Так на даному етапі інтеграції України з Європейською Спільнотою важливим є приве-дення правових норм до відповідності із загальними нормами Європейського та міжнародного права. 
Так, зокрема, є сенс у впровадженні в Україні п’яти класів спадкоємців за законом, як це є в Західно-Європейських державах. Також важливим є врегулювання спадкування предметів особистого вжитку, так як за чинним законодавством у цьому питанні виникає розбіжність між статтями Цивільного кодексу України. Одним із важливих напрямків розвитку в спадковому праві може бути напрямок, за яким би органічно розвивався принцип охорони інтересів сім’ї. Розвиток цього принципу сприяв би зміцненню сімейно- шлюбних відносин, і, в недалекому майбутньому, сприяв би подоланню демографічної кризи на Україні.

    Отже, проаналізувавши всі вищенаведені факти, ми можемо дійти до висновку, що Україна потребує оновленого Цивільного кодексу, з оновленим інститутом спадкування. Новий Цивільний кодекс має відповідати всім вимогам  нового суспільства, що стоїть на засадах ринкової економіки. Також хотілося б побажати щоб новий Цивільний кодекс був максимально наближений до сучасних Європейських та світових стандартів, що б сприяло швидшій інтеграції України з Європейською Спільнотою і всім розвиненим світом взагалі.

    Список  використаної літератури.

    1. Конституція України, від 24.06.1996

    2. Закон України “ Про затвердження  Цивільного кодексу Української  РСР” від

    18.07.1963

     
3. Навчальний посібник “ Цивільне  право” за редакцією О.А. Підо-пригори  та

    Д.В. Бобрової, Київ, “Вентурі”, 1996 рік.

    4. Закон України “Про нотаріат”  від 02.09.1993

Информация о работе Види спадкування та їх характаристика