Вимоги Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків для товарів і послуг та протоколу Мадридської угоди

Ліцензіар — це будь-яка юридична чи фізична  особа, що має право власності  і передає будь-якій іншій фізичній чи юридичній особі право на використання одного чи кількох зазначених об'єктів  у певних межах. Мета ліцензіара —  видати ліцензію на найвигіднішх для себе умовах і, отже, знайти такого вигідного покупця. Це досить складний процес. Щоб знайти такого покупця, ліцензіар заздалегідь має підготувати ті пропозиції, які він може запропонувати покупцеві ліцензії. Вони й становлять обов'язки ліцензіара. Стороною у ліцензійному договорі може бути будь-яка особа незалежно від громадянства та інших обставин.

Основний  обов'язок ліцензіара полягає у передачі ліцензіатові реально існуючого  об'єкта промислової власності і  по можливості гарантуванні його безперешкодного  використання в обумовлених межах. Тому в договорі має бути також  визначений предмет — що передається  і на яких умовах; може бути передбачений обов'язок ліцензіара разом з предметом  договору передати також і всю  необхідну технічну документацію і  можливо право на її розмноження  ліцензіа-том. Ліцензіар має визначити територію, у межах якої діятиме ліцензія. Важливою умовою договору є строк його чинності та інші строки, що визначають сторони. Це можуть бути строки морального старіння предмета ліцензії, строк повного освоєння ліцензії та інші. Важливо також передбачити правові наслідки впливу визначених строків.

У ст. 244 ЦК УРСР зазначається, що предметом  договору купівлі-продажу може бути майно, тобто окремі матеріальні  предмети. Законом України "Про  власність" (ст. 41) до об'єктів інтелектуальної  власності віднесено винахід  та винаходи і корисні моделі" власникові патента надається можливість передавати на підставі договору право власності на винахід будь-якій особі. Отже визнається, що винахід є товаром, який має самостійний вираз і відповідно може бути предметом договору купівлі-продажу.

Суб'єкти ліцензійних відносин. Сторонами  у договорі — ліцензіаром і  ліцензіатом — можуть виступати  всі учасники цивільно-правового  обороту, тобто фізичні і юридичні особи та держава, інтереси якої представляє  Державний комітет з питань науки  та інтелектуальної власності. Ліцензіар  — це власник запатентованого  або незапатентованого винаходу. Ліцензіат — фізична або юридична особа, яка відповідно до ліцензійного договору дістала дозвіл (ліцензію) на використання винаходу.

Література:

1. Конституція  України. – К., 1996.

2.  Липцик  Д. Авторское право й смежные  права / Пер. с фр. -М., 2002.

3.  Макода  В.Є. Правова охорона промислових  зразків в Україні. - К., 2000.

4.  Пиленко  А.А. Право изобретателя. — М., 2001.

5. Підопригора  О.А. Проблеми кодифікації законодавства  про інтелектуальну власність  // Українське право. — 1997. —  Число 1. — С.61-80.

6. Підопригора  О. Проблеми системи законодавства  України про інтелектуальну власність  // Інтелектуальна власність. -- 2000. — №3. - С.3-14.

4. Право  інтелектуальної власності: Підручн. / За ред. О.А. Підопригори, О.Д.  Святоцького. — К., 2002.

8 Сіренко  І. Юридична природа прав на  об'єкти інтелектуальної власності  // Українське право. — 1997. —  Число 3. — С.132-135.

9. Шишка  Р.Б. Охорона права інтелектуальної  власності: авторсько-правовий аспект. — Харків, 2002.