Матеріальна відповідальність працівників за шкоду заподіяну майну власника

Міністерство  аграрної політики України

Львівський  національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій 

імені С. З. Гжицького 
 

кафедра правознавства 
 
 
 
 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

На тему «Матеріальна відповідальність працівників  за шкоду заподіяну майну власника» 
 
 
 

Виконала

студентка ІІІ курсу

ФЕМ МЗЕД 4п/гр.

Савка Оксана 
 
 
 

      Львів 2009  

План

Вступ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

   Матеріальна відповідальність працівників — це відповідальність за трудове майнове правопорушення — заподіяння прямої дійсної шкоди майну роботодавця внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

   Працівник повинен дбайливо ставитися до майна  власника підприємства, установи, організації. У свою чергу власник (або уповноважений  ним орган) повинен створити працівникам  умови, що забезпечують повне збереження дорученого їм майна, забезпечити здорові  та нешкідливі умови праці. Невиконання  чи неналежне виконання таких  обов'язків, покладених на сторони трудового  договору, якщо внаслідок цього заподіяна  матеріальна шкода, утворює собою  трудове майнове правопорушення і є підставою для матеріальної відповідальності. Не являються правопорушеннями дії, які хоч і схожі з правопорушенням, але не визнаються такими внаслідок  обставин, при яких вони були вчинені: при необхідній обороні, крайній  необхідності та виробничо-господарському ризику.

   Суб'єктами матеріальної відповідальності в трудовому  праві в усіх випадках є працівник  і роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений  ним орган чи фізична особа), з  яким він перебуває в трудових правовідносинах.

   У трудовому праві відшкодуванню  підлягає тільки пряма дійсна шкода  і, як правило, в обмеженому розмірі - не більше середнього місячного заробітку  працівника, який заподіяв шкоду.

   Ця відповідальність не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством; нестримані доходи або упущена вигода, на відміну від цивільного права, відшкодуванню не підлягають. У цивільному праві завжди діє принцип повного відшкодування шкоди. Межі матеріальної відповідальності працівників диференціюються залежно від форми вини, виду майна, якому заподіяна шкода, характеру трудової функції, яку виконує працівник, чого немає в цивільному праві. За нормами трудового права працівники звільняються від матеріальної відповідальності за шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Тягар доведення наявності підстави й умов матеріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органі (ст. 138 КЗпП України), тобто діє презумпція невинності працівника, в той час як у цивільному праві встановлена презумпція вини заподіювана шкоди. Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

   Матеріальна відповідальність працівників регулюється главою IX КЗпП "Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації". Велике значення при розгляді питань про матеріальну відповідальність працівників мають керівні постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29 грудня 1992 р. №14 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 березня 1997 р. №3 (Право України. - 1993. - №5- 6.

   Отже, інтереси охорони майна роботодавця  поєднуються з охороною прав і  законних інтересів працівника, а  матеріальна відповідальність працівників  має відшкодовуючу, гарантійну та превентивну  мету. 
 
 
 
 
 

Суб'єктами відповідальності у трудовому праві  можуть бути:

• працівники, які перебувають у  трудових відносинах з роботодавцем і заподіяли його майну шкоду  внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків;

• роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений  ним орган чи фізична особа, майну  якого шкоду заподіяв працівник, або з вини якого шкоду заподіяно  працівникові.

Суб'єктом  майнової відповідальності за цивільним  правом є громадянин чи юридична особа, що заподіяла шкоду.

Неповнолітні, що уклали трудовий договір, теж несуть матеріальну відповідальність за нормами  трудового права (ст. 187 КЗпП).

   Підставами  матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну майну роботодавця, є  проступки працівників — порушення  покладених на них трудових обов'язків (дисциплінарне правопорушення), внаслідок  чого завдано прямої шкоди (трудове  майнове правопорушення).

  Обов'язки працівників щодо збереження майна  роботодавця визначені у ст. 131 КЗпП. Так, працівники повинні дбайливо ставитися до майна роботодавця, а роботодавець, своєю чергою, —  створити працівникам умови, які  забезпечують повне збереження дорученого їм майна. Порушення покладених на працівників  обов'язків, якщо внаслідок цього  заподіяно шкоду майну, й утворює  трудове майнове правопорушення, що є також підставою для матеріальної відповідальності працівників.