Порядок та особливості організації професійної діяльності нотаріуса

До складання кваліфікаційного іспиту допускаються особи, які: є дієздатними громадянами України; мають повну юридичну освіту; мають стаж роботи у сфері права не менше трьох років; володіють державною мовою; успішно пройшли стажування  протягом одного року в державній  
нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса; мають намір скласти кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації.

Кваліфікаційний  іспит  здійснюється  за  екзаменаційними  білетами,  до кожного з яких  входять  три  теоретичні  питання, задача,  а  також  завдання  щодо складання проекту документа, що підлягає нотаріальному посвідченню.

Після закінчення кваліфікаційного іспиту Комісія оголошує результати  його  проведення  (кількість  отриманих  балів  кожною особою, яка складає іспит) та прізвища,  імена, по батькові осіб, за результатами складеного іспиту яких Комісією  прийнято  рішення про  видачу  (або  відмову у видачі) Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття   нотаріальною   діяльністю.

Особи, які не склали кваліфікаційний  іспит, допускаються до його  повторного складання не раніше ніж через  рік за поданням управління юстиції.

Комісія на підставі результатів  складеного кваліфікаційного іспиту приймає  рішення про видачу або відмову  у  видачі  Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення Комісії може бути оскаржене до суду.

3. Отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Свідоцтво про право  на заняття нотаріальною діяльністю — це документ, що видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії та є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 11.07.2012 року № 1043/5 [22, с. 194].

Свідоцтво про право  на заняття нотаріальною діяльністю (далі — свідоцтво) може бути видане громадянину України, який має повну вищу  юридичну  освіту,  володіє державною мовою,  має стаж роботи у сфері права не менше трьох років, пройшов стажування протягом одного року в  державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса та склав кваліфікаційний іспит.

Свідоцтво є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Свідоцтво видається  Міністерством юстиції України  на підставі рішення Вищої кваліфікаційної  комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі — Вища кваліфікаційна комісія нотаріату), що зберігається у справах Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу (далі - Департамент).

 Особа, яка має  намір одержати свідоцтво, подає  до Міністерства юстиції України заяву про видачу свідоцтва. У разі якщо заява направляється поштою, підпис особи на ній має бути нотаріально засвідчений. До заяви додаються такі документи: документ про внесення плати за видачу  свідоцтва (квитанція, видана банком, або платіжне доручення з відміткою банку); копія диплома про повну вищу юридичну освіту;копія трудової книжки; фотокопія відповідних сторінок паспорта, які містять відомості про прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання. Копії документів повинні бути нотаріально засвідчені.

 За видачу свідоцтва  необхідно внести відповідну  плату на рахунок Міністерства  юстиції України. Розмір плати  за видачу свідоцтва про право  на заняття нотаріальною діяльністю  встановлюється постановою Кабінету  Міністрів України від 22 лютого 1994 року [13], зі змінами, внесеними згідно з постановою КМ від 8 червня 1996 року. Зараз встановлено плату за видачу такого свідоцтва в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за видачу його дубліката — в розмірі 50% цієї суми.

Від плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю звільняються нотаріуси, які на день набрання чинності Законом України «Про нотаріат» працювали в державних нотаріальних конторах, а також посадові особи Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управлінь юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, робота яких безпосередньо пов'язана з керівництвом і контролем за діяльністю нотаріату.

Для одержання свідоцтва у Міністерство юстиції України подається заява, до якої додається рішення Вищої кваліфікаційної комісії та документ банківської установи про внесення плати за видачу свідоцтва. При подачі заяви має бути пред'явлений документ, що посвідчує особу заявника, а також інші документи, передбачені згаданим Положенням. Заява має бути розглянута протягом місяця від дня її подання.

Розглянувши заяву, Міністерство юстиції України може винести три рішення: про видачу свідоцтва, про відмову у видачі свідоцтва чи про залишення заяви без розгляду.

Якщо всі вимоги щодо видачі свідоцтва про заняття  нотаріальною діяльністю виконано, а  Міністерство юстиції дійде висновку про можливість заняття заявника нотаріальною діяльністю, то виноситься рішення про видачу такого свідоцтва. Свідоцтво має встановлену законом форму і містить вказівку про те, хто одержує це свідоцтво і що воно є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

Свідоцтво реєструється в Журналі реєстрації виданих свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Свідоцтво не видається  у разі невідповідності поданих  документів законодавству та у випадку, коли на дату звернення особи до Міністерства юстиції України виникли обставини, що перешкоджають одержанню свідоцтв, а саме: втрата особою громадянства України; набрання законної сили обвинувальним вироком суду; набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною, обмежено дієздатною або винесення ухвали про застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

Важливою гарантією  захисту прав особи, яка бажає  зайнятися нотаріальною діяльністю, є її право оскаржити відмову  у видачі свідоцтва у суді. Така скарга подається до суду в місячний термін від дня одержання відмови і розглядається в порядку провадження, що виникає, з адміністративно-правових відносин.

Залишення заяви про  видачу свідоцтва без розгляду можливе тоді, коли виникли обставини, які на цей момент перешкоджають видачі свідоцтва, але надалі їх можна буде усунути. Такою обставиною є неподання всіх необхідних документів для видачі свідоцтва, передбачених п. 4 Порядком видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 11.07.2012 року № 1043/5. В разі втрати або пошкодження свідоцтва видається його дублікат.

Виходячи з того, що кожна особа, яка має намір  зайнятися нотаріальною діяльністю, повинна отримати для цього свідоцтво, припинення нотаріальної діяльності обумовлюється  анулюванням такого свідоцтва.

Анулювання свідоцтва щодо як державних, так і приватних нотаріусів вирішується Міністерством юстиції України. Це можливо як з власної ініціативи нотаріуса, так і за поданням відповідного управління юстиції. Власна ініціатива — це волевиявлення самого нотаріуса на припинення нотаріальної діяльності з особистих обставин, що їх він має вказати в своїй заяві про анулювання свідоцтва.

Реалізація інших підстав  анулювання свідоцтва залежить від  дій відповідного управління юстиції  і настає незалежно від волі нотаріуса.

Передбачені законодавством підстави анулювання свідоцтва Міністерством  юстиції України за поданням управління юстиції (ст. 12 Закону України «Про нотаріат») спрямовані на забезпечення належного  порядку вчинення нотаріальних дій; їх реалізація дає можливість усунути від нотаріальної діяльності тих нотаріусів, які порушують закон або через об'єктивні, незалежні від них обставини не можуть проводити цю діяльність.

Закон прямо передбачає такі підстави анулювання свідоцтва:

1) втрата громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;

2) винесення щодо нотаріуса  обвинувального вироку суду, який  набрав чинності;

3) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили. Це може бути тоді, коли нотаріус учинив суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або в стані осудності, але захворів до винесення вироку на душевну хворобу;

4) винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав. Нереабілітуючі підстави — такі підстави, коли винність нотаріуса у вчиненні злочину підтверджена зібраними у справі Доказами, але через певні передбачені законом обставини він звільняється від кримінальної відповідальності. Це, наприклад, зміна ситуації, внаслідок чого вчинене діяння втрачає характер суспільно небезпечного, притягнення нотаріуса до адміністративної відповідальності, передача матеріалів до товариського суду, закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, акт амністії, акт помилування. В усіх цих випадках до уваги береться той факт, що нотаріус вчинив злочин, але звільняється від кримінальної відповідальності;

5) винесення рішення  суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою. Якщо нотаріус зловживає спиртними напоями або наркотичними речовинами і цим ставить себе і свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, то за рішенням суду він визнається обмежено дієздатним, а таке рішення, що набрало законної сили, є підставою анулювання свідоцтва. Нотаріус, обмежений у своїй дієздатності, не може обіймати таку посаду, де потрібні неупередженість, непідкупність і логічне мислення, а людина, обмежена в дієздатності, може зазнати різних негативних впливів. Визнання нотаріуса недієздатним може відбутись унаслідок душевної хвороби останнього. Людина, яка знаходиться в такому стані, не усвідомлює своїх дій і не може ними керувати;

6) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян. Ця підстава є правовою гарантією забезпечення законності вчинення нотаріальних дій і передбачає відповідальність нотаріуса за систематичне порушення ним чинного законодавства під час вчинення нотаріальних дій або одноразове грубе порушення закону, що завдало шкоди названим суб'єктам. Тут мова йде про зафіксовані неодноразові порушення закону, про систематичні порушення. Отже, одне порушення закону, яке не завдало шкоди інтересам держави, організацій і громадян, не буде підставою для анулювання свідоцтва. Водночас одне, але грубе порушення закону, яке завдало шкоди названим інтересам, є підставою для його анулювання. Підтвердженням завданої шкоди, а значить, і підтвердженням грубого порушення закону буде рішення суду про стягнення збитків;

7) невідповідність нотаріуса  займаній посаді внаслідок стану  здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності. Анулювання свідоцтва в зв'язку з невідповідністю нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності, може мати місце в тому разі, коли йдеться про якісь фізичні вади нотаріуса. Але реалізація цієї підстави можлива тільки тоді, коли є медичний висновок про те, що за станом здоров'я нотаріус не може виконувати свої професійні обов'язки;

8) перебування нотаріуса в штаті інших державних, приватних та громадських організацій, заняття підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконання іншої оплачуваної роботи, крім складання, проектів угод і заяв, виготовлення копій документів та виписок з них, дачі роз'яснень з питань вчинення нотаріальних дій і консультацій правового характеру, заняття викладацькою і науковою роботою у вільний від роботи час.

Як вже зазначалось, необхідність забезпечення об'єктивності й незалежності нотаріуса під  час вчинення нотаріальних дій вимагає, щоб нотаріус не перебував у штаті  інших державних, приватних і  громадських організацій, не був підприємцем і посередником і взагалі не виконував іншої оплачуваної роботи. Порушення цієї вимоги є підставою для анулювання свідоцтва. Праця в інших організаціях, а також заняття підприємництвом чи посередництвом впливали б на законність та об'єктивність вчинюваних нотаріусом дій;

9) порушення вимог щодо додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій. Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є одним із принципів діяльності нотаріуса, що забезпечує його авторитет і перешкоджає виникненню несприятливих наслідків для осіб, які звернулися до нотаріуса. Це не лише порушення законності (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»), а й аморальний вчинок, оскільки особи, які звертаються до нотаріуса, часто відкривають йому такі обставини, що вони мають бути впевнені в тому, що таємниці їхньої бесіди буде дотримано;

10) вчинення нотаріальних  дій на своє ім'я і від  свого імені, на ім'я та від  імені свого чоловіка чи своєї  дружини, їх та своїх родичів  (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я та від імені працівників нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом. Остання підстава для анулювання свідоцтва випливає з порушення нотаріусом вимог ст. 9 Закону України «Про нотаріат», яка регулює обмеження у праві вчинення нотаріальних дій, коли він має певну заінтересованість у їх вчиненні. Вимоги ст. 9 Закону служать забезпеченню об'єктивності і законності при вчиненні нотаріальних дій. Для анулювання свідоцтва достатньо одного випадку порушення цієї статті [37, с.57-59].