Порядок та особливості організації професійної діяльності нотаріуса

Досвід країн «Нової Європи» - колишніх республік СРСР Латвії, Литви та Естонії визнано не менш важливим для визначення основних пріоритетів подальшого розвитку приватної нотаріальної діяльності в Україні. Така цікавість викликана не стільки спільним історичним минулим, скільки можливістю повторення шляху адаптації інститутів національного права у межах євроінтеграції, та їх лібералізацією, яка відбувається майже одночасно в усіх країнах - колишніх республіках СРСР. Тому реформування нотаріальної діяльності має здійснюватись системно із застосуванням комплексу заходів щодо цілісної реформи діючої правової системи [43, с. 20].

Значним кроком у розвитку нотаріату, його реформування і законодавчого  закріплення став прийнятий Верховною  Радою України 02 вересня 1993 року введений з 1 січня 1994 року Закон України «Про нотаріат» (далі — Закон). Цей Закон став одним з істотних етапів проведення широкомаштабної соціальної реформи в Україні, правової реформи, зокрема коли поряд з державними нотаріальними органами було введено інститут приватного нотаріату.

Проголошення незалежності України як суверенної держави, прийняття Конституції України обумовлюють потребу держави в утворенні міцної та стабільної системи захисту прав та законних інтересів своїх громадян. Нотаріат є одним з правозахисних інститутів державної гарантії дотримання законності прав та інтересів кожної людини.

Український нотаріат розвивається та перетворюється в напрямку до професійності, стабільності та фінансової незалежності.

Прийняття Верховною  Радою Закону України «Про нотаріат»  диктувалося новими економічними умовами, в яких опинилася наша держава, ставши на шлях побудови ринкової економіки. Закон містив чимало нових положень, але основним і революційним було створення інституту приватного нотаріату. Започаткування змін у побудові нової системи нотаріату зумовлювалося дедалі відчутнішою нестачею кадрів нотаріусів у період, коли на систему нотаріату покладалися нові завдання з оформленням договорів приватизації державного майна, коли в цивільно-правовий обіг вводилися нові об'єкти, яких не знало національне цивільне право до періоду перебудови. Обсяг завдань, що покладались на державний нотаріат, перевищив усі допустимі нормативи на підготовку до вчинення нотаріальних дій. Громадяни чи представники юридичних осіб нерідко не могли вчасно вирішити свої питання через надмірне завантаження нотаріусів. Тому назріла необхідність доступності нотаріальної діяльності. Вирішити всі ці питання простим збільшенням кількості працівників державних нотаріальних контор не уявлялось можливим. Це потребувало значних коштів на утримання приміщень державних нотаріальних контор і заробітну плату державним нотаріусам. У той період і сформувалась ідея започаткування в Україні інституту приватного нотаріату.

В той час необхідно  було досягти основної мети, а це: доступності нотаріальних послуг для населення, високого професіоналізму нотаріусів і абсолютної надійності нотаріальних актів, бо надійність — це основна складова ефективної роботи нотаріуса та нотаріату в цілому. При цьому слід відмітити, що державний нотаріат став міцним фундаментом для створення та розвитку приватного нотаріату, оскільки незаперечним фактом залишається те, що більшість приватних нотаріусів це були колишні державні нотаріуси — справжні професіонали, фахівці з великим практичним і життєвим досвідом, зі значним стажем роботи в нотаріаті.

Нові принципи організації  нотаріальної діяльності, які були закладені в Законі, не тільки вирішили організаційні проблеми стосовно нотаріального забезпечення суб’єктів цивільно-правових відносин, але й дозволили державі практично зняти із себе більшість організаційних питань і матеріальних витрат у цій сфері, а також відбулися корінні зміни не тільки в кількісному, але й у якісному відношенні. Серед них: ріст рівня самосвідомості в нотаріальному співтоваристві та відповідальності перед всіма суб’єктами цивільно-правових відносин; ріст професіоналізму нотаріусів; збільшення нотаріальних контор, які в більшості випадків значно краще по своєму матеріально-технічному оснащенню, чим державні нотаріальні контори; більш швидке обслуговування громадян і організацій і багато чого іншого.

Практика застосування Закону показала його слабкі і сильні сторони, тому в 2008 році був прийнятий  Закон «Про внесення змін і доповнень  у Закон «Про нотаріат». Цей Закон  втілив так звану «малу» реформу нотаріату: приватні і державні нотаріуси були зрівняні в повноваженнях щодо вчинення нотаріальних дій; оформлені ними документи отримали однакову юридичну силу; були уточнені права і обов’язки нотаріусів і поняття нотаріальної таємниці; закріпили гарантії діяльності нотаріусів; посилили порядок допуску до нотаріальної професії; ввели поняття відповідальності нотаріусів (зупинення та припинення діяльності) у разі допущення порушень тощо. Таким чином, був зроблений ще один крок до створення в Україні нотаріату, що відповідає міжнародним нормам.

За 18 років свого існування в Україні, приватний нотаріат довів свою доцільність та ефективність захисту прав людини, однак остаточного його запровадження досі не відбулося, ключові вимоги Конституції України досі не враховані у Законі України «Про нотаріат», не вирішено широке коло теоретичних і практичних проблем організації і функціонування нотаріату в Україні на основі здобутків міжнародного досвіду і з урахуванням змін національного законодавства.

Питання реформування інституту нотаріату на сьогоднішній день досить актуальні і викликають численні дискусії, а законодавче регулювання організації нотаріату та нотаріальної діяльності в Україні потребують вдосконалення.

Науковим дослідженням у сфері нотаріату України присвячено праці таких українських учених, як В. Баранкова, В. Комаров, Г. Гулєвська, А. Єрух, Р. Кочер’янц, Л. Радзієвська, С. Фурса, Є. Фурса та інших. Тому досить актуальним є аналіз правових засад становлення системи українського нотаріату з урахуванням здобутків українського правознавства [44, с.25].

Ю. Терегейло, Є. Фурса, А. Полешко вважають, що нотаріальну діяльність потрібно так реформувати, щоб вона відповідала вимогам правової демократичної держави. Тому метою реформування нотаріату повинно бути не вирішення окремих дріб’язкових проблем, а встановлення ефективного позасудового забезпечення охорони та захисту законних прав й інтересів громадян, установ, підприємств, організацій, територіальних громад і держави, ґрунтованого на єдиних принципах, формах і методах організації та здійснення нотаріальної діяльності. Такий системний підхід до вирішення кола проблем нотаріату може запобігти «монополізації» нотаріальної діяльності, використанню нотаріату як виду бізнесу, розвитку інших негативних тенденцій, що порушують принципи незалежності та неупередженості нотаріуса, його організаційної й економічної самостійності [37, с. 680].

Більш детально питання реформування інституту нотаріату України, проблеми та перспективи розвитку нотаріату в Україні, буде розглянуто в наступному підрозділі.

3.2. Проблеми  та перспективи розвитку професійної  діяльності нотаріуса в Україні

З часів набуття Україною незалежності питання про реформування нотаріату залишається актуальним. Перший вагомий внесок у цю справу Верховна Рада України зробила в 1993 року, коли прийняла Закон "Про нотаріат". Тоді він був кроком уперед, адже запроваджував інститут приватних нотаріусів. Але розвиток суспільно-правових відносин у державі показав, що в деяких ключових питаннях цей нормативний акт себе вже вичерпав. Крім того, нотаріальна спільнота та науковці, які опікуються питаннями нотаріату, вже не раз ставили та обговорювали на науково-практичних конференціях питання про долучення українського нотаріату до світового досвіду країн, у яких існує класичний нотаріат латинського типу.

Безумовно, наразі вкрай  актуальною є проблема єдиного нотаріату, оскільки світовий досвід країн класичної  моделі нотаріату вже досить давно  визнав вільний нотаріат більш ефективною формою здійснення нотаріальних функцій [62, с. 18-20; 45, с. 61–62; 46, с. 15; 39, с. 35, 85]. Утворення єдиного нотаріату мало б стати важливим кроком на шляху вдосконалення українського нотаріату, але скасування державного нотаріату має базуватися на попередньому вирішенні низки проблем, які наразі не знаходять свого розв’язання. До них належать питання про чітке визначення складу нотаріальних органів, статусу нотаріусів; доступу до нотаріальної діяльності та порядку вступу на посаду нотаріуса; оплату вчинюваних нотаріальних дій; квотування посад нотаріусів; контроль за нотаріальною діяльністю; зупинення та припинення нотаріальної діяльності тощо.

Ідеться про утворення  єдиного нотаріату, з вільними, але  відповідальними самоврядними професіоналами та за умови залишенням ефективного та дієвого контролю з боку держави. Латинський нотаріат є системою, за якої нотаріус здійснює публічну функцію, отримавши від держави частинку її влади (право надавати його документам силу публічного акта), але організовує свою роботу як самозайнята особа вільної професії. На міжнародній арені латинський нотаріат представлений Міжнародним союзом нотаріату, що об’єднує понад 80 держав. Латинський нотаріат базується на традиції римського права. У країнах, що входять до Міжнародного союзу нотаріату, як і в Україні, діє континентальна (романо-германська) правова система з її пріоритетом письмового доказу, а нотаріально оформлені документи отримують публічне визнання і підвищену доказову силу.

Подальше реформування нотаріату полягало у внесенні 2008 року змін до Закону "Про нотаріат". Відбулася так звана мала реформа, яка ще на крок наблизила український нотаріат до членства в міжнародній організації нотаріату латинського типу, зрівнявши з погляду повноважень у вчиненні нотаріальних дій державних та приватних нотаріусів. Цей крок був позитивно сприйнятий суспільством, створив для громадян сприятливіші умови доступу до нотаріальних послуг. Але в результаті реформування була послаблена контрольна функція держави, що стосувалася перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Сьогодні ми бачимо, що відсутність дієвого та ефективного контролю з боку держави має певні негативні наслідки, і їх треба виправляти. Новий поштовх реформі нотаріату дав наказ міністра юстиції України від 24.12.2010 року № 3290/5 [23], яким була затвердження Концепція реформування органів нотаріату в Україні. Головною метою реформування нотаріату було визначено сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату, надання населенню послуг правового та нотаріального характеру відповідно до міжнародних стандартів, а також поступове і системне реформування українського нотаріату як інституту позасудового захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб. Концепція реформування органів нотаріату визначила сучасний стан цього інституту, його цілі, пріоритетні завдання та стратегічні напрями, окреслила механізми їх реалізації та очікувані результати.

Подальше реформування нотаріату було зумовлене необхідністю вирішення багатьох проблем. До них відповідно до Концепції належать оптимальне забезпечення населення нотаріальними послугами та проблема так званих великих міст, де сконцентрована найбільша кількість нотаріусів. До проблемних належали також питання про створення правової бази, законодавчого закріплення морально-етичних та професійних правил поведінки нотаріусів, формування єдиного підходу до оплати вчинення нотаріальних дій, розроблення комплексної програми стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, що передбачала б не лише навчальний процес з питань нотаріату, але й елементи практики, психології, етики, деонтології, логіки, конфліктології, норм процесуального права тощо, комплексну програму підвищення кваліфікації осіб, які вчиняють нотаріальні дії, в тому числі посадових осіб органів місцевого самоврядування, приведення до єдиного знаменника величезної кількості підзаконних нормативно-правових актів, які часто суперечать один одному, відсутність професійної нотаріальної палати і невизначеність її статусу [57, с. 9-12].

З метою забезпечення реалізації Концепції департамент разом із науковцями, що опікуються питаннями нотаріату, представниками Академії нотаріату, Української нотаріальної палати, членів науково-методичної ради при Міністерстві юстиції України проаналізували нормативну базу у сфері нотаріату, ініціювали внесення до чинного законодавства відповідних змін і доповнень та прийняття інших нормативних актів, які сприятимуть регулюванню реформування органів нотаріату [47].

Серед першочергових  заходів, відповідно до Концепції про реформування нотаріату, підготовка проекту закону «Про нотаріат та організацію нотаріальної діяльності в Україні», ухвалення якого забезпечить належне функціонування реформованого нотаріату. У законодавчих практиках багатьох країн не одне десятиріччя функціонують такі кодекси, які довели свою ефективність у регламентації правил вчинення нотаріальних дій. Щодо підзаконного нормативного акту, яким є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, і навіть нового Закону про нотаріат для регламентування порядку вчинення нотаріальних дій вкрай недостатньо. З прийняттям Нотаріально-процесуального кодексу треба навести порядок у системі підзаконних нормативних актів, якими сьогодні користуються нотаріуси у своїй діяльності, які можна змінювати без особливих проблем і перешкод. Такий підхід повною мірою відповідав би Конституції України [1], в який встановлено, що організація і діяльність нотаріату визначається виключно законами, а не підзаконними, як сьогодні — Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нормативними актами. Адже прийняття Нотаріально-процесуального кодексу дозволить ефективно регламентувати процесуальні аспекти нотаріальної діяльності, створити чіткі та передбачувані процедури вчинення кожної нотаріальної дії і механізми оскарження її законності [48].

В межах Закону України  «Про нотаріат» мають бути відтворені принципи та гарантії нотаріальної діяльності. Наприклад у новому Законі України «Про адвокатуру», прийнятому 05.07.2012 року, статтею 4 визначені принципи та засади здійснення адвокатської діяльності, а статтею 23 — гарантії адвокатської діяльності [7, с. 17].

Міністерством юстиції  України розроблена концепція реформування Нотаріату України, яка спрямована на перехід до більш активної моделі нотаріату, тому вона неповинна обмежуватись покладанням на нотаріусів лише посвідчувальних функцій. Перед нотаріусами повинно бути поставлено завдання з надання комплексної юридичної допомоги громадянам, необхідно наділити його додатковими повноваженнями, розширити компетенцію нотаріуса, підняти на рівень правової фігури, яка могла б комплексно надавати громадянам, представникам юридичних осіб правову допомогу на досить високому якісному рівні.