Незалежність  суддів є основною передумовою їх об’єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надатися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числі прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб.

     Для забезпечення об’єктивності та неупередженості  судді існує процедура відводу (ст. 20 ГПК). Відвід - це процесуальний інститут, що містить підстави, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

     Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції  та законів України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі. При здійсненні правосуддя судді повинні утверджувати гарантовану Конституцією та законами України незалежність та самостійність судів, підвищувати авторитет судової влади, забезпечувати обов’язковість судових рішень шляхом справедливого, неупередженого і своєчасного розгляду та вирішення судових справ, дотримання присяги судді, належного правового реагування на факти тиску на них, втручання в судову діяльність та інші протправні посягання на правосуддя. За наявності підстав вважати, що відбувається посягання на незалежність судді щодо неупередженого вирішення судових справ, він повинен вжити заходів для припинення такого посягання та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності . (п.1 Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»).

     Виходячи  з того, що незалежність суддів є  основною передумовою їх об’єктивності лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення сдових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на вимогах закону.

     Відповідно  до ст.47 Закону України «Про судоустрій та стаус суддів» суддя  має  право  звернутися  з повідомленням про загрозу його  незалежності  до  Ради  суддів  України,   яка   зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози .

     Відповідно  до статті 126 Конституції України  вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, незалежно від форми  їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх прояв уз боку державних органів, установ, організацій, громадян та їх обєднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді. Виходяи з того, що вплив на суддів тягне юридичну відповідальність, суди у всіх випадках втручання в їх діяльність і прояву неповаги до суду або судді повинні виносити окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях вбачаються ознаки відповідного злочину – реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України. Суди повинні належним чином реагувати на порушення цчасниками процесу та іншими присутніми в залі судового засідання особами встановленого і судом порядку розгляду справ та за наявності підстав вирішувати питання про притягнення винних у вчиненні таких порушень до відповідальності . (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність суддів»).

     Виходячи  з того, що чинним законодавством України професійним суддям заборонено виконувати не властиві суду фукції, вони не можуть бути членами будбь-яких комітетів, комісій по боротьбі зі злочинністю та залучатися до іншої роботи, якщо це може вплинути на їх незалежність при здійсненні правосуддя. (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність суддів»).

     Відповідно  до суб’єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки  конкретного судді у конкретній справі –жоден зчленів суду не має проявляти будь-якої прихильності або упередження, та об’єктивного критерію – тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об’єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутність безсторонності судів. У цьому зв’язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільстві і, перш за все, сторонам у процесі. Вище зазначене положення зазначене в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 3 травня 2007року.

     Відповідно  до п.5 Пленуму Верховного суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність суддів»суддя не може брити участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді.

     Висновки

     Господарські  суди є однією з гілок судової  влади. Це спеціалізовані суди, на які законом покладено здійснення правосуддя у господарських відносинах. Місцевий господарський суд є незалежним органом у вирішенні господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

     Правова природа місцевого господарського суду як органу правосуддя визначається завданнями та повноваженнями, якими його наділено для виконання цих завдань. Відповідно до  Закону України "Про судоустрій та статус суддів" завданням місцевого господарського суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

     З прийняттям Закону України “Про судоустрiй i статус суддiв’ було внесено змiни одночасно до всiх процесуальних  кодексiв. Новi правовi норми встановлюють унiфiкованi правила судового провадження  як у цивiльному, так i в господарському та адмiністративному судочинстві.

     Можемо  відзначити, що вперше новий Закон  об’єднав у собі майже всі норми, які стосувалися правового регулювання  діяльності суду і суддів в Україні, таким чином здійснивши уніфікацію права, яке визначає їх статус і роль у державі.

     Водночас  проаналізуваши судову практику, можна  зробити висновок про певні недоліки у роботі місцевих господарських судів, а саме:зниження рівня відповідальності деяких суддів за результати здійснення правосуддя, зокрема, у дотриманні процесуальних строків вирішення спорів, захисті прав та законних інтересів сторін, що стало підставою для відповідних скарг та звернень.

     На  мою думку, прийняття Закону України “Про судоустрiй i статус суддiв’ матиме позитивне значення для вітчизняних правової і судової систем і, матимемо надію, допоможе їм досягти того рівня відповідності європейським та світовим стандартам, за якого досягнення правової держави і утвердження принципу верховенства права стануть в Україні остаточною перемогою здорового глузду над несправедливістю і владним свавіллям.

     На  підставі вище викладеного, можемо зробити  висновок, що система господарських судів є однією із небагатьох соціальних систем, реформування якої дало в останні роки позитивний результат. Сприяючи забезпеченню господарського правопорядку, господарські суди тим самим сприяють функціонуванню і розвитку економіки. Чим складніша система господарських відносин, чим серйознішими є господарські справи, що розглядаються, та економічні наслідки прийнятих судами рішень, тим вища і відповідальніша роль господарських судів у забезпеченні нормального функціонування економіки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості  Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Господарський процесуальний кодекс України: За станом на 03 лютого 2011 року / Відомості ВРУ N  2980-VI ( 2980-17 ) від 03.02.2011
3. Закон України «Про судоустрій та статус суддів»від 07 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529
4. Демченко С. Ф. Теоретичні аспекти становлення і розвитку господарського судочинства в Україні / С. Ф. Демченко. – К. : Преса України, 2009. – 247 с.
5. Чопко Ю.В. Оновлені принципи господарського процесу // Юридичний журнал - № 4- 2008. С. 56-59
6. Шицький Іван Богданович. Правовий статус місцевих господарських судів в Україні: становлення і розвиток : дис... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Академія адвокатури України. - К., 2010.
7. Беляневич В.Е. Господарський процесуальний кодекс України: (із змінами і допов. станом на 1 листопада 2008 р.): Наук.-практ. комент. —Видання третє. —К.: Видавництво «Юстініан», 2009. — 872 с.
8. Господарське процесуальне право: Підручник/ В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельнии, Д.М. Лукянець; За заг. ред. к.ю.н. В.Д. Чернадчука. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2009 -378 с
9. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм. — К.: ВД "Ін Юре", 2005. — 472с.
10. Науково-практичний коментар закону України "Про судоустрій і статус суддів"За ред. Теліпко В.Е. – 2011 – с.528