Психолінгвістичні аспекти прикладного мовознавства

Вежбицька користується переважно методом інтроспекції, послідовно розкриваючи читачу свою рефлексію як дослідника і пояснюючи мотиви своїх висновків. Хоча Вежбицька і не асоціює свої праці з психолінгвістичними програмами, саме їй належить заслуга реалізації на конкретному мовному матеріалі побажання Е.Бенвеніста описувати «людину в мові»  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

1.У 50-х роках 20 століття утворилася нова суміжна з мовознавством наука психолінгвістика. Психолінгвістика - наука про закономірності породження і сприйняття мовних висловів. Вона вивчає процеси формування мовлення, а також сприйняття і формування мови в їх співвіднесеності з системою мови. Так в науці про мову з'явився психологічний напрям. Свої методи психолінгвістика перш за все успадковувала з психології. В першу чергу це експериментальні методи. Крім того, в психолінгвістиці часто використовується метод спостереження і самоспостереження. Із загального мовознавства в психолінгвістику «прийшов» метод лінгвістичного експерименту.

2.Представляється продуктивним розглядати психолінгвістику не як науку зі своїм предметом і методами, а як особливий ракурс, в якому вивчається мова, мовлення, комунікація і пізнавальні процеси.

3.Прийнято вважати, що психолінгвістика виникла близько 60 років тому в США. Дійсно, сам термін «психолінгвістика» був запропонований американськими психологами в кінці 1950-х років з метою додання формального статусу науковому напряму, що вже склався саме в США. Проте наукою з чітко обкресленими межами психолінгвістика не стала і до сьогоднішнього часу.

4.Для більшості американських і англомовних психолінгвістів (за освітою, як правило, психологів) як еталонна наука про мову звичайно виступає найвпливовіша в США лінгвістична теорія - генеративна граматика Н.Хомського у різних її варіантах.

5.3 позицій європейської (зокрема вітчизняної) гуманітарної традиції можна охарактеризувати сферу інтересів психолінгвістики, описавши спочатку підхід, явно чужий вивченню психіки, тобто розуміння мови як «системи чистих відносин», де мова виступає як конструктор, в дослідницьких цілях відчужений від психіки носія.

6.Психолінгвістичний ракурс і багато втілюючих його дослідницьких програм довгий час займали маргінальні позиції по відношенню до таких направлень лінгвістики, як структурний підхід.

7.Дослідницькі програми психолінгвістики (такі, як програма вивчення  розвитку мови дитини, вивчення процесу категоризації, програма вивчення розмовної мови, жестової мови глухих, програма вивчення знання мови і знань про мову, програма Вержбицької) в значній мірі визначаються тим, які наукові напрями в той або інший період виявлялися еталонними.

Список  використаної літератури

1. Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику: Учебное пособие. — М: Эдиториал УРСС, 2001. - 360 с.

2. Вікіпедія/Психолінгвістика [Електронний ресурс]

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B3%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0

3. Психолінгвістика  [Електронний ресурс]

http://psycholing.narod.ru/index.html

4. Русский филологический портал/Психолингвистика [Електронний ресурс]

http://www.philology.ru/linguistics1.htm

5. Енциклопедія  «Кругосвет»/Психолінгвістика [Електронний ресурс]

http://www.krugosvet.ru/articles/82/1008268/1008268a1.htm

6. Фрумкина Р.М. Психолингвистика. –М.: Академия, 2003, с.90.