Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

 

 

АНТОНЮК НАТАЛІЯ ОЛЕГІВНА

УДК 343.721

 

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗАПОДІЯННЯ МАЙНОВОЇ ШКОДИ ШЛЯХОМ ОБМАНУ АБО ЗЛОВЖИВАННЯ ДОВІРОЮ

 

 

 

 

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне  право та кримінологія,

     кримінально–виконавче  право

 

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня 

кандидата юридичних  наук

 

 

 

 

 

 

 

Львів – 2006

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі  кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:  кандидат юридичних наук, доцент

Бойко Андрій Михайлович,

Львівський національний університет імені Івана

Франка, декан юридичного факультету, завідувач кафедри кримінального права та кримінології

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Музика Анатолій Ананійович,

Київський навчально–науковий інститут підготовки кадрів громадської безпеки  та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права та кримінології

кандидат юридичних наук, доцент

 

Марін Олександр Костянтинович,

Львівський державний університет внутрішніх справ, начальник факультету з підготовки слідчих

Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою

Захист відбудеться 16 листопада 2006 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79001, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського  національного університету імені  Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий “5” жовтня 2006 року

 

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних  наук, доцент     В.О. Семків 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність  теми дослідження. Власність є економічною основою суспільства, а невід’ємне право бути власником – це одна з гарантій реалізації прав і свобод особи. Значимість власності настільки велика, що міжнародне співтовариство вважало за необхідне закріпити її в числі найважливіших прав і свобод людини, викладених у Загальній декларації прав людини і громадянина.

Держава має гарантувати стабільність відносин власності, забезпечувати їхній захист. Реалізація цього обов’язку держави виявляється у процесі захисту власності від злочинних посягань. У суспільстві з ринковою економікою кримінальне право повинне забезпечити належну охорону прав і законних інтересів громадян, держави і суспільства, стабільність і непорушність власності, яка є основою економічної системи кожної держави. На жаль, статистичні дані свідчать, що кількість злочинних посягань на власність має постійну тенденцію до збільшення.

Рівний захист усіх форм власності, відродження приватної  власності, стрімкий розвиток ринкових відносин супроводжуються появою нових  об’єктів майнових відносин. Зокрема, предметом цивільно–правового обігу  стали не лише речі, але й неуречевлене майно. Виникла потреба у передбаченні кримінальної відповідальності за злочинні посягання на нього.

Попередження  злочинів проти власності багато в чому залежить від того, що розуміється  під власністю як благом, що підлягає кримінально–правовій охороні. Водночас, чинне кримінальне законодавство передусім забезпечує охорону власності на речі. Кримінально–правові норми не забезпечують адекватний правовий захист власності на неуречевлене майно.

Проблеми кваліфікації діянь, пов’язаних із посяганнями на власність, завжди були в центрі уваги науковців. Однак у більшості робіт, присвячених проблемам кримінальної охорони власності, не приділено належної уваги аналізу питань кримінально–правової відповідальності за таке посягання на власність як заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Малодослідженим є питання про безпосередній об’єкт та предмет заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Потребує дослідження проблема форм заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, склад і визначення розміру майнової шкоди, заподіяної цим злочином. Не проаналізовано у кримінально–правовій літературі питання про доцільність вказівки у диспозиції ст. 192 КК України на способи вчинення злочину. Спірним є положення про суб’єкт аналізованого складу злочину.

Практика правозастосування  свідчить про наявність великої  кількості невирішених питань і  труднощів під час кваліфікації діянь за ст. 192 КК України. Як показує проведене нами анкетування, більшість опитаних працівників судових і правоохоронних органів (88%) вважають, що керуючись диспозицією ст. 192 КК України, важко вирішити, які діяння варто кваліфікувати як заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Часто, не знаючи як правильно застосувати цю статтю, працівники правоохоронних органів обирають шлях “невтручання”, взагалі не приймаючи процесуальних рішень або відмовляють у порушенні кримінальної справи.

Наявність проблем  під час кваліфікації діянь за ст. 192 КК України, недостатня увага  науковців до проблеми кваліфікації цих злочинних діянь, актуальність боротьби із зазначеними суспільно–небезпечними посяганнями зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Теоретична основа дослідження. Дослідженням питань, які безпосередньо стосуються теми цієї дисертації, займалися Л.А. Вайнер, Д.Л. Нікішин, М.І. Панов, М.В. Перч, В.А. Романцов. Окремі аспекти кримінальної відповідальності за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою розглядалися А.Г. Безвєрховим, О.І. Бойцовим, Г.М. Борзєнковим, В.А. Владіміровим, Л.Д. Гаухманом, М.Г. Гельфером, І.А. Клепіцьким, М.Й. Коржанським, С.М. Кочої, Г.А. Крігером, Н.Ф. Кузнєцовою, Н.О. Лопашенко, Ю.І. Ляпуновим, П.С. Матишевським, В.О. Навроцьким, Б.С. Нікіфоровим, А.А. Пінаєвим, В.І. Плоховою, Е.С. Тенчовим, В.С. Устіновим, І.Я. Фойніцьким, Є.А. Фроловим, М.Д. Шаргородським, П.С. Яні.

Емпірична основа дослідження. Автором вивчено і узагальнено практику судових і правоохоронних органів, яка стосується кримінальної відповідальності за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Під час написання дисертаційної роботи було досліджено 118 кримінальних справ і матеріалів про закриття чи про відмову у порушенні кримінальної справи. Проведено анкетування працівників судових і правоохоронних органів (усього опитано 150 респондентів).

Зв’язок дослідження з  науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково–дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка “Проблеми протидії злочинності на сучасному етапі розвитку Української держави” (номер державної реєстрації 0105U007467).

Мета і завдання дослідження. Головна мета роботи полягає у комплексному теоретичному дослідженні підстав криміналізації заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, об’єктивних і суб’єктивних ознак складу цього злочину, формулюванні рекомендацій щодо вдосконалення КК України і правильної кваліфікації злочину, передбаченого ст. 192 КК України, відмежуванні цього злочину від суміжних злочинів та інших правопорушень, виявленні недоліків, пов’язаних із застосуванням покарання за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

Зазначена мета зумовила визначення і вирішення таких завдань: 1) виявити і узагальнити чинники, що зумовили встановлення кримінальної відповідальності за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою; 2) дослідити ознаки складу злочину, передбаченого ст. 192 КК України; 3) вивчити механізм заподіяння шкоди об’єктові цього злочину, визначити форми вчинення заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою; 4) визначити доцільність доповнення КК України ст. 188¹ “Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання”; 5) виявити і розкрити співвідношення ст. 192 КК України з суміжними посяганнями, запропонувати підходи до правильної кваліфікації заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою; 6) з’ясувати ефективність застосування покарання, передбаченого ст. 192 КК України.

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Предметом дослідження є кримінально–правова норма, яка передбачає відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, інші кримінально–правові норми, які встановлюють відповідальність за посягання на власність, наукові погляди на склад злочину, передбачений ст. 192 КК України, його кваліфікацію та передбачене за нього покарання, практика судових і правоохоронних органів у справах, пов’язаних із заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять загальнонаукові методи пізнання суспільних явищ. У процесі роботи над дисертацією було використано такі наукові методи: діалектичний (як фундаментальний філософський метод під час дослідження кримінальної відповідальності за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою загалом), системно–структурний (під час системного дослідження об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони злочину як взаємопов’язаних складових елементів складу заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою загалом), логіко–юридичний (під час встановлення змісту кримінально–правових понять, які характеризують кримінальну відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, з’ясування закономірностей дії права за допомогою правил юридичної логіки); історико–правовий (під час дослідження передумов, які зумовлюють кримінально–правову заборону заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, під час аналізу розвитку кримінального права України і вирішення питання щодо криміналізації цих діянь на різних етапах історичного розвитку держави), порівняльно–правовий (під час порівняння норм чинного законодавства зарубіжних держав із положеннями КК України), статистичний (під час вивчення матеріалів правозастосовної практики), конкретно–соціологічний (під час анкетування працівників судових та правоохоронних органів).

Наукова новизна одержаних  результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні після прийняття Кримінального кодексу України 2001 р. самостійним комплексним дослідженням складу заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою.

На захист виносяться такі положення, які, на думку дисертанта, є новими у теоретичному аспекті  і важливі у практичному плані:

• на основі комплексного дослідження об’єктивних і системно–правових критеріїв доведено наявність підстав криміналізації заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою;
• наведено додаткові аргументи щодо необхідності визнання власності, як відносин з приводу належності майна, товарного обігу речей та неуречевлених цінностей родовим об’єктом злочинів проти власності;
• вдосконалено підхід до розуміння безпосереднього об’єкта заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою як власності у частині поповнення фондів власника;
• із урахуванням сучасних підходів досліджено кримінально–правове і цивільно–правове розуміння поняття “майно” і зроблено висновок, що за обсягом вони не однакові;
• досліджено предмет заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою і обґрунтовано, що таким предметом є не лише речі (рухомі та нерухомі), а й неуречевлене майно;
• наведено додаткові аргументи щодо недоцільності існування у КК України ст. 188¹. Енергія є неуречевленим майном, а предметом викрадення, відповідно до загальновизнаних положень теорії кримінального права, може бути лише майно в розумінні речі. Висунуто і обґрунтовано тезу про те, що ст. 188¹ КК України слід виключити;
• обґрунтовано доцільність виділення форм злочину як можливих випадків прояву злочинного діяння. Здійснено розгорнутий аналіз форм вчинення заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Вперше висунуто та обґрунтовано тезу про необхідність прямої вказівки у диспозиції ст. 192 КК України на форми цього злочинного посягання: незаконне тимчасове запозичення майна і ухилення від передачі оплати за надане неуречевлене майно;
• уперше аргументовано недоцільність прямої вказівки у диспозиції ст. 192 КК України на способи вчинення злочину, оскільки вчинення аналізованого злочину можливе і тими способами, які в диспозиції статті не названі;
• наведено нові аргументи щодо необхідності врахування під час визначення розміру майнової шкоди, заподіяної злочином як реальних збитків, так і упущеної вигоди;
• удосконалено наявний підхід до розмежування заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою з іншими злочинами проти власності, керуючись, передусім, об’єктивними ознаками складу злочину, передбаченого ст. 192 КК України (предметом злочину, формами його вчинення);
• вперше обґрунтовано невідповідність у ст. 192 КК України між суспільною небезпекою злочину, зокрема, розміром заподіяної шкоди, і покаранням у вигляді штрафу. На підставі аналізу санкції ст. 192 КК України та вивчення практики судових і правоохоронних органів запропоновано збільшити розмір штрафу за вчинення цього діяння, встановити однакові величини, які братимуться за основу під час визначення розміру матеріальної шкоди, заподіяної злочином та покаранням у вигляді штрафу. За злочинне заподіяння майнової шкоди в особливо великому розмірі запропоновано передбачити покарання у вигляді позбавлення волі як альтернативне;
• запропоновано вдосконалити чинну редакцію ст. 192 КК України, зокрема, зазначити у диспозиції статті форми вчинення злочину, не вказувати конкретних способів вчинення злочину і негативної ознаки – “відсутності ознак шахрайства”.

Теоретичне  і практичне значення результатів  дослідження. Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що в ньому запропоновано конкретизувати положення Кримінального кодексу України щодо заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Викладені міркування автора можуть бути використані у науково–дослідницькій роботі під час дослідження питань, що стосуються кримінальної відповідальності за посягання на власність.

Практичне значення дисертації полягає у тому, що висновки і пропозиції можуть бути використані  під час опрацювання рекомендацій щодо внесення змін та доповнень до чинного Кримінального кодексу  України, під час підготовки проекту постанови Верховного Суду України щодо кваліфікації злочинів проти власності. Положення дисертаційного дослідження можуть бути застосовані працівниками правоохоронних органів, суддями у їх практичній діяльності. Науковий матеріал дисертаційного дослідження може бути використаний у навчальному процесі під час викладання курсів Загальної та Особливої частин кримінального права України, під час підготовки науково–практичних посібників, методичних рекомендацій, спецкурсу “Кримінально–правова охорона власності за законодавством України”.

Апробація результатів  дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювали на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Окремі питання наукового дослідження були оприлюднені на таких науково–практичних конференціях: Регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано–Франківськ, 2004), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2004), Міжнародній науковій конференції аспірантів і молодих вчених “Правовая система и вызовы современности” (Російська Федерація, м. Уфа, 2005), Міжнародній науковій конференції аспірантів і студентів “Актуальные проблемы правоведения: история и современность” (Республіка Білорусь, м. Мінськ, 2005), 8-ій (60-ій) Звітній науковій конференції професорсько–викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (м. Одеса, 2005), Всеукраїнській науково–практичній конференції “Реформування кримінального та кримінально–процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (м. Івано–Франківськ, 2005), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2005), ІV Всеукраїнській науково–практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 2005), Всеукраїнській науково–практичній конференції до Дня науки “Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (м. Чернігів, 2005), ХІ регіональній науково–практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2005), Третій Міжнародній науково–практичній конференції “Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке” (Російська Федерація, м. Москва, 2006), Науковій конференції молодих учених та здобувачів “Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 2006), ХІІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Ломоносов” (Російська Федерація, м. Москва, 2006), ХІІ регіональній науково–практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2006).