Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з Законом України «Про амністію

Міністерство освіти науки молоді та спорту України

Львівський Національний Університет ім.І.Франка

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра кримінального права

та кримінології

Курсова робота на тему :

" Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з  Законом України «Про амністію»"

Виконав:

студент 2 курсу

групи ЮРД-2Гс

Христина Я.

Перевірив:______________

Львів 2012р.

План

Вступ

1. Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з  Законом України «Про амністію»

2.1. Юридичні підстави звільнення

2.2. Коло осіб,на яких поширюється (суб’єкти,об’єкти)

2.3 Правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності

4. Аналіз законодавства

Висновки

Вступ

Жодне суспільство не може функціонувати без чітко регламентованих правил співвідношення норм «людина—держава», тобто законів, порушення яких веде до хаосу і анархії. Тому і покарання за недотримання встановлених правил у різні часи і в різних народів було, є і буде наріжним каменем життєдіяльності країни, її соціально-економічного і політичного устрою. І чим цивілізованіша держава, тим ширший діапазон форм і методів її впливу на людину, яка перейшла межу дозволеного, — причому впливу, що дає можливість порушникові з найменшими втратами для співвітчизників перевиховатись, повернутися до суспільно корисної праці.

Протягом останніх років у нашій країні 35-36 відсотків осіб, які притягувались до кримінальної відповідальності, були позбавлені волі. Звичайно, більшість із них скоїли тяжкі проступки: вбивства, згвалтування, крадіжки в особливо великих розмірах тощо. І їх перебування за гратами не викликає заперечень. Але ж нерідко траплялося, коли за крадіжку велосипеда, лантуха зерна, паливного насоса суди давали строк від 1 до 3 років.

Тільки на сьогодні в місцях позбавлення волі перебуває 183 тисячі осіб, більше половини яких — молодь. Причому, наприклад, у дитячі колонії потрапляє чимало підлітків із неповних родин. Кожен третій — з відхиленнями у психічному розвитку. Деякі не вміють навіть читати і писати, бо все свідоме й несвідоме життя своє провели в бродяжництві, жебракуванні, без опіки дорослих, без шансу випростатися і звестися на ноги. Отож чи варто за малозначущий проступок засилати таких порушників закону за грати? Це питання має не тільки моральний, а й матеріальний аспект. Адже збитки від злочинів, про які йдеться, становлять приблизно 50 гривень, а на утримання того, хто їх скоїв, витрачається в рік 1-2 тисячі, які важким тягарем лягають насамперед на плечі платників податків.

Де ж вихід? Більшість країн Європи його давно знайшли. Це застосування покарання, альтернативного тюремному ув’язненню, — звільнення під поруку, заставу, штрафи, компенсаційні санкції, громадські роботи. В новому кримінальному законодавстві, розробленому науковцями, цей досвід враховано, але значного поширення він ще не набув.

На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м’яким покаранням.

Амністія та помилування походять із глибини століть, вони пройшли довгий шлях свого становлення разом з історією людства. Виникненню помилування та амністії передувало право потерпілого пробачити свого кривдника. У перекладі з грецької амністія означає забуття, прощення. Помилування інколи називають приватною, персоніфікованою чи індивідуальною амністією.

У минулому, навіть за радянських часів, інститути амністії та помилування нерідко переплутували. Важливо також зазначити, що про­тягом багатьох століть (якщо не завжди) щодо існування інститутів амністії та помилування у суспільстві було неоднозначне ставлення (це стосується як юристів, так і громадської думки у цілому) - вони мали своїх прихильників і супротивників.

Перші згадки про застосування амністії як державного заходу знаходимо в історії Стародавньої Греції, особливо демократичних Афін. Втім, порівняно з амністією, помилування має більш давнє походження. Поступово помилування стало набувати ознак амніс­тії, тобто застосовується вже не лише стосовно конкретних осіб, а й до широкого, невизначеного кола громадян. Остаточно амністія як самостійний інститут сформувалася у XIX ст. в Західній Європі.

Серед написаного на цю тему я не знаходив  узгодженої відповідності щодо юридичної природи інституту звільнення від кримінальної відповідальності. Одні криміналісти важають, що це одна з форм звільнення від покарання, інші – що звільнення від  кримінальної відповідальності рівнозначно звільненню від покарання, треті розглядають цю інституцію як реакцію держави на посткримінальну поведінку особи, яка не потребує винесення обвинувачувального  вироку, оскільки мета покарання може бути досягнута і без реалізації кримінальної відповідальності.

За своєю юридичною прородою звільнення від кримінанальної відповідальностї тісно пов’язано з підставами кримінальної відповідольності – це правовий обов’язок особи, яка вчинила злочин, піддатися (підкоритися) заходам державного впливу та бути  покараною.

Звільнення від кримінальної відповідальності -  це рішення відповідних державних органів на підставі юридичних фактів, які створюють можливість (обов’язковість) звільнення особи, що вчинила злочин, від її обов’язку піддатися судовому осуду і перетерпіти покарання.

Закон передбачає три види можливого звільнення від кримінальної відповідальності: [1]

1)     коли вчинене діяння, що містить ознаки злочину, втратило характер суспільно небезпечного або особа, яка вчинила таке діяння, перестала перестала бути суспільно небезпечною;

2)     коли вчинений злочин не становить великої суспільної небезпеки, а виправлення і перевиховання особи, яка вчинила такий злочин можливе без застосування кримінального покарання;

3)     у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється і на підставі акта амністії або помилування, але за своєю юридичною природою амністія і помилування є водночас і видами звільнення від покарання.

1.      Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальості, особливим елементом у механізмі кримінально-правового реагування держави  стосовно особи, що  вчинила злочин. Поняття „кримінальна відповідальність” законодавчо не визначено й у теорії кримінального та кримінально-процесуального права трактується по-різному.

Кримінальна відповідальність – урегульований нормами права обов’язок особи, що вчинила злочин, підлягати певним заходам негативного впливу та терпіти передбачені законом обмеження.[2]

Кримінальна відповідальність – це врегульований кримінально-правовими нормами суспільні відносини.[3]

Кримінальна відповідальність – це реальне застосування кримінально-правової норми та реалізація санкцій;[4]

Кримінальна відповідальність – це передбачені кримінальним кодексом вид і міра обмеження прав та свобод злочинця, що індивіалізується судом і здійснюються спеціальними органами держави.[5]

Відповідальність поділяється на негативну (ретроспективну, реаль­ну) та позитивну (перспективну, потенційну).

Позитивна кримінальна відповідальність - це обов'язок особи не вчиняти злочинів.

Негативна кримінальна відповідальність - це обов'язок особи піддатися кримінально-правовим обмеженням

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУ особа вважається невинуватою у вчи­ненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку й установлено обвину­вальним вироком суду, а згідно зі ст. З КК кримінальній відповідаль­ності підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно чи з необережності вчинила передбачене законом суспіль­не небезпечне діяння. Ці положення дають підстави розглядати кримі­нальну відповідальність як особливий правовий інститут, у межах яко­го здійснюється реагування держави на скоєний злочин Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державни­ми органами поведінки особи як злочинної.

Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це фор­ма реалізації державою правоохоронних норм, яка полягає в застосу­ванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за один і той же самий злочин більше від одного разу.

Форми реалізації кримінальної відповідальності:

• призначення покарання;

• звільнення від покарання (ст.74);

• звільнення від відбування покарання (статті 75, 84).

Власне факт порушення кримінальної справи щодоконкретної осо­би, затримання, взяття під варту, пред'явлення їй обвинувачення не можна визнати як кримінальну відповідальність. Особа не несе кри­мінальної відповідальності доти, доки її не буде визнано судом вин­ною у вчиненні злочину й вирок суду не набере законної сили.

Поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" нетотожне поняттю "кримінальна відповідальність", як і поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність".

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Рішення КС України у справі за конститу­ційним поданням МВС України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Закінчується кримінальна відповідальність з моменту припинен­ня відбування покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК, особа, яка вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості, може бути за ви­роком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що, беручи до уваги бездоганну поведінку та сумлінне ставлення до праці, цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільне небезпеч­ною. Таке звільнення особи від покарання можливе при констатації судом того, що вона вже не є суспільне небезпечною, тож до неї недо­цільно застосовувати кримінальне покарання. Оцінка судом особи вин­ного відіграє тут вирішальну роль.

Для визнання особи такою, що вже не вважається суспільне небез­печною, необхідно констатувати, що після вчинення злочину вона по­водилася бездоганно та сумлінно ставилася до праці. Це має спостеріга­тися протягом порівняно тривалого часу. Тільки в такому разі можна гово­рити про формування в особи стійких позитивних навичок і установок, які б свідчили про її виправлення та недоцільність відбування покарання При цьому суд зважає на три обов'язкові обставини:

1) особа вчинила злочин невеликої чи середньої тяжкості;

2) особа після вчинення злочину поводилася бездоганно та сумлінно ставилася до праці;

3) на час розгля­ду справи в суді особу не можна вважати суспільне небезпечною.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується судом до осо­би, якій призначено як покарання виправні роботи чи службове об­меження для військовослужбовців, обмеження або позбавлення волі на строк до п'яти років .[6] Неповнолітній може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням лише в разі засудження його до позбавлення волі .

При цьому беруть до уваги тяжкість злочину, особу винного й інші обставини справи, що свідчать про можливість виправлення засудже­ного без відбування покарання..

У такому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування при­значеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обо­в'язки. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років , а неповнолітньому - від одного до двох років. Цей строк обчислюється від дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст. 75 КК. .У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути при­значені додаткові покарання - штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи провадити певну діяльність і позбавлення військового, спеці­ального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.