Види слідчих дій

 

 
    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

зміст

 

Вступ 3

Розділ 1.  Поняття, система та загальні правила провадження слідчих дій в кримінальному процесі України 5

Розділ 2. Правова характеристика найпоширеніших слідчих дій 9

2.1. Допит свідка, потерпілого та обвинуваченого 9

2.2. Очна ставка 13

2.3. Пред'явлення для впізнання 16

2.4. Обшук і виїмка 19

2.5. Огляд 24

2.6. Відтворення обстановки та обставин події 25

Висновки 28

Список використаних джерел 30

 

 

 

Вступ

 

 

Основним  змістом процесуальної діяльності є встановлення об'єктивної істини, а основним засобом отримання  і перевірки доказів є слідчі дії.

У теорії кримінального процесу мають  місце різні визначення поняття  слідчих дій. Наприклад, на думку  Н.А. Громова, слідчі да – це передбачені  кримінально-процесуальним законом  і здійснювані з метою збирання і перевірки доказів заходи, що складаються з сукупності пошукових, пізнавальних і засвідчуваних прийомів, які обумовлені своєрідним поєднанням у кожному з них загальнонаукових методів пізнання, що відповідають особливостям слідів злочину і пристосованих  для ефективного виявлення, сприйняття і закріплення доказової інформації.

Основу  слідчих дій складають окремі методи пізнання – візуальне спостереження, розпитування, сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної  доказової інформації чи висновків  дослідження в відповідних процесуальних  документах. Передбачуваний законом  для певних випадків метод пізнання втілюється в практичній діяльності слідчого з провадження слідчої  дії, а хід і результати пізнання відображаються в протоколі слідчої  дії (процесуальному документі).

Норми права, які регламентують провадження  слідчих дій, являють собою певну  модель діяльності слідчого і несуть у собі конструктивні засади. Вони створюють правовий інститут – слідчу дію. Виступаючи як пізнавально-засвідчувальна дія, слідча дія одночасно є також  і актом застосування права і  в силу цього являє собою певну  систему правовідносин.

Інститут  слідчої дії – це система правових приписів, що визначають: сферу й  об'єкт слідчої дії, його мету і  завдання; підстави проведення; коло учасників  та їх правовий статус; механізм реалізації ними своїх прав і обов'язків; порядок  здійснення і правила провадження  пізнавально-засвідчувальних дій; способи і форми їх фіксації; гарантії захисту прав і свобод людини, заходи та межі примусу і відповідальності, які застосовуються у разі невиконання положень закону.

Кожна слідча дія є не тільки засобом пізнання, засобом збирання, дослідження та перевірки доказів, а й виступає як акт правозастосовної діяльності. Тому інститут слідчої дії має  встановлювати певну систему  гарантій як встановлення істини, так  і забезпечення прав і свобод людини.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Метою даної роботи є аналіз і дослідження слідчих дій у кримінальному процесі, розвиток наукових положень, що стосуються кримінально-процесуальних та організаційно-тактичних аспектів слідчих дій, удосконалення кримінально-процесуального законодавства стосовно ефективного провадження слідчих дій.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

• визначити поняття слідчих дій у кримінальному процесі;
• дослідити систему та загальні правила провадження слідчих дій в кримінальному процесі України;
• дати характеристику окремих слідчих дій.

Об’єктом роботи є діяльність органів досудового слідства із розслідування злочинів.

Предметом дослідження є слідчі дії: їх поняття, сутність, та кримінально-правова регламентація.

Дана  робота складається з вступу, двох розділів та висновків. В першому  розділі висвітлюється загальна характеристика і значення провадження  слідчих дій у кримінальному  процесі. Другий розділ поділений на підрозділи, в яких проведена характеристика окремих слідчих дій, які використовуються на досудовому розслідуванні.

 

Розділ 1.  Поняття, система та загальні правила провадження  слідчих дій в кримінальному  процесі України

 

Для встановлення істини в  ходi досудового (попереднього) розслiдування  органами дiзнання, попереднього слiдства i прокуратури вiдповiдно до закону вживаються заходи, рiзнi за характером, змiстом та процедурами. Юридичне неточним визначенням «слідчі дії» інодi окреслюються всi дiї слiдчого, якими забезпечується всебiчнiсть, повнота i об'єктивнiсть  розслiдування.

Вiдмiннiсть у пiдходах до визначення кримiнальпо-процссуального iнституту слiдчих дiй визначає i вiдмiннiсть  висновкiв про коло таких дiй.

Нормативного визначення поняття «слiдчi дії» закон не дає, хоч цей термiн згадується у  нормах КПК України понад 90 разiв  для спецiального позначення тiєї групи слiдчих дiй, що безпосередньо  призначенi для збирання i перевiрки  доказiв у кримiнальних справах  у стадiях попереднього розслiдування i судового розгляду [10, с.211].

Право на провадження дiй  такого виду надано не лише слiдчому, але  також i особi, яка провадить дiзнання, прокурору, суду (суддi).

Порядок їх провадження у  ходi дiзнання i попереднього слідства регламентовано нормами статей глав 10-18 КПК, а у ходi судового розгляду - глави 26 КПК. Особливiсть юрисдикцiї  вказаних органів дозволяє говорити про певну умовнiсть традицiйного  найменування цiєї групи процесуальних  дiй лише слiдчими.

Умовами обгрунтованостi вiднесення тiєї чи iншої дiї до числа слiдчих є iстотнiсть i внутрiшня узгодженiсть (несупсречливiсть) ознак дiї. Це означає, що до кола слiдчих дiй включають  тiльки тi процесуальнi дiї, що передбаченi КПК, якi: 1) мають однакове безпосереднє призначення в системi крнмiнально-процесуальної  дiяльностi; 2) за загальним правилом можуть бути використанi як спосiб збирання або перевiрки доказiв тiльки пiсля порушення кримiнальної справи; 3) вимагають застосування однакових форм фiксацiї ходу та наслiдкiв. Отже, процесуальнi рiшеня i органiзацiйнi дiї, пов'язанi з пiдготовкою або провадженням слiдчих дiй, абсолютно виклю-чаються [10, с.212].

Слідчі дії — це регламентовані нормами процесуального права та здійснювані в рамках кримінально-процесуального провадження уповноваженою на те особою, а також забезпечувані  заходами державного примусу та супроводжувані необхідним документуванням процесуальні дії, які являють собою комплекс пізнавально-засвідчувальних операцій, спрямованих на отримання, дослідження  та перевірку доказів. 
       Іншими словами, слідчі дії — це процесуальні дії, здійснювані для одержання доказової інформації, збирання, дослідження та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та процесуально-правову природу. 
       Основу слідчих дій складають окремі методи пізнання — візуальне спостереження, розпитування, сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказово інформації чи висновків дослідження в відповідних процесуальні документах

У теорії кримінального процесу  є два підходи до визначення поняття слідчих дій:

1. широкий — дефініцію поняття дають за суб'єктом (слідчий),який здійснює слідчі дії. Прибічники цього підходу (О. М. Ларін,І. М. Лузгін) відносять до числа слідчих дій прийняття заяв про злочини, пред'явлення обвинувачення, ознайомлення обвинуваченого з матеріалами досудового слідства тощо, тобто всі процесуальні дії, здійснення яких належить до компетенції слідчого;
2. вузький — переважає в теорії та практиці. Згідно з ним слідчі дії визначаються таким чином.

Слідчі дії — це пізнавальні  процесуальні дії, притаманні, в основному, для стадії досудового слідства, і призначені для пошуку, виявлення, фіксації та перевірки фактичних даних у кримінальній справі.

Сукупність кримінально-процесуальних  норм, які регламентують слідчі дії, є елементом доказового права, утворюючи правовий інститут слідчих дій.

Слідчі  дії є засобами забезпечення ходу проведення попереднього слідства. За їх допомогою дістають необхідну  для доказування інформацію.

Загальні правила провадження  слідчих дій — це обумовлені принципами кримінального процесу і сформульовані в нормах, які регулюють інститут слідчих дій, положення, що впливають на порядок провадження кожної з дій, яка належить до їх системи, і є обов'язок.

Слідчі дії самі по собі не можуть конкурувати між собою. Правильніше  було б говорити про розмежування слідчих дій.

Слідчі дії виконуються посадовими особами державних органів, які  здійснюють провадження у кримінальній справі. До загальних правил провадження слідчих дій належать [19, с.321].

1. Всі слідчі дії у кримінальній справі, що перебуває в провадженні слідчого, він зобов'язаний провадити особисто, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.
2. Слідчі дії можуть провадити тільки належні суб'єкти, тобто ті, до компетенції яких належить досудове розслідування кримінальних справ.
3. Слідчі дії проводять за ініціативою слідчого, а в необхідних випадках — з ініціативи прокурора або начальника слідчого відділу,а також і за клопотанням суб'єктів, заінтересованих у результатах вирішення кримінальної справи.
4. Слідчу дію проводять лише за наявності передбачених законом відповідних підстав.
5. Слідчу дію може бути проведено тільки у порушеній кримінальній справі (за винятком випадків, коли закон дозволяє провадження слідчої дії до порушення — у справах приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) та у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів.
6. Під час провадження слідчих дій заборонено застосовувати до їх учасників фізичне або психічне насильство та інші незаконні методи.
7. Під час провадження слідчих дій заборонено принижувати гідність осіб, які беруть у них участь.
8. Під час провадження слідчих дій заборонено дії, небезпечні для життя і здоров'я їх учасників.
9. Заборонено провадження слідчих дій уночі, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.
10. Слідчі дії, пов'язані з одержанням показань від підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, не повинні тривати стільки, щоб перетворюватися на знущання над допитуваним.
11. Хід, зміст і результати проведеної слідчої дії має бути належним чином зафіксовано.

Викладене дає пiдстави для  складання такого перелiку слідчих  дiй, якi передбаченi КПК: допит потерпiлого, допит свiдка, допит пiдозрюваного, допит обвинуваченого, огляд, ексгумацiя  трупа, освiдування, пред'явлення для  впiзнання, вiдтворення обстановки i обставин подiї, обшук, виїмка, одержання  зразкiв для експертного дослiдження, допит експерта, накладення арешту на майно [10, с.212].

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Правова  характеристика найпоширеніших слідчих  дій

 

2.1. Допит свідка, потерпілого та обвинуваченого 

 

Допит - це слідча дія, в процесі якої слідчий  отримує від допитуваних (свідка, потерпілого, підозрюваного або  обвинуваченого) словесну інформацію про обставини злочину й інші факти, що мають значення для встановлення об'єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону.

Особливість отримання інформації в ході допиту полягає в тому, що її джерелом є  людина, її психічне (ідеальне) відображення, яке треба розкрити. Були спроби розглядати проблему допиту комплексно, з погляду низки наук: як засіб  доведення; як процес специфічного спілкування  для отримання інформації, що має  значення для справи; як спеціальне явище, що має етичний і виховний бік [7, с.301].

Допит свідка є найбільш поширеною слідчою дією, що полягає в одержанні слідчим у передбаченому законом порядку від свідка його показань про обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальних справ.

Свідка  викликають до слідчого, як правило, повісткою, яка вручається йому під розписку, а в разі його тимчасової відсутності  — комусь із дорослих членів сім'ї, житлово-експлуатаційній організації, виконкому селищної чи сільської  Ради народних депутатів або адміністрації  за місцем його роботи. Свідок може бути викликаний також телеграмою і телефонограмою, а за необхідності й особисто запрошений слідчим, наприклад, щоб приховати  від обвинуваченого факт виклику  свідка на допит.

У повістці зазначається, кого викликають як свідка, куди і до кого, день і час явки, наслідки неявки, передбачені статтями 70 і 71 КПК (ст. 166 КПК).

Повістка  надсилається поштою або з посильним  з таким розрахунком, щоб свідок мав реальну можливість вчасно з'явитися  за викликом. Розписку з датою і  часом вручення повертають слідчому.

Свідка  допитують за відсутності інших  свідків. При цьому слідчий вживає заходів для того, щоб свідки, викликані в одній справі, не могли  спілкуватися між собою до закінчення допиту. Викликати таких свідків  потрібно на різний час і вчасно розпочинати допит.