Види слідчих дій

Огляд предметів  і документів, вилучених під час  огляду місця події, при виїмці або  обшуку, а також пред'явлення їх підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому  та іншим особам слідчий проводить  на місці події, обшуку або виїмки, а в разі, якщо це неможливо, —  за місцем провадження у справі (статті 190—191 КПК) [7, с.317].

2.6. Відтворення  обстановки та обставин події

 

У процесі розслідування злочинів часто виникає потреба в проведенні експериментів (дослідів) для перевірки  і уточнення даних, одержаних  при слідчих діях, і для оцінки слідчих версій.

Експериментальний метод пізнання широко застосовується в слідчо-судовій  і експертній практиці, оскільки проведення дослідів дозволяє пересвідчитись в  об'єктивній можливості вчинення певних дій, сприйняття окремих явищ, фактів. Застосування цього методу в ході попереднього слідства спеціально передбачене  кримінально-процесуальним законом. Відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК. УРСР) є процесуальною  дією, яка полягає в проведенні спеціальних дослідів з метою  перевірки і уточнення доказів, оцінки слідчих версій і одержання  нового доказового матеріалу.

В КПК інших союзних республік  ця слідча дія іменується слідчим  експериментом.

Шляхом відтворення обстановки і обставин події можуть бути перевірені показання обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих, результати оглядів, впізнання та інших слідчих  дій. При цьому іноді мається  на меті уточнення окремих обставин досліджуваної події [12, с.260].

Проведення відтворення обстановки і обставин події є одним із засобів виявлення причин і умов, які сприяли злочинам і з'ясування яких —організаційних, адміністративних чи технічних — заходів потрібно вжити, щоб зробити неможливим вчинення подібних злочинів у майбутньому.

При проведенні цієї слідчої події  відтворюється не та сама подія злочину, а лише обстановка, умови. Наприклад, гр. П. заявив, що в нього з портфеля було викрадено велику суму державних  грошей в той час, коли він віз  їх в автобусі, повертаючись з банку. На підтвердження своєї заяви  він пред'явив портфель, на поверхні якого був прорізаний отвір. Оскільки правдивість заяви П. викликала  сум­нів, слідчий вирішив перевірити її дослідним шляхом. Встановивши, що в банку П. одержав гроші, упакованими  купюрами по 5, 10 і 25 крб., слідчий в  присутності самого П. і понятих  вклав такі ж пакунки грошей в  портфель і запропонував йому витягти  їх через проріз. Після того, як всі  спроби П. витягти гроші через  проріз у портфелі виявилися марними, йому довелося зізнатися в тому, що гроші він привласнив і інсценував крадіжку.

Відтворення обстановки і обставин події не припустиме, якщо воно принижує гідність його учасників і небезпечне для їх здоров'я (ч. 2 ст. 194 КПК УРСР). Так само було б порушенням соціалістичної законності і тому неприпустиме проведення дослідів, які загрожують майну чи порушують законні права і  інтереси громадян і організацій.

Залежно від мети дослідів відтворення  обстановки і обставин події може мати різні види:

1. Для перевірки можливості сприймати  за допомогою органів відчуття  певні факти, явища, наприклад, для перевірки, чи може дана особа (свідок, потерпілий, обвинувачений, підозрюваний) бачити в певних умовах якусь подію, предмети, людей, чути звуки, зокрема, людську мову, відрізняти за особливостями голосу окремих людей.

2. Для перевірки можливості сприймати  певні факти і явища за допомогою  технічних засобів, йдеться про  такі випадки, коли свідок, потерпілий, обвинувачений чи підозрюваний  заявляють про те, що вони сприймали  певні події і факти не безпосередньо  своїми органами відчуття, а користуючись  якимись апаратами, приладами,  наприклад, спеціальними біноклями,  радіоприймачами, пристроями для  визначення відстані, швидкості  тощо [12, с.262].

3. Для встановлення можливості  вчинити якісь дії, наприклад,  проникнути в приміщення через  певний отвір, подолати якусь  перешкоду, проїхати за якийсь  проміжок часу певну відстань.

4. Для перевірки професійних  чи інших навичок людини: вміння  виготовити якусь річ, зокрема,  знаряддя злочину, зробити креслення,  користуватися механізмами, приладами,  визначити на слух характер  пошкоджень агрегатів тощо.

5. Для визначення механізму утворення  слідів від знарядь зламу, транспортних  засобів та інших об'єктів,  якщо при цьому немає потреби  в призначенні експертизи.

Наведений вище перелік видів відтворення  обстановки і обставин події є  лише орієнтовним і не вичерпує всіх можливих ситуацій, які можуть виникнути  у практиці розслідування.

 

 

 

 

Висновки

 

 

Отже, слідчі дії — це передбачена кримінально-процесуальним  законом сукупність операцій, що забезпечується державним примусом і прийомами, які здійснюються при розслідуванні  злочинів для виявлення, фіксування і перевірок фактичних даних, що мають значення доказів по кримінальній справі. Слідчі дії, що виконуються  в зв'язку з розслідуваною справою, але з порушенням порядку, встановленого  кримінально-процесуальним законом, не можна розглядати як засоби отримання  або перевірки доказів. Визначаючи сутність слідчих дій, можна помітити дві сторони, що характерні для цього  виду кримінально-процесуальних дій: пізнавальну і нормативну. Пізнавальна  сторона слідчих дій представлена, зокрема, такими прийомами пізнання, що використовуються слідчим при  їх провадженні, як спостереження, допит, опис. Нормативна сторона слідчих  дій полягає в детальній регламентації  правил і умов їх проведення, що встановлені  кримінально-процесуальним законодавством.

До слідчих  дій кримінально-процесуальне законодавство  відносить: допит свідка, потерпілого, затримання підозрюваного, допит підозрюваного, обвинуваченого, експерта, очну ставку, огляд, ексгумацію трупа, освідування, пред'явлення для впізнання, відтворення  обстановки й обставин події, обшук, виїмку, призначення експертизи, накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.

Слідчі  дії можна класифікувати залежно  від цілей, об'єктів, методів виконання, часу і правил провадження, а також  деяких інших критеріїв. Класифікація за різними критеріями допомагає  усвідомити внутрішню сутність слідчих  дій, визначити їх місце серед  інших подібних.

Слідчий може використати будь-яку зі слідчих  дій для досягнення мети досудового слідства, однак це не означає, що він  повністю вільний в їх виборі. Багато залежить від досвіду і кваліфікації слідчого, його вміння орієнтуватися в слідчій ситуації і знання можливостей кожної слідчої дії. Слід мати на увазі, що помилка у виборі слідчої дії, підміна однієї слідчої дії іншою може спричинити незворотні наслідки: порушення строків розслідування, прав учасників досудового слідства, Слідчий, який добре володіє методикою розслідування різних видів злочинності, знає слідчу практику, володіє теоретичними, аналітичними підходами до розслідування, як правило, уникає грубих помилок у виборі слідчої дії.

Хід і  результати провадження кожної слідчої  дії відображаються в протоколі. Це основний вид фіксування інформації, отриманої при провадженні слідчих  дій. Додатковими способами, що застосовуються поряд із веденням протоколу, є машинопис, звукозапис, стенографування, кінозйомка та відеозапис (ч. 6 ст. 115 КПК).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

 

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – 141 с.
2. Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. -1961. - К 2. - С. 15.
3. Джелалов О.К. Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002. — 311 с.
4. Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим // Юридичний вісник України. – 2001. - №9 – С.11.
5. Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. – К., 2004. — 688 с.
6. Кримінальний кодекс України.: Науково-практичний коментар / Н.Ф.Антонов, М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші. – К., 1999. – С.116
7. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 576 с.
8. Коваленко Є. Г.  Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 632 с.
9. Кучинська О.П., Кучинськя О.А. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Прецедент, 2005. — 202 с.
10. Кримінальний процес України: Підручник / Під редакцією Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 497 с.
11. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Либідь, 1992. –413с.
12. Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник –2-ге видання перероблене і доповнене. – К., Либідь. 1999. –516с.
13. Лобойко Л.М. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. — К.; Істина, 2005. — 456 с.
14. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056с. (Нормативні документи та коментарі).
15. Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на захист у кримінальному процесі // Право України. – 1999. - №4.
16. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. - К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 1120 с.
17. Смирнов М. Дистанційне кримінальне судочинство: реальність та перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України К 9 (35) 2004 - 15.    
18. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. К.: Юрінком Інтер, 1999. - 576 с.
19. Черненко А.П. Поняття та ознаки слідчої дії // Науковий вісник Юрид. акад. М–ва внутр. справ. – 2003. – № 3 (12). – С. 319–327.