Поняття злочину

     Проблема  відмежування злочинів від правомірної поведінки, яка не є ні аморальною, ні суспільно небезпечною і, маючи певні ознаки злочину, насправді може бути навіть суспільно корисною, стосується, зокрема, випадків, коли діяння не визнається злочином через існування обставин, які виключають його злочинність (статті 36-43 КК) або кримінальну караність (ч. 1 ст. 5 КК).

     Наприклад, заподіяння нападникові шкоди, необхідної й достатньої у даній обстановці для припинення суспільно небезпечного посягання, за умов, передбачених законом, не визнається злочином і є суспільно корисним діянням, оскільки воно спрямоване на захист суспільних цінностей.

     Інколи  одним і тим самим діянням  вчинюються правопорушення, відповідальність за які передбачена КК та іншим (не кримінальним) законодавчим актом, тобто  йдеться про сукупність злочинів та інших правопорушень.

     Наприклад, ст. 176 КК визнає злочином, зокрема, незаконне розповсюдження творів, якщо ці дії завдали шкоди у великому розмірі. Відповідно ж до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» такі самі дії є цивільно-правовим проступком, який тягне відповідальність, передбачену ст. 52 зазначеного Закону.

     Теоретично  можливою є сукупність злочину з  конституційним правопорушенням. Так, вчинення Президентом України державної  зради чи іншого злочину водночас розглядається і як конституційне  правопорушення, що має своїм наслідком  відповідальність у виді усунення Президента України з поста в порядку імпічменту [14;54].

      Отже, злочин, як вид правопорушення, слід відрізняти не лише від малозначних  діянь, а й від інших правопорушень, а як прояв суспільно-небезпечної  поведінки особи – слід відрізняти від інших видів людської поведінки. Оскільки злочин є не єдиний вид правопорушення, тому виникає питання про місце злочину в системі правопорушень, відмежування його від інших правопорушень: адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових. Питання це не лише теоретичне: той або інший вид правопорушень тягне за собою різну за суворістю відповідальність, різні обмеження для особи, яка його вчинила. Тому правильне визначення виду правопорушення має велике практичне значення не лише для охорони суспільних відносин, але й для захисту прав осіб, що їх вчинили. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки

     Злочин  — це вчинок людини, що отримує кримінально-правову оцінку. Злочин — це суспільно небезпечне і передбачене кримінальним законом діяння. КК України дає саме таке його визначення.

     Частина 1 ст. 11 КК передбачає: «Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину». У ч. 2 зазначеної статті закріплені три ознаки злочину: а) суспільна небезпечність діяння, б) винність особи і в) передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність. Перші дві ознаки — суспільна небезпечність і винність — є матеріальними, що розкривають соціально-психологічну природу злочину; третя — формальна, що відбиває юридичну природу злочину, тобто його протиправність.

Таким чином, поняття злочину можна визначити як суспільно небезпечне, винне, протиправне та кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

     Класифікація  злочинів – це розподіл передбачених особливою частиною Кримінального кодексу норм на окремі групи за певними критеріями.

     Класифікація злочинів може здійснюватись за різними критеріями залежно від мети такої класифікації та її практичного значення. При цьому важливим є, по-перше, чітке визначення критеріїв класифікації і, по-друге, їх дотримання у процесі самої класифікації.

     Найважливіше  значення має законодавча класифікація злочинів, тобто віднесення злочинів до тих чи інших груп, їх об'єднання в такі групи, яке здійснюється самим законодавцем. Така класифікація має практичнее значення, тобто є основою застосування кримінально-правових норм і кримінально-процесуальних норм. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за об'єктом посягання, формою вини, характером і ступенем суспільної небезпечності діяння.

     Відповідно  до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином вчинене  суб'єктом злочину винне діяння, передбачене КК, якщо воно через  малозначність не становить суспільної небезпеки. Це положення конкретизує  зміст суспільної небезпеки як загальної ознаки злочину. Мета його введення до КК обумовлена необхідністю підкреслити, що правосуддя в Україні має здійснюватися на засадах принципів справедливості та індивідуалізації кримінальної відповідальності, за яких формальний момент - кримінальна протиправність типового діяння - не може превалювати над фактичним - відсутністю суспільної небезпеки конкретного діяння.

     Від злочинів малозначні діяння відрізняються  відсутністю суспільної небезпеки. Тому не можуть визнаватись малозначними діяння, спрямовані на заподіяння шкоди найбільш важливим об'єктам кримінально-правової охорони (життю людини, безпеці людства тощо), а так само діяння, які спричинили тяжкі наслідки.

     Кримінальні справи про малозначні діяння не можуть бути порушені, а порушені підлягають закриттю на підставі ч. 2 ст. 11 КК.

     Злочин, як вид правопорушення, слід відрізняти не лише від малозначних діянь, а  й від інших правопорушень, а  як прояв суспільно-небезпечної  поведінки особи – слід відрізняти від інших видів людської поведінки. Оскільки злочин є не єдиний вид правопорушення, тому виникає питання про місце злочину в системі правопорушень, відмежування його від інших правопорушень: адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових. Питання це не лише теоретичне: той або інший вид правопорушень тягне за собою різну за суворістю відповідальність, різні обмеження для особи, яка його вчинила. Тому правильне визначення виду правопорушення має велике практичне значення не лише для охорони суспільних відносин, але й для захисту прав осіб, що їх вчинили. 
 
 

Список  використаних джерел та літератури

1. Конституція України. – С.: ФОП Соколик Б.В., 2009 – 52с.
2. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 10 верес. 2010 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.:         ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 188с.
3. Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 верес. 2010 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2010. – 328с.
4. Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф., Романюк Б. В. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів. - К.: Вид. ПАЛИВОДА A.B., 2003. - Вид. 2-е, стереотип., - 124 с.
5. Вереша Р.В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 960с.
6. В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін.; За заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. Правознавство: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 767 с.
7. Кримінальне право України. Альбом схем: Загальна частина: Навчальний посібник / Ж.Ю. Половніков. – К.: Алерта, 2003. – 132 с.
8. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
9. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Н.В. Чернишова. - К.: Атіка, 2003. - 288 с.
10. Кримінальне право України: Навчальний посібник / О.М. Омельчук. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 297 c.
11. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. – К.: Кондор, 2004. – 512 с.
12. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. - К.: МАУП, 2004. - 328 с.
13. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько, О. О. Дудоров та ін.; За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - 5-те вид., переробл. та допов. - К.: Атіка, 2009. - 408 с.
14. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М. І. Мельника, В. А. Климен-ка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.
15. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - X.: Право, 2010. - 456 с.
16. M. И. Ковалев. Понятие преступления в советском уголовном праве.— Свердловск.: Изд-во Уральского университета, 1987.—С. 136
17. M. Й. Коржанський. Нариси уголовного права.— K.: Генеза, 1999.—C. 52.
18. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України/ За ред. М.І. Бажанова, М. І. Мельника, М. 1. Хавронюка- К., Атіка, 2002-2009, С. 16-36.
19. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 704 с.
20. H. Д. Дурманов. Понятие преступления.- M.: АНСССР, 1948.—С. 260.
21. H. M. Якименко. Малозначительность деяния в советском уголовном праве. Автореферат диссертации на соискание ученой степени КЮН.— M., 1982.
22. П. А. Воробей, M. Й. Коржанський, В. M. Щупаковський. Завдання і дія кримінального закону.— K.: Генеза, 1997.—C. 3.
23. Правознавство: Підручник / Авт. кол.: Демський С.Е., Ковальський B.C., Колодій А.М. (керівник авт. кол.) та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. - 7-е вид., стер. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 736 с.
24. Селюцький С.І. Кримінальне право України. Загальна частина. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 248с.
25. Советское уголовное право. Общая часть / Под ред. Г. А. Кригера, Б. А. Куринова, Ю. M. Ткачевского.— M.: 1981
26. Сташис В.В. Передача на поруки и некоторые вопросы советского уголовного права// Об усиленни роли общественности в укреплении социалистического правопорядка. – Харьков, 1961. – С.30.
27. Уголовное право зарубежных стран: Учебник / Ф.М. Решетников. - М.:

Наука, 1989. – 493 c.

28. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів- К.: Атіка, 2004.-488 с, сторінка 43
29. Хохлова І.В., Шем'яков О.П. - Кримінальне право України (Загальне частина) : Навчальний посібник. - Київ: ЦНЛ 2006. - 272с.
30. Ю. И. Ляпунов. Советское уголовное право. Часть Общая. Понятие преступления по советскому уголовному праву.—M.: 1968.—С. 52.
31. Яценко С.С., Андрушко П.П., Кобзаренко П.В., Матишевський П.С., Шапченко С.Д. Кримінальне право України: Практикум. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - С. 375.)