Поняття безпосередньої причини конкретного злочину

Міністерство  освіти і науки України 
 
 
 
 
 

Анотація  на тему

«Поняття  безпосередньої причини конкретного  злочину» 
 
 
 
 
 
 
 
 

Харків-2011 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Литвинов  О.М. Поняття і  класифікація причин та умов, що сприяють вчиненню

злочину // Форум права. -2008. -№ 2. –С.323-327 
 

        Кримінологічне визначення причин  та умов, що сприяють вчиненню  злочину, як

правило, містить  у собі два взаємозалежних аспекти: антигромадську установку особис-

тості і конкретну  життєву ситуацію, що складається  до моменту вчинення злочину. При  цьому варто підкреслити, що при  вчиненні умисних злочинів вирішальну роль, як правило, відіграє антигромадська установка, тоді як при вчиненні необережних  злочинів зростає роль життєвої ситуації.

         На мій погляд, кримінологічне  визначення розглянутих категорій  обмежує їх засто-сування у  практичній площині правоохоронної  діяльності, в першу чергу під  час прове-

дення дізнання, досудового слідства, судового розгляду кримінальних справ, а також

прокурорського  нагляду. Обумовлено це тим, що для названих видів діяльності значимість причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, визначається насамперед окресленням  меж, в рамках яких ці обставини підлягають виявленню та усуненню. На підставі цього варто розглянути основні  ознаки, які притаманні названим категоріям.

         По-перше, причини та умови,  що сприяють вчиненню злочину,  повинні бути необ-хідними. Під  необхідними причинами та умовами  варто розуміти такі явища,  без яких

виникнення  передбачуваного наслідку (тобто  злочину) було би зведено нанівець.

         По-друге, причини та умови  повинні бути юридично значимими.  Юридична значи-мість, на мій  погляд, визначається взаємозв’язком  двох критеріїв. Перший критерій  полягає в тому, що причини  та умови, що сприяють вчиненню  злочину, повинні мати безпосереднє  відношення до розслідуваного  діяння. Другий критерій пов’язаний  з тим, що виявлення та усунення  названих обставин повинно сприяти  реалізації завдань кримінального  судочинства.

        По-третє, між причинами та  умовами, що сприяють вчиненню  злочину, з одного боку, і злочином – з іншого, повинен існувати закономірний зв’язок, тобто такий, що об’єктивно існує, повторюється і зумовлює розвиток злочинного діяння.

        По-четверте, причини та умови  повинні неминуче приводити до  вчинення злочину.Це означає,  що у випадку неусунення зазначених  обставин обов’язково буде вчинено

аналогічний злочин.

        По-п’яте, причини та умови  злочину повинні бути виявлені  в сукупності, оскільки при частковому (неповному) виявленні та усуненні  даних явищ вони можуть привести  до вчинення нових злочинних  діянь.

        На підставі вищевикладеного  вважаємо за необхідне сформулювати  наступне поняття названих обставин: причинами та умовами, що сприяють вчиненню злочину (забороненого кримінальним законом діяння), є сукупність необхідних, юридично значимих явищ, що закономірно і неминуче приводять до вчинення злочину.  
 

Чечель  Н. О. Поняття причинності  в кримінології: деякі  аспекти / Н. О. Чечель //

Форум права. – 2011. – № 2. – С. 963–966 
 

    Вчинення  конкретного злочину є результатом  взаємодії негативних морально-психологічних  властивостей особи, що утворюються  під впливом несприятливих умов морального формування індивіда, і  зовнішніх об’єктивних обставин, що створюють ситуацію злочину (криміногенну ситуацію). Отже, існує два рівні  взаємодії особи із соціальною дійсністю  при вчиненні конкретного злочину: перший — умови морального формування індивіда, другий — конкретна ситуація вчинення злочину. На рівні несприятливих  умов морального формування особи утворюються  психологічні передумови, можливості вчинення злочину конкретною особою. На рівні конкретної ситуації ця можливість реалізується в дійсність. Причини  й умови злочинності належать до індивідуальних умов морального формування особи, виявляються в їх змісті і  водночас визначають конкретні ситуації, в яких опиняється й діє індивід. У свою чергу, причини окремих  злочинів відображують на індивідуальному  рівні причини злочинності й  конкретні ситуації, що виникають.

    З урахуванням зазначених рівнів взаємодії  особи із соціальною дійсністю і  потрібно аналізувати причини окремого злочину.

    Отже, в індивідуальній злочинній поведінці  причинно значущо виявляються як ситуація, так і негативні психологічні деформації особи, що набирають форми  суспільної небезпечності особи, а  визначальну роль у детермінації конкретного злочину відіграють соціальні фактори. 

       Під причиною конкретного злочину слід розуміти ту, що сформувалася під впливом (дією) різного роду негативних явищ і процесів, антигромадську установку у свідомості особи, яка викликала у неї рішучість вчинити умисний злочин або призвела до скоєння злочину з необережності. Під умовами, які сприяють вчиненню конкретного злочину, потрібно розуміти недоліки в діяльності державних установ, господарських організацій, окремих осіб і громадян, які об’єктивно сприяють вчиненню злочину або настанню злочинного результату. 
 

Міллер  А. Що таке причини  та умови злочинності? // Право

України – 2001. – № 5. –  С. 89 
 

          Злочини, як і будь-який людський  вчинок, є результатом взаємодії  особи і зовнішньої об’єктивної  обстановки, в якій індивід приймає  конкретне рішення. Тому безпосередні  причини скоєння конкретного  злочину знаходяться, з одного  боку, в особливостях потреб, інтересів,  системи ціннісних орієнтацій  і

мотивацій (направленості) особи, індивіда, а з другого боку – в сукупності зовнішніх обставин, які зумовлюють формування і реалізацію мотивів і рішучості скоїти злочин. Тобто морально-психологічні особливості  індивіда (особи) в поєднанні з  ситуацією, яка склалася на індивідуальному  рівні, відображають причини і умови  злочинності.

         Аналіз причин і умов скоєння  конкретного злочину передбачає  розгляд:

         1. Соціально-психологічного механізму  індивідуальної злочинної поведінки.

         2. Формування негативних морально-психологічних  особливостей особи, що проявляється  в злочинній поведінці і які  її зумовлюють.

         3. Умов і конкретних життєвих  ситуацій, які викликають, полегшують  або сприяють скоєнню злочину.

Зовнішні обставини  впливають на злочинну поведінку  не тільки в силу їх певного об’єктивного змісту і значення, але й у відповідності  із суб’єктивним їх сприйняттям і  оцінкою індивіда, які в свою чергу  залежать від особливостей особи.

         Сприйняття й оцінка зовнішніх  обставин конкретною особою не  є вродженими. Вони соціально  зумовлені системою його цінностей,  яка в свою чергу формується  у процесі розвитку особи в  конкретних обставинах виховання  і життєдіяльності.

         Будучи сформованою, особиста  позиція, вибірковість сприйняття  і зміст оцінки набувають відносно  самостійний характер в механізмі  злочинної поведінки.