Торгівля людьми

                                                    ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП ………………………………………………………………………………….3

 

РОЗДІЛ 1. Загальні засади криміналістичної характеристики ……………………..5

1.1 Поняття та  значення криміналістичної характеристики  як структурного 

елементу методики розслідування ……………………………………………………5

 

РОЗДІЛ 2. Поняття  криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми та зміст її елементів …………………………………………….14

2.1 Дані про  спосіб вчинення та приховування  …………………………………….14

2.2 Дані про обстановку та слідові картину ………………………………………...17

2.3 Відомості  про особу злочинця і  потерпілого  …………………………………..24

 

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……………………….30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    ВСТУП

 

Актуальність  теми дослідження обумовлена тим, що торгівля людьми - це злочин, який грубо порушує закріплені та гарантовані Конституцією України права на свободу, честь і гідність людини. Проголосивши, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України), держава зобов’язалася всіма доступними засобами та можливостями захищати особу. Протидія торгівлі людьми, яка фактично виступає формою сучасного рабства і порушенням прав людини, вимагає неабияких ресурсів.

Першими кроками  України в організації такої  протидії стало визнання 24 березня 1998 року цього явища самостійним  злочином, за вчинення якого була встановлена  кримінальна відповідальність. Україна стала третьою державою Європи разом з Бельгією та Німеччиною, які на законодавчому рівні визнали торгівлю людьми тяжким злочином і встановили міру покарання за нього в Кримінальному кодексі.¹

У прийнятому 5 квітня 2001 року новому Кримінальному кодексі України передбачено як самостійну норму, направлену проти торгівлі людьми (ст. 149), так і ряд інших норм, які направлені на сприяння цьому.

Актуальність  теми дослідження зумовлена потребами практики протидії злочинності та криміналістичної науки у комплексному вивченні та розв’язанні проблем методики розслідування торгівлі людьми.

Метою дослідження  курсової роботи є комплексний аналіз криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

1) проаналізувати та визначити поняття та значення криміналістичної характеристики як структурного елементу методики розслідування;

2) проаналізувати  поняття криміналістичної характеристики  злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми та зміст її елементів, а саме визначити та охарактеризувати:

- дані про  спосіб вчинення та приховування;

- дані про  обстановку та слідові картину;

- відомості  про особу злочинця і  потерпілого.

3) по закінченні  курсової роботи зробити висновки по досліджуваній темі.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з торгівлею людьми, а також слідчою, судовою та оперативно-розшуковою практикою.

Предметом дослідження є закономірності механізму вчинення торгівлі людьми; особливості початкового етапу розслідування і провадження окремих слідчих дій.

Теоретичним фундаментом  дослідження курсової роботи є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і основані на ньому загальнонаукові  та спеціальні методи. Цей метод застосовувався для аналізу взаємозв’язків у механізмі вчинення торгівлі людьми.

Як злочин міжнародного характеру, торгівлю людьми вивчали  І.П. Бліщенко, Л.Н. Галенська, О.Г. Горбунова, В.О. Іващенко, Д.В. Ільман, Н.І. Карпачова, І.І. Карпець, К.Б. Левченко, І.І. Лукашук, В.М. Набока, В.В. Неволя, А.В. Наумов, В.П. Панов, Ю.О. Решетов. Про торгівлю людьми транснаціональними злочинними групами писали в наукових працях Г.О. Зорін, В.Є. Емінов, В.І. Куліков, Б.В. Лизогуб, В.В. Лунєєв, А.С. Овчинський, В.С. Овчинський, С.С. Овчинський, М.П. Яблоков.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Загальні засади криміналістичної характеристики

 

 

1.1 Поняття та  значення криміналістичної характеристики  як структурного 

елементу методики розслідування

 

Криміналістична характеристика — це система відомостей про певні види злочинів, ознаки суб’єкта злочину (особи злочинця), його мотиви, предмет посягання, обстановку, злочинні способи, які мають значення для виявлення і розкриття таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами.

Для розуміння сутності криміналістичної характеристики необхідно виходити з того, що в ній відображаються особливості певного виду злочинів, які мають значення для їх виявлення і розкриття. Такі особливості називають криміналістично значущими.²

Для розробки наукових рекомендацій щодо виявлення і розкриття злочинів, всебічного, повного і об’єктивного дослідження пов’язаних з ними обставин необхідне не тільки узагальнення оперативно-розшукового і слідчого досвіду, практики судового розгляду (слідчо-судової практики), а й глибоке комплексне дослідження самих злочинів певного виду, фактологічних та статистичних даних про них. З цією метою з середини 60-х рр. у процесі наукових кримінологічних і криміналістичних досліджень злочинності, окремих видів злочинів почали застосовуватися соціологічні методи. Поряд з вивченням кримінальних справ за спеціально розробленими програмами вченими-криміналістами, кримінологами, процесуалістами, психологами проводилися опитування суб’єктів кримінального процесу, а також осіб, засуджених за вчинення злочинів. Таким розробкам сприяли розвиток криміналістичних методів дослiдження, міжнаукові зв’язки дисциплін кримінально-правової галузі.

Це закономірно  привело до необхідності розробки галузевих  видів юридичних характеристик  відповідних видів злочинів: кримінально-правової, кримінально-процесуальної, кримінологічної та криміналістичної. Практичне використання криміналістичної характеристики окремих видів злочинів потребує комплексного підходу, пов’язаного із залученням даних інших видів характеристик злочинів.

Структурну  основу цієї системи становлять кримінально-правова  та кримінально-процесуальна характеристики: система елементів складу злочину  і обставин, що підлягають доказуванню, визначають тією чи іншою мірою структуру  кримінологічної та криміналістичної характеристик злочину. Залежно від особливостей того чи іншого виду злочинів структура елементів кримінально-правової характеристики конкретизується включенням відповідних факультативних елементів, наприклад, предмет безпосереднього злочинного посягання, особа потерпілого.³

Сутність криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона розглядається як система, що містить  ознаки і дані про закономірні  зв’язки слідів, які виражені відповідним  ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, та апробованих слідчою практикою. Такі дані є основою для побудови систем типових версій, що використовуються при вирішенні конкретних слідчих завдань, висуненні робочих версій. У криміналістиці вживались заходи щодо розробки систем визначення характерних особливостей особи, яка вчинила злочин, на підставі аналізу типових слідів, особливостей обстановки в аналогічних випадках.

У загальнотеоретичному плані можна говорити про криміналістичну  характеристику злочинів як про систему, що містить сукупність криміналістично значущих ознак. Такий висновок базується на аналізі вже розроблених криміналістичних характеристик злочинів окремих видів, їх науковому узагальненні, що становить основу для розвитку загального вчення про криміналістичну характеристику злочинів.

Практичне значення криміналістичної характеристики злочинів розкривається у рекомендаціях  із встановлення і застосування криміналістично  значущих множинностей ознак злочинів різного ступеня спільності, які  характеризують:⁴

а) найширші множинності  злочинів (наприклад, злочини проти  життя та здоров’я особи, злочини  проти власності тощо);

б) групи злочинів (наприклад, вбивства, розкрадання тощо);

в) види злочинів (наприклад, вбивства (при виявленні  трупа), привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем тощо);

г) різновиди  злочинів (наприклад, вбивство (коли особа  потерпілого не встановлена), розкрадання  при виготовленні того чи іншого виду продукції на підприємствах (ковбасної, консервної, молочної тощо).

Як і будь-яка  система, криміналістична характеристика складається з взаємопов’язаних складових частин — елементів. У  літературі по-різному визначаються види таких елементів та їх кількість: від прямого слідування системі елементів складу злочину до переліку криміналістично значущих елементів, які не завжди структурно узгоджуються з системою кримінально-правової характеристики певного виду злочину.⁵

Криміналістичний  аспект характеристики злочинів підпорядкований  завданням доказування з кримінальної справи. Саме тому структура криміналістичної характеристики будується на підставі системи обставин, які входять до предмета доказування (ст. 64 КПК), і елементів складу злочину, передбачених відповідними статтями КК.

Проте криміналістична характеристика злочинів ширша за їх кримінально-правову та кримінально-процесуальну характеристики, оскільки містить не лише систему обставин, які мають кримінально-правове значення, а й ряд інших чинників.

Отже, конкретизація  кримінально-правової характеристики здійснюється за рахунок виділення елементів (наприклад, механізму, способу, обстановки злочину тощо), які мають вирішальне значення для розкриття злочину. При цьому деякі суміжні елементи можуть бути наповнені змістом інших характеристик. Так, елемент «суб’єкт злочину» може містити компоненти, пов’язані з такими чинниками, як психологічні, що впливають на формування та здійснення злочинної мети. Виходячи з цього, криміналістична характеристика злочинів може розглядатися як система, що складається з елементів, котрі містять окремі підсистеми — компоненти:⁶

а) особа злочинця, яка характеризується фізичними, соціально-демографічними даними; категорії посадових матеріально  відповідальних осіб та інших осіб, які можуть бути причетними до злочину; чинники, що мали вплив на формування та здійснення злочинної мети, створення злочинної групи, розподіл ролей між співучасниками тощо;

б) способи готування  до злочину (пошук відповідних знарядь  злочину, заходи щодо створення лишку  сировини, готової продукції, резерву грошових коштів та ін.); способи вчинення злочину (ненасильницькі дії, заходи щодо заволодіння майном, його вилучення, збуту, реалізації); способи приховування злочину (маскування злочинних дій);

в) особа потерпілого (демографічні дані, відомості про спосіб життя, риси характеру, звички, зв’язки і стосунки, ознаки віктимності тощо);

г) предмет посягання: грошові кошти, цінні папери, матеріальні  цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових  виробів з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть належати до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

ґ) обстановка вчинення злочину: місце як частина матеріального середовища, що включає, окрім приміщення та ділянки місцевості, сукупність різних предметів. До обстановки належать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності, фактори поведінки людей у побуті й трудовій діяльності;

д) наслідки у  вигляді будь-яких змін, викликаних злочином, виражені у фізичній матеріальній шкоді, відображеній у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди  пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв’язок), та моральній шкоді, заподіяній злочином.

Криміналістична характеристика як накопичувач і  джерело відомостей про певні  види злочинів, виконуючи інформаційну функцію, являє собою єдину інформаційну систему. Використання такої системи можливе шляхом одержання та аналізу відомостей щодо окремих елементів і встановлення зв’язків між ними. У цьому розумінні всі елементи системи теоретично рівнозначні, тому поділяти їх на основні та другорядні недоцільно. У той же час використання такої інформаційної системи вимагає в кожному конкретному випадку визначення ключового елемента, через який можна здійснити «вхід» до системи з метою одержання необхідної інформації. Визначення ключового елемента для конкретного випадку залежить від слідчої ситуації, що склалася на даному етапі розслідування, від того, які вихідні дані має слідчий і які з них необхідно встановити. Аналіз кримінальних справ щодо злочинів різних категорій показує, що значна частина їх вчиняється способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх виявлення і пояснення вимагають насамперед знання і використання систематизованого опису злочинних способів.⁷