Економічна злочинність

відповідна державна політика, спрямована на створення  прийнятних умов для розвитку економіки  в усіх її галузях як на законодавчому, так і на виконавчому рівнях;

відповідна державна соціальна політика, спрямована на захист найменш захищених верств населення;

реформування правоохоронної системи, але з відповідним науковим вивченням і розробкою даної  проблеми, з уникненням помилкових квапливих дій у цьому напряму.

 

ВИСНОВКИ

 

Таким чином, до основних форм запобігання злочинам у сфері економіки належать:

своєчасне запобігання, розкриття  та розслідування злочинів у сфері  економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах;

відшкодування нанесених збитків;

захист громадян від злочинних  посягань;

висвітлення в засобах масової  інформації стану економічної злочинності  в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею;

удосконалення діяльності органів контролю, наділених правами органів дізнання;

створення нового механізму валютно-митного  контролю, який би був заснований на організаційній взаємодії фінансових, банківських та митних органів;

проведення із залученням практичних працівників відповідних міністерств і відомств комплексних перевірок законності здійснення товарно-грошових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, що створені при державних підприємствах;

виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними цінами на товари й послуги;

погашення заборгованості з виплати  заробітної плати, для чого запроваджується  механізм матеріальної відповідальності підприємств-боржників перед своїми працівниками;

забезпечення суворого контролю за проходженням бюджетних коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих на адресну державну підтримку;

погашення заборгованості із заробітної плати.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Бузгалин А., Колганов А. Закономерности переходной экономики. – М., 1994. – С. 11.
2. Глинкина С.П. Причины усиления и специфика теневой экономики на этапе перехода России к рынку // Изучение организованной преступности. – М., 1997. – С. 249–253.
3. Есипов В.М. Деформации экономических отношений и криминальное экономическое поведение субъектов хозяйствования // Изучение организованной преступности. – М., 1997. – С. 293–294.
4. Жорін Ф.Л. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки: Навчально - методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2003.
5. Кива А.В. Криминальная революция: вымысел и реальность // Общественные науки и современность (ОНС), 1999. – № 3. – С.31.
6. Кравчук С. Основні причини поглиблення економічної злочинності в Україні. // Право України, 2002, №11, с.54.
7. Кримінальний Кодекс України. // Кодекси України у 3-х кн. 3-тє вид. Відп. ред. В.Ф. Бойко. -К.: Юрінком Інтер, 1999.
8. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учебное пособие. – М.: Изд. группа "ФОРУМ-ИНФРА-М", 1998.
9. Курс кримінології: Особлива частина. Підручник. За загальною редакцією О.М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
10. Медведев В. Общий кризис российской экономики: причины и последствия. – М., 1999. – С. 117–118.
11. Мельник М.І. Корупція. Сутність, поняття, заходи протидії. -К: Атака, 2001.
12. Михайловская И.Б., Комиссаров B.C. Социологический анализ природы организованной преступности // Проблемы теории и социологии управления органами внутренних дел. – 1992. – С. 86.
13. Проценко І. Економічна злочинність як одна із загроз економічній безпеці України. // Право України. – 2002. – №9. – с. 60.
14. Шелудько М.Н. Проблеми тіньової економіки в Україні. // Фінанси України, 2002. – №9 – с.80-87.
15. Репецкая А.Л. Специфика детерминации организованной преступности в экономике России // Организованная преступность и коррупция. – 2000. – № 2.

¹ Гуцалова К. В. Кримінологічне визначення поняття та ознак економічної злочинності: проблемні питання // Юридичний журнал №11(29) - 2004 (с.113-115),

² Мамардашвили М Картезианские размышления. - М: Издательская группа «Прогресе», «Культура», 1993. - С. 32

³ Кримінальний кодекс України. Окреме видання. - К.: 1998

⁴ Кравченко Ю.Ф. Роль органів внутрішніх справ України у боротьбі зі злочинністю у сфері економіки. // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. Матеріали міжнародної науково-нрактичної конференції 15-16 грудня 1998 р. - X .: 1999. - С. 39

⁵ Кайзері. Криминология. Введение в основы: Пер. с нем. - М.: Юридическая литература, 1979. - С. 286-288

⁶ Свенсон Бу. Экономическая преступность: Пер.со швед. - М.: Прогресс. 1987. - С.4.

⁷ Литвак О.М. Злочинність, її причини та профілактика. -К.: 1997. - С. 86

⁸ Дементьева Е. Законодательство США и Германии в области борьбы с экономической преступностью (Обзор) // РЖ. Государство и право. - 1993. - № 3, 4. - С. 19-136

⁹ Михайловская И. Б., Комиссаров B. C. Социологический анализ природы организованной преступности // Проблемы теории и социологии управления органами внутренних дел, 1992. – С. 86.

¹⁰Глинкина С. П. Причины усиления и специфика теневой экономики на этапе перехода России к рынку // Изучение организованной преступности. – М., 1997. – С. 249–253.

¹¹ Бузгалин А., Колганов А. Закономерности переходной экономики. – М., 1994. – С. 11.

¹² Репецкая А. Л. Специфика детерминации организованной преступности в экономике России // Организованная преступность и коррупция. – 2000. – № 2.

¹³ Есипов В. М. Деформации экономических отношений и криминальное экономическое поведение субъектов хозяйствования // Изучение организованной преступности. – М., 1997. – С. 293–294.

¹⁴ Медведев В. Общий кризис российской экономики: причины и последствия. – М., 1999. – С. 117–118.

¹⁵ Кива А. В. Криминальная революция: вымысел и реальность // Общественные науки и современность (ОНС), 1999. – № 3. – С.31.