Перспективи впровадження домашнього арешту

Горенська О.А.

Національний  університет 

«Одеська юридична академія»

ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО АРЕШТУ

Новий Кримінальний процесуальний кодекс передбачає повернення до практики застосування домашнього арешту. Його використання відоме ще з часів Статуту кримінального судочинства 1864 року й був передбачений кримінально-процесуальним законом УСРР 1922 року, який передбачав домашній арешт як запобіжний захід - обмеження волі у вигляді ізоляції за місцем проживання, з призначенням варти чи без такої. Даний запобіжний захід був вилучений з кримінального процесу саме чинним дотепер КПК 1960 року.

Відповідно до положень нового КПК України домашній арешт обирається судом  або слідчим суддею і полягає в тому, що особі заборонено залишати житло цілодобово або на певний час. Строк дії - до двох місяців (іноді подовжений судом до 6 місяців). Під час домашнього арешту можуть бути застосовані електронні засоби контролю аби правоохоронці знали, чи порушується цей запобіжний захід.

Домашній арешт застосовується в більшості європейських країн: Латвія, Литва, Німеччина, Росія, Білорусія, Швеція та в багатьох інших. Якщо проаналізувати практику кримінального судочинства зарубіжних країн, можна зробити висновок про вірність запровадження в КПК цього запобіжного заходу.

Які позитивні моменти запровадження домашного арешту, як запобіжного заходу, в Україні?

По-перше, Україна наблизиться до європейських стереотипів застосування заходів забезпечення кримінального провадження. В свою чергу це слугує запорукою реалізації державної політики, направленої на гуманізацію кримінального процесуального та кримінального законодавства.

По-друге, в Україні досить часто порушується право на свободу й особисту недоторканність, закріплене в статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це проявляється у тому, що правоохоронці та судді зловживають правом на арешт. А домашній арешт дозволить запобігти таким порушенням.

По-третє, домашній арешт в системі запобіжних заходів знаходиться між заставою та триманням під вартою. Тобто, коли застава є занадто м’яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим, можливе застосування домашнього арешту.

По-четверте, новий КПК  України передбачає строки застосування домашнього арешту.  Це стимулюватиме правоохоронні органи в стислі строки завершити досудове розслідування.

По-п’яте, даний запобіжний захід виконує соціальну функцію. Вона проявляється у тому, що застосування домашнього арешту допоможе більшості  осіб, до яких застосовується даний  захід "не втратити себе в суспільстві". Особа продовжить працювати, забезпечувати  себе та своїх рідних, підтримувати соціальні зв’язки. Позитивним було б його застосування відносно неповнолітніх осіб, що обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень. Адже, їхнє перебування в ізоляторі тимчасового тримання чи в слідчому ізоляторі не тільки не має виховного впливу, а навпаки – калічить ще несформовану дитячу психіку.

По-шосте,  домашній арешт – це додатковий стимул. З психологічної точки зору домашній арешт для особи, до якої він застосовується, також є допоміжним запобіжним заходом. Ні для кого не секрет, що тих осіб, які побували в  слідчому ізоляторі, певною мірою спіткає вчинення кримінальних правопорушень у майбутньому. А так підозрюваний (обвинувачений) буде проживати в звичній для себе обстановці, спілкуватись з рідними, займатись спортом, користуватись мультимедійною технікою. Низькими залишаються умови слідчих ізоляторів, де взяті під варту вимушені спати по черзі. Скупченість у камерах, антисанітарія, відсутність належного медичного огляду, свіжого повітря, якісної питної води, погане харчування - все це призводить до частих захворювань засуджених та осіб, узятих під варту.

По-сьоме, в Україні існує така проблема, як переповнення слідчих ізоляторів. А запровадження домашнього арешту допоможе розвантажити слідчі ізолятори, що відповідно призведе до дотримання прав громадян.

І ще один, не менш важливий для України фактор у посткризовій ситуації - це економія Держбюджету. Значна кількість коштів витрачається на доставлення осіб з місць попереднього ув’язнення до суду та на тримання таких осіб у слідчих ізоляторах. Тобто, за рахунок цього можна скоротити витрати  держави.

Даний вид запобіжних заходів  є досить гуманним. Тому можна зробити висновок, що впровадження домашнього арешту є позитивним кроком у наближенні до європейських стандартів кримінального провадження. До того ж підвищаться вимоги до якості  роботи оперативників, слідчих, а це в свою чергу забезпечить зважено підходити до обрання запобіжного заходу.