Судові витрати

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 
Прикарпатський Національний Університет ім. В. Стефаника 
Юридичний інститут

Кафедра Судочинства

 

КУРСОВА РОБОТА

Дисципліна: Цивільно-процесуальне право 

 

Тема: «Судові витрати» 

 

 

Виконав: студент ІІІ курсу 
групи ПР  34

Латин М.І.

Науковий керівник:

ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ

 

 

 Здано на кафедру:

«__»______________ ____р.

Реєстраційний номер_____

Захищено:

«__»______________ ____р.

Оцінка:

_______________________ 

 

 

м. Івано-Франківськ,

2012р.

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ І.. Поняття та види судових витрати

1. Поняття та види судових витрат …………………..
2. . Види судовий витрат та порядок їх сплати……………………….

РОЗДІЛ ІІ. Судовий збір

1. Загальні положення про судовий збір……………………………..
2. Сплати та повернення судового збору. …………………….……

РОЗДІЛ  ІІІ. Витрати пов’язані з розглядом справи…………

3.1 Витрати на правову допомогу………………………………………….. 
3.2 Витрати сторін та їх представників,  що пов'язані з  явкою  до суду……… 
3.3 Витрати,  пов'язані  із залученням свідків, спеціалістів перекладачів та проведенням судових експертиз………………………………………… 
3.4 Витрати,  пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем  їх  знаходження  та  вчиненням інших дій,  необхідних для розгляду  справи…………………… 
3.5 Витрати,  пов'язані  з публікацією в пресі оголошення про  виклик  відповідача.............................................................

Висновок………………………………………………………………………..

Список  використаних джерел……………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. На сьогодні питання сплати судових витрат, як доступності до правосуддя, є одним з найактуальніших, бо роль  правосуддя в сучасних умовах значно зросла. Суд стає останньою ланкою  при вирішенні спору чи конфлікту, проте він не може вважатися  ефективним і справедливим, якщо є недоступним. Саме організація сплати судових витрат робить його таким. Якщо встановлення судового збору перешкоджає доступу до правосуддя, то виникає питання про доцільність встановлення такого платежу, бо право на звернення до суду є конституційним правом кожного, воно гарантується законами України та міжнародними зобов’язаннями держави.    

Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства та наукових джерел, описати проблеми, що наявні при сплаті судових витрат, з’ясувати чи дійсно їх існування перешкоджає вільному зверненню до суду громадян, чиї права та інтереси було порушено, тобто доступу до правосуддя.  

Відповідно  до поставленої мети, були поставлені наступні основні завдання:

-  проаналізувати  правову природу судових витрат;

- визначити порядок сплати судових витрат;

-  розглянути порядок розподілу судових витрат;

-  визначити призначення судових витрат;

-  виявити осіб на яких покладаються судові витрати;

- розкрити пільги щодо сплати судових витрат.     

Об’єктом дослідження є конкретні цивільно-процесуальні відносини, що виникають при правовому регулюванні витрат осіб, які беруть участь у справі, при розгляді судами цивільних справ, а також витрати держави, що спрямовуються на здійснення правосуддя по цивільних справах.    

Предмет курсової роботи складає система нормативних актів, які регулюють відносини в сфері сплати судових витрат, практика їх застосування, літературні джерела.

РОЗДІЛ І. Поняття та види судових витрат

1. Поняття та основні функції судових витрат

Питанням регулювання судових  витрат присвячена гл. 8 ЦПК України та закон України «Про судовий збір». ЦПК не дає визначення судових витрат, констатуючи лише їх склад. Так у ЦПК сказано: "Судові  витрати складаються  з  судового збору та витрат,  пов'язаних з розглядом справи".

Судові витрати можна визначити  як грошову суму, яка виплачується зазначеними в законі особами  у зв'язку з провадженням у цивільній  справі в суді. Як зазначає Г.Л. Осокіна, судові витрати – це платежі, що здійснюються особами, які беруть участь у справі, у зв'язку з розглядом та вирішенням цивільної справи, а також виконанням судових постанов.

Судові витрати можна розуміти у вузькому і широкому значенні. У широкому сенсі вони представляють матеріальні засоби, необхідні для функціонування системи правосуддя. Ці кошти можуть бути отримані тільки з двох джерел: 1) державного фінансування судової системи, 2) грошових коштів, що вносяться на розрахунковий рахунок суду особами, зацікавленими в розгляді та вирішенні їх правового спору. Останні є судовими витратами у вузькому сенсі. Таким чином, судові витрати у вузькому сенсі можна охарактеризувати як грошові витрати, пов'язані з дозволом і розглядом цивільної справи, а також з виконанням судового рішення.

Судові витрати розподіляються судом відповідно до ст. 88, 89 ЦПК. Загальне правило: витрати розподіляються пропорційно задоволеним сумам позову, відшкодовуються тій стороні, яка необгрунтовано була залучена до суду і понесла через це витрати, а витрати несе сторона, що програла. По ходу доведення витрати оплачує та сторона, яка просить провести оплачуване дію; потім, можливо, їй буде виплачено компенсацію.

Розмір судових витрат диктується рівнем добробуту громадян, загальної соціально-економічною ситуацією в країні. Судові витрати повинні бути такими, щоб, з одного боку, забезпечувати можливість звернення більшості громадян до суду за судовим захистом, а з іншого - перешкоджати виникненню безпідставних спорів. Для незаможних громадян доступ до судового захисту забезпечується за рахунок механізму звільнення їх від судових витрат повністю або в певній частині.

Мета справляння судового збору  - часткове відшкодування державі витрат, пов'язаних із забезпеченням діяльності судів. Розмір і порядок сплати державного мита встановлюються законом і залежать від характеру позову (заяви, скарги) та ціни позову.

Судові витрати - це грошові суми, що підлягають стягненню при розгляді конкретної справи для виплати їх особам, які надають сприяння у  здійсненні правосуддя (експертам, свідкам, спеціалістам), відшкодування витрат суду за вчинення перелічених у законі окремих процесуальних дій (ст. 94 ЦПК).

На відміну від судового збору розмір витрат визначається, виходячи з фактично понесених витрат при розгляді та вирішенні конкретної цивільної справи.

Оплата судових витрат покладено законом на осіб, що мають прямий матеріально-правовий інтерес у результаті справи, - позивача і відповідача. При співучасті обов'язок оплати судових витрат покладається на кожного співучасника при здійсненні ним процесуальних дій. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, а у справах окремого провадження - заявники, також повинні оплачувати судові витрати, тому що несуть обов'язки позивача.

Судові витрати виконують не тільки компенсаційні функції. Обов'язок їх несення виступає як фактор попередження необгрунтованих звернень до суду. Судові витрати покликані також дисциплінувати учасників матеріальних правовідносин, попереджати необгрунтоване звернення до суду, а також ухилення від виконання обов'язків.

Судові витрати також представляють собою додаткову юридичну санкцію для боржника, який неналежним чином виконував або взагалі не виконував свої обов'язки. Суд, встановивши вину відповідача, рішенням стягує з нього як основну заборгованість, так і судові витрати у справі.

Отже, функціями судового збору  є компенсаційна і превентивна. Компенсаційна забезпечує відшкодування частини бюджетних коштів, що виділяються на утримання судів. Превентивна полягає в попередженні безпідставних звернень до суду, у спонуканні боржників або інших зобов'язаних осіб до добровільного виконання обов'язків перед уповноваженими суб'єктами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Види судовий витрат та порядок їх сплати

До складу судових витрат входить (ст. 101 АПК РФ, ст. 88 ЦПК РФ):

- судовий збір;

- Витрати,  пов'язані з розглядом справи.

В свою чергу витрати пов’язані  з розглядом справи поділяються  на:

• витрати на правову допомогу;
• витрати сторін та їх представників,  що пов'язані з  явкою  до суду;
• витрати,  пов'язані  із залученням свідків,  спеціалістів,  перекладачів та проведенням судових експертиз;
• витрати,  пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем  їх  знаходження  та  вчиненням інших дій,   необхідних для розгляду  справи;
• витрати,  пов'язані  з публікацією в пресі оголошення про  виклик  відповідача.

У цивільному процесі суд може звільнити  громадянина з урахуванням його майнового стану від сплати судових витрат або зменшити їх розмір.

Судовий  збір  -  збір,  що справляється на всій території  України за подання заяв,  скарг до суду,  а також за видачу судами  документів і включається до складу судових витрат.

Витрати, пов'язані з розглядом  справи - ​​це грошові суми, що підлягають стягненню при розгляді конкретної справи для виплати винагороди особам, які сприяють у здійсненні правосуддя (експертам, свідкам), відшкодування витрат суду за вчинення перелічених у законі окремих процесуальних дій.

На відміну від судового збору розмір витрат визначається виходячи з фактично понесених витрат при розгляді та вирішенні конкретної цивільної справи.

Основна відмінність судового збору від витрат, пов'язаних з розглядом справи, полягає в тому, що розмір судового збору визначається у порядку, встановленому законом (у відсотках від ціни позову або мінімального розміру оплати праці), а самий збір зараховується в дохід державного або місцевого бюджету. Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи, визначається реальними витратами сторін на здійснення тих чи інших процесуальних дій і є компенсацією особам, їх зазнали.

Розподіл судових витрат підпорядковано наступним правилам:

-сплата витрат покладається на ту сторону, яка програла процес: на позивача, якщо суд відмовив йому у задоволенні заявленого позову, на відповідача - при задоволенні позову;

- при частковому задоволенні  позову судові витрати присуджуються  позивачеві пропорційно розміру  задоволених судом позовних вимог,  а відповідачу - пропорційно до тієї частини позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено;

- якщо позивач звільнений  від сплати судових витрат  і його вимогу задоволено повністю, відповідач виплачує всі витрати у державний бюджет;

- Якщо обидві сторони  були звільнені від сплати  судових витрат, витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету.

Щоб не втратити шанс відшкодувати судові витрати, в договорі на надання юридичних послуг необхідно чітко розмежувати суми, витрачені на досудове врегулювання спору, і безпосередньо витрати, пов'язані з розглядом справи судом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Судовий  збір

2.1 Загальні положення про судовий збір

 

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» Судовий  збір  - це збір,  що справляється на всій території України за подання заяв,  скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

 Судовий збір сплачується:

• за подання  до  суду   позовної   заяви   та   іншої   заяви,  передбаченої процесуальним законодавством;
• за подання  до  суду апеляційної і касаційної скарг на судові  рішення,
• за подання  заяви  про  перегляд  судового  рішення  у   зв'язку   з  нововиявленими   обставинами,
• за подання  заяви   про   скасування   рішення  третейського суду,
• за подання  заяви  про  видачу  виконавчого  документа  на  
  примусове   виконання  рішення  третейського  суду
• за подання  заяви  про  перегляд судових рішень Верховним Судом України;
• за видачу судами документів.

Законом чітко встановлюються випадки, коли судовий збір не сплачується. Так, судовий збір не сплачується за подання:

1. заяви  про  перегляд  Верховним  Судом  України   судового  рішення   у   разі  встановлення  міжнародною  судовою установою,  юрисдикція якої визнана Україною,  порушення Україною  міжнародних  зобов'язань при вирішенні справи судом;
2. заяви про скасування судового наказу;
3. заяви про зміну чи встановлення способу,  порядку і строку  виконання судового рішення;
4. заяви про поворот виконання судового рішення;
5. заяви про винесення додаткового судового рішення;
6. заяви  про  розірвання  шлюбу   з   особою,   визнаною   в  установленому    законом    порядку    безвісно   відсутньою   або недієздатною,  або з особою,  засудженою до  позбавлення  волі  на  строк не менш як три роки;  
   
7. заяви  про встановлення факту каліцтва,  якщо це необхідно  для    призначення    пенсії    або    одержання    допомоги    за  загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
8. заяви  про  встановлення  факту смерті особи,  яка пропала  безвісти за обставин,  що загрожували їй смертю або дають підстави  вважати  її  загиблою  від  певного  нещасного  випадку  внаслідок  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
9. заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,  визнання  фізичної  особи  недієздатною  та  поновлення  цивільної  дієздатності фізичної особи;
10. заяви про надання неповнолітній  особі  повної  цивільної  дієздатності;
11. заяви   про   надання   особі  психіатричної  допомоги  в  примусовому порядку;
12. заяви     про     обов'язкову госпіталізацію      до  протитуберкульозного закладу;
13. позовної заяви про відшкодування шкоди,  заподіяної особі  незаконними рішеннями,  діями чи  бездіяльністю  органу  державної  влади,   органу   влади  Автономної Республіки  Крим  або органу  місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так  само   незаконними   рішеннями,  діями  чи  бездіяльністю  органів  дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
14. заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб  у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону  або міжнародного договору,  згоду на обов'язковість  якого  надано  Верховною  Радою України,  здійснюють Міністерство юстиції України  та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей.