Токсикомания

Термін “токсикоманія” з'явився в літературі порівняно недавно. Раніше використовувалось узагальнене поняття “наркоманія”, тобто звичка і хвороблива залежність від наркотичних речовин. До них відносяться деякі речовини рослинного походження і лікарські препарати – вони внесені до спеціального переліку наркотичних речовин, який видається Міністерством охорони здоров'я України. Водночас одурманювальною дією, здатною викликати звичку і хворобливу залежність, володіють й інші лікарські препарати, якщо їх вживати не з лікувальною метою, а без призначення лікаря в отруйних дозах, а також багато токсичних речовин побутової хімії. Вживання токсичних речовин з метою сп'яніння називається токсикоманією. З медичної точки зору принципової різниці між наркоманією та токсикоманію немає: наслідки для здоров'я в обох випадках вкрай небезпечні. Різниця лише в тому, що наркотичні речовини заборонені законом і перебувають під суворим контролем, а токсичні – доступні кожному.

Токсикома́нія — хвороба, яка характеризується психічною, а іноді й фізичною залежністю від психоактивної токсичної речовини не віднесеної до списку наркотиків.

Токсикоманія як патологічний потяг змінює психічний стан залежної людини, викликається снодійними засобами (барбітурати), транквілізаторами (діазепам — седуксен тощо),психостимуляторами (циклодол тощо)

Види токсикоманій

1. Зловживання транквілізаторами.

2. Зловживання снодійними засобами.

3. Зловживання холінолітичними засобами.

4. Зловживання інгалянтами (ефіром, закисом азоту, препаратами побутової хімії).

5. Зловживання фосфорорганічними речовинами (дихлофос).

6. Нікотинова токсикоманія.

7. Кофеїнова токсикоманія.

Психоактивна токсична речовина може мати ті ж властивості, що й наркотик, але соціальна небезпека її вживання дещо менша, і, відповідно, офіційно наркотиком вона не визнана.

З клінічних позицій наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі. Для них характерне поступове формування тріади синдромів:

1. поява синдрому лікарської залежності (залежність психічного та фізичного комфорту від прийому препарату);
2. поступова зміна толерантності з підвищенням доз та зміною форми сп'яніння;
3. наявність абстиненції та невгамовного (фізичного або компульсивного) потягу до препарату, тому що життєдіяльність організму нормалізується лише при певному рівні наркотизації.

На чому засновано застосування лікарських засобів (снодійних і заспокійливих) з метою отримання токсикоманічного сп'яніння? Якщо в лікувальній терапевтичній дозі вони викликають заспокійливість, розслабленість, сон, то у великій – токсичній (3-5 пігулок і більше) загальмованість, оглушення, тобто токсикоманічне сп'яніння. Ще більша доза – 6-7 пігулок і більше – призводить до тяжкого отруєння, коли можливе порушення серцевої діяльності, зупинка дихання і навіть смертельні наслідки. На жаль, наші домашні аптечки часто нагадують склад медикаментів, нерідко з токсичною дією. Ліки, залишені прозапас, лежать роками, з простроченими термінами дії, але токсичність їх не послаблюється, а може і підвищуватися.

Не менш небезпечна форма токсикоманії – вдихання парів летких органічних речовин, які застосовуються в побуті та техніці (бензин, ацетон, лаки, фарби, клей тощо).

Якщо токсикоманічні лікарські засоби вживають дорослі та старші підлітки, то “нюхання” доступне молодшим підліткам і навіть дітям, учням молодших класів.

Пари бензину вже після 2-3 вдихів викликають сп'яніння – головокружіння, нудоту, відчуття “невагомості”, відчуття, що голова міняє форму і розміри, з'являються рухливі зорові галюцинації. Після 15-20-хвилинного сп'яніння наступає головний біль, розбитість. Аналогічний стан буває і при вдиханні парів ацетону й інших розчинів.

Токсикоманічне сп'яніння речовинами побутової хімії не менш шкідливе для здоров'я, ніж вживання великих доз медикаментів чи наркотиків.

Навіть одноразове вдихання парів токсичних речовин може призвести до ураження печінки, нирок, особливо нервової системи. При повторному вдиханні швидко наступає залежність від токсичних речовин з потребою вдихати їх щоденно, навіть декілька разів на день.

Перший (попередній етап)

• припинення вживання токсичної речовини
• дезінтоксикаційна терапія
• вітамінотерапія
• симптоматична терапія.

Основний етап:

• активна антитоксикоманічна терапія
• умовно-рефлекторна терапія
• сенсибілізуюча терапія
• немедикаментозна
• сорбційні методи (гемосорбція, гастроентеросорбційна детоксикація)
• квантова автогемотерапія
• рефлексотерапія
• лазерорефлексотерапія
• екстремальна кріопунктура, магніторефлексотерапія та ін.
• психотерапія
• індивідуальна гіпносугестивна психотерапія
• колективна сугестивна терапія
• опосередкована психотерапія (плацебо-терапія)
• емоційно-стресова терапія (варіант «кодування» за А.Р.Довженко)
• аутогенне тренування.

Третій етап (підтримуюча терапія)[ред. • ред. код]

• підтримуюча терапія
• повторні курси умовно-рефлекторної та сенсибілізуючої терапії
• стимулююча терапія
• трудотерапія
• соціотерапія – вирішення соціальних, побутових та сімейних проблем.

Клінічна картина та перебіг кожної форми токсикоманії мають свої особливості, що пов'язано з фармакологічною активністю препарату, та його токсикогенними властивостями.

Як же боротися з токсикоманією?

Насамперед, дома необхідний суворий контроль за вживанням сильнодіючих речовин. Зберігати їх належить у місцях, недоступних для дітей і підлітків, і, безперечно, не допускати скупчення ліків в домашніх аптечках.

Необхідно також звертати увагу на умови зберігання речовин побутової хімії. Будь-яка підозра, що підліток вживає токсикоманічні речовини, не повинна залишатися неперевіреною.