Епічні поеми «Рамаяна» та «Магабгарата»

Оповідь про Раму, цей  Потік Священної Благодаті, впродовж століть є для мільйонів чоловіків, жінок і дітей невичерпним джерелом втіхи в скорботі, стійкості в хвилини потрясінь, світлом надії для тих, що зневірилися, підтримкою під час смутку, поводирем тих, що заблукали. Рамаяна - це напружена людська драма, в якій Бог виступає в образі людини і на величезній світовій сцені збирає довкола себе досконалих і недосконалих, людей і нижчі істоти, звірів і демонів, щоб - шляхом прикладу і повчання - послати дар вищої Мудрості. Це Оповідь своїми тонкими пальцями грає на чутливих струнах людського серця, будить в нім ніжні відгомони співчуття, жалості, тріумфування, благоговіння, екстазу і чистої відданості і перетворює нашу тваринну і людську природу в Божественну, яка і є нашою суттю.    У всій історії людства немає іншої Оповіді, яка зробила б такий глибокий вплив на розуми людей. Воно здолало бар'єри часу і простору. Воно сформувало і ушляхетнило звичаї, погляди і спосіб життя багатьох поколінь. Рамаяна стала цілющою часткою в потоці крові людства, поточному на величезному просторі земної кулі. Вона пустила глибоке коріння в свідомості людей, спонукаючи їх слідувати дорогами Істини, Праведності, Світу і Любові.

«Рамаяна» є одним  з найважливіших пам'ятників староіндійської  літератури, який зробив величезний вплив  на мистецтво і культуру як Індійського  субконтинента, так і всієї Південно-східної Азії, де «Рамаяна» придбала велику популярність починаючи з VIII століття. «Рамаяна» була перекладена на більшість сучасних індійських мов. Ідеї і образи епосу надихали практично всіх індійських письменників і мислителів від Калідаси до Рабіндраната Тагора, Джавархарлала Неру і Махатми Ганді, який був відданим Рами і випустив своє останнє зітхання з його ім'ям на вустах. Вміст «Рамаяни» впродовж століть перелагалось в незлічених творіннях образотворчого мистецтва, літератури, народного театру і пантоміми. У сучасній Індії, на площі практично будь-якого індійського села або міста можна зустріти оповідачів, годинами, і навіть днями безперервно «Рамаяну», що читають, співучо. Історія «Рамаяни» надихнула велику кількість літературних адаптацій, найбільш відомими з яких є праці таких поетів, як Кріттібас Оджха («Кріттіваси Рамаяна»), Тулсидаса («Рамачарітаманаса»), Камбара і Нарахарі Каві («Тораве Рамаян»).

 

 

 

 
 
     

Махабхарата - енциклопедія давньоіндійського життя

 

Махабхарата (буквальний переклад - підтримуючий воїн) - велика оповідь про Бхаратів, епічна поема про боротьбу між двома родами - Пандавами і Кауравами.  
Датується першою половиною І тис. до н.е. Належить до священного переказу - смріті. Складається з 100 тисяч двовіршів (шлок), розподілених на 18 книг. У Махабхараті згідно з традицією розрізняють три верстви, або редакції, що називаються Вайшампаяни, В'яси і Сауті.  

 
Махабгарата - це комплекс епічних розповідей, новел, байок, притч, легенд, дидактичних роздумів богословского, політичного, правового характеру, космогонічних міфів, генеалогій, гімнів, плачів. Складається з понад 100 тисяч двострокових віршів (шлок). Це в чотири рази більше ніж Біблія і в сім разів більше ніж Іліада та Одіссея. Близько 700 шлок займає Бхагавад-Гіта - пісня бога Крішни, що веде розповідь під час битви на Курукшетрі з своїм учнем та другом Арджуною. Махабгарата — джерело багатьох сюжетів та образів, що отримали розвиток в літературах народів Південної та Південно-Східної Азії.

 

Склад твору.

Махабгарата складається  з 18 парв (книг), кожна з яких розділена  на певне число розділів (субпарв). Всього налічується 100 субпарв.

1. Адіпарва (Перша книга, субпарви 1-19)

Про те, як Сауті оповідав Махабхарату зібранню ріші в Наймішараньї, про те, як Вайшампаяна розповідав Махабхарату Джанамежаї в Такшашилі. Викладається історія роду Бхарати, відслідковується історія роду Бхрігу. Оповідь про народження і перші роки життя принців Куру.

2. Сабхапарва (Книга про збори, субпарви 20-28)

Оповідь про те, як Мая  Данава звів палац і встановив  двір в місті Індрапрастха. Опис придворного життя, жертвоприношення Юдхіштхіри, гри в кості та вигнання Пандавів.

3. Араньяпарва (Лісова книга, субпарви 29-44)

Оповідь про дванадцять років вигнання в пущі (аранья).

4. Віратапарва (Книга про Вірату, субпарви 45-48)

Про рік життя інкогніто  при дворі Вірати.

5. Удьйогапарва (Книга про намагання, субпарви 40-59)

Приготування до війни, марні зусилля примирити Куру та Пандавів.

6. Бхішмапарва (Книга про Бхішму, частиною якої є Бхагавад-Гіта, субпарви 60-64)

Оповідь про першу  частину великої битви, в якій Бхішма командував Каурвами, та про  його падіння на ложе із стріл.

7. Дронапарва (Книга про Дрону, субпарви 65-72)

Продовження битви під  командуванням Дрони. До кінця книги більшість визначних воїнів із обох сторін полягли на полі бою.

8. Карнапарва (Книга про Карну, супарва 73)

Битва продовжується під командування Карни.

9. Шальяпарва (Книга про Шалью, субпарви 74-77)

Останній день битви  під командуванням Шальї. В подробицях розповідається про паломництво  Баларами до броду через річку Сарасваті та про бій на булавах між Бгімою і Дурйодханою, якою закічилася війна - Бгама вбиває Дурйодхану ударом булави у стегно.

10. Сауптікапарва (Книга про напад на тих що сплять, субпарви 78-80)

Ашваттама, Кріпа та Кратаврма  убивають залишки війська Пандавів усі сні. На боці Пандавів залишається  тільки 7 воїнів, на боці Кауравів - тільки 3.

11. Стріпарва (Книга про дружин, субпарви 81-85)

Ґандарі, Кунті та інші дружини Кауравів і Пандавів голосять за загиблими.

12. Щантипарва (Книга про мир, 86-88)

Коронація Юдхістхіри як правителя Хастінапури, повчання Бхішми новому правителю щодо громадського, економічного й політичного життя. Це найдовша з книг Махабхарати.

13. Анущасанапарва (Книга про повчання, субпарви 89-90)

Останні повчання Бхішми.

14. Ащвамедхапарва (Книга про принесення в жертву коня, частиною якої є Анугіта, субпарви 91-92).

Опис церемонії принесення в жертву коня Юдхістхірою. Завоювання світу Арджуною. Крішна розповідає Арджуні Ануґіту.

15. Ащрамавасикапарва (Книга про життя в лісах, субпарви 93-95)

Смерть Дхрітараштри, Ґандарі та Кунті в лісовій  пожежі в Гімалаях, куди вони подалися вести життя самітників. Відура помирає раніше, а Санджая за велінням Дхрітараштри іде жити ще вище в гори.

16. Маусалапарва (Книга про битву палицями, субпарва 96)

Бійка на палицях в  рядах Ядавів, що призводить до знищення Ядавів.

17. Махапрастханікапарва (Книга про велику мандрівку, субпарва 97)

Юдхістхіра з братами  здійснюють велику подорож через  усю країну і врешті сходять до вершин Гімалаїв, де падають всі  Пандави, крім Юдхістхіри.

18. Сваргароханікапарва (Книга про підняття на небо, субпарва 98)

Останнє випробовування Юдхістхіри і повернення Пандавів у  духовний світ (сварґу).

Також існує додаток  з 16375 шлок, Харевамсапарва, в якій йдеться про життя Крішни, субпарви 99-100.

 
Махабхарата створювалась століттями, філософські концепції, викладені в ній, хоч і відзначаються загальною спрямованістю, проте далеко не однорідні. У Махабхараті, на відміну від Упанішад, де філософія подана в несистематизованому вигляді, з'являються цілі філософські трактати і концепції, які мають більш фіксований понятійний апарат. 
Саме в цей період виникають головні філософські системи Індії. Основні серед них - Санкх'я і Йога.

 

У Махабхараті  поряд з релігійно-ідеалістичними концепціями більш повно відображено, ніж в Упанішадах, матеріалістичні вчення (вчення Панчашикхи). 

Найбільш вагомими текстами філософського змісту є: "Книга  Санатсуджати" (5 книга), "Бхагавадгіта" (6 книга), "Мокшадхарма" (12 книга), "Анугіта" (14 книга). 

У світовій літературі немає  книги більш обширної. Не море - цілий океан поезії: 200 000 віршованих рядків, майже 16 Гомерівський "Іліад".  
По суті, в протистоянні були не тільки двоюрідні брати - 5 Пандавів і 100 Кауравів. Одна в битві приймали участь не тільки їх близькі і далекі родичі, але майже все населення Древньої Індії, багатомільйонні маси різношерстих племен. 

Благородні Пандави  були і до цього часу залишають  народними улюбленцями. Каурави, серед яких також немало було гідних вождів, їм заздрили з самого дитинства і намагалися - спочатку оббрехати, лишити їх по праву належного їм царства, а потім і взагалі загубити. Через це і розгорілася велика битва - на фоні великих пристрастей. 

Древні автори славилися  вмінням описувати битви. "Махабхарата" тут не виключення. Не розділи - цілі книги присвячені кривавому зіткненню величезних армій і вишуканими поєдинками.  

Поетична майстерність безвісних авторів "Махабхарати" досягло не бувалої і майже  абсолютної майстерності. Про це говорить хоча б той факт, що, починаючи  з ХІХ століття, ряд сюжетів  вставних поем древньоіндійського епосу не раз надихали багатьох європейських поетів. Переклад на російську мову В.А.Жуковського поеми про Налє і Дамаянті - кращий тому доказ.  
"Махабхарата" - не тільки поетична енциклопедія Древності, але і ще підручник мудрості. Не одне покоління індійців вихововувалось на "Бхагавадгіті" ("Божественна пісня") - філософській поемі, вкрапленої в епос і акумулювавшій в собі основні світоглядні і моральні принципи індійського менталітету.  

Окрім цього "Махабхарата" містить у собі докладну інформацію про побут і звичаї древніх індійських народів. З неї можна довідатися про традиції та життя народів стародавньої Індії, що є дуже важливим.

 

Висновок

Проаналізувавши і вивчивши дані твори, можна сказати, що «Рамаяна» і  «Махабгарата» - дійсно правомірно називаються найвизначнішими літературними пам’ятками Стародавньої Індії. З них ми черпаємо відомості про політичні події, побут, життя, традиції індійського народу. Але перш за все ці твори є синтезом індійських філософських, релігійних, та моральних поглядів. Крім пізнавального, ці твори також несуть в собі виховну функцію, що також є дуже важливим і цінним у цих творах. Неможливо не захоплюватись головними героями цих оповідей. Для мене «Рамаяна» та «Махабгарата» - це джерело знань про індійську культуру і моральних законів індійського народу. 
 

 

 

Список використаної літератури: 

1. Історія світової культури. - Либідь, 1994.-320 с.

2. Волошин М.Я. Індійський епос. - М., 1992. 
3. Українська та зарубіжна культура. Підручник / За ред. Козири. - К., 2002. 
4. Світова культура / За ред. Ковальчука С.І. - М., 1998.

5. Древние цивилизации - М.,1989

6. Матеріали з Вікіпедії - http://uk.wikipedia.org/wiki/Рамаяна