Конспект лекцій для напряму підготовки 6.030503 «Міжнародна економіка» для підготовки магістрів за спеціальністю: 8.03050301 – «міжнародна еко

3. Захист населення  від наслідків стихійних лих  НС.

 З метою виконання  цього завдання здійснюється  комплекс заходів, що забезпечують  укриття населення в захисних  спорудах, його евакуацію, медичний, радіаційний захист, а також захист  від біологічних засобів ураження.

 Підставою для практичного  здійснення заходів евакуації  є показники стану довкілля  в разі НС і відповідне рішення  ПК.

 Штаби ЦЗ беруть  участь у плануванні евакозаходів  і всебічно сприяють підготовці  евакоорганів до їх роботи.

4. Організація й проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у зонах надзвичайних ситуацій та осередках ураження.

 Це завдання полягає  у виконанні заходів, передбачених  чинним законодавством з питань  ліквідації наслідків НС, а також: 

· розвідуванні осередків ураження й визначенні меж цих осередків;

· проведенні робіт, пов'язаних із пошуком і порятунком людей;

· наданні допомоги потерпілим;

· евакуації населення з осередків масових уражень;

· забезпеченні громадського порядку в зонах аварій, катастроф;

· здійсненні заходів життєзабезпечення населення;

· здійсненні санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів тощо.

5. Створення систем  аналізу, прогнозування, керування,  оповіщення і зв'язку, спостереження  й контролю за радіоактивним,  хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримка їх у готовності для стійкого функціонування в умовах НС мирного і воєнного часу.

 Організатором діяльності  цих систем є Міністерство  України з питань НС, основними  виконавцями – Держкомгідромет, Міністерство охорони здоров'я й інші центральні органи державної виконавчої влади, а також підприємства, установи й організації, що входять у сферу його управління.

 Спеціальні підрозділи  названих центральних органів  державної виконавчої влади цілодобово  й у встановлені терміни інформують штаб ЦЗ України про стан навколишнього природного середовища, подають відомості щодо прогнозів на найближчий час. Про загрозливі явища штаб ЦЗ інформує негайно.

6. Організація життєзабезпечення  населення під час аварій, катастроф,  стихійних лих і у воєнний час.

 Завдання передбачає  заходи, що здійснюються центральними  й місцевими органами державної  влади, адміністраціями областей, міст, районів, установ і організацій  завчасно, а також у разі виникнення  НС з метою створення умов  для виживання населення, що може виявитися (виявилося) в осередках ураження.

 Заходами життєзабезпечення  населення, спрямованими на задоволення  мінімальних потреб громадян, що  постраждали від наслідків НС, надання їм побутових послуг  і реалізацію соціальних гарантій  на час проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:

¨ тимчасове розселення громадян у безпечні місця;

¨ організація харчування населення в зонах НС;

¨ організація забезпечення потерпілого населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

¨ забезпечення медичного обслуговування і санітарно-епідемічного нагляду в місцях тимчасового розселення.

7. Підготовка і перепідготовка  осіб керівного складу ЦЗ, її  органів управління і сил, навчання  населення вміння застосовувати  індивідуальні засоби захисту (ІЗЗ) і діяти в умовах НС. Населення проходить підготовку за групами:

· учні середніх шкіл – за програмами під керівництвом учителів;

· студенти – за спеціальними програмами.

 Особи, не зайняті  у сфері виробництва й обслуговування, навчаються вміння застосовувати засоби захисту і діяти в умовах НС за допомогою пам'яток і засобів масової інформації, а також під час загальнодержавного навчання з ЦЗ, яке проводиться за рішенням уряду України.

Сили і засоби цивільного захисту України, їх характеристика і призначення

 З метою удосконалення  системи попередження й ліквідації  наслідків надзвичайних ситуацій, раціонального використання бюджетних  коштів, а також наявних сил  і засобів різноманітних міністерств  і відомств Указом Президента  України за № 1005/96 від 28 жовтня 1996 року в Україні створено Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України). Цьому Міністерству підпорядкована вся система ЦЗ України, а в разі виникнення НС воно координує діяльність міністерств й інших центральних органів виконавчої влади з вирішення питань щодо захисту населення і територій від НС і ліквідації їх наслідків.

 Для цього МНС України залучає не лише сили і засоби медичної служби ЦЗ, але й бригади екстреної медичної допомоги, створені при Міністерстві охорони здоров'я, сили і засоби медичних служб Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Прикордонних військ, Міністерства транспорту України й інших міністерств і відомств.

 Завдання військ  цивільного захисту – захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, військових дій, проведення рятувальних та інших невідкладних заходів.

 Порядок повсякденного функціонування військ цивільного захисту і їх дії в надзвичайних ситуаціях визначаються Законом України "Про Цивільну оборону України" і Статутом військ ЦЗ МНС, їх ще називають "війська не для війни".

 Сьогодні війська  ЦЗ МНС у своєму складі містять:

¨ окремі механізовані бригади (3 одиниці);

¨ окрему навчальну бригаду;

¨ окремі мобільні механізовані полки (4 одиниці);

¨ окремі аварійно-рятувальні батальйони (3 одиниці);

¨ об'єднаний загін оперативного реагування;

¨ районний рятувальний координаційний центр;

¨ частини чи підрозділи (3 одиниці).

 В Україні війська  ЦЗ МНС представлені 14 військовими  частинами і 2 підрозділами, що  розташовані в містах: Києві; Донецьку; Вінниці; Кіровограді; Керчі; Переяслав-Хмельницькому;  Дрогобичі; Мерефі; Краснознаменці; Мелітополі; Верховцеві; Ромнах; Лоскутовці; Мазанці, а також: спеціалізований воєнізований загін швидкого реагування (у Дніпропетровську), державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство (у Запоріжжі), спеціалізована воєнізована аварійно-рятувальна частина (у Полтаві).

 Спеціалістів для  військ ЦЗ готують військові  кафедри Київського державного  технічного університету будівництва  й архітектури, Севастопольського інституту ядерної енергетики й промисловості, інженерного факультету Подільської державної аграрно-технічної академії.

 Відповідно до наказу  Міністра МНС за № 23 від  3 лютого 1997 року в разі виникнення  надзвичайних ситуацій спеціалізованими  формуваннями ЦЗ, їх завданнями  й зонами відповідальності вважають:

· спеціальну воєнізовану аварійно-рятувальну частину (м. Полтава) – проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації нафто – і газогорючих фонтанів, фонтанів, що не горять, а також наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру на території України;

· спеціальний воєнізований загін швидкого реагування (м. Дніпропетровськ) – проведення аварійно-рятувальних робіт із ліквідації великих виробничих аварій на об'єктах, що виробляють і зберігають сильнодіючі отруйні речовини, а також наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру на території України;

· державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство (м. Запоріжжя) – проведення локалізації і спеціальних робіт на хімічно-небезпечних об'єктах, нафтопродуктопроводах і спеціальних робіт у разі надзвичайних ситуацій природного характеру на території Запорізької області й інших регіонів України;

· центральний воєнізований спеціалізований аварійно-рятувальний загін (м. Київ) – проведення аварійно-рятувальних робіт у разі НС на території України.

 Невоєнізовані формування  ЦЗ – це основна складова частина всієї ЦЗ, вони створюються в разі виникнення НС в областях, районах, а також на підприємствах, що продовжують свою роботу під час НС.

 Комплектування невоєнізованих  формувань установлюється законодавчим порядком, з урахуванням завдань штабів ЦЗ.

 Порядок використання  особового складу невоєнізованих  формувань, його матеріального  і фінансового забезпечення, а  також матеріального стимулювання  в мирний час визначають обласні,  Київська і Севастопольська міські адміністрації.

 Функціональні обов'язки  посадових осіб цивільної оборони  викладені в Положенні про  Цивільну оборону України і  в керівних документах по ЦЗ.

 Медичних працівників  понад усе цікавить у системі  ЦЗ її медична служба.

 Медична служба цивільної оборони (МС ЦЗ) - спеціальна служба в системі охорони здоров'я, призначена для медичного забезпечення населення в зонах стихійних лих, а також в осередках ураження за умови застосування у воєнний час зброї масового ураження. Підрозділи МС ЦЗ формуються установами Міністерства охорони здоров'я України. В областях –це управління охорони здоров'я, у міських районах – медичні НДІ, лікувальні заклади, СЕС, СП тощо, а в сільській місцевості – ЦРЛ, СЕС.

 Силами МС ЦЗ  є медичні формування і медичні заклади. Формування МС ЦЗ – рухомі сили служби. Це санітарні пости, санітарні дружини, загони першої медичної допомоги (ЗМП), рухомі протиепідемічні загони (РПЕЗ), бригади спеціалізованої медичної допомоги (БСМД), загони спеціалізованої медичної допомоги (ЗСМД), спеціалізовані протиепідемічні бригади (СПЕБ), інфекційні рухомі госпіталі (ІРГ), групи епідеміологічної розвідки (ГЕР).

 За підпорядкованістю  формування МС ЦЗ підрозділяються  на об'єктові (СП, СД) і територіальні  (всі інші формування МС ЦЗ).

 До закладів МС  ЦЗ належать: головні лікарні,  багатопрофільні лікарні, профільні  лікарні (травматологічні, терапевтичні, інфекційні тощо). Крім того, до  роботи в системі МС ЦЗ залучаються  СЕС, заклади служби крові. 

 Сили і засоби  МС ЦЗ в Харківській області представлені 66 загонами першої медичної допомоги, 21 рухомим протиепідемічним загоном і 7 автосанітарними підрозділами. Медичне майно МС ЦЗ зберігається на 6 складах, розосереджених по території області.

 Усі формування  та заклади МС ЦЗ оснащуються майном і технікою відповідно до Табеля оснащення.

Цивільна оборона  зарубіжних країн. Міжнародне співробітництво  у сфері цивільної оборони

 Законом України  передбачене співробітництво з  іншими державами у сфері ЦЗ  з питань обміну досвідом роботи, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, створення й оснащення сил ЦЗ, спільних дій у випадку транскордонних НС.

 Аналіз висновків  і практичної діяльності різноманітних  органів ЦЗ зарубіжних країн  свідчить про перспективність  висновку "щодо подвійного призначення" ЦЗ, тобто про захист населення в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

 В Україні як  незалежній суверенній державі  створена своя система ЦЗ.

 Проведено додаткові  наукові дослідження з оцінки  небезпеки для життєдіяльності  населення можливих техногенних і природних катастроф на території України й суміжних з нею держав.

 Від техногенних  аварій, катастроф, стихійних лих  у світі в середньому держави  втрачають від 2 до 4% національного  валового продукту. Все це обумовлює необхідність тісної міжнародної взаємодії з питань захисту населення в НС.

7 липня 1997 року об'єднаний  аварійно-рятувальний загін Дрогобицької  окремої мобільної механізованої  бригади МНС, фахові рятувальники  з Полтавської спеціалізованої  воєнізованої частини, шляховики,  гідротехніки, комунальники й медики з Львівської області - усього понад 250 осіб - допомагали Опольскому воєводству (Польща) під час боротьби з повінню (рівень води досягав 777 см).

 У Росії створене  Міністерство в справах ЦЗ, НС  і ліквідації наслідків стихійних лих (3 управління, найголовніше з них націлене на забезпечення захисту населення в НС як мирного, так і воєнного часу). Управління системного аналізу призначене для координації робіт, створення і розвитку системи попередження і дії в умовах НС.

 З огляду на велику територію Росії і необхідність оперативного реагування на можливі НС там створено 9 регіональних центрів (у Москві, Санкт-Петербурзі, Ростові, Самарі, Новосибірську, Читі й ін.) для координації дій територіальних органів ЦЗ. Регіональним центрам надані великі повноваження.

 У країнах ближнього  зарубіжжя ЦЗ побудована за  принципом колишнього СРСР.

 У країнах дальнього  зарубіжжя ЦЗ давно склалася, функціонує й координується Головним  комітетом НАТО по розробці  планів ЦЗ в надзвичайних ситуаціях. У його склад входить 8 комітетів: планування людських і матеріальних ресурсів, промислових ресурсів, постачання ГММ, морських перевезень й ін.