Аналіз валютного курсу гривні до євро та долару США за 2004, 2008, 2011, 2012 роки

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра банківської  справи

 

 

Індивідуальне обов`язкове завдання для самостійної роботи

Модуль 3

 

 

Тема. Аналіз валютного курсу гривні до євро та долару США за 2004, 2008, 2011, 2012 роки

                                                                               

 

 

                                                                                  Виконала:

                                                                                  студентка 22 групи КЕФ

                                                                                  Лютова М.О.

 

                                                                  Керівник: викладач

                                                         Сергєєва О.С.    

 

Одеса - 2013р. 
План

Вступ

1. Сутність валютного курсу та його види…....………………….4
2. Сутність колективної валюти..………………………………….6
3. Зміни офіційного валютного курсу гривні до євро та долару США за 2004, 2008, 2011, 2012 роки…………………………...7

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Валютні відносини є складовою  частиною й однією з найбільш складних сфер ринкового господарства. У них зосереджені проблеми національної економіки, розвиток яких історично йде паралельно і тісно

переплітається. Система валютних відносин у специфічній формі  реалізує і

розвиває закони грошового обігу, що діють усередині країни.

Міжнародний обмін товарами, послугами  і капіталом зумовлює необхідність функціонування валютного ринку. Імпортери обмінюють національну валюту на валюту тієї країни, де вони одержують товари і послуги. Експортери, у свою чергу, одержавши експортний виторг в іноземній  валюті, продають її в обмін на національну валюту. Інвестори, вкладаючи капітал в економіку тієї чи іншої країни, відчувають потребу в її валюті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність валютного курсу та його види

Здійснення зовнішньоекономічних операцій та пов'язаного з цим обміну однієї національної валюти на іншу потребує встановлення співвідношення обміну між валютами - валютного курсу. Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн або в міжнародних розрахункових одиницях (СДР, євро).

Установлення валютного курсу  необхідне для обміну валютами під час здійснення торгівлі товарами, послугами, у процесі руху капіталів та кредитів, для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах.

Тому валютний курс у зовнішньоекономічній діяльності виконує надзвичайно важливі функції:

- інтернаціоналізації грошових  відносин різних країн, що створює  цілісну світову систему грошей;

- порівняння  цінових структур і результатів  виробництва окремих країн (зіставлення продуктивності праці, витрат виробництва, заробітної плати тощо);

- зіставлення  вартостей (цін) національного  і світового ринків, що дозволяє  національні витрати порівнювати із суспільно необхідними інтернаціональ-ними витратами праці;

- перерозподілу  національного продукту між країнами в процесі здійснення ними зовнішньоекономічних зв'язків.

На практиці вартісні пропорції  обміну валют знаходять відображення у вигляді співвідношення купівельної  спроможності валют.

Купівельна спроможність валюти являє  собою сукупність товарів та послуг, які можна придбати за певну національну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності валюти означає співвідношення купівельної сили валют. Визначення курсу називається котируванням валюти.

В умовах золотого стандарту визначення курсу грошових одиниць різних країн ґрунтувалось на співвідношенні їхнього золотого вмісту, тобто на основі золотого паритету. Валютний курс визначався співвідношенням вагової кількості чистого золота, що містилася в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну.

Впровадження Ямайської валютної реформи 1976-1978 рр. поклало початок відмови країн від золотих паритетів як основи визначення валютних курсів. Основою визначення валютних курсів став паритет (співвідношення) купівельних спроможностей національних валют різних країн. Співвідношення купівельної сили валют визначається стосовно певного набору товарів та послуг двох країн, так званого споживчого кошика, що оцінюється в національних валютах двох країн. Порівняння рівня цін споживчого кошика і співвідношення витрат виробництва однієї країни відносно іншої і дозволяє зробити кількісне визначення валютного курсу однієї національної валюти відносно іншої.

Отже, визначення валютного курсу  однієї національної валюти відносно іншої може бути формалізоване за допомогою відповідної формули:

 

Види валютних курсів

У практиці валютних відносин використовують такі види валютних курсів:

- фіксований;

- плаваючий (гнучкий);

- змішаний.

Фіксований валютний курс передбачає наявність певного зареєстрованого (офіційного) паритету, що підтримується  державними органами. У сучасних умовах центральний банк підтримує фіксований валютний курс у визначених межах  до однієї валюти або до "кошика" валют.

Плаваючий валютний курс самостійно формується під впливом попиту та пропозиції на іноземну валюту на валютному  ринку. При зміні співвідношення між попитом і пропозицією  іноземної валюти змінюється і валютний курс. Плаваючі валютні курси послабляють стабільність цін і можуть посилювати інфляційні процеси в економіці.

Україна належить до групи країн з плаваючим (гнучким) валютним курсом. Але цей режим вільного ринкового плавання може бути скоригований державою з урахуванням конкретної економічної ситуації. Це керований (змішаний) валютний курс, що дозволяє перебороти абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Режим керованого плавання означає, що уряд у разі необхідності виходить на ринки іноземної валюти, щоб вплинути на валютний курс національної валюти.

Однією із форм контролю держави  за станом курсу національної валюти може бути впровадження курсового валютного  коридору - встановлення мінімального та максимального значень відхилення валютного курсу. Як приклад  використання такого змішаного (керованого) валютного курсу може бути запровадження в Україні з 1 вересня 1997 року "валютного коридору", коли НБУ взяв на себе зобов'язання підтримувати валютний курс у встановлених межах.

Головним валютним курсом у країні виступає офіційний курс, що встановлюється та підтримується державними органами. Він використовується під час здійснення всіх операцій з продажу та купівлі іноземної валюти, у бухгалтерському обліку всіх операцій, що здійснюються в іноземній валюті, у розрахунках з бюджетом та митницею. Офіційний валютний курс використовують усі резиденти та нерезиденти, що діють на території України, незалежно від форми власності та господарювання, видів валютних операцій та видів товарів чи послуг.

На валютний курс впливають такі фактори, як зміна обсягів ВВП, стан торгівельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу.

 

2. Сутність  колективної валюти

Колективна валюта – валюта, яка використовується для міждержавних розрахунків у межах міждержавних економічних організацій, наприклад, євро в межах ЄС.

Міжнародні та світова валютні  системи ґрунтуються на багатьох  валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних)  валютах  (євро,  СДР  та ін.) і формуються на підставі міждержавних угод  та  світових  традицій.  Це пов’язано з тим, що - одним з  головних  інструментів  валютної  політики  є використання міжнародних  розрахункових  (колективних)  валют  –  СДР,  ЕКЮ, ЄВРО.

      СДР – це так  звана регулюьована валюта, яка  не  має  власної  вартості.

Вона була випущена в обіг  1  січня  1970  року    згідно  з  рішенням  МВФ.

Спочатку  за  масштаб  СДР  було  прийнято   золотий  вміст  долара  США   (

0,888671 г золота. Після девальвації золота  1  СДР   була  прирівняна  до

1,20635 долара. З 1 липня 1974 року  було  введено новий метод розрахунку

вартості СДР – метод „стандартного  кошика” через ринкову вартість  валют  16 провідних країн світу  - членів МВФ ( 0,4 долара + 0,38 марки ФРН + 0,45  ф. ст. + 0,44 франц. фр. та ін, які в сумі  на  певну дату  становили 1,20635

долара).   Пізніше  МВФ  перейшов  до  визначення  вартості  СДР  на  основі

середньозваженої  величини   ринкового  курсу   „валютного   кошика”   п’яти провідних валют світу таких як долар США, марка  ФРН,   японська  єна,  фунт стерлінгів, та  французький франк.

      Склад і частка  окремих валют в „кошику”  СДР переглядаються кожні п’ять років і відображають  відносну  роль   кожної  з  п’яти  валют   у  світовій торгівлі і платежах, яка оцінюється за вартістю експорту товарів  та  послуг кожної з цих країн, а  також  за  величиною  активів  в  даній  валюті,  які використовувались країнами – членами МВФ як резерви протягом попереднього 5-річного періоду.

         СДР використовувались  тільки в міжнародних розрахунках для покриття дефіцитів платіжних балансів та на деякі інші цілі через обмін  національної валюти країн  –  учасниць  угоди.  Також  використовувалась  для  проведення розрахунків з міжнародними банками і країнами,  що  не  є  членами  МВФ,  на основі купівлі-продажу СДР.

      Друга  колективна  міжнародна валюта – ЕКЮ,  застосовується  з  березня

1979  року,   як  торгова   валюта.  Вона  має  визначений   валютний   курс,

розрахований на базі валютного  кошику  національних  валют  країн   учасниць Європейської валютної системи з урахуванням їхньої частки у  сукупному  ВНП.

ЕКЮ існувала у вигляді безготівкових записів на рахунках  країн – учасниць ЄВС  в  європейському  валютному  інституті.  На   відміну   від   СДР   ЕКЮ забезпечується  не  тільки  солідними  зобов’язаннями  групи  країн,   а   й фактичними активами (заставою) у формі золота і доларів США (20 % золотих  і 205 валютних резервів країн-учасниць). Під це забезпечення країни  ЄВС мали спеціальні рахунки в ЕКЮ.

      З 1 січня 1999 року новою колективною валютою, єдиною валютою країн ЄС стало ЄВРО, через заміну в обігу 15 національних грошових одиниць однією.

      ЄВРО дає можливість  зіставляти вартості товарів, що призвело до посилення конкуренції   між   постачальниками,   збільшення   товарообігу,    зниження відсоткової ставки за креди та покращення показників світової економіки.

 

3. Зміни офіційного валютного курсу гривні до євро та долару США за 2004, 2008, 2011, 2012 роки

 

Зміни офіційного валютного  курсу гривні до євро та долару США за 2004, 2008, 2011, 2012 роки можна дослідити за допомогою Таблиці 1.

 

Таблиця 1

 

Офіційний курс гривні до іноземних  валют, встановлений Національним банком України (грн..)

 

Рік	Назва валюти
	100 Євро		100 Доларів США
	середнє значення за рік	на кінець року	середнє значення за рік	на кінець року
2004	-	721,75	-	530,54
2008	770,80	1085,54	526,72	770,0
2011	1 109,18	1 029.8	796,76	798,9
2012	1 027,07	1 053,72	799,10	799,30

 

Наведена таблиця свідчить про  те, що з часом співвідношення між  українською гривнею та доларом США і євро набуває все більшого розриву. Якщо в 2004 році 100 євро мали таку саму купівельну спроможність як 721,75 гривень, а 100 доларів США як 530,54 гривні, то в 2012 році це співвідношення має наступний вигляд: 100 євро - 1 053,72 гривень, а 100 доларів США -  799,30 гривень. Значниі зміни офіційного курсу гривні до євро та долара США відбулись в період з 2004 по 2008 рік. В цей час гривня значно здешевла. Це явище було одним з наслідків нестабільної в усіх аспектах ситуації в Україні, та значний вплив здійснила назріваюча криза.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Валютний курс дуже впливає на багато макроекономічних процесів, що

відбуваються в суспільстві. Від  рівня валютного курсу, за допомогою

якого співставляються ціни на товари і послуги, зроблені в різних

країнах, залежить конкурентноздатність національних товарів на світових

ринках. Також валютний курс впливає на напрямок міжнародних потоків капіталу. Рішення про вкладення національного капіталу в активи тієї чи іншої країни приймається виходячи з очікуваного реального прибутку на інвестований капітал, що залежить від процентної ставки й очікуваних змін валютного курсу.