Функції грошей

Засіб нагромадження  – це функція грошей, пов’язана  з їхньою здатністю бути засобом  збереження вартості, представником  абстрактної форми багатства. 

Сучаснi кредитнi грошi не виконують функцiю засобу утворення скарбiв тому, що не мають  власної вартості. Вони можуть виконувати лише функцiю нагромадження, яка  виникла на базi функцiї утворення  скарбiв. Нагромадження розглядається  як необхiдна умова розвитку товарного  виробництва. Для того щоб придбати засоби й предмети працi, капiталiзувати прибуток для розширеного виробництва, підприємець повинен нагромаджувати частину прибутку у виглядi грошей. Йдеться про трансакцiйний залишок грошей. Необхiдною умовою для цього є вiдповiднicть кiлькостi грошей вимогам закону грошового обiгу.  

Функцiю  нагромадження виконують реальнi грошi, якi тимчасово перебувають поза процесом обiгу. Однак, виходячи за межi сфери обiгу, грошi не втрачають зв'язку зтоварним світом. Кредитнi грошi можуть виконувати цю функцiю, коли вони перебувають у постiйнiй готовності до реального обiгу, а тому поза цим зв'язком недоцiльне жодне нагромадження гррошей. Якщо грошi функцiонують як засiб обмiну, то, логiчно, вони повиннi функцiонувати як засiб збереження вартості. Адже коли грошi не можуть бути використанi для купiвлi товарів у майбутньому, то i сьогоднi ніхто не захоче продавати свої товари за грошi. Через це отриманi пicля продажу товарів і послуг грошi мають гарантувати їхньому власнику у майбутньому своєї купiвельної спроможностi. Вона має не лише акумулювати в собi протягом певного часу вартість проданих товарів, а й бути представником абстрактної форми багатства, яку можна в будь-який час отримати за грошi. Це означає, що реалiзувати себе у ролi засобу нагромадження сучаснi грошi можуть лише за умови, що вони є стiйкими та стабiльними. В умовах чутливої інфляції грошi як засiб нагромадження втрачають свою привабливicть, незважаючи на їхню високу лiквiднicть. У тих країнах, де має місце гiперiнфляцiя, нацiональна валюта може частково не використовуватись як засiб нагромадження i як мipa вартості.

Кредитнi грошi слугують також мiрою вiдкладених  платежiв за умови, що, коли настане  термін погашення боргу, платежi будуть здiйсненi в грошовiй формi в еквiвалентнiй  вартості. Йдеться про те, що кредитнi грошi можуть бути використанi як засiб  платежу лише тодi, коли вони зберiгають  притаманну їм високу лiквiднiсть - можливiсть  використання певного активу в ролi засобу платежу i водночас як здатнiсть  цього активу зберiгати свою номiнальну вартість незмiнною. Отже, поєднання  функцiй нагромадження i засобу обiгу та платежу визначає одну з принципово важливих ознак грошей - їx абсолютну  лiквiднicть.

Кредитнi грошi справили позитивний вплив на розвиток самої функції засобу нагромадження i грошових вiдносин взагалi. По-перше, виникла можливicть вивести обсяги нагромадження за межi, що визначалися фiзичними обсягами видобутку благородних металiв. По-друге, можливiсть знецiнення грошових знакiв викликала у власникiв нагромадження бажання швидше їx капiталiзувати, що сприяло розвитку органiзованих нагромаджень, банківської справи, ринку, цiнних паперiв тощо. Саме нагромадження грошей перетворилося, по суті, в нагромадження позичкового капiталу. По-третє, капiталiзацiя грошових нагромаджень, у свою чергу, сприяла розв'язанню суперечностi мiж збереженням вартості «у спокої» у межах iндивiдуального капiталу i необхiднiстю прискорення обiгу її у масштабах суспiльного вiдтворення.

Розглядаючи суть грошей, ми можемо прийти до висновку, що грошi обслуговують yci сфери ринкових вiдносин, що 6азуються на еквiвалентному товарному обміні, виконуючи при  цьому чотири функцiї. Сучаснi грошi є засобом обмiну й мiрилом вартості, а також засобом з6ереження вартості i законним платiжним засобом. Цю останню властивicть грошам надає держава, яка через своє законодавство та спецiальнi iнституцiї взагалi керує грошовим обiгом країни. Грошi можуть мати свою власну цiннicть (товарні або металевi) i цiннicть, похiдну вiд функцiй, що їx вони виконують, кредитнi грошi. Функцiю нагромадження грошi можуть успiшно виконувати тiльки за з6ереження їxньoї вартості, тобто за незмiнного загального рiвня цiн.

 Грошi мають  свою специфiчну форму прояву, тому в господарськiй практицi  назву грошей можуть мати: нацiональнi грошовi знаки; iноземна валюта; записи  на банкiвських рахунках (депозитнi та електроннi грошi); кошти, витраченi на придбання цiнних паперiв;  борговi зобов'язання, якi використовуються  для платежiв, тощо. Аналiз функцiй  грошей вимагає розгляду не  тiльки кожної функції зокрема,  а й їx разом як єдиного  цiлого. У сукупностi вони забезпечують  реальний рух грошей, тобто функцiонування  грошової маси.

Світові грошi - це функцiя, в якiй грошi обслуговують рух вартості в мiжнародному економiчному  оборотi i забезпечують реалiзацiю взаємовiдносин мiж країнами.

Функцiя  свiтових грошей зумовлена iнтернацiоналiзацiєю економiчних зв'язкiв, поглибленням мiжнародного подiлу працi, зовнiшньої торгiвлi та появою світового ринку.

Світові грошi є синтезом попереднiх функцiй i мають  трояке призначення: мiжнародного платiжного  засобу; мiжнародного купiвельного засобу i є формою матерiалiзацi'i суспiльного багатства. Отже, світові грошi - комплексна функцiя, що повторює, по суті, вci функцiї, властивi грошам на внутрiшньому ринку.

В умовах золотого стандарту роль свiтових грошей закрiпилася за золотом у формi зливкiв (995-oї  проби), а пiзнiше i за деякими нацiональними  валютами, що вiльно розмiнювалися на золото, насамперед - англiйським фунтом стерлiнгiв та доларом США, пiсля краху золотого стандарту вiдбулася трансформацiя форм свiтових грошей: від металевих (золота) до нацiональних валют кредитного характеру, а від них до колективних валют, що не мають матерiальнї форми (запаси на банкiвських рахунках).

Нинi золото перестало використовуватись як мiжнародний платiжний засiб i замiнене в цiй ролi вiльно конвертованими нацiональними валютами. Золото продовжує  виконувати цю функцiю через операцiї  на ринку золота i є резервним  засобом.

До резервних (ключових) валют належать: долар  США, марка ФРН, фунт стерлiнгiв Англiї, франк Францiї, єнa Японiї та iншi. Як мiжнароднi платiжнi засоби використовуються також  мiжнароднi колективнi валюти - СДР, ЕКЮ, євро та ін.

 За своєю  природою колективнi валюти також  не мають внутрiшньої вартості i являють собою умовні рахункові  грошовi одиницi. Вони не iснують у  матерiальнiй формі, тобто у  виглядi банкнот або монет, а  значаться у формi записiв на  банкiвських рахунках, в тому числi i в пам'ятi ЕОМ. Колективнi валюти, якi емiтуються мiжнародними фiнансово-валютними  органiзацiями для визначення i порiвняння  широкого кола економічних показникiв  i для використання як офiцiйного  грошового еталону в рiзних  валютних вимiрюваннях (спiльним  знаменником для зiставлення курсів  нацiональних валют), поступово беруть  на себе деякi функції грошей, зокрема функцію платіжного засобу  у мiжнародних безготiвкових розрахунках,  функцiю засобу нагромадження  вартості у формi резервної валюти.

Колективнi валюти використовуються пiд контролем  мiжнародних валютних організацій, що забезпечує їм більшу стійкість i бiльшi переваги в ролi мiжнародних платiжних засобiв порiвняно з нацiональними валютами. З простих рахункових одиниць вартості вони поступово стають валютою.