Проблеми становлення та розвитку грошового ринку України

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Ноября 2011 в 12:32, реферат

Описание работы

Становлення ринкової економіки в Україні пов’язано з використанням можливостей грошового ринку, який є визначальною складовою ринкового механізму. У процесі ринкових трансформацій роль та завдання грошового ринку поступово набувають нового змісту, пов’язаного зі зростанням ролі монетарних чинників в економічних процесах.
Розвиток грошового ринку пов’язаний з інтеграцією усіх сфер соціального життя суспільства в товарно-грошові відносини та формування на їх основі ринкових механізмів, спроможних утвердити тенденції економічного зростання.

Работа содержит 1 файл

вступ.doc

— 118.00 Кб (Скачать)

   Вступ

    Становлення ринкової економіки в Україні  пов’язано з використанням можливостей  грошового ринку, який є визначальною складовою ринкового механізму. У процесі ринкових трансформацій роль та завдання грошового ринку поступово набувають нового змісту, пов’язаного зі зростанням ролі монетарних чинників в економічних процесах.

    Розвиток  грошового ринку пов’язаний з інтеграцією усіх сфер соціального життя суспільства в товарно-грошові відносини та формування на їх основі ринкових механізмів, спроможних утвердити тенденції економічного зростання.

    Грошовий  ринок забезпечує державне регулювання  економіки ринковими методами та досягнення цілей засобами грошово-кредитної  політики. У контексті адаптації монетарних теорій та їх науково-методологічного обґрунтування проблематика розвитку грошового ринку переходить в площину практичної реалізації. Роль та функції грошового ринку в перехідній економіці поступово наближаються до завдань, властивих сучасним ринковим економікам.

    Актуальність  обраної теми полягає у тому, що грошовий ринок є складовою  частиною  ринкової економіки. Саме йому повинна бути відведена особлива  роль  в організації  ринкових  відносин  у країні.  Очевидна  необхідність реалізації  принципово нових методів у керуванні  грошовим  обігом країни, кредитним механізмом, іншими економічними важелями.

    Грошовий  ринок незалежної України формувався і продовжує формуватись в  складних економічних умовах. Необхідність його ефективного функціонування зумовлена потребами національної економіки, поступовий розвиток якої потребує чітко налагоджених зв’язків між суб’єктами грошового ринку та ефективної діяльності кожного з його інститутів. Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати про високу актуальність опрацювання даної теми.

    1. Сутність грошового ринку

    Грошовий  ринок – це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

    На  грошовому ринку власник грошей хоче передати їх у чуже розпорядження  прямо, а не в обмін на реальне благо, а покупець хоче одержати їх у своє розпорядження на таких же засадах. Тому на цьому ринку вартість переміщується між його суб’єктами лише в грошовій формі, в односторонньому порядку з поверненням до власника. А метою такого переміщення грошей стає одержання додаткового доходу, а не купівля-продаж товарної вартості. Продавець грошей прагне одержати додатковий дохід, що називається процентом (процентним доходом), як плату за тимчасову відмову від користування цими грошима і передачу цього права іншій особі. Покупець грошей має намір одержати додатковий дохід від розширення виробничої чи комерційної діяльності, використавши отриману у своє розпорядження додаткову суму грошей.

    Завдяки вказаним особливостям грошового ринку  продаж грошей тут виступає у формі передачі цих грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на такі інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші - відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід. Відповідно купівля грошей є формою одержання суб’єктами ринку у своє розпорядження певної суми грошей в обмін на вказані інструменти.

    За  своїм характером усі інструменти  грошового ринку є певними зобов’язаннями покупців перед продавцями грошей. Залежно від виду зобов’язання їх можна поділити на неборгові і боргові. До неборгових належать зобов'язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, завдяки чому за продавцем грошей зберігається не тільки право власності на них, а й певною мірою і право розпорядження ними. Такі зобов'язання мають форму акцій. До цієї групи можна віднести також деривативні інструменти, інші функціональні угоди (наприклад страхові).

    До  боргових відносять усі зобов'язання, за якими покупець грошей зобов’язується повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити по ній дохід. Такими зобов’язаннями оформляються операції купівлі-продажу грошей з передачею права розпоряджатися ними на певний строк. Щоб відновити це право за продавцем грошей, потрібно повернути відповідну суму грошей в його розпорядження (готівкою чи перерахуванням на його поточний рахунок) з одночасним погашенням боргового зобов'язання.

    Боргові зобов’язання як інструменти грошового ринку, у свою чергу, можна поділити на кілька видів залежно від міри і умов передачі продавцем покупцю прав розпорядження відповідними сумами грошей:

    - депозитні зобов’язання, за якими продавці передають гроші у повне розпорядження покупцям за умови їх повернення (з визначенням чи без визначення його терміну) і сплати (чи без сплати) процентного доходу. Такими зобов’язаннями оформляється переважно залучення грошей банками від їх клієнтів. Вони мають форму угод на відкриття поточних та строкових рахунків, угод депозитних та ощадних вкладів (сертифікатів), трастових вкладів тощо;

    - позичкові зобов’язання, за якими продавці, передаючи гроші покупцям, вносять певні обмеження в права останніх розпоряджатися цими грошима: визначають, на які цілі вони можуть бути використані, вимагають особливих гарантій їх повернення, визначають ступінь ефективності (окупності) витрат чи проектів, що фінансуються за рахунок позичених коштів. Такі зобов’язання мають форму кредитних угод, облігацій, бондів, векселів тощо.

    Усі види інструментів грошового ринку  можна виділити у такі три групи: позичкові угоди, включаючи й депозитні, на підставі яких здійснюються відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів; цінні папери, з допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей; валютні цінності, які використовуються у взаємовідносинах між власниками двох різних валют.

    Суб'єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Усі ці операції можна розділити на три групи: з продажу грошей, з купівлі грошей і посередницькі. В операціях з продажу грошей беруть участь сімейні господарства, фірми і структури державного управління, в операціях з купівлі грошей - ті самі економічні суб’єкти: фірми, сімейні господарства, структури державного управління. У посередницьких операціях ключовими суб’єктами є так звані фінансові посередники - банки, інвестиційні та фінансові компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства тощо. Усі вони спочатку акумулюють у себе грошові кошти, купуючи їх у продавців, а потім від свого імені розміщують їх, пропонуючи покупцям. Особливе місце серед суб’єктів грошового ринку займають центральні банки. Будучи банками банків, вони можуть обслуговувати міжбанківські відносини на грошовому ринку, наприклад здійснювати операції рефінансування, регулювати міжбанківські операції, валютні операції тощо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Структура грошового  ринку

    Грошовий  ринок має досить складну структуру. Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:

    - за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;

    - за інституційними ознаками грошових потоків;

    - за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

    За  першим критерієм у грошовому ринку можна виділити три сегменти: ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок. Хоча в організаційно-правовому аспекті ці ринки функціонують самостійно, між ними існує тісний внутрішній зв’язок. Грошові кошти можуть легко переміщатися з одного ринку на інший, одні й ті ж самі суб’єкти можуть здійснювати операції одночасно чи поперемінно на кожному з них.

    За  інституційними ознаками грошових потоків  можна виділити такі сектори грошового  ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.

    На  фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економіках фондовий ринок є основним джерелом фінансування збільшення основного й оборотного капіталу в процесі розширеного відтворення. Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.

    За  третім критерієм - економічним призначенням купівлі грошей - грошовий ринок  поділяють на два сектори:

  • ринок грошей;
  • ринок капіталів.

    На  ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до одного року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору. Класичними операціями грошового ринку є операції з міжбанківського кредитування, з обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям тощо.

    На  ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше одного року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників. Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інструментами - акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями, купленими для зберігання, довгострокові депозити та позички комерційних банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових компаній тощо.

    На  ринку капіталів можуть працювати всі суб’єкти грошового ринку - кредитори, позичальники і фінансові посередники. Зокрема, банки емітують фінансові інструменти (акції, облігації) для нарощування власного капіталу, а також можуть купувати чужі фондові цінності для зберігання, інвестуючи тим самим своїх клієнтів.

    До  складу грошового ринку належать: обліковий, міжбанківський та валютний ринки.

    Обліковий ринок - частина грошового ринку, де короткострокові грошові ресурси  перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів і цінних паперів з термінами погашення, як правило, до одного року.

    Міжбанківський ринок - частина грошового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

    Валютний  ринок – це ринок, де здійснюється купівля-продаж валют на основі попиту та пропозиції.

    Ринок капіталів включає два основних елементи: ринок середньо- та довгострокових банківських кредитів і ринок цінних паперів.

    Ринок середньо- та довгострокових кредитів – це ринок, де фірми й установи запозичають кошти, як правило, необхідні  для розширення виробництва, його модернізації, оновлення продукції та ін.

    Ринок цінних паперів характеризується тим, що головним об’єктом купівлі-продажу на ньому виступають цінні папери. 

                                                                                                              Схема 1

    Структура грошового ринку 

    

    

    

      

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    3. Проблеми становлення  та розвитку грошового  ринку 

    України

    В Україні грошовий ринок знаходиться  в стані становлення. І якщо товарний ринок у Радянському Союзі  все ж існував, то грошового ринку  не було зовсім, тому першим завданням у напрямку розбудови цього ринку стало формування того правового поля, в межах якого він повинен функціонувати. У цьому напрямку зроблено досить багато. Прийнято закони про банки, про інвестиційні та страхові компанії, про регулювання ринку цінних паперів і багато інших нормативних актів. Це і є основною запорукою подальшого розвитку грошового ринку.

Информация о работе Проблеми становлення та розвитку грошового ринку України