Регулювання банківської діяльності та нагляд в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський Національний університет

 імені Тараса  Шевченка

 

Економічний факультет

 

Кафедра банківської  справи

 

 

 

 

 

 

 

курсова робота

фахової спрямованості

 

 

«Регулювання банківської  діяльності та нагляд в Україні»

 

 

           

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки V курсу напряму підготовки “Фінанси і кредит” заочної форми навчання Піщаної Тетяни Сергіївни Науковий керівник Тригуб Олена Володимирівна

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2011 р.

ЗМІСТ

 

Вступ 3

розділ 1 7

теоретичні засади регулювання банківської діяльності й нагляду в україні 7

1.1. Необхідність та сутність регулювання банківської діяльності 7

1.2. Форми регулювання банківської діяльності 13

1.3.Інституційно-правове забезпечення регулювання банківської діяльності та нагляду в Україні 16

розділ 2 22

функціонування системи регулювання й нагляду за діяльністю банків в україні 22

2.1. Регулювання на етапі створення, державної реєстрації та ліцензування банківської діяльності 22

2.2.Контроль за дотриманням банками обов’язкових економічних нормативів 29

2.3. Механізм інспектування банківської діяльності 40

розділ 3 48

перспективи розвитку системи банківського регулювання й нагляду в україні 48

Висновки 58

перелік використаних джерел 61

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..65

 

 

 

 

 

Вступ

 

Банківське регулювання в Україні - одна із функцій Національного  банку України, яка полягає у  створенні системи норм, що регулюють  діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок  здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд в Україні –  це система контролю та активних впорядкованих  дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства  України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту  інтересів вкладників та кредиторів банку.

Актуальність теми курсової роботи полягає в необхідності оцінки недосконалості сучасного державного методу банківського регулювання та необхідності розробки нових методів банківського регулювання і нагляду, які забезпечують як державні цілі безпеки та фінансової стабільності банківської системи, так і приватно-корпоративні цілі захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Визначення і практичне застосування методів та інструментів фінансового  механізму державного регулювання  банківської діяльності повинні  бути адекватні стану фінансової системи та економіки загалом. Забезпечення фінансової стійкості та стабільного  функціонування банківської діяльності при одночасному захисті інтересів  вкладників і кредиторів є головною метою регулювання банківської  діяльності.

Істотне значення державного регулювання  в забезпеченні стабільності банківської  діяльності зумовило постійну увагу  дослідників до його різних аспектів. Регулюванню банківської діяльності, грошового обігу та кредиту присвячені роботи багатьох вітчизняних вчених, зокрема А. Гальчинського, О.Дзюблюка, Т. Ковальчука, В.Міщенко, С.Науменкова, В.Стельмах, Н.Версаль, А.Даниленко, С.Міщенко, І.Добровольська, А.Степаненко, І.Чмара, В.Домрачев, О.Берегуля, А.Дробязко, О.Шулевська, В.Головко, О.Берегуля, А.Незнамова, Р.Підвисоцький, С.Дмитров, В.Черняк, О.Кузьменко, Н. Костіної, І. Лютого, А. Мороза, П. Нікіфорова, А. Пересади, В. Ющенка та багатьох інших.

Серед російських вчених варто зазначити  З. Бора, Є. Жукова, Л.Красавіну, В. Колєснікова, О. Лаврушина, В. Міловідова, Г. Панову, С.Пятенко, В. Усоскіна та інших.

Перші спроби оцінки ролі банківської  діяльності у зарубіжній економічній  науці були здійснені стосовно ролі кредиту такими відомими вченими, як А. Смітом, Д. Рікардо, Дж. Ло, А. Вагнером, С. Мілем, І.Фішером, М. Фрідманом та іншими. Важливу роль у дослідженні  питань регулювання банківської  діяльності та розробки механізму й  інструментів їх регулювання відіграли  такі вчені, як Дж. Кейнс, Р. Бернд, Г.Джонсон, Е.Долан, Ф. Мишкін, Л. Харріс та інші.

Однак, у вітчизняній літературі залишаються недостатньо розробленими окремі аспекти регулювання банківської  діяльності. Відсутні роботи, в яких би розглядалась економічна сутність регулювання, його вплив на розвиток банківської системи, а відповідно й макроекономічні процеси загалом. Розгортання трансформаційних процесів в економіці України об'єктивно  зумовили зосередження уваги даного дослідження на проблемах стабільного  функціонування банківських інститутів за допомогою відповідного механізму  регулювання банківської діяльності. Все це і зумовило вибір теми наукового  дослідження.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування  засад регулювання банківської діяльності й нагляду в Україні; функціонування системи регулювання й нагляду за діяльністю банків в Україні; перспективи розвитку системи банківського регулювання й нагляду в Україні.

Відповідно для досягнення поставленої  мети були визначенні такі основні  завдання дослідження:

• необхідність та сутність регулювання банківської діяльності;
• форми регулювання банківської діяльності;
• інституційне забезпечення регулювання банківської діяльності та нагляду в Україні;
• регулювання на етапі створення, державної реєстрації та ліцензування банківської діяльності;
• контроль за дотриманням банками обов’язкових економічних нормативів;
• механізми інспектування банківської діяльності.

Об'єктом дослідження є банківська діяльність в Україні в умовах ринкової трансформації економіки  в цілому.

Предметом дослідження є фінансовий механізм державного регулювання та нагляду діяльності комерційних  банків в сучасних умовах.

Практична цінність полягає в тому, що розробленні в дипломній роботі пропозиції можуть бути застосовані для покращення регулювання комерційних банків України.

Методи дослідження базується  на системному загальнотеоретичному осмисленні досягнень вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем грошово-кредитного регулювання і нагляду за банківською  діяльністю. Використання методу порівняльного  аналізу стосовно регулювання банківської  діяльності дозволило визначити  принципи та функції реалізації механізму  регулювання в умовах ринкової трансформації  України. Метод наукової абстракції застосовано для визначення особливостей і проблем формування механізму  державного регулювання банківської  діяльності. Аналітична оцінка діяльності комерційних банків та функціонування банківської системи загалом  здійснена методом системного аналізу. При вирішенні поставлених завдань  у роботі використовувались економіко-статистичні  та економіко-математичні методи. Для  розробки моделі оцінки ефективності регулювання банківської діяльності використані матеріали Національного  банку України, що допомогло зробити комплексний аналіз складових механізму регулювання банківської діяльності.

Інформаційні матеріали для  написання курсової роботи підбиралися  виходячи зі змісту вирішення завдань  до написання. При розкритті теоретичних  аспектів використовувалися підручники та статті періодичних видань, а  при аналізі практичних завдань  застосовувалася інформація річних звітів, статистичних бюлетенів Національного банку України (НБУ), дані Державного комітету статистики України, статистична інформація НБУ, засоби електронної інформації та державних установ України.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел.

розділ 1

теоретичні  засади регулювання банківської діяльності й нагляду в україні

 

1.1. Необхідність та сутність регулювання банківської діяльності

 

Світова фінансова криза негативно  вплинула на банківську систему України  і ще раз довела необхідність регулювання  діяльності з боку держави. Банківському сектору у порівнянні з іншими сектором економіки надається пріоритетне  значення, виходячи з того, що банківські установи акумулюють значні фінансові  ресурси необхідні для економічного зростання, а також є посередниками  по відношенню до економіки. Тому виведення  вітчизняної економіки з кризи  можливе лише у разі застосування комплексу заходів, серед яких чільне місце належать зміцненню банківської  системи.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед створення  відповідної правової бази. [15] З однієї сторони, це розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків. З другої, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному й ефективному функціонуванню банківської системи.

Станом на 01.02.2011 р. ліцензію Національного  банку України на здійснення банківських  операцій мали 176 банків, власний капітал  банків склав 139,8 млрд. грн. або 14,5 % пасивів  банків. Зобов'язання банків становили 825,1 млрд. грн. У стані ліквідації перебуває 18 банків, з них 17 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 1 - за рішеннями  господарських (арбітражних) судів [41].

А от за станом на 1 лютого 2009 року ліцензію мали 185 банків, власний капітал банків склав 126,7 млрд. грн. або 14,0% пасивів банків. Зобов'язання банків - 779,1 млрд. грн. У стані ліквідації перебувало 13 банків, з них 10 банків ліквідовано за рішеннями НБУ, 3 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів. Можна підсумувати ці дані і сказати, що з кожним роком кількість банків зменшилась, сума власного капіталу зросла. Що є свідченням нестабільної банківської політики.

Важливою функцією держави є  регулювання та нагляд за діяльністю банків з метою забезпечення стабільності банківської системи.

В усьому світі банки більше, ніж  підприємства інших видів діяльності, підлягають державному нагляду та незалежному  контролю. Система банківського регулювання  та нагляду так чи інакше функціонує у всіх країнах світу.

Необхідність банківського регулювання  та нагляду з боку держави зумовлюється тим, що банки виконують суспільно  корисні та необхідні функції (розрахунково-касове обслуговування юридичних і фізичних осіб, збереження грошових заощаджень тощо). В умовах ринку між банками  іде жорстка конкурентна боротьба, що змушує їх підвищувати ризиковість  своїх операцій, що, своєю чергою, може призвести до банкрутства. А  крах банківської установи наносить шкоду не лише його власникам, але  й суспільству загалом. Усе це і робить регулювання їх діяльності та нагляду необхідним завданням  держави.

Державне регулювання банківської  діяльності здійснюється, насамперед, у межах банківської системи  та виражається у впливі центрального банку на банки другого рівня.

Вплив центрального банку на діяльність комерційних банків здійснюється за такими основними напрямами [15]:

1) створення законодавчих та  інших умов, які б дозволили  банкам реалізувати свої економічні  інтереси (організаційно-правовий напрям);

2) встановлення економічних нормативів  та нагляд за їх дотриманням  із метою забезпечення ліквідності  банківської діяльності (напрям  опосередкованого економічного  впливу).

В Україні, згідно із Законами України "Про банки і банківську діяльність" і "Про Національний банк України", функції банківського регулювання  та нагляду здійснює НБУ.

Терміни "регулювання банківської  діяльності" та "нагляд за діяльністю банків" інколи вживаються у значенні синонімів, хоча належать до різних видів  діяльності.[16]

Основною метою банківського нагляду  є своєчасне реагування на порушення  та негативні тенденції у діяльності банків із метою їх нормалізації, зміцнення  фінансового стану, підтримки стабільності та надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи  загалом.

Банківське регулювання — це система заходів, за допомогою яких центральний банк або інший наглядовий орган гарантує стабільне, безпечне функціонування банків, запобігає дестабілізуючим  процесам у банківському секторі.

Під банківським наглядом розуміють  насамперед моніторинг процесів, що мають  місце у банківській сфері  на різних стадіях функціонування банків, а саме [37]:

- створення нових банків та  їхніх установ;

- діяльності банків;

- реорганізації та ліквідації  банків.

 Регулятивно-наглядові органи  мають повноваження застосовувати  до банків певні коригувальні  заходи, а також заходи примусового  впливу з метою регулювання  їхньої діяльності. Ці заходи  можуть розглядатися одночасно  як елемент банківського нагляду  і як елемент банківського  регулювання. Отже, поняття регулювання  банківської діяльності та банківський  нагляд дуже тісно переплітаються.