Роль кредиту впроцесі розширеного відтворення

Порівняльна характеристика зовнішніх методів управління проблемними  активами банків дає змогу зробити  висновок щодо ефективності їх вибору та застосування у кожному конкретному  випадку банківської діяльності з урахуванням умов фактичного структурування портфеля проблемних активів .

Банківський   досвід   застосування методів продажу проблемних активів в Україні свідчить про активний розвиток упродовж 2009 - 2010 років таких форм, як передача проблемних  активів  в  управління третій особі (колектору) та продаж проблемних активів непов'язаній фінансовій компанії на умовах факторингу. Так, за даними колекторської компанії Кредіт Коллекшен Груп (Сгеdit Соllесtіоn Group - CCG), у 2009 ропі банківський сектор України передав в обслуговування колекторам проблемних активів обсягом понад 2 млрд. гривень за середньою ринковою ціною - не більше 10% від суми заборгованості за тілом кредиту . Найактивнішими учасниками ринку продажу проблемних активів у 2009-2010 роках були Правекс-банк, ІНГ-Банк Україна. Кредит-Європа-банк, Індекс-банк, СЕБ-банк. ОТП-банк, БТА-банк, Кредобанк, банк «Ренесанс-капітал», Унікредит-банк та Платинум-баик. При цьому продаж проблемних кредитів юридичних осіб, залежно від ефективності їх структуризації, здійснювався з дисконтом 40-60%, а споживчих кредитів - 90-95%. Найчастіше купували проблемні активи компанії ССС, «Укрфінанс», еКол, КредЕкс (еСаll, СгеdЕх) і «Укрборг», які й нині є найактивнішими учасниками банківських тендерів. Експерти прогнозують, що українські банки готові продати компаніям із управління проблемними активами 45-50% проблемних кредитів, а висока конкуренція серед покупців спричиняє зростання цін на проблемні активи .

Фінансові переваги здійснення таких операцій є очевидними. Адже фінансові установи включають у витрати суму списань, при продажу кредитів з дисконтом без сплати податку на прибуток, спрямовують в активні операції кошти резервів, зменшують обсяги витрат тощо.

Сьогодні дедалі більше загострюються питання зменшення  реальної вартості проблемних активів, юридичних аспектів реалізації заставного майна, розробки механізму державних аукціонів щодо викупу майна, яке перебуває у заставі, співпраці банків з колекторськими агентствами та компаніями з управління проблемними кредитами. Незалежно від моделі продажу проблемних активів, які можуть бути обрані менеджментом банків, залишаються актуальними гострі питання, які потребують нагального вирішення, зокрема - створення й реалізації механізму фінансування викупу проблемних активів шляхом поєднання інтересів усіх зацікавлених сторін та розроблення відповідного нормативно-правового забезпечення здійснення таких операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що головна роль кредиту  у процесі розширеного відтворення полягає в наступному: по - перше, кредит забезпечує неперервність відтворювального процесу; по - друге, виступає фактором його прискорення; регулює пропорційність відтворення складових частин ВНП. Крім того, кредитні відносини, сприяючи впровадженню досягнень НТП у виробництво, забезпечують покращення якісного складу ВНП, і що найголовніше, сприяють досягненню основної мети суспільного відтворення - підвищенню добробуту народу.

Рівень розвитку кредитних  відносин в Україні в сучасних умовах містить в собі значну кількість протиріч і недосконалостей, що виявляється у нецілеспрямованому русі кредитних ресурсів в країні, а також в нерозвиненості деяких форм кредиту (комерційного, іпотечного). Кризові явища в економіці ще більше ускладнюють ситуацію.

Але певні кроки щодо розвитку кредитних відносин, адекватним ринковим умовам вже зроблені. На основі закону "Про банки і банківську діяльність" створено дворівневу систему з розгалуженою мережею комерційних банків, що сприяє демонополізації і децентралізації кредитних ресурсів, комерціалізації кредитних відносин, які базуються тепер на принципах партнерства і взаємовигоди; створюється правова база для розвитку і вдосконалення всіх форм кредиту, при цьому активно залучається досвід розвинутих країн світу. Крім того, розробляються принципи нової кредитної політики: створення сприятливих економічних умов для ефективного використання кредитних ресурсів, прискорення структурної перебудови економіки, її соціальної орієнтації.

     Отже, Україна стала на шлях кардинальної перебудови національної системи для кредитних відносин, і хоча на сучасному етапі її спіткає багато труднощів, вона має великі перспективи розвитку в цій сфері економічної діяльності.

Однією з найгостріших проблем функціонування банківської  системи України в посткризовий період є оптимальне управління проблемними активами. Через недосконале управління ризиками в деяких банках суттєво погіршилася якість кредитних портфелів, що уповільнює, або навіть повністю гальмує зростання галузі загалом, а в багатьох випадках, унеможливлює подальшу кредитну діяльність банків. Для подолання наслідків кризових явищ на фінансовому ринку України вкрай необхідне поліпшення систем корпоративного ризик-менеджменту банків з урахуванням уроків кризи та запозичення кращого зарубіжного досвіду в сфері управління проблемними активами з метою відновлення ефективного кредитування реального сектору економіки країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

 

1. Банківська енциклопедія. Під редакцією А. М. Мороза, Київ-2004.- с.128.
2. Войчук Г.І. Гроші та кредит: навчально-методичний посібник / Г.І. Войчук. - Харківський нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Х.: 2008. - 136 с.
3. Герасименко В. Причини виникнення та форми прояву фінансової кризи в банківській системі України / В.Герасименко, Р. Герасименко // Вісник Національного банку України. - 2010. - № 7. - С. 12-19.
4. Карчева Г. Основні проблеми розвитку банківської системи України в посткризовий період та шяхи їх вирішення / Г. Карчева // Вісник Національного банку України. - 2010. - № 8. - С. 26-32.
5. Колесниченко В.Ф. Гроші та кредит: навчальний посібник у схемах і таблицях / В.Ф. Колесниченко, О.І. Омельченко. - Харків.: Видавництво КНЕУ, 2008. - 160 с.
6. Колодязів О. Становлення банківської системи України.// Банківська справа-2000- №2.-67-68 c.
7. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. І доп. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 215 с.
8. Лаврушин О.І. Кредит і економічний ріст / Банківська справа. - № 1. - 2010. - С. 24-27.
9. Лагутін В. Д. Гроші та грошовийобіг. - Київ.: "Знання", 2001. - 190 с.
10. Основні показники діяльності банків України на 1 липня 2010 року // Вісник НБУ. - 2010. - № 8. - С. 33.