Суть, функці та еволюція грошей

Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 20:57, курсовая работа

Описание работы

Метою моєї курсової роботи є розглянути основні питання, що стосуються походження, сутності та функцій грошей.
Аналіз засвідчив, що “гроші завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука”. У роботі вивчається досвід закордонних вчених-економістів: Д. Рікардо, Дж. М. Кейнса, К. Маркса, П. Девідсона, Л. Харріса, П. Хейне, І. Фішера. Для реалізації мети роботи необхідно розглянути наступні питання: поняття і суть грошей, функції грошей та їх форми, роль грошей у сучасній економіці та їх подальшу трансформацію.

Содержание

Вступ
I. Поняття і суть грошей
1.1 Поняття та еволюція грошей
1.2 Суть грошей як економічної категорії
1.3 Погляди класиків економічної науки на роль та значення грошей
II. Функції грошей та х форми
2.1 Функція міри вартості в сучасній економіці
2.2 Розвиток грошового обігу як процесу руху грошей
2.3 Гроші, як міновий еквівалент(засіб платежу)
2.4 Утворення скарбів. Їх нагромадження та заощадження
2.5 Світові гроші в сучасних умовах
III. Роль грошей у сучасній економіці та їх подальша трансформація
Висновки
Використана література
Додатки

Работа содержит 1 файл

Суть, функції та еволюція грошей.docx

— 1.04 Мб (Скачать)

Отже, світові гроші —  це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

 

 

 

 

 

 

III. РОЛЬ ГРОШЕЙ У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА ЇХ ПОДАЛЬША ТРАНСФОРМАЦІЯ

 

Роль грошей тісно пов'язана  з їх функціями. Якщо функція грошей — це їх конкретна «робота» щодо обслуговування руху вартості на певному етапі процесу відтворення, то роль грошей — кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок для суспільства. Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов. Не могла бути значною роль грошей у докапіталістичних формаціях, оскільки саме господарство тоді мало переважно натуральний характер. За допомогою грошей там набувала суспільного визнання лише незначна частка вироблюваної продукції. Тому не було залежності товаровиробника від ринку, а вплив грошей на його економічне становище і через нього — на розвиток виробництва був мало відчутним. Подібне становище мало місце і в умовах командно-адміністративної економіки в колишньому СРСР та інших країнах Східної Європи. Хоч головна сфера економічних відносин тут мала грошову форму, сама суть цих відносин була нееквівалентною, нетоварною, що робило використання грошей формальним, а роль їх — обмеженою, швидше за все обліково-розподільною. Проте і така роль мала певний позитивний вплив на розвиток суспільного виробництва. Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розширеному відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною формою продуктів виробництва, а економічні відносини в суспільстві були переведені на еквівалентні, ринкові засади. Особливе значення мало те, що сама робоча сила стала товаром, об'єктом купівлі-продажу за гроші. Завдяки поширенню грошових відносин на всі фактори суспільного виробництва — засоби праці, предмети праці і робочу силу — просте товарне виробництво перетворилось у капіталістичне, а самі гроші набули принципово нової якості — стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати. Насамперед грошового виразу у формі прибутку набула мета капіталістичного виробництва. Це дало можливість зняти усілякі обмеження з його розвитку, оскільки нагромадження грошей (прибутку) не має будь-яких внутрішніх обмежень, нагромаджувати їх можна нескінченно. Завдяки тому, що капіталістичні, підприємства все виробляють для продажу і всі елементи виробництва купують на ринку, створюється особливий ринковий механізм стимулювання і регулювання суспільного виробництва, в центрі якого перебувають гроші. На ринку розвивається конкуренція як загальносуспільне     явище — конкуренція за покупця, за робоче місце, за вигідне замовлення тощо. По суті, в усіх цих випадках ведеться боротьба за отримання більшої суми грошових доходів. Оскільки перемагає той, хто спроможний одержати найкращі результати в такому змаганні, конкуренція, а значить і гроші, стають рушійною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності суспільної праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції та ін. Тим самим створюються могутні стимули для розвитку капіталістичного виробництва. У проблемі ролі грошей у розвитку економіки можна розрізняти якісний і кількісний аспекти. В якісному аспекті роль грошей виявляється у тому, що сама їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють економічні агенти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва.

По-перше, знімаються фізичні межі виробництва, що визначаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться реалізувати, а надлишок вартості можна зберігати в грошовій формі чи перетворити в позичковий капітал.

По-друге, реалізація вироблених продуктів за гроші, замість бартеру, значно спрощує, прискорює і здешевлює  доведення їх до споживачів. Суспільство одержує значну економію на реалізаційних витратах, скорочуються потреби в обіговому капіталі, краще задовольняються потреби споживачів.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характеру, його механізм стає могутнім важелем економічного прогресу, передусім завдяки конкуренції, стимулюванню ефективного виробництва та економного споживання — виробничого, державного, особистого.

Здатність грошей приносити  своїм власникам в умовах ринкової економіки додаткову вартість значно посилила їх стимулюючий вплив на кожного суб'єкта економічних відносин: і на виробника (працівника), і на споживача. Як виробник, або працівник, кожний із них прагне краще і більше працювати, щоб вивести свої грошові доходи за межі виробничих чи споживчих потреб і, капіталізувавши надлишок доходу, мати можливість одержувати додаткову вартість. З цією ж метою він як споживач прагне економно використовувати свої грошові кошти, оскільки капіталізація їх залишків дає можливість одержувати додаткові доходи понад ті, що приносить жива праця. Гроші в умовах ринкової економіки стають носієм позичкового капіталу. Через механізм його руху, зокрема через банки та ринок цінних паперів, формування якого зумовлюється перетворенням грошей у капітал, відкриваються можливості узгодити індивідуальні та колективні інтереси виробників, дещо згладити суперечності між соціальними класами та групами суспільства, забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу розширеного відтворення. Всебічне охоплення грошовою формою економічних відносин всередині країн та між ними, а також постійне вдосконалення самого грошового механізму створили сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу вільних капіталів у місця найефективнішого їх використання тощо. Глибоке проникнення грошової форми в усі «клітини» суспільних відносин відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного відтворення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансування та ін. Через них держава має можливість регулювати основні економічні процеси на мікро- та макрорівнях і в цілому впливати на економічне становище в країні відповідно до попередньо визначених цілей. Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси, зокрема на результати діяльності економічних агентів як виробників і як споживачів. Цю можливість широко використовують усі держави з ринковою економікою для регулювання економічного життя в країні. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких економічних інструментів, як платоспроможний попит, ціни, процент, валютний курс, курс цінних паперів тощо. Завдяки цьому забезпечується вплив на такі вирішальні економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, зайнятість, розвиток експорту й імпорту та їх збалансування тощо. Поява сучасних грошей стала можливою тільки на основі певної суспільної згоди - державної гарантії їхньої повноцінності. Зникнення золота як основи сучасних грошей перетворює їх, на думку деяких економістів, на економічну соціальну умовність, що підтримується тільки згодою між людьми.

"Гроші - як гроші,  а не як товар - потрібні  не самі по собі, а заради  тих речей, які на них можна  купити. Гроші - це штучна соціальна умовність". (П. Самуельсон). Щодо розуміння грошей як загального еквівалента, то такий підхід теж має стати складовою частиною сучасного розуміння економічного змісту грошей. Для того щоб бути засобом обігу, гроші повинні визнаватися як покупцем, так і продавцем товарів і послуг. Але таке суспільне визнання можливе тільки тоді, коли гроші здатні мати вартість чи хоч би виконувати функцію збереження вартості. Таку властивість вартості і збереження вартості мають сучасні гроші. Продавець товару повинен бути впевнений, що з часом на отримані гроші можна буде купити інший товар не меншої вартості. Обмін за допомогою паперових грошей повинен, як і раніше, ґрунтуватися на еквівалентності обміну товарів. Інакше паперові гроші не зможуть виконувати функції грошей. Адже еквівалентність обміну - суттєва риса товарного виробництва. Економічний зміст сутності сучасних паперових грошей включає в себе розуміння того, що, не маючи власної внутрішньої вартості, паперові гроші мають вартість представницьку, або перенесену. Вони є вартістю товарної маси, якій вони протистоять. Товарна маса має реальну вартість. Ця вартість товарної маси ніби переноситься на грошову масу. Не маючи власної внутрішньої вартості (як у золота), сучасні паперові гроші набувають перенесеної вартості товарів, які вони представляють. Сучасний підхід до суті грошей включає в себе розуміння того, що функціональне призначення грошей у товарному господарстві неможливе без виконання ними ролі загального вартісного еквівалента. Але зв'язок з товарним світом гроші зберігають тільки опосередковано. Вартість грошей визначається вже не кількістю золота, що в них закладена, а виробленою масою всіх товарів. Ціна товару визначається не пропорційно золотому змісту грошової одиниці, а залежно від рівня витрат виробництва, а також від співвідношення попиту і пропозиції товару на ринку.

Отже, підхід сучасних економістів  до розуміння сутності грошей не означає  ревізії підвалин, що вироблені А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, але вносить  до цього розуміння істотні уточнення  відповідно до змін, що сталися в  ХХ ст. у функціонуванні грошей. Це пов'язано  насамперед з демонетизацією золота. Визначення П. Самуельсоном сучасних грошей як штучної соціальної умовності  не означає заперечення їх товарного  характеру. Адже товарний характер гроші  мають не тому, що їхня суспільна  роль закріплена за певним конкретним товаром. Вони є товаром не самі по собі, їхня товарна сутність визначається їхнім глибинним змістом, місцем у товарних відносинах незалежно  від того, з яким саме конкретним товаром пов'язана їхня товарна  сутність чи не пов'язана взагалі  ні з яким конкретним товаром. Вони можуть не мати матеріального носія  взагалі і залишатися при цьому  товаром. Відповідаючи на запитання про те, чи є сучасні гроші товаром, чи не є товаром, необхідно мати на увазі, що гроші як форма вартості товару відображають певні конкретно-історичні умови.

Захист грошей

Банкноти найбільш привабливі для фальшивомонетників в якості об'єктів підробки. Масштаб цих  злочинів має воістину міжнародний  характер. У стародавні часи захист грошей забезпечувалася природними властивостями рідкісних благородних  металів і технологією різьби. З часом гроші навчилися захищати від підробки цілим комплексом заходів.

Водяні знаки

На сьогоднішній день є  найбільш поширеним елементом захисту  банкнот, так як дуже погано піддаються копіюванню. Найчастіше зустрічаються  у вигляді портретів відомих  історичних особистостей, різних геометричних фігур і ліній, держ.гербів. Розрізняють 4 типи водяних знаків:

-Світлі

-Темні

-Двутоновие

-Багатотоновий

Вперше водяні знаки стали  використовувати в Англії в 1697 р.

Волокна

При виробництві паперу для  банкнот в неї впроваджуються спеціальні волокна. Вони можуть бути кольоровими і помітні неозброєним  оком або безбарвними, але світяться  в ультрафіолеті. Можуть розташовуватися  як хаотично, так і на певних ділянках бакнкноти. Папір з "локалізованих" волокнами винайшов американець  Джеймс Вількокс. Почала застосовуватися  в кінці 19 в. вв Німеччини.

Флуоресцентні частинки

Впроваджуються в м'яку  масу паперу при виробництві. Стають видно під спеціальними ультрафіолетовими  променями. Можуть бути у формі малюнка  або напису. З такою ж метою  використовуються конфетті.

Філігранний рисунок

Також є одним з елементів  захисту грошей. Зображення людей  на банкнотах, різні фігури і сітки  фону складаються з безлічі дрібних, точних, практично непомітних ліній, які стають видні тільки при великому збільшенні. Підробити їх практично  неможливо.

Сумісний малюнок

При друку банкноти одна частина зображення наноситься на лицьову  сторону, а інша частина на оборотну. При перегляді купюри на просвіт  всі частини повинні сполучитися  в один малюнок.

Мікротекст

Може розміщуватися в  різних ділянках банкноти. Являє собою  багаторазово повторюваний текст (назва  країни, гідність купюри і т.д.) Стає помітний тільки при сильному оптичному  збільшенні.

Захисна нитка

Смужка або нитку підвищеної міцності, може бути магнітної. Поміщається  в папір при сушінні. Може бути у вигляді пунктирної лінії, щоб  домогтися такого ефекту, знімають шар паперу на певних ділянках.

Просічки (перфорація)

За допомогою спеціального лазера в банкноті пропалюються мікроотвори, які в сукупності утворюють малюнок (гідність купюри, герб і т.д.) Але  при цьому, на дотик папір залишається  абсолютно гладкою. Повторити такий  ефект без спеціального обладнання фальшивомонетникам важко.

Оптичний ефект

При перегляді під різними  кутами до світла на окремих ділянках банкноти змінюється колір, а іноді  і сам малюнок. Самими надійними  засобами цього типу захисту є  голограми або кінеграмма, але  в той же час вони є і найдорожчими, тому застосовуються, в основному, на бакнотах високих достоїнств.

Голограма-тривимірне зображення, яке наноситься на фольгу або інший  матеріал за допомогою лазерного  променя. Може мати як власний малюнок, так і бути частиною основного. Зазвичай, виконується на фользі і прикріплюється до банкноті гарячим тисненням або  припресовкою.

В даний час афери з  кредитними картами змушують придумувати  все більш нові та досконалі засоби захисту кредитних карт. Багато банків пропонують позичальникам страхувати кредитну карту від крадіжки і  використання третіми особами. Проте  така умова не підходить усім позичальникам. Тому багато банків намагаються зробити  свої кредитки найбільш захищеними.

Захист карт також необхідна  і від зовнішніх впливів. Наприклад, при частому використанні карти  дані про власника стираються, тому сучасні карти використовують спеціальні методики для нанесення даних. Карти  випускаються із пластику в переважній більшості, і для їх захисту існує  методика ембосування даних. В цьому  випадку вони не можуть потертися  з часом. Захист кредитних карт від  псування зовнішнього вигляду може досягатися різними способами, при  цьому більшу увагу надається  таким картам, які будуть в обігу  досить тривалий час. Наприклад, кредитна карта для ІП видається на п'ять  років і, отже, вона повинна бути захищена ще ретельніше від пошкоджень і стирань.

Також карта має захисну  магнітну смугу, однак ця смуга для  шахраїв не є серйозною перешкодою для підробки. Банки також використовують ультрафіолетову фарбу для захисту кредитних карт. Підробити нанесення відомостей на карту ультрафіолетової фарбою для шахраїв складно, оскільки обладнання для цього достатньо дороге.

Самою відмінною захистом карт на сьогоднішній день є кредитні картки з чіпом. Такі кредитки мають  вбудований мікропроцесор або карту  пам'яті, яка має більший потенціал, ніж магнітна смуга. Як правило, така карта буде відрізнятися високою  собівартістю і, отже, ще не користується великим попитом в Росії. Карти  з чіпом ще називають смарт-картами. Такі карти використовуються для  додання карті більшої пам'яті  при зчитуванні інформації, збереження даних про покупки, бонусних накопичення  та інших відомостей. Тобто така карта є мінікомп'ютером, який підробити  практично неможливо. Проте в  даний час такі кредитні карти  використовує всього 10% позичальників.

Информация о работе Суть, функці та еволюція грошей