Суть та функції грошей

 

 

Гроші

 

1.1. Походження грошей

Гроші – це одне з найвеличніших  досягнень людства.Їх виникнення пов”язане  з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з”явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші.

Існування грошей таке ж давне, як існування самої людської цивілізації. Зокрема, монети із неблагородних металів стали використовуватись в обігу у міру того, як росла вартість золота. Згодом з”явились повноцінні гроші, виготовлені з паперу.

Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У XV - XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, появились у Європі і так широко розповсюдились і прижились, що стали основним замінником повноцінних грошей.

На протязі століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним.

Економічна сутність, закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов”язані  і взаємозумовлені.

В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції  походження грошей:

1)раціоналістична;

2)еволюційна.

Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат  певної раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Прихильником цієї концепції був Арістотель. Еволюційна концепція підкреслює об”єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які і стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильник еволюційної концепції - А.Сміт.

Вирішення питання про походження грошей зводиться фактично до вивчення різними теоретичними школами процесу  розвитку обміну та торгівлі.

Найпростішою формою обміну з економічної  точки зору є бартер. Бартер – безпосередній обмін одного товару на інший, чи однієї послуги на іншу.

На цьому процесс грошового  розвитку не закінчився. Потрібен був  такий товар-еквівалент, який б забезпечував функціонування національних і міжнародних  обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилась за золотом і сріблом . Така система, в який роль загального еквівалента відіграє золото і срібло називається біметалічною.

На початку XIX ст. в Великобританій, Голландії і Німеччині існувала монометалічна (золотогрошова система), в якій роль загального еквівалента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Вже починаючи з часу Першої світової війни золото почало витіснятись спочатку з внутрішнього, а пізніше з міжнародного обігу. Почався процес так званої демонетизації, що власне і означає припинення виконання золотом ролі грошей.

Епоху товарних грошей змінила епоха  паперових грошей. Вони виявились  дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно  з попередніми. Сучасні паперові гроші не є повноцінними, як золото, вони мають зміст тільки тоді, коли виконують певні функції.

1.2. Суть та функції грошей

Для того, щоб краще зрозуміти  суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв”язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.

Традиційно в економічній науці  виділяють п”ять основних функцій  грошей:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб платежу;

4) засіб нагромадження;

5) світові гроші.

Цих п”ять функцій грошей у  їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе  ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок між товаровиробниками.

Для забезпечення виконання грошима  функції міри вартості держава у  законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну  грошову одиницю розрахунків  – національну валюту. Масштаб  цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.

Гроші як засіб обігу. У цій функції  гроші відіграють роль тимчасового  посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при  купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському

рахунку) обов”язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

Акт реалізації товару на ринку або  акт перетворення товару в гроші  – центральний, найважливіший у  ринковому господарстві. Процес товарно-грошового  обміну здійснюється за формулою: Т1 – Г – Т2; де Т1 – Г -продаж товару; Г – Т2 -купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб”єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).

Ці дві основні функції найбільше  зумовлюють сутність грошей. Функція  грошей як засобу обігу доповнює функцію  грошей як міри вартості, а ідельна  міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу  відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу  товарів у кредит з відстрочкою  оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують  гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.

Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються  з товарного обігу і нагромаджуються  на банківських рахунках. Такі заощадження  є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.

Світові гроші у функціональному  плані відображають вихід товарно-грошового  обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

Говорячи про світові гроші  потрібно розглянути поняття “конвертованість” валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсі називається конвертованістю (conversion (англ.) – перетворення).

На даний час повністю конвертованими вважаються лише не більше десяти валют світу, з них п”ять - вільно використовувані: долар США, німецька марка, японська йена, англійський фунт стерлінгів і французький франк. Саме ці валюти виконують функцію світових грошей в повному обсязі, виступаючи в якості міжнародного розрахункового і платіжного засобу в усіх видах операцій. Також цю функцію відіграють наднаціональні грошові одиниці – СДР, ЕКЮ, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Українська гривня поки що не є  конвертованою валютою, це пов”язано з недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям гривні та загальною нестабільністю фінансової ситуації в Україні.

Детальний розгляд кожної із виконуваних  грошима функції допоміг визначити  грошову суть. Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед – як засобу обміну і засобу платежу). Такий характерний для сучасної економічної науки підхід – виводити суть грошей з їх функцій був визначений англійським економістом Дж. Хіксом, який сказав: “Гроші – це те, що використовується як гроші”.

Зі сказаного ним можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їх суть:

· гроші забезпечують всезагальну  безпосередню обмінюваність. На них  можна придбати будь-який товар;

· гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається

ціна товару, а це дає кількісне  порівняння різних за споживчою вартістю товарів;

· гроші виступають матеріалізацією  всезагального робочого часу закладеного  в товарі.

Кожна з вищевказаних функцій має  свою специфіку, але при цьому  діє у взаємозв”язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.

 

Гроші – одне з найдавніших економічних явищ, яке виявляє

найсуттєвіший вплив на усі сторони людського життя. Стародавні римляни

говорили, що „гроші рухають світом”. Існує багато шкіл і течій економічної

науки щодо походження і суті грошей. Вперше наукове дослідження  їх

походження  зроблено А. Смітом. Пізніше велику увагу вивченню цього

питання приділив К. Маркс. Вони дослідили історію закономірності

виникнення  грошей та їх сутність.

В умовах існування  первіснообщинного ладу, більше ніж 1 млн. років,

людство не знало  грошей. Причиною цього був низький  рівень розвитку

економічної системи, відсутність  регулярного обміну. Лише у бронзовому

віці (III-II тис. до н. е.) відбувається відокремлення скотарських племен від

землеробських, виникає постійний  обмін – необхідна умова життя  людей.

Більш стабільним цей обмін  стає після другого великого суспільного  поділу

праці – відокремлення ремесла від сільського господарства (II-I тис. до н. е.).

З цього часу продукти виробляються все частіше спеціально для обміну,

тобто стають товарами. Регулярний обмін веде до поступового виділення  з

усього розмаїття товарного  світу особливого товару, який набуває рис

загального еквіваленту (тобто рівноцінності, загальної обмінюваності). Усі

інші товари виражають  у ньому свою вартість. Це дає  змогу порівнювати їх

між собою.

У стародавніх  греків загальним еквівалентом була худоба (гр. pecus –

худоба), у скандінавських народів – хутро і шкури, на Русі – хутра родини

куниць (куни). У  Стародавній Спарті були в обігу  металеві гроші. З IV-III ст.

до н.е. роль загального еквівалента закріплюється  за сріблом і золотом, і

лише у другій половині ХIX ст. роль грошей монопольно закріпилася за

золотом, що означало встановлення золотого стандарту. Це відбулося

завдяки таким  властивостям золота як однорідність, ковкість, м’якість,

подільність, неокислювальність, висока вартість у малій вазі тощо. Золото і

срібло були повноцінними грошима, оскільки їх номінальна вартість в

основному відповідала  вартості металу, що в них містився.

Отже, гроші – це особливий товар, який служить загальним еквівалентом

при обміні товарів, є для них формою вартості. Гроші  виражають затрати

суспільно необхідної праці і завдяки цьому забезпечується їх обмінюваність

на всі інші товари. Гроші – найрухоміший елемент  власності, оскільки за них

власник може купити будь-яке інше багатство (заводи, фабрики, землю, цінні

папери, золото тощо). За допомогою грошей великі власники добиваються

політичної  влади, впливають на державний апарат. Саме тому тіньові та

мафіозні структури  в Україні зрослися з усіма  ланками державного апарату,

здійснюють  вагомий вплив на прийняття тих  чи інших законів.

Відомо, що гроші з'явилися як загальний еквівалент з моменту, коли

продукти вироблялися  спеціально для обміну, тобто коли вони стають

товарами, а  будь-який товар має дві властивості: споживчу і мінову

вартість. Мінова вартість є формою більш глибокої суті товару – цінності

або вартості товару. На сучасному етапі мінова вартість існує у грошовій

формі, тобто  вартість знаходить свій вираз через  гроші. Перш ніж виникли

гроші, мінова вартість кілька разів змінювала свою форму  – від простої

(випадкової) до розгорнутої і від розгорнутої до загальної.

Проста  форма вартості виникла з того часу, як з'явився обмін

продуктами  у первісному суспільстві. Цей обмін, як вже зазначалося, мав

епізодичний характер. Наприклад, одна община могла обміняти надлишок

дичини на надлишок риби у іншої общини. Такий обмін набирав такого

вигляду: 1 туша тварини = 200 рибин. Ця форма вартості була одночасно і

найбільш простою, оскільки виражала відношення між двома

товаровиробниками, але і випадковою, тому що обмін  не мав регулярного

характеру. Випадковим було і те, які продукти і в якій пропорції

обмінювалися.

 

Розгорнута  форма вартості виникла з розвитком виробництва,

поглибленням  суспільного поділу праці, що супроводжувалося зростанням

його продуктивності і появою додаткового продукту. Першим великим

поділом праці, як вже зазначалося, було відокремлення  скотарських племен

від землеробських. Тому надлишки тварин і продуктів  тваринництва (м'ясо,

вовна тощо) вже  не випадково, а регулярно починають  обмінюватися на

надлишки продукції  землеробства. При цьому тварини при обміні на інші

товари набувають  переважно відносної форми вартості, тобто виражають

свою вартість через споживчу вартість інших товарів, а інші товари (хліб,

овочі тощо) стають еквівалентами – товарами, які  використовуються для

порівняння вартості. Внаслідок регулярного обміну обмінні пропорції

набували більш  стійкого характеру, наближалися до витрат праці. Однак

оскільки товар  безпосередньо обмінювався на товар  і обмін між общинами

(тобто колективний  обмін) з розпадом первісного  ладу поступився місцем