Сутність кредиту, характеристика визначальних ознак кредитних відносин

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 

Кафедра банківської справи 
 

Реферат

з дисципліни: «Гроші та кредит» 

       Тема: «Сутність кредиту, характеристика визначальних ознак кредитних відносин» 

Виконала: студентка

Смик  Ірина Юріївна

17 групи, ІІІ курсу, спеціальності

6503 

Перевірив: викладач

Якимлюк Я.П. 
 
 

 

                                                         Київ 2012

План

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ КРЕДИТУ ТА КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН 4

1.1. Сутність, структура  та функціх кредиту 4

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИЗНАЧАЛЬНИХ ОЗНАК КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН 14

ВИСНОВКИ 18

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20 

 

       Вступ 

      За  своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення  кредит є однією з найскладніших  економічних категорій. Щодо цього  він поступається хіба що тільки категорії  грошей. Кредитні відносини мають  ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію — кредит. Термін "кредит" перекладається з латинської як довіра, позика, борг. Кредит існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридичне самостійні особи. Також слід пам’ятати, що поняття "кредит" постійно збагачується елементами нового змісту, вбираючи основні риси пануючої соціально-економічної системи та динамічно розвивається та розширюється, виливаючись в нові форми та здобуваючи нові функції.

      Кредит, один із найважливіших економічних інструментів, з допомогою якого відбувається перерозподіл коштів. Кошти перетікають від тих хто має їх надлишок до тих хто їх потребує і здатен оплатити їх користування. Тому вибрана тема роботи є дуже актуальною в умовах ринкової економіки.

      Надалі  розкривається суть кредиту та кредитних  відносин, їх функції, об’єкти та суб’єкти. Описується характеристика основних ознак кредитних відносин.  

 

       Розділ 1. Сутність кредиту  та кредитних відносин 

      За  своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення  кредит є однією з найскладніших  економічних категорій. Щодо цього  він поступається хіба що тільки категорії  грошей. Найбільш поширеними в економічній  літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

• ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позичку. При такому підході увага дослідника зміщується на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;
• ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху.

      Кредит  — це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (капітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об'єднує в собі два процеси: 1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; 2) вкладення, або розміщення, цих коштів. В умовах розвинутого ринкового господарства кредит є обов'язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб'єктів.

      Для конкретизації сутності кредиту  потрібно розглянути окремі елементи кредитних відносин. Ними є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту  є та вартість, яка передається  в позичку одним суб'єктом іншому. Суб'єкти кредиту — це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту.

      Кредит  як форма суспільних відносин має  багато спільного з іншими економічними категоріями — грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин. Вони успішно обслуговують їх і нині. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин .

      Водночас  кредит — це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.

      Від грошей (як грошей) кредит відрізняється  такими рисами:

• у них різний склад суб'єктів-носіїв відповідно грошових і кредитних відносин: у першому випадку ними є продавець і покупець, у другому — кредитор і позичальник, які можуть не збігатися;
• у них різний характер руху вартості: в суто грошових відносинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення двох різних форм вартості — товарної і грошової, а в кредитних відносинах — нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі;
• у них різне суспільне призначення в процесі відтворення. Гроші призначені забезпечити реалізацію споживної вартості і довести її до кінцевого споживача. Вони також є засобом накопичення реалізованої вартості. Кредит призначений задовольняти тимчасові потреби в додаткових коштах одних економічних суб'єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів — для других. Навіть якщо кредит здійснюється в грошовій формі, таке його іманентне призначення від цього не змінюється. І навпаки, якщо кредит (замість грошей) забезпечує доведення виробленої вартості до кінцевого споживача (продаж товару з відстрочкою платежу), він не замінює грошей в реалізації цієї вартості: коли настає строк погашення кредиту, тільки гроші можуть забезпечити еквівалентний платіж за товар, хоч виступає він у формі погашення боргу;
• кредит за сферою використання є більш «вузькою» категорією, ніж гроші. Гроші обслуговують реалізацію всього ВВП (крім бартеру), розподіл і перерозподіл його вартості, а кредит обслуговує рух тільки частини ВВП у процесі відтворення. Тому учасниками грошових відносин є всі юридичні і фізичні особи суспільства, а кредитних відносин — тільки певна частина їх;
• рух грошей від одного економічного суб'єкта до іншого (у не кредитних відносинах) завжди супроводжується зміною власника відповідної вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача. При кредитному переміщенні вартості власником її завжди залишається кредитор. Навіть продаючи товари у кредит, продавець зберігає за собою право власності на них, яке підтверджується поверненням вартості при погашенні боргу покупцем. Зокрема, завдяки широкому розвитку кредиту гроші набувають ще одного статусу — статусу капіталу, і їх суспільне призначення роздвоюється на гроші і на капітал.

      Отже, кредит і гроші — це дві самостійні економічні категорії, кожна з яких має своє специфічне призначення, сферу використання та характер руху вартості.

      Істотні відмінності є між кредитом і  фінансами. На відміну від кредиту, фінанси формуються в процесі  розподілу вартості (кредит — у процесі перерозподілу), рух вартості у фінансових відносинах пов'язаний зі зміною власності, не є зворотним і платним, визначається переважно неринковими, адміністративно-вольовими чинниками. Фінанси і кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених економічних сегментах, доповнюючи, а не підміняючи, один одного. І навіть у тих випадках, коли фінанси і кредит використовуються на одному й тому ж самому економічному сегменті, вони не знеособлюються, а зберігають свою видову специфіку.

      Об’єкти та суб’єкти кредиту

      Об'єкти кредиту можуть передаватися одним  суб'єктом іншому у різних формах. Зокрема існує товарна та грошова форми кредитування.

      Позичена  цінність як об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику. Така передача оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позикою. Надання позики породжує кредитні відносини між партнерами, які стають їх суб'єктами — кредитором та позичальником. Тому поняття кредиту ширше за поняття позики, бо передбачає не тільки факт надання останньої, а й відносини між сторонами, що виникають у зв'язку з наступним погашенням позики, з урегулюванням взаємних претензій, пов'язаних з несвоєчасним поверненням позики позичальником чи порушенням умов договору кредитором тощо. Тому позика є ключовою ланкою кредитних відносин.

      Позичена  вартість може бути в грошовій формі, у формі товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Незалежно від  форми позичена вартість є реальною цінністю і має бути збережена  в процесі кредитних відносин, але не у своїй первісній формі, а за своїм обсягом. Наприклад, якщо в позичку передані товари, то це не значить, що позичальник повинен  повернути кредитору ті самі чи такі самі товари, а лише їх повну вартість у формі, яка задовольняє позичальника, тобто у грошовій формі. Запорукою  збереження позиченої вартості є  її ефективне використання позичальником, яке забезпечить її відтворення  через певний час. Це стосується як використання позиченої вартості на виробничі цілі, так і на особисте споживання.

      Суб’єкти  кредитування

      Кредитори — це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи (підприємства, організації, установи, урядові структури тощо), держава. Особливе місце серед кредиторів посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти в інших суб'єктів, у тому числі і на засадах запозичення, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам. Тому банки можна розглядати як колективних кредиторів.

      Позичальники — це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядником. Тому його права стосовно використання цих коштів дещо обмежені — він не може вийти за межі тих умов і цілей, які передбачені його угодою з позичальником. З цього погляду позичальник перебуває в певній залежності від кредитора. Проте це не заперечує рівноправності сторін у кредитних відносинах.

      Позичальниками  можуть бути всі ті особи, що й кредиторами: фізичні особи, всі юридичні особи, держава. Особливу роль серед позичальників  виконують банки — вони є не тільки колективними кредиторами, а й колективними позичальниками: позичають гроші одночасно у великої кількості кредиторів та у великих обсягах.

      Кредитори і позичальники набувають цей  статус добровільно, на договірних засадах. Це дає їм можливість найповніше задовольнити свої потреби і захистити свої інтереси, які у кожної зі сторін кредиту відмінні. Зробити це у  випадку, коли один з економічних  суб'єктів примушує іншого бути його кредитором, просто неможливо, оскільки сторони тут не брали на себе відповідних  зобов'язань.

      До  економічних суб'єктів, які хочуть вступити в кредитні відносини, тобто  стати кредиторами і позичальниками, ставляться певні вимоги. Вони повинні  бути

• юридичне самостійними особами;
• здатними нести майнову відповідальність перед другою стороною, тобто мати дохід як гарантію виконання своїх зобов'язань;
• взаємно заінтересованими у співробітництві один з одним та готовими підписати відповідні угоди.

      Сутність  кредиту, як і його форма, постійно розвивається й ускладнюється. В основі цього  процесу лежить розвиток і вдосконалення  економічних відносин у суспільстві, що визначають зміни в характері  формування вільних коштів, ускладнення  і розширення потреб економічних  суб'єктів у додаткових коштах, удосконалення  організаційних та правових відносин між суб'єктами кредиту тощо.