Тіньова економіка України

 

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Сутність поняття «тіньова економіка».Структура та причини виникнення………………………………………………………………………..4

Розділ 2.Аналіз тіньового сектору економіки України………………………6

Розділ 3.Шляхи боротьби з тіньовим сектором в Україні…………………..11

Висновки…………………………………………………………………………14

Список використаних джерел…………………………………………………15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми дослідження. Ця робота є актуальна так як

в умовах товарно-грошових відносин основним показником, що характеризує кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є прибуток. З доходами і прибутком підприємства зв’язане рішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на мікро-, так і на макрорівні.   Усе це додає цим господарським поняттям підвищену актуальність і значимість. одержання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різнихрезервних фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв’язаного зреалізацією товарів на ринку. Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул дляінвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості

Об’єктом даної самостійної роботи є тіньовий сектор

Метою роботи є дослідженя тіньового сектора,причини виникнення та шляхи «детінізації» економіки України Виходячи з поставленої мети, в даному дослідженні поставлені наступні завдання:

• Визначити поняття ,суть та причини виникнення тіньової економіки
• Проаналізувати тіньовий сектор економіки України
• Визначити  основні напрями та шляхи боротьби с тіньовим сектором

Предметом дослідження в курсовій роботі виступає, поняття,суть тіньового сектору економіки України

 

 

 

Розділ 1. Сутність поняття «тіньова економіка».Структура та причини виникнення

 

Під «тіньовою економікою»  у даний час розуміють усю  сукупність економічної діяльності, що не враховує офіційна статистика, і не включають у валовий національний продукт країни.

Основними факторами функціонування та спонукальними мотивами розвитку тіньової економіки можна вважати:

• по-перше, зміну системи державного управління та контролю, що призвело до розриву традиційних зв’язків між окремими підприємствами та цілими територіями і заміни їх у багатьох випадках нетрадиційними (найчастіше особистими), а також реорганізацію виконавчої влади у ході проведення економічних реформ та спроби впровадження ринкових відносин за слабкої нормативної бази;
• по-друге, високий рівень оподаткування за нестабільності правової бази, розширення приватного сектору, недоліки обліку в нових секторах економіки, зростання безробіття, неприпустимо висока поляризація населення за рівнем реальних доходів. Через це значна частина населення, чиї прибутки від праці в офіційній («світлій») економіці не дають змоги забезпечити навіть прожиткового мінімуму, змушена адаптуватися до нових умов через участь у різних тіньових її формах
• по-третє, визначну роль відіграє неефективність (а часто й небажання) боротьби з економічними злочинами, що їх намагаються пояснити тезою про необхідність використання капіталів тіньової економіки як ресурсної бази економічної реформи.
• по-четверте значним фактором формування тіньового ринку є встановлений в Україні є податковий тягар та значна кількість обмежень,заборон, перешкод щодо підприємницької діяльності, відсутність чіткого плану розвитку приватного сектору та недоторканність приватної власності та приватних капіталів в плані контролю за ними з боку держави

Беручи загалом, до тіньової економіки треба відносити всю  економічну діяльність, котру з будь-яких причин не включено до ВВП країни. За такого визначення структура тіньової економіки виглядатиме так:

1) неофіційна економіка;

2) фіктивна економіка;

3) підпільна економіка.

До першої частини відносять  легальні види економічної діяльності, у рамках якої має місце незафіксоване  статистикою виробництво товарів  і послуг, приховування цієї діяльності від податків, від необхідності дотримання правових норм і і т. п.; друга частина — це економіка приписок, спекулятивних угод, а також хабарництво та будь-якого роду шахрайство, пов’язане з отриманням та передачею грошей; третя частина — усі не дозволені законом види економічної діяльності або хоч і дозволені законом, але здійснювані людьми, котрі не мають на це права (наприклад, медичні послуги, що їх надають люди без належної фахової освіти).Суб'єкти тіньової економіки поділяються на три рівні:

1. Кримінальні елементи.

2. «Тіньовики - господарники» (підприємці, комерсанти).

3. Наймані працівники  з неформальною зайнятістю, держслужбовці,  хабарі  у яких складають до 60% їхнього доходу.

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз тіньового сектору економіки України

 

Традиційно причиною тінізації економіки розглядається надмірний податковий тягар. Проте  ця  думка,  хоч  і є пануючою,  не  повною  мірою  відображає  причини  тінізації. Наприклад, в Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5 %. Це досить високий показник. Разом з тим, у Франції він найбільший серед європейських країн і складає 65,8 %,  в Австрії  дорівнює 55,5 %, Швеції – 54,6 %. Водночас, масштаби  тіньової економіки  в  них сягають  лише 10-25 %. Отже, оподаткування не є першопричиною тінізації економіки в Україні . Зниження податкового навантаження також не обов’язково зменшить тінь. У 2011 р. рівень тіньової економіки в Україні скоротився на 4%, в порівнянні з 2010 р. І становив 34% від обсягу офіційного ВВП. В умовах сьогодення тіньовим сектором економіки України щорічно через кореспондентські рахунки перераховується за межі нашої держави понад 63 млн. гривень. А суми щорічного ухилення від оподаткування досягають майже 5,7 млрд. гривень.

Рисунок 1.Тіньовий ВВП України  за 1999-2011,%  від офіційного ВВП

Аналізуючи ступінь тінізації економіки за 2000-2011 роки (рис.1) можна умовно поділити даний процес на 2 періоди.1-й період (2000-2007) характеризується поступовим скороченням  тіньового ВВП (1-2% за рік,майже 10% за весь період) ,зменшення  ухилення підприємств від оподаткування, збільшенням легалізованих(«світлих») доходів,як підприємств так і доходів громадян,скороченням фіктивного безробіття. Ця тенденція була зумовлена насамперед тим,що держава прийняла в цей період ряд нормативно-правових дій ,таких як :Указ Президента «Про Заходи щодо детінізації економіки України на 2000-2004 роки», Указ Президента «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції» від 18 листопада 2005 року. Також на зниження рівня тіньової економіки вплинули високі споживчі настрої населення,задоволення яких зумовило часткову детінізацію доходів населення. Так,при отриманні особою споживчого кредиту,вона має надати документи,що підтверджують її платоспроможність(відомості про доходи),що у свою чергу стимулювало підприємства-роботавців до легалізації частини зарплати найманих працівників та офіційно приймати на роботу тих працівників ,які працювали там неофіційно. Отже основним чинниками на той період ,які сприяли зменшенню  обсягів тіньової економіки були зміна умов господарювання та заходи с боку держави.

Але не зважаючи на те ,що на період 2000-2007 простежувалася деяка тенденція  щодо зменшення обсягі тіньової економіки,все же повністю знизити рівень тінізації економіки державі не вдалося,насамперед тому що,не було створено міжвідомчої координації ефективного і комплексного використання всіх наявних сил і засобів правоохоронних,контрольних,фінансових та інших державних органів у вирішенні поставлених завдань.Це показує,що обрані державою заходи впливу не враховують у повній мірі чинників від дії яких,залежить вихід із тіні частини української економіки.

Протилежним до першого періоду є період з 2008 до 2010 року. Основними фактором ,який вплинув на різкий підйом тіньового сектору стала глобальна економічна криза. Кризові явища 2008-2010 років негативно вплинули на дієвість важелів управління як на  рівні  національних  економік,  так  і  у  глобальному  вимірі, що  спричинило  послаблення важелів  протидії  тінізації  економічних відносин.  Як  наслідок,  стійка  тенденція щодо зменшення масштабів тіньового сектору ,яка спостерігалася  починаючи з 2000 року, змінилася, і у 2008-2010 роках обсяги тіньової економіки збільшилися. У 2008 році вона різко виросла у порівнянні з 2007 роком - з 46,8% від офіційного ВВП до 56.8%. 2009 рік продовжив цю тенденцію: тінь виросла до 65,2%. Після цього протягом двох років відбувається її поступове зниження і в 2011 рівень тінізації складає близько 60,2% від офіційного ВВП, тобто більше третини всієї економіки.

  Тенденції тінізації економіки України на початку економічної кризи проявлялися в  масових  та швидких виведеннях коштів  у  тінь  з  метою  запобігання  ймовірній  втраті  капіталів.  Роль  процесів  скорочення нелегально  найманих  працівників  або  частки  заробітної  плати,  яку  офіційно  працюючі отримували «у конвертах», була значно меншою.  Як наслідок  рівень тінізації економіки України у 2008 році збільшився на 6 в.п. Масштабне вилучення капіталу із офіційної економіки, яке спостерігалося в Україні у процесі  розгортання  кризи,  певною  мірою  відігравало  для  бізнесу  запобіжну  роль.  Через  негативні  очікування  та  недовіру  до  влади  бізнес  використовував  механізми  тінізації  для збереження  капіталів.  Проте  через  неможливість  повноцінного  ведення  бізнесу  поза

легальним сектором, при наявності  ознак відновлення та покращення очікувань у 2010 році, суб’єкти  господарювання  поступово  почали  повертати  капітал  до  легального  сектору економіки. Варто лише згадати, що згідно з опублікованими офіційними урядовими даними частка тіньового сектора в 2010 році становила близько 38% офіційного ВВП, збільшившись після настання кризи більш ніж на десять відсоткових пунктів.

Станом на I квартал 2012 р. рівень тіньової економіки не змінився, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, і склав 34% від рівня офіційного ВВП. згідно з оцінками Державної податкової служби (ДПСУ), обсяг тіньового сектора української економіки становить як мінімум 350 млрд грн на рік.Цей обсяг, за оцінками фіскальних органів, розподіляється наступним чином: 170 млрд грн становить зарплата в "конвертах", 100 млрд грн - доходи власників активів - виведення безготівкових коштів у готівкову форму або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд грн - неофіційні платежі, 45 млрд грн - основні засоби, матеріальні ресурси і послуги тіньового сектора.

Якщо ж брати класифікацію тіньового  ринку за сферами діяльності(рис.2),то основною сферою є сфера торгівлі товарами та послугами,

Рисунок 2.Діаграма стану  тінізації економіки України за 4 місяця 2012 року

це_зумовлено насамперед такими факторами:

• велика кількість суб’єктів на ринку
• часто бажання суб’єкта применшити свій дохід,щоб сплатити менше податків
• не змога держави контролювати усіх суб’єктів
• прогалини в податковому законодавстві,які використовують суб’єкти заради своєї вигоди

Так як основою тіньової економіки виступає тіньовий ринок праці,то він є своєрідним джерелом, що постачає тіньовій економіці певні ресурси. Тому ці два поняття тісно взаємопов’язані.  Основною причиною виникнення  тіньового ринку праці є наявність можливостей для певної частини економічних агентів не дотримуватися існуючого законодавства. Доречно також виділити і фактори, які сприяють розвитку даного процесу.  По-перше, низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки. По-друге, надмірний податковий тягар, складна система оподаткування, нестабільність податкового законодавства, високий податковий тиск і нерівномірність податкового навантаження на суб’єктів господарювання. На рік загальна

кількість податків в Україні становить 99 (для порівняння, в Швейцарії  – 2, в Сінгапурі – 5, Латвії – 7, Китаї – 4). Сьогодні  загальна сума цих відрахувань становить 37,5%, з яких пенсійний збір – 32%, страхові внески у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності  – 2,9%, страхування на випадок безробіття – 1,9%, а ставка страхового збору в разі нещасного випадку випадку на виробництві залежить від галузі. Разом з єдиною ставкою на доходи фізичних осіб загальне навантаження на фонд заробітної плати становить 50,5%.