Ефіопія у функціонуванні світового ринку товарів і послуг

30 квітня 2007р. організація "Лікарі без кордонів" / Médecins Sans Frontières (MSF) офіційно передає свою програму по боротьбі з ВІЛ / СНІД регіональному ефіопському бюро охорони здоров'я, урядовому органу, відповідальному за охорону здоров'я в ефіопському окрузі Хумер.  
Це відбувається всього через три роки після того, як гуманітарна медична організація вперше почала проводити безкоштовне лікування пацієнтів з ВІЛ / СНІД в Ефіопії, і MSF вважає таке досягнення великим успіхом. 

Хумер - вкрай ізольований  район Ефіопії, куди під час сівби  та збирання врожаю стікається близько 100 000 сезонних робітників.Середній рівень ВІЛ-інфікованих серед тих, хто  проходить тестування в клініках MSF в Хумері, становить 13%, у той час як середній показник по країні - 4,7%.На сьогоднішній день у MSF в Хумері 750 пацієнтів проходять антиретровірусну терапію (АРТ), і тепер уряд Ефіопії готове взяти їх під свою опіку і продовжувати безкоштовно забезпечувати їх необхідними ліками. Бюро охорони здоров'я недавно продемонструвало свою турботу про цих пацієнтів, направивши в місцеву лікарню двох нових докторів і десять додаткових медсестер.

Власне, MSF розпочала свою діяльність в Хумері в 1997 році з допомоги пацієнтам з кала-азар, також відомим як «чорна лихоманка» - тропічної хворобою, яка розноситься паразитами і вражає імунну систему. Рівень смертності від цієї хвороби наближається до 100%, а при правильному лікуванні близько 92% захворілих можна було б вилікувати. У минулому році в хумер MSF проводила лікування 657 пацієнтів з кала-азар, і 8,3% з них померли.  
Після передачі своєї програми з ВІЛ / СНІД, MSF продовжить спостерігати за проведенням АРТ і лікувати людей, страждаючих кала-азар в ендемічних районах Ефіопії. Але гуманітарна організація також закликає уряд направити необхідні кошти на боротьбу з цією смертельною хворобою.  
Продовольча проблема

Недоїдання є ще однією важливою проблемою. Через зростаючого  демографічного тиску на землі Ефіопії, а також через деградації грунтів, виробництво продуктів харчування на душу населення постійно знижується. Згідно з даними ООН, в даний час  Ефіопія страждає від нестачі  продовольства настільки, що навіть у самі продуктивні роки як мінімум 5% населення Ефіопії вимагають  гуманітарної допомоги. 
Права людини

За даними доповіді Державного департаменту США про права людини в 2004 році робота уряду Ефіопії щодо захисту прав людини і розвитку людського  потенціалу залишає бажати кращого. За даними цього ж департаменту поліція  і сили безпеки не раз незаконно  затримували, переслідували, піддавали  тортурам і навіть вбивали багатьох членів опозиції, демонстрантів і  повстанців. Тисячі підозрюваних залишаються  під вартою без пред'явлення обвинувачення. Умови утримання у в'язницях  жахливі. Не раз сили правопорядку ігнорували право людини на особисте життя та проводили обшуки без пред'явлення  ордера. Незважаючи на те, що в 2004 році було арештовано менше число журналістів  у порівнянні з попередніми роками, уряд продовжує обмежувати свободу  преси. Також уряд обмежує свободу  зібрань, особливо груп опозиціонерів, при цьому не раз правоохоронці  застосовували надмірну силу для  розгону демонстрантів. Поширена економічна і сексуальна експлуатація дітей, так  само як і торгівля людьми. Нагальною  проблемою також є примусовий дитяча праця.У відношенні свободи  віросповідання проводиться більш  лояльна політика, хоча місцеві органи влади час від часу втручаються  в міжрелігійні відносини. Нерідко  це призводить до загострення відносин між прихильниками різних конфесій.

 
Транспортна інфраструктура Ефіопії

З відділенням Еритреї  Ефіопія позбулася виходу до моря. До 1998 р. зовнішньоторговельні вантажоперевезення здійснювалися через морські  порти Асеб (Еритрея), Джібуті (Респ. Джибуті) або повітряним шляхом, через аеропорт Аддіс-Абеби. Після початку Ефіопії-Ерітрейського збройного конфлікту в травні 1998 р. порт Асеб був закритий для Ефіопії. З цієї причини всі зовнішньоторговельні морські вантажоперевезення були переключені на порт дружньої Джібуті. 
Автодорожня мережа розвинена слабо - тільки 9 тис.км. доріг є всесезонними.

Сьогодні в Ефіопії  існує одна залізнична лінія - між  Аддіс-Абебою і портом Джібуті, побудована на початку XX століття і вимагає  модернізації. До того ж з відділенням  Еритреї Ефіопія позбулася виходів  до моря, тому залізничний транспорт  набув особливої ​​актуальності для ефіопської економіки. 

На початку 2001 року уряд Ефіопії  заявив, що планує створити нові залізничні зв'язки з портами на Червоному морі і Індійському океані, альтернативні єдиному залізничному коридору в Джібуті. Розглядаються два варіанти коридору довжиною 2400 км північ - південь. Проект в цілому оцінюється в 1,5 млрд. дол. США. 
Планована лінія довжиною 650 км пройде від Мояле у південного кордону з Ефіопії з Кенією на північ через Негеле і Асела до діючої лінії колії 1000 мм з Назарету на Адісс-Абебу (110 км) і на Аваш (160 км). Далі один варіант її продовження передбачає трасу від Уольдия на північний захід до суданської межі (460 км), інший - зміщений на північ хід з поворотом на Далол. 

Згідно з підписаним в  березні 2000 р. в Хартумі двосторонньою  угодою Судан також побудує 160 км нової лінії від кордону до діючої лінії в Порт-Судан на Червоному  морі. Темою наступного планованого двосторонньої угоди буде підготовка схем фінансування проекту, можливо із залученням національних та іноземних інвесторів. 

Перспективні проекти  передбачають будівництво ліній  довжиною 750 км в Могадішо, Сомалі, і  довжиною 600 км в Найробі, Кенія, що забезпечить  Ефіопії можливість вивозити вантажі  через порт Момбаса. Третій варіант - це відгалуження від Дире-Дауа до порту  Бербера на півночі Сомалі.

Ethiopian Airlines-державна авіакомпанія  Ефіопії, що здійснює пасажирські  і вантажні перевезення більш  ніж в 50 міст світу. Штаб-квартира  знаходиться в Аддіс-Абебі. Порт приписки - Міжнародний аеропорт Боле в Аддіс-Абебі. Заснована 30 грудня 1945 року.

Таксі доступні в Аддіс-Абебі  та інших головних містах. Їх можна  відрізнити від інших машин на міських вулицях за синьо-білим кольором. Про оплату за проїзд треба домовлятися до того, як сядеш в машину. 

Популярні туристичні та ділові центри Ефіопії пов'язує цілком пристойна  мережа автомобільних доріг, по яких можна їздити на звичайних міських  машинах. Однак, для проїзду по околицях краще користуватися позашляховиком. Взагалі ж позашляховики - найпопулярніші машини в Ефіопії.  
Навіть по хорошим ефіопським шосе небезпечно їздити на високих швидкостях - часто дороги перекриває худобу або несподівані скупчення людей, а на місцевих машинах як правило відсутні елементарні засоби безпеки проїзду. Вночі по Ефіопії їздити не рекомендується через розбій на дорогах і наявность розбитого в аваріях кинутого транспорту. З паливом немає перебоїв тільки в столиці. Рух правосторонній.  

Основа громадського транспорту в більшості міст - мікроавтобуси. Між містами ходять рейсові автобуси державних і приватних компаній. Пересуваються вони зі швидкістю черепахи, зате надійні. Квитки краще купувати заздалегідь, щоб не переплачувати спекулянтам безпосередньо перед від'їздом.В оренду автомобілі здають тільки в Аддіс-Абебі.  Взяти машину в оренду можна тільки після того, як отримаєш тимчасову ефіопську водійську ліцензію. Тільки британські водійські права дієві на території Ефіопії протягом 30 днів з дня в'їзду.

АБСОЛЮТНІ І ВІДНОСНІ ПЕРЕВАГИ ЕФІОПІЇ В МПП І МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

Міжнаро́дний  по́діл пра́ці — вищий ступінь розвитку суспільного поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва. Процес спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції або наданні певних послуг. Процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об'єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності. Раніше в МПП головну роль відігравали природно-географічні умови: клімат, природні ресурси, розмірі території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в розподілі природних багатств була основною причиною МПП. Технічний прогрес призвів до зменшення значення природнио-географічних умов, надаються можливості використання переваг науково-технічних досягнень, розвитку науки и техніки. Проте, для Ефіопії, як и для більшості країн Африканського континенту, природно-географічні умови и досі залишаються пріоритетними чинниками в міжнародному поділі праці. Сучасному міжнародному поділу праці притаманна «традиційна» спеціалізація розвинених країн на експорті промислових товарів, а країн, що розвиваються - на експорті сировини.  
В цілому, Африка - світовий постачальник багатьох видів тропічного рослинної сировини: какао, кави, арахісу, пальмової олії, прянощів та ін.. Під ріллею та багаторічними насадженнями зайнято близько 7%, а під пасовищами - 24% площі континенту. Країни Африки дають близько 10% експорту сировини, яка постачається до Західної Європи та США. Це алмази, чорні та кольорові метали, сировина для виробництва мінеральних добрив.

Ефіопія - аграрна країна. Близько 86% працездатного населення  зайнято в сільському господарстві, яке дає 52% зовнішнього валового продукту і 94% надходжень від експорту. Зовнішній валовий продукт у 2010 склав 5,3 млрд. бирів (на частку промисловості припадає близько 16% зовнішнього валового продукту). Частка державного сектора в промисловому виробництві 90%. 

У структурі паливно-енергетичного  балансу 94% припадає на нафту і нафтопродукти. Провідна галузь сільського господарства Ефіопії - рослинництво, продукція якого  за вартістю становить близько 70% ВВП. Сільськогосподарська спеціалізація придбала монокультурну форму. Ефіопія спеціалізується на вирощуванні кави та чаю. Тваринництво по відношенню до землеробства носить підлеглий характер перш за все через несприятливі природні умови. 

На території Ефіопії зосереджена значна частина світового поголів'я худоби, зокрема, великої та дрібної рогатої худоби, а також в'ючних тварин. Займаючи одне з провідних місць у світі за поголів'ям худоби, країна не в змозі забезпечити населення м'ясо-молочними продуктами. 

Основна причина відставання  тваринництва - низький рівень зоотехніки та низька товарність виробництва, що значною мірою пояснюється звичаями племен, що займаються тваринництвом. 

На даний час провідними торговельними партнерами є країни Азії і Західної Європи, спільна частка яких в експорті Ефіопії в 2010 р. склала 77%. У 2008 р. питома вага розвинених країн Європи скоротилася з 47% в 2009 р. до 
42% в 2010 р. У структурі експорту Ефіопії Європа зайняла перше місце, а друге і третє - країни Азії та Африки. В даний час основними торговельними партнерами Ефіопії є Китай, Саудівська Аравія, Італія, Японія, Німеччина, ПАР, США. Решта країн істотно відстають за обсягами зовнішньої торгівлі з Ефіопією. 
Основні причини, що істотно обмежують розвиток зовнішньоторговельних відносин Ефіопії - це не конкурентоспроможність ефіопських товарів порівняно із закордонними аналогами; низький рівень прямих інвестицій в економіку Ефіопії; слабка популярність ефіопської продукції на західних ринках; розвиток контрабанди. До найбільш значущих переваг можна віднести наступні: досить родюча і придатна для обробки земля, відносно низькі податки (на експортоорієнтовані продукти); численні і дешеві трудові ресурси з середнім загальноосвітнім рівнем.  
Одночасно на зовнішньоекономічних зв'язках і всій економіці країни позначаються слабкості, усунути які в стислі терміни без великих фінансових та інших витрат, не можливо.А саме:  
- Переважання неконкурентоспроможних за сучасними стандартами технологій і методів організації виробництва, його надзвичайно висока ресурсомісткість і затратність, низька продуктивність праці,  
- Бюрократизація економіки, а також значна соціально-політична нестійкість; 
- Різка нерівномірність в економічному розвитку регіонів і розриви в стандартах життя між ними;  
- Велика залежність від імпорту та залучення закордонних кредитів; 
- Складне становище з платежами що досягли великих масштабів зовнішньої заборгованості; 
- Відсутність досвіду бізнесу та маркетингу в нових умовах, а також адекватної інфраструктури.

Так само, необхідно виділити таку важливу складову, що має вплив на рівень розвитку сучасних країн, як глобалізація. Глобалізація - процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікаціі. На цій базі відбувається формування єдиної світової мережевої ринкової економіки - геоекономіки та її інфраструктури, руйнування національного суверенітету держав, були головними дійовими особами міжнародних відносин протягом багатьох століть. Глобалізація світової економіки змушує всі країни, включаючи і країни Африки, особливу увагу звернути на розвиток свого зовнішньоекономічного сектора, який забезпечує канали впливу глобалізації на розвиток національних економік. Інтенсивний розвиток міжнародних зв'язків і зростання взаємозалежності економік вимагає формування не тільки однакових норм і правил зовнішньоторговельної політики, але й особливої ​​уваги до конкурентоспроможності країн на світових ринках. Зниження зовнішньоторговельних тарифів, інтенсивна міграція капіталу і робочої сили, в цілому посилення конкуренції на світових ринках, - все це загострює проблему конкурентоспроможності національної економіки та національного експорту. У цьому зв'язку в умовах глобалізації світової економіки поширення набуває теорія національних конкурентних переваг, що представляють собою один з сучасних напрямів у розвитку теорій міжнародної торгівлі.

Можливість включення  національної економіки в структуру  світового ринку як єдиної глобальної політико-правової та економічної системи  спочатку вимагає від Ефіопії  виконання певних міжнародних стандартів в галузі політики, економіки та права. На 2011 рік Ефіопія перебувала на 163 місці серед країн світу  за Індексом глобалізації KOF, який становив 37,39. Загальна тенденція в галузі міжнародної торгівлі, відповідно до якої в цілях лібералізації ефіопського  зовнішньоторговельного обороту товарами, послугами та правами на інтелектуальну власність полягає в тому , що центр ваги переноситься з наднаціонального рівня на субнаціональний рівень, а саме забезпечення сумісності умов для підприємницької діяльності, передусім розвиток інститутів приватної власності, конкуренції, відкритої економіки. 
З поширенням процесів глобалізації та зростанням наукоємності в усіх сферах господарства потрібна підтримка високого рівня конкурентоспроможності. Для цього кожною державою має бути розроблена система підвищення національної конкурентоспроможності. Тут, насамперед, варто виділити розробку законодавства, що сприяє підвищенню національної конкурентоспроможності, формування оптимальної податкової системи, ліберальний валютно-фінансовий режим.