Порівняльна характеристика потенціалу Одеської області та іншого регіону країни (на підставі Харківської області)

Мінестерство освіти, науки, молоді та спорту України

Одеський національний економічний університет

 

Кафедра екології, розміщення

продуктивних сил та технології

 

 

 

 

Реферат

На тему «Порівняльна характеристика потенціалу Одеської області

та іншого регіону  країни»

(на підставі  Харківської області)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2011

 

План

Одеська область

1. Адміністративно-територіальний устрій.
2. Транспортний комплекс.
3. Промиславість.
4. АПК.
5. Соціальна сфера.
6. Екологія.

Харківська  область

1. Адміністративно-територіальний устрій.
2. Природно-ресурсний потенціл.
3. Демографічна ситуація.
4. Транспорт.
5. Екологія.

Висновки

 

Одеська область – приморський  і прикордонний регіон України, розташований на південному заході України, займає територію 33,3 тис. кв. км (5,5% території  України).

Адміністративно-територіальний устрій області складають 26 районів, 7 міст обласного значення, 12 міст районного значення, 33 селища міського типу та 1136 сільських населених пунктів. Адміністративний центр області м. Одеси, у якому проживає близько 1 млн. жителів, є значним діловим, економічним, туристичним та культурним центром держави.

 

Територією області проходять 1362 кілометри державного кордону України  з Румунією і Молдовою. Область  межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями України. На півдні Одеська область має вихід до Чорного моря, довжина берегової лінії становить майже 300 км . Південним рубежем області є р. Дунай, довжина якої в межах області становить 174 км . Територією області у нижній течії протікає

р. Дністер, яка впадає у Дністровський лиман.

 

Чисельність населення Одеської області  станом на 1 січня 2006 року становила 2402,2 тис. осіб, що становить 5,1% всього населення  України, рівень урбанізації – 66,8%. За кількістю жителів область  посідає сьоме місце серед  усіх областей України після Донецької, Дніпропетровської, Харківської, Львівської та Луганської областей.

 

За переписом населення України 2001 року серед представників 133 національностей, які проживають в області, найбільш чисельними етносами є українці - 1542341 особа (62,8%), росіяни - 508537 осіб (20,7%), болгари - 150683 особи (6,1%), молдавани - 123751 особа (5,0%), гагаузи - 27617 осіб (1,1%), євреї - 13386 осіб (0,5%), білоруси - 12767 осіб (0,5%) та інші. В Придунайському регіоні представники гагаузької, молдавської, болгарської меншин розселені компактно і становлять переважну більшість громадян України цих національностей.

 

Основним чинником, який призвів  до зменшення кількості населення  області, було природне скорочення населення. У розрахунку на 1000 жителів у цілому по області воно становило 5,6 особи. У сільській місцевості показник природного скорочення більший за міський у 1,7 рази. Тільки у містах Теплодар та Южне був відмічений природний приріст відповідно 4,1‰ та 3,1‰.

 

Природне скорочення населення є наслідком несприятливого співвідношення між народжуваністю і смертністю. Так, у 2005 році на 100 померлих припадало

59,7 народжених.

 

Наслідком знижування народжуваності та збереженням її проти тривалого  періоду на рівні, що не забезпечує відтворення населення, є процес старіння, який у майбутньому може створити в області демографічні проблеми.

 

 

Область відноситься до зони інтенсивного степового хліборобства з розвиненим зрошенням. Прибережною частиною вона потрапляє до рекреаційної зони Північно-Західного Причорномор'я, розміщена близько від великих промислових регіонів. Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна – у степовій зоні. Поряд із дуже вигідним транспортно-географічним розташуванням, Одещина має сприятливі умови, що в цілому формують високий природно- ресурсний потенціал регіону. Головне природне багатство області – її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

 

В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських  угідь, у тому числі більш 

2 млн. га ріллі, більше 80 тис.  га виноградників і садів. Клімат  краю, особливо в південній частині  області, посушливий. Тому тут майже 10% оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.

 

Область розташована на перехресті міжнародних транспортних магістралей із півночі на південь та із заходу на схід, що визначає певним чином спеціалізацію регіону та пріоритети його розвитку.

 

Територією області проходять  маршрути декількох міжнародних  транспортних коридорів. Мережа автомобільних  доріг області з твердим покриттям становить

8005,7 км.

 

Одеська область має обмежену мінерально-сировинну  базу, як за видами та кількістю ресурсів, так і за їх запасами. В області  практично відсутні родовища корисних копалин, які визначають сировинний напрямок розвитку економіки, у першу чергу паливно-енергетичної, металургійної та хімічної сировини. До основних мінерально-сировинних ресурсів, які активно експлуатуються, належать запаси будівельних матеріалів: сировина для виготовлення цементу, стінних матеріалів, керамзитова сировина, будівельні піски. У межах області та прилеглої шельфової зони є також поклади нафти та газу, пов’язані з Переддобруджським прогином Причорноморсько-Кримського нафтогазоносного басейну та нафтогазоносними площами шельфової зони північно-західної частини Чорного моря, зокрема навколо о.Зміїний. Запаси вуглеводневої сировини є недостатньо розвіданими.

 

Одним з основних узагальнюючих  показників, який характеризує економічне становище регіону, є валовий  регіональний продукт (ВРП) та валова додана вартість (ВДВ).

 

Обсяг ВРП по Одеській області у 2005 році становив у фактичних цінах 20762 млн. грн, що складає 4,7% ВРП України. ВРП у розрахунку на одну особу  населення у 2005 році склав 8619 грн

 

Валова додана вартість регіону  складається із суми валової доданої вартості всіх видів економічної діяльності. Обсяг ВДВ по Одеській області у 2005 році склав у фактичних цінах 19138 млн. грн, що становить 5,3% ВДВ України. За обсягами показника область знаходиться на 5 місці по країні та залишається лідером на півдні України.

 

Транспортний  комплекс  та  інфраструктура

 

Транспортно-дорожній комплекс в області  представлений усіма видами транспорту і включає в себе найкрупніші  морські торговельні порти, судноплавні  компанії та судноремонтні заводи держави, розвинене залізничне та автодорожнє господарство, широку мережу автотранспортних, експедиторських підприємств, аеропортові та аеродромні комплекси, авіакомпанії. В області в широких масштабах забезпечується передача вантажів між різними видами транспорту, діють міжнародні залізнично-морські та автомобільно-морські переправи. У регіоні сконцентрований високопрофесійний кадровий ресурс галузі, науково-дослідні, проектно-конструкторські та навчальні заклади.

 

Реалізація існуючого та подальший  розвиток транзитного потенціалу області, створення сприятливих умов для учасників перевезень, збільшення валютних надходжень від експорту транспортних та інших послуг є одним із пріоритетних напрямків реалізації стратегії економічного та соціального розвитку області, що передбачає прискорене відтворення транспортної інфраструктури як фрагмента європейської мережі міжнародних транспортних коридорів.

 

Світова транспортна система зараз  переживає процес глибоких, фундаментальних  змін. Одержано інтенсивні імпульси для  розвитку процесів створення єдиного торгового ринку на різних континентах, істотно спрощено процедуру перетинання кордонів. У Європі виник ряд авторитетних організацій, що вивчають можливості і перспективи створення міжнародних транспортних коридорів, які мають з'єднати окремі міста або населені пункти в межах кількох країн. Ідеться про принципово нову технологію переміщення пасажирів і вантажів між регіонами європейського та інших континентів. Частина стратегічно важливих транспортних напрямків проходять через територію Одеської області, це:

 

•  Південна Європа, Близький Схід, Африка - країни СНД;

 

•  Скандинавія, Балтика - Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія;

 

•  Північна Європа - Середня Азія, Китай, Далекий Схід.

 

Сьогодні міжнародні транспортні  коридори (МТК) реалізують розширений спектр транспортних послуг. Це, по-перше, доставка вантажів найкоротшим шляхом і в мінімальні терміни. У МТК відбувається також перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший та їхня обробка. Весь комплекс транспортних робіт вимагає розвитку як самих шляхів сполучення (автомобільні дороги, залізничні колії), так і транспортно-складських комплексів для обробки і перевалки вантажів (водні і повітряні порти, залізничні станції, контейнерні термінали) та об’єктів інфраструктури (під’їзні шляхи, ремонтні підприємства, сфера послуг).

 

Особливо важливу роль у МТК  відіграє розвиток інформаційних систем, що акумулюють, обробляють та зберігають інформацію про наявність “вільного” вантажу та фрахту, забезпечують безперервне  спостереження за проходженням вантажів і підвищують рівень їх зберігання та охорони.

 

Швидке і безпечне просування пасажирів  і вантажів у діючих на території  області МТК досягається в  тому числі шляхом створення пільгових  умов вантажоперевезень на маршрутах  конкретного МТК.

 

У великих мультимодальних вузлах області, таких як Одеський, Іллічівський, Дунайський, доцільне створення мережі терміналів і логістичних центрів, об'єднаних у регіональні логістичні транспортно-розподільні системи на основі формування єдиної системи організаційно-економічного, інформаційного і нормативно-правового забезпечення управління системою вантажо- та товарообігу.

 

Автотранспортна інфраструктура

 

Протяжність мережі автомобільних  доріг загального користування Одеської області становить 8287 км, у тому числі державного значення 776,5% км. Тверде покриття мають 8061,2 км (97,35%) доріг. Забезпеченість автомобільними дорогами на 1000 кв. м становить 248,8 км, при середньому рівні по Україні – 281 км. Протяжність доріг на 1000 чоловік населення в області становить 3,47 км, при середньому показнику по Україні – 3,36 км.

 

Залізничний транспорт 

 

У  Європі  залізнична  мережа  України  є   однією  з  найпотужніших  і   на початку 

 

90-х років за вантажонапруженістю  (обсяг перевезень/км шляху) посідала перше місце. Загальна експлуатаційна довжина української залізниці становить 22,6 тис. км, а розгорнута довжина - 50,2 тис. км. Електрифіковано 8,7 тис. км залізничних шляхів, по яких здійснюється більш ніж 75% перевезень.

 

Порівняння вимог до міжнародних транспортних коридорів та реального стану залізничного транспорту України свідчить, що в цілому залізниця відповідає встановленим стандартам, за винятком найважливішого - швидкості руху, яка, згідно з вимогами Міжнародного союзу залізниць, становить 100 км/год для вантажних поїздів та 120 км/год - для пасажирських. Стан пасажирських перевезень не відповідає європейським стандартам не тільки за швидкістю руху, але й за якістю обслуговування пасажирів, комфортабельністю.

 

Долаючи на окремих ділянках до 80 км/год, вантажні поїзди мають середню маршрутну швидкість руху по Одеській залізниці всього 34,4 км/год. У структурі обороту вагонів найбільшу питому вагу мають простої на прикордонних (Рені, Кучургани, Ковбасна) та припортових станціях.

 

Скорочення часу затримки поїздів під час проведення прикордонних та митних процедур на прикордонних переходах істотно впливають на прискорення перевезень міжнародними транспортними коридорами. Але сучасний стан станційного господарства свідчить про недостатній його розвиток, що визначає незадовільну якість технічного й комерційного обслуговування перевезень та вимагає пріоритетного розвитку колійного господарства й станцій на прикордонних переходах.

 

Аналіз показує, що в даний час  кожний міжнародний транспортний коридор  на території України має лімітуючі ділянки, де пропускна спроможність набагато (у 2-10 разів) нижча, ніж в цілому на МТК. У межах області це одноколійна дільниця Одеса-Ізмаїл 288 км (з яких 197 неелектрифіковані). Дільниця характеризується значною кількістю штучних споруд та незадовільним станом колії. Швидкість руху на дільниці Одеса ? Білгород-Дністровський – 32,9 км/год, на дільниці Білгород-Дністровський–Ізмаїл – 26,9 км/год.

 

Підвищення швидкості руху вантажних  поїздів можна забезпечити за рахунок як технологічних, так і технічних заходів.

 

До технологічних заходів відносять: виділення міжнародного транзиту в  окрему категорію; організацію експресних транзитних вантажних поїздів (укорочених, за необхідності); зменшення часу переробки  поїздів на прикордонних і сортувальних станціях. Технічні заходи передбачають проведення робіт із реабілітації шляхової інфраструктури.

 

Водний транспорт

 

Об’єкти водного транспорту міжнародних  транспортних коридорів можна поділити на судноплавні шляхи та портові  комплекси.

 

Говорячи про інтеграцію водного транспорту України в систему міжнародних транспортних коридорів, варто відзначити наступне:

 

українська частина Дунаю від  порту Рені до гирла Дунаю є  частиною сьомого (дунайського) транспортного  коридору;

 

поромна переправа Іллічівськ-Поті (Батумі) входить до транспортного коридору TRACECA;

 

на морські торговельні порти  зорієнтовані транспортний коридор  “Балтійське море - Чорне море”, критський транспортний коридор  №9 та TRACECA.

 

На українській дільниці дельти Дунаю, загальною протяжністю більше 150 км , розташовані три крупні торговельні порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, порто-пункт Кілія та судноремонтні бази.

 

Протягом 1997-2001 років відповідно до домовленості між Україною, Грузією  і Європейським Союзом був реалізований комплекс заходів щодо створення морської залізнично-поромної переправи Іллічівськ (Україна) - Поті/Батумі (Грузія) як важливої частини міжнародного транспортного коридору Європа - Кавказ - Азія (TRACECA). Це перший реальний продукт технічної допомоги Україні з боку Європейського Союзу у функціонуючій транспортній галузі.