Структура та особливості розвитку сфери послуг в Україні

Протяжність магістральної транспортної мережі України у 2010 р. становила 199,9 тис. км (Додаток А). У 2010 р. її загальна довжина збільшилася порівняно з 2009 р за рахунок збільшення експлуатаційної довжини залізничних колій загального користування, автомобільних доріг, річкових судноплавних шляхів загального користування, метрополітенних колій загального користування (у двоколійному обчисленні). Однак спостерігається зменшення експлуатаційної довжини тролейбусних ліній загального користування (в однопутному обчисленні) та довжини трамвайних колій загального користування (в одноколійному обчисленні).

За показником експлуатаційної довжини залізничних колій загального користування Україна займає 4-е місце у світі (після США, Росії, Канади). На цей вид транспорту припадає 40 % вантажообігу. У Європі залізнична мережа України є однією з найпотужніших і на початку 90-х років за вантажонапруженістю (обсяг перевезень/км шляху) посідала перше місце [7].

Частка сектору транспорту та зв’язку у валовому внутрішньому продукті України (за даними Держкомстату) станом на 2009 р. становила 11,3 %. Чисельність працівників галузі становить майже 7 % від загальної чисельності зайнятого населення [7].

Україна володіє розвиненою інфраструктурою залізничного та водного  транспорту. Вигідне географічне положення України обумовлює проходження Міжнародних транспортних коридорів, зокрема:

• Пан’європейських транспортних коридорів № 3, 5, 7, 9;
• коридорів Організації співробітництва залізниць (ОСЗ) № 3, 4, 5, 7, 8, 10 та
• транспортного коридору Європа – Кавказ – Азія (ТРАСЕКА) [5, 120].

Значний транзитний потенціал  України дає змогу розвивати  експорт послуг, який у 2009 році сягнув 9,5 млрд. дол. США, у тому числі транспортних – 6,3 млрд. дол. США. У загальній структурі експорту послуг транспортні послуги становлять 66 %, у структурі імпорту – 19 %, завдяки чому транспорт України демонструє стійке позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами [7].

У 2010 році порівняно з 2009 р. було помічене незначне зростання транспортних перевезень. Як повідомляє держкомстат, за минулий рік підприємствами транспорту перевезено 755,3 млнт вантажів, що на 8,5 % більше, ніж за 2009 р., експорт зріс на 29,6 %, а імпорт – на 33,7 % (Табл.2.1) [7].

Таблиця 2.1

Обсяг транспортних перевезень вантажів та вантажооборот у 2009–2010 рр. [7]

Найбільші обсяги експорту товарів транспортувалися за допомогою  морських суден (43,5 % від загального обсягу), на другому місці за кількістю перевезень за кордон були залізничні вагони (26,6 %), а на третьому – вантажні автомобілі (22 %). Найчастіше для ввезення товарів в Україну використовували вантажні автомобілі (34,1 %), вагому частку складали трубопровідний транспорт (16,4 %) і залізничні вагони (15,5 %).

Вантажооборот нашої країни за 2010 рік зріс на 6,4 % і становив 404,6 млрд. ткм. (табл. 2.1). Вантажооборот залізничного транспорту збільшився на 11,1 %. На Львівській залізниці вантажооборот зріс на 19,0 %, Донецькій – на 15,7 %, Південній – на 11,5 %, Південно-Західній – на 11,1 %, Придніпровській – на 9,9 %, Одеській – на 5,2 %. Збільшення вантажообороту відбулося також на річковому транспорті (на 41,2 %), автомобільному (на 13,8 %), авіаційному (на 7,8 %). Вантажооборот зменшився на морському транспорті (на 1,4 %) та на трубопровідному (на 2,4 %) [7].

Погіршення життєвого  рівня населення України, зменшення  реальних доходів, подорожчання пального, різке підвищення тарифів зумовили зниження пасажирообігу на 0,2 %, у т.ч. на річковому транспорті – на 34,8 %, на автомобільному – на 5,7 %, на трамвайному – на 8,5 %, на тролейбусному – на 6 % (Табл. 2.2). 

Таблиця 2.2

Обсяг транспортних перевезень пасажирів та пасажирооборот у 2009–2010 рр. [7]

Залізничним транспортом  за 2010 р. відправлено 426,6 млн пасажирів (з урахуванням перевезень міською електричкою), що на 0,2 % більше, ніж за 2009 р. Обсяг перевезень на залізницях збільшився завдяки перерозподілу пасажиропотоку через повільніше зростання тарифів, ніж на інших видах транспорту. Відправлення пасажирів зменшилося на Донецькій залізниці на 1,7 %, Придніпровській – на 1,1 %. На Одеській залізниці відправлення пасажирів зросло на 2,8 %, Львівській – на 0,2 %, на Південній та Південно-Західній – на 0,1 % [7].

Автомобільний транспорт. Автомобільний транспорт особливо зручний для перевезення вантажів на короткі відстані, доставки їх до залізничних станцій, пристаней і портів, обслуговування місцевого й сільськогосподарського вантажообороту. За обсягом вантажообороту автотранспорт не поступається залізничному і трубопровідному [14, 350].

Розвиток автомобільних доріг  загального користування відстає від  темпів автомобілізації країни. Протягом 1990–2010 рр. їх протяжність практично не збільшувалася (Додаток А). Щільність автомобільних доріг в Україні у 6,6 раза менша, ніж у Франції (відповідно 0,28 та 1,84 кілометра доріг на 1 кв. кілометр площі країни). Протяжність швидкісних доріг в Україні становить 0,28 тис. кілометрів, у Німеччині – 12,5 тис. кілометрів, у Франції – 7,1 тис. кілометрів, а рівень фінансування одного кілометра автодоріг в Україні відповідно у 5,5 – 6 разів менший, ніж у зазначених країнах.

Це пояснюється низкою об’єктивних причин, зокрема тим, що тягар на утримання транспортної мережі на душу населення є більшим порівняно з європейськими країнами через відносно невелику густоту населення (76 чоловік на 1 кв. кілометр), низьку купівельну спроможність громадян (1/5 купівельної спроможності Єврозони), порівняно невеликий парк автомобілів та значну територію країни.

Незадовільним є транспортно-експлуатаційний  стан автодоріг: 51,1 % не відповідає вимогам за рівністю, 39,2 % – за міцністю. Середня швидкість руху на автодорогах України у 2–3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах [26].

Залізничний транспорт. Залізничний транспорт посідає перше місце за вантажообігом і друге за пасажирообігом. Сьогодні найважливіші серед залізниць електрифіковані, що становить третину від загальної довжини всіх залізниць. Найгустіша мережа залізниць у Донбасі, Придніпров’ї й західній частині Лісостепу. Найменше залізниць на Поліссі та у південній частині Степу. Якщо поділити довжину мережі залізниць у межах країни чи області на їхню площу, то отримаємо її середню густоту. Для України вона становить 38 км на 1000 м2 ; у Донбасі – 52 км на 1000 м2, а на півдні – 27 км на 1000 м2.

На залізничному транспорті України впроваджується рух пасажирських поїздів зі швидкістю до 160 кілометрів на годину, однак при цьому необхідно  вирішити проблему розподілу мережі на лінії з переважно вантажним і переважно пасажирським рухом та підвищити частоту руху пасажирських поїздів. Водночас пропускну спроможність залізниць на Кримському напрямку вичерпано[24, 78–81].

Морський транспорт. Перевезення пасажирів морським транспортом порівняно з 2009 р. зросли на 6,8 %. Підприємства м. Севастополя, які виконали 82,3 % загальних обсягів морських перевезень пасажирів, збільшили перевезення пасажирів на 6,1 % (Табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Вантажообіг найбільших портів України [7]

Для того щоб морський транспорт надійно працював, потрібне добре оснащене портове господарство, здатне здійснювати досить дорогі навантажувально-розвантажувальні операції. Це зумовлює доцільність використання цього виду транспорту на далекі відстані (понад 900 км).

Головний порт Чорного моря –  Одеса. Це універсальний порт, вантажообіг якого .становить, понад 20 млн т (20 % вантажообігу морського транспорту України). Другий за значенням чорноморський порт – Іллічівськ, з якого курсують не тільки кораблі, але пороми до болгарського міста Варни. Із цих портів транспортується сировина, продукція машинобудування, сільського господарства. Важливе значення мають також морські порти Херсон та Миколаїв [23, 50].

Закордонні морські перевезення пасажирів порівняно з 2009 р. зросли на 12,6 %. Підприємства Автономної Республіки Крим, які виконують майже всі морські закордонні перевезення (95,6 %), збільшили перевезення пасажирів у 2010 р. на 13,3 % [7].

Морські порти України  за якісними, технічними характеристиками, такими як глибина, засоби перевантаження і зберігання, технічний стан причалів і устаткування, рівень автоматизації та комп’ютеризації, залишилися на рівні кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття [23, 51].

Річковий транспорт. Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні до 2,4 тис. кілометрів. Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Серед його вантажів провідне місце посідають будівельні матеріали, вугілля і кокс, залізна і марганцева руди.

Основну роль у перевезенні вантажів і пасажирів відіграє Дніпровський басейн. По Дніпру та його найбільших притоках – Прип’яті та Десні – здійснюється понад 90 % усіх перевезень річкового транспорту в країні. Найбільші порти на Дніпрі – Київ, Дніпропетровськ і Запоріжжя. Судноплавні шляхи проходять також по Дністру, Південному Бугу, Інгульцю, Сіверському Дінцю, Стирі та Горині. Основною річковою магістраллю міждержавних перевезень є Дунай. На ньому діють порти Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені [24].

Для забезпечення стабільної роботи річкового транспорту треба  реконструювати суднопідіймальні споруди  Запорізького та Херсонського судноремонтно-суднобудівному заводі, Чернігівській і Дніпропетровській  ремонтно-експлуатаційних базах  флоту, трикамерний судноплавний шлюз у Запоріжжі, збудувати Вилковську ремонтно-експлуатаційну базу флоту на Дунаї [14, 350].

Повітряний  транспорт. Основна перевага повітряного транспорту – велика швидкість перевезень. Тому авіацію використовують для перевезення пасажирів, поштових та інших цінних вантажів, а також таких, що швидко втрачають свою якість.

Літаками в Україні  перевозять переважно пасажирів. За середньою відстанню перевезення  одного пасажира повітряний транспорт в Україні посідає перше місце і перевищує залізничний транспорт більш, як у 10 разів.

Діють повітряні лінії  до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Кіото, Тяньцзіня, Ізраїлю. Розширюються зв’язки з країнами Близького Сходу, Росією, Китаєм, Японією, Індією, Австралією, країнами Африки і Південної Америки. Найбільші міста України мають по два аеропорти: в Києві –це «Бориспіль» і «Київ (Жуляни)», в Одесі – «Центральний» і «Застава», в Сімферополі – «Сімферопільський» і «Заводський». Найбільший аеропорт країни знаходиться у Борисполі під Києвом. Пасажирським перевезенням в Україні характерна сезонність. Основний пасажиропотік припадає на літо [24].

Трубопровідний  транспорт – відносно новий, найекономічніший вид транспортування рідкого палива, пального й технологічного газу, різних хімічних продуктів. В Україні його створено у 20-ті роки ХХ ст. в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава–Стрий–Дрогобич (1924) [14, 352].

Серед газопроводів внутрішньодержавне значення мають Шебелинка – Київ, Шебелинка – Харків, Шебелинка  – Дніпропетровськ – Кривий-Ріг  – Одеса, Угерське – Івано-Франківськ, Глібівка – Сімферополь. Через територію України проходять міжнародні газопроводи: «Братерство», «Союз», «Прогрес», Уренгой – Ужгород, які постачають газ з Росії до Угорщини, Словаччини та країн Західної Європи. У нашу країну газ подається з родовищ Росії та Туркменистану.

Магістральними трубопроводами у 2010 р. транспортовано 153,4 млнт вантажів, що на 0,7 % менше, ніж у 2009 р. Перекачка газу зросла на 6,3 %, аміаку – на 20,7 %. Перекачка нафти скоротилася на 22,7 %. Транзит газу зріс на 2,9 %, аміаку – на 7,6 %. Транзит нафти зменшився на 30,8 % [7].

Міський громадський  транспорт. До основних видів міського громадського транспорту належать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення і метро.

Трамваї з’явилися в Україні ще наприкінці XIX століття. Тепер вони обслуговують пасажирів у 24 містах. Довжина трамвайних колій становить понад 2000 км. Лінії швидкісного трамваю діють у Києві і Кривому Розі. Нині за рік у країні перевозиться трамваями близько 3 млрд. пасажирів. Одним з найзручніших видів транспорту є метрополітен. В Україні нині метрополітени діють у трьох містах: Києві, Харкові та Дніпропетровську. Більшість міст України має автобусне сполучення. За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види, але автобуси дуже забруднюють довкілля [23].

Сьогодні транспортний сектор економіки України у цілому задовольняє лише базові потреби економіки та населення у перевезеннях. Рівень безпеки, показники якості та ефективності перевезень пасажирів і вантажів, енергоефективності, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам.