Господарські правовідносини

Господарське  право

1. Під господарською діяльність в ГК розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції виконання робіт, чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. ( ч.1 ст.3 ГК)

Ознаки господарської  діяльності:

1. Особливий суб’єктний склад – здійснюють суб’єкти господарювання
2. Особлива сфера – сфера суспільного виробництва
3. Вартісний характер результатів діяльності, що мають цінову визначеність

Господарська діяльність виконується на професійній основі.

Результат такої діяльності реалізується у вигляді товару.

Ця діяльність поєднує  приватні інтереси виробника, суспільні  інтереси (державний контракт, інтереси певних колективів), інтереси окремих  індивідів.

Закріплені в ГК ознаки господарської діяльності краще  розкривають господарську діяльність, ніж ті, що були в інших попередніх законах. (наприклад, Про зовнішню економічну діяльність)

ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»  під господарською діяльність розуміє  будь-яку діяльність юридичних осіб, та ФОР, пов’язану з виробництвом, наданням послуг, виконанням робіт.

Принципи господарської  діяльності:

1. Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб’єктів господарювання.
2. Свобода підприємницької діяльності в межах визначеної законом
3. Вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України
4. Обмеження державного регулювання економічних процесів в зв’язку з необхідності забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції підприємництва…
5. Захист національного товаровиробника
6. Заборона незаконного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування і їх посадових осіб у господарські відносини

 

Ч.2 ст.3 виділяє господарську комерційну діяльність та некомерційну господарську діяльність. Господарська діяльність , що здійснюється з метою  одержання прибутку є підприємництвом, а суб’єкти такої діяльність є підприємцями. Без мети одержання прибутку – некомерційна господарська діяльність.

Казенне підприємство –  це державне підприємство, яке фінансується за рахунок бюджету. Казенне підприємство не має на меті отримання прибутку.

Підприємницька  діяльність - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво є основним видом господарської діяльності. Згідно з ч.1 ст. 43 ГК , яка називається  свобода п\д підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом

Особливості здійснення окремих  видів підприємництва встановлюються законами. Ч.3 встановлює обмеження  підприємницької діяльності.

Стаття 43. Свобода  підприємницької діяльності

1. Підприємці мають право  без обмежень самостійно здійснювати  будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

2. Особливості здійснення  окремих видів підприємництва  встановлюються законодавчими актами.

3. Перелік видів господарської  діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється,  встановлюються виключно законом.  ( Про ліцензування певних видів господарської діяльності – встановлює перелік видів г\д для провадження яких потрібна ліцензія)

4. Здійснення підприємницької  діяльності забороняється органам  державної влади та органам  місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів  державної влади та органів місцевого  самоврядування обмежується законом  у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.

 

Друге обмеження полягає  у певних діяльностях де заборонено підприємництво. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів  державної влади та органів місцевого  самоврядування обмежується законом  у випадках, передбачених частиною другою статті 64 Конституції України.

 

 

Принципи підприємницької  діяльності ( ст..44 ГК):

1. Підприємництво здійснюється  на основі:

вільного вибору підприємцем  видів підприємницької діяльності; (є певні обмеження, наприклад, коли заборонена діяльність взагалі)

самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; (обмеженням, наприклад, є державне замовлення, коли вони зобов’язані укласти контракт – казенні підприємства, акціонерні товариства де 50% держава має акції, монополісти державні підприємства) За безпідставну відмову може бути штраф до 50% суми державного контракту (така норма була колись, зараз вже нема)

вільного найму підприємцем  працівників;(вільний до певної міри. Є обмеження щодо прийому іноземців на роботу (ЗУ Про зайнятість населення), інвалідів (ЗУ Про захист інвалідів (якщо не прийняв інвалідів, то має внести в фонд інвалідів суму заробітної плати інваліда))

комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

вільного розпорядження  прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших  платежів, передбачених законом; ( не є абсолютно вільне, підприємець сплачує податки, збори тощо. Також акціонерне товариство має сплачувати девіденти, наприклад.)

самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем  належної йому частки валютної виручки  на свій розсуд. (за часів СРСР жодне державне підприємство не мало право укладати зовнішньо торгівельні угоди, всі такі контракти укладались через спеціальні підприємства, що знаходились в Москві)

 

Важливим чинником активізації  підприємницької діяльності є державна підтримка підприємництва. Стаття 48. Державна підтримка підприємництва

1. З метою створення  сприятливих організаційних та  економічних умов для розвитку  підприємництва органи влади  на умовах і в порядку, передбачених  законом:

надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької  діяльності; (безоплатно державне майно не може бути передано (або оренда, або приватизація)

сприяють підприємцям  в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;

здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям  у визначеному законом порядку;

стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів  продукції та послуг;

подають підприємцям інші види допомоги. (Щербина: «по-моєму більше відбирають, ніж дають»)

2. Держава сприяє розвитку  малого підприємництва, створює  необхідні умови для цього. (ЗУ «Про розвиток і державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»)

Ч.3 ст. 55 ГК:

 Суб’єкти господарювання  залежно від кількості працюючих  та доходів від будь-якої діяльності  за рік можуть належати до  суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів  мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані  в установленому законом порядку  як фізичні особи - підприємці, у  яких середня кількість працівників  за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід  від будь-якої діяльності не перевищує  суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників  за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід  від будь-якої діяльності не перевищує  суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані  в установленому законом порядку  як фізичні особи - підприємці, у  яких середня кількість працівників  за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід  від будь-якої діяльності не перевищує  суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників  за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід  від будь-якої діяльності не перевищує  суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми  та форми власності, у яких середня  кількість працівників за звітний  період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

 

 

 

 

 

 

Некомерційна  діяльність – здійснюється для задоволення потреб незалежно від отримання прибутку. Це частина казенних підприємств, екперементальних підприємств. Ч. 1 ст. 52 ГК - Некомерційне господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Здійснюється суб’єктами господарюванням державними та комунальними підприємства, де заборонена комерційна діяльність. Може здійснювати і інші суб’єкти, яким заборонено законом здійснювати комерційну діяльність. (наприклад, біржі). У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.

Стаття 53. Організаційні  форми здійснення некомерційної  господарської діяльності

1. Некомерційна господарська  діяльність може здійснюватися  суб'єктами господарювання на  основі права власності або  права оперативного управління  в організаційних формах, які  визначаються власником або відповідним  органом управління чи органом  місцевого самоврядування з урахуванням  вимог, передбачених цим Кодексом  та іншими законами.

2. Порядок створення, державної  реєстрації, діяльності, реорганізації  та ліквідації суб'єктів господарювання  окремих організаційних форм  некомерційної господарської діяльності  визначається цим Кодексом та  іншими законами.

3. У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.

 

ГК вперше закріпив господарче забезпечення діяльності не господарюючих  суб’єктів. Ч.3 ст. 3: Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

 

 

 

 

 

2. Господарські  правовідносини, їх ознаки та  види.

 

 

В сфері економіки є  різноманітні відносини господарської  діяльності. Є державні відносини  у сфері господарської діяльності (органи та посадові особи о.д.в.), які регулюються АП. Є трудові відносини щодо найму працівників. Природоресурсові відносини характерні для суб’єктів, які використовують у своїй діяльності природні ресурси. Ц відносини регулюються природо ресурсним законодавством. Суб’єкти господарювання є платниками податків, зборів та інших платежів, тобто є суб’єктами податкових відносин. Між суб’єктами господарювання і споживачами складаються цивільні правовідносини. Всі ці відносини не можна визначати господарськими відносинами. Ці відносини створюють організаційні, фінансові, матеріальні основи для здійснення господарської діяльності.

Ст. 1 ГК встановлює , що господарські відносини це відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Складаються з організаційних і майнових відносин.