Господарське право

Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Декабря 2011 в 00:44, контрольная работа

Описание работы

Згідно зі ст. 131ГК України юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо).
Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом.

Работа содержит 1 файл

госп право.docx

— 36.56 Кб (Скачать)

     Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

     Національний  транспортний університет 
 
 
 
 
 
 

     Контрольна  робота

     з дисципліни «Господарське право»

     варіант 9 
 
 
 
 
 

     Виконола: студентка 6 курсу ІЗДН

     Групи ТМм6-1

     Грінченко Євгенія

     Михайлівна

     Викладач: Медведська В.В. 
 
 
 
 
 

     Київ 2011

  1. Особливості правового статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання

     Згідно  зі ст. 131ГК України юридичні особи, незалежно від форм власності, а  також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо).

     Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або  окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації  утворюються і діють за територіальним принципом.

     Органи  державної влади та органи місцевого  самоврядування, а також державного та комунального підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та/або членами благодійної організації.

     Благодійна  організація діє на основі статуту (положення), що затверджується вищим  органом управління благодійної  організації, і є юридичною особою.

     Благодійна  організація має право здійснювати  неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних  цілей та завдань. Здійснення благодійними організаціями діяльності у вигляді  надання певних послуг (виконання  робіт), що підлягають обов'язковій  сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або  ліцензування в установленому законом порядку.

     Додаткові вимоги щодо створення, державної реєстрації, здійснення господарської діяльності та інших питань діяльності благодійних  організацій встановлюються Господарським  кодексом, законом про благодійництво та благодійні організації, іншими законами.

     Особливості статусу інших юридичних осіб, що здійснюють неприбуткову господарську діяльність, визначаються відповідними законами, якими регулюється порядок діяльності цих суб'єктів.

     Засновниками (засновником) благодійної організації  можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Засновники (засновник) благодійної  організації на загальних зборах (з'їзді, конференції) приймають рішення  про створення благодійної організації, затверджують статут (положення), формують орган управління організацією, заслуховують звіти наглядової ради щодо контролю за цільовим використанням коштів та майна благодійної організації, вирішують інші питання, віднесені  законом і статутом (положенням) благодійної організації до їх компетенції.

     Благодійною організацією є недержавна організація, головною метою діяльності якої є  здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або  окремих категорій осіб відповідно до Закону. Діяльність благодійних  організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з  органами державної влади і не позбавляє права на одержання державної підтримки.

     Благодійні  організації можуть створюватися в  наступних організаційно-правових формах:

     - членська благодійна організація;

     -благодійний фонд;

     -благодійна установа;

     - інші благодійні організації  (фундації, місії, ліги тощо).

     Конкретна організаційно-правова форма благодійних  організацій визначається засновниками (засновником).Благодійні організації створюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві і міжнародні. Територія діяльності благодійної організації визначається відповідно до її статуту (положення).

     Благодійна  організація діє на підставі статуту (положення).

     У статуті (положенні) благодійної організації  вказуються: назва, місцезнаходження, статус і організаційно-правова  форма благодійної організації; предмет, цілі, завдання та основні  форми благодійної діяльності; порядок  утворення і діяльності органів  управління благодійної організації; джерела фінансування і порядок  використання майна і коштів благодійної  організації; порядок внесення змін до статуту (положення) благодійної  організації; порядок реорганізації  або ліквідації благодійної організації, використання її майна і коштів у  разі припинення діяльності; умови  і порядок прийняття в члени  благодійної організації і вибуття  з неї; права та обов'язки членів благодійної організації. До статуту (положення) можуть включатися інші положення, пов'язані з особливостями діяльності благодійної організації. Статут (положення) благодійної організації не повинен  суперечити законодавству України.

     Благодійна  організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на виконання  її статутних завдань і цілей. Вона користується самостійністю в  питаннях прийняття господарських  рішень, визначення умов оплати праці  апарату організації, використання власних фінансових і матеріальних ресурсів відповідно до вимог законодавства.

     Крім  Господарського кодексу, правове регулювання  створення, державної реєстрації, статусу  благодійних організацій, матеріально-технічного забезпечення їхньої благодійної діяльності регулюється Законом України  “Про благодійність і благодійні організації” від 16.09.1997 р.

     Специфіка оподатковування неприбуткових  організацій визначена, зокрема, у  Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р.

     Юридичні  особи незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо).

     Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом.

     Органи  державної влади та органи місцевого  самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та/або членами благодійної організації.

     Благодійна  організація діє на основі статуту (положення), що затверджується вищим  органом управління благодійної  організації, і є юридичною особою.

     Благодійна  організація має право здійснювати  неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на реалізацію її статутних  цілей та завдань. Здійснення благодійними організаціями діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання робіт), що підлягають обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому законом порядку.

     Додаткові вимоги щодо створення, державної реєстрації, здійснення господарської діяльності та інших питань діяльності благодійних організацій встановлюються ГКУ, законом про благодійництво та благодійні організації, іншими законами України.

     Особливості статусу інших юридичних осіб, що здійснюють неприбуткову господарську діяльність, визначаються відповідними законами, якими регулюється порядок  діяльності цих суб'єктів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Майно та майнові права господарського товариства

     1. Господарське товариство є власником:

     1) майна, переданого йому учасниками  товариства у власність як  вклад до статутного (складеного) капіталу;

     2) продукції, виробленої товариством  у результаті господарської діяльності;

     3) одержаних доходів;

     4) іншого майна, набутого на підставах,  що не заборонені законом.

     2. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства  можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи  інші відчужувані права, що  мають грошову оцінку, якщо інше  не встановлено законом.

     Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників  товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

     Господарське  товариство як суб'єкт цивільних  правовідносин має право володіти, користуватися та розпоряджатися належному  йому на праві власності майном. ЦК України не містить вичерпний  перелік підстав набуття права  власності на майно, а називає  лише основні:

     1) передача учасниками майна у  власність в якості вкладу  до статутного (складеного) капіталу, з якого і починається формування  майнової бази товариства. Після  реєстрації товариства майно,  яке передане учасниками до  статутного (складеного) капіталу переходить  у власність товариства, а учасник  набуває право власності на  частку у статутному (складеному) капіталі. Поняття частки в статутному (складеному) капіталі не потрібно  розуміти в буквальному значенні, це - частка цілого, що належить  товариству, а у учасника породжує  комплекс корпоративних прав, зокрема,  право на певну кількість голосів  при вирішенні питань у найвищому  органі товариства, право на певну  суму дивідендів та інш.

     Але потрібно розрізняти передачу речі в  якості вкладу і майнового права  на таку річ (скажімо, річ передається  у користування). В першому випадку  право власності на річ переходить від учасника до товариства, в другому - право власності на річ залишається  в учасника, до товариства переходить лише право користування цією річчю.

     2) Крім майна, яке передане учасниками  до статутного (складеного) капіталу, як правило, є майно, яке  виготовлене чи придбане в  процесі діяльності товариства. Майно, яке виготовлене в процесі  діяльності, називають продукцією. Термін "продукція" в даному  випадку підлягає розширеному  тлумаченню - це і виготовлення  продукції споживчого призначення,  надання послуг, виконання робіт,  тобто кінцевий результат праці,  які призначений як для власного  споживання, так і для його  реалізації. Вартість такого майна  не впливає на розмір статутного (складеного) капіталу, і незалежно  від того, чи придбано (вироблено)  воно за рахунок внесеного  капіталу, чи за рахунок власних  коштів товариства, таке майно  належить на праві власності  господарському товариству, а не  його учасникам.

     3) Господарське товариство - це підприємницька  юридична особа, яка створюється  задля отримання прибутку. Доходи, отриманні в процесі діяльності  господарського товариства, теж  належать на праві власності  господарському товариству. Прибутком  учасника такі доходи можуть  стати лише після прийняття  господарським товариством рішення  про розподіл прибутку і виплату  дивідендів.

     4) Будь-які інші підстави набуття  майна, що не заборонені законом.

     В якості вкладу можуть виступати речі, майнові та інші відчужувані права, які підлягають грошовій оцінці. Виключення з цього правила встановлюються законом стосовно того, що в певних випадках вкладом можуть бути права, які не підлягають грошовій оцінці.

     За  загальним правилом, оцінка вкладу здійснюється самими учасниками, але  в певних випадках закон може встановити обов'язковість перевірки такої  грошової оцінки, яка здійснюється експертизою.

     1. Однією з ознак юридичної особи є наявність відокремленого майна, що відображається у її балансі (відповідно до ст. 190 ЦК під майном розуміється окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки). Цим майном юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями. Майно може належати юридичній особі на праві власності або на інших правових підставах, таких, як право володіння, право користування тощо (на відміну від ЦК, статтями 136—138 ГК передбачено такі речові права суб'єкта господарювання, як право господарського відання, право оперативного управління та право оперативного використання майна).

Информация о работе Господарське право