Господарське право

     Право на підприємницьку діяльність як елемент  правоздатності фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки. Наведене положення не викликає заперечень як таке, що має загальний зміст. Але правові можливості, що випливають із визнання особи правоздатною в силу певних юридичних фактів перетворюються в суб’єктивні права. Тому право на здійснення підприємницької діяльності є елементом правоздатності, що виникає у фізичної особи в той же момент, в який виникає правоздатність в цілому. Але з набуттям фізичною особою повної цивільної дієздатності (з наданням особі такої дієздатності) право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності як елемент правоздатності набуває ознак суб’єктивного права. Тому відмову у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця може бути оскаржено в суді (ч. 5 ст. 44 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»). Після державної реєстрації фізичної особи як підприємця її право на здійснення підприємницької діяльності набуває значно більш широкого змісту. Правда, право на здійснення певних видів підприємницької діяльності фізична особа отримує за умови отримання ліцензії, як це передбачено ч. 3 ст. 91 ЦК, що поширюється на фізичних осіб-підприємців в силу ст. 51 ЦК (до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб).

     Отже, право на здійснення підприємницької  діяльності є елементом правоздатності фізичної особи, що за певних умов перетворюється в суб’єктивне цивільне право. Твердження про те, що можливість здійснення підприємницької  діяльності є елементом дієздатності фізичної особи (Гражданское право. Учебник. Ч. 1 / Под ред. Сергеева А. П. , Толстого Ю. К.  – М. : Проспект, 1996, с. 96), є помилковим. Стосовно названих авторів це твердження прямо суперечить ст. 18 Цивільного кодексу Російської Федерації, згідно якої право здійснювати підприємницьку діяльність охоплюється поняттям цивільної правоздатності. Категорія дієздатності відповідає на питання, чи може особа своїми діями набувати певних прав та обов’язків. За відсутності такої можливості та за наявності правоздатності дієздатність, якої немає або не вистачає, може поповнюватись дієздатністю іншої особи. Але зайняття підприємницькою діяльністю однією особою від імені іншої закон не допускає (виключення складають повні та командитні товариства). Це не тільки випливає із визначення підприємництва як самостійної діяльності (ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України (надалі – ГК)), а й підтверджується спеціальними правилами. У разі визнання фізичної особи-підприємця безвісно відсутньою, недієздатною, обмеження цивільної дієздатності такої особи, у разі, коли власником майна, що використовується в підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, батьки, усиновлювачі, піклувальник, опікун не мають права від імені такої фізичної особи здійснювати підприємницьку діяльність. В таких випадках ст. 54 ЦК приписує використовувати правову конструкцію управління майном. Причому, договір з управителем майна має укладати орган опіки і піклування. Батьки, усиновлювачі, піклувальник, опікун мають лише право оспорити дії органу опіки і піклування щодо призначення управителя майна, а надалі – і договір про управління майном в силу наданої будь-якому суб’єкту можливості захищати не тільки цивільне право, а й інтерес (ч. 2 ст. 15 ЦК). Крім того, закон не перешкоджає тому, щоб орган опіки і піклування призначив управителем майна одного із батьків чи інших названих осіб, які їх замінюють.

     На  відміну від Цивільного кодексу, в якому вживається термін «фізична особа-підприємець» (це відповідає термінології Закону «Про державну реєстрацію юридичних  осіб та фізичних осіб-підприємців») в  Господарському кодексі вживається термін «громадянин-підприємець» (наприклад, в ст. 128 ГК). Але ст. 129 ГК визнає право на здійснення підприємницької діяльності в Україні також за іноземцями і особами без громадянства. Отже, і Господарський кодекс в кінцевому рахунку визнає право фізичної особи на підприємницьку діяльність в Україні незалежно від громадянства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Використана література 

     1.Господарський кодекс України

     2.Цивільний кодекс України

     3.Господарське право України: Навчальний посібник /За заг. ред. проф. Н.О.Саніахметової. — X.: «Одіссей»,

     4.Галянтич М.К. , Грудницька С.М., Міхатуліна Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. О.М. та ін. - К.: МАУП, 2005. - 423 с

     5.Мельник О.О. Господарське право: Навч.-метод.посібник для самостійного вивчення дисципліни – К.: КНЕУ, 2005.- 208с.

     6.Мачуський В.В., Постульга В.Є. Господарське законодавство  Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 275 с.