Провадження у суді апеляційної інстанції

  Завідувач канцелярії організовує роботу канцелярії; керує роботою секретарів, діловодів, друкарок, архіваріуса; організовує прийом відвідувачів, доповідає голові суду або заступникам про кореспонденцію, що надійшла до суду; здійснює контроль за веденням документів первинного обліку, нарядів, обліку й реєстрації звернень громадян і юридичних осіб та строками їхнього вирішення; контролює відправку справ зі скаргами, поданнями, протестами до вищої ланки судової системи.¹¹

  На  секретарів суду покладено¹²: виконання доручень голови суду, заступників голови суду та завідувача канцелярії; реєстрацію, облік і зберігання кримінальних, цивільних, про адміністративні правопорушення та інших справ і матеріалів; ведення картотек, журналів, нарядів; оформлення документів щодо звернення до виконання вироків, рішень, ухвал, постанов суду й контроль за одержанням повідомлень про виконання; облік і зберігання речових доказів (також може бути покладено на судового розпорядника)тощо. 
       Секретарі судового засідання ведуть протокол судового засідання; оформляють справи після їхнього розгляду; ведуть журнал судових засідань; викликають засідателів і обліковують їхню роботу, складають і вивішують списки справ, призначених до розгляду в судовому засіданні, тощо.

  Консультант суду проводить роботу з обліку законодавства й судової практики; бере участь в узагальненні судової практики та обліковує цю роботу. 
 
 
 
 
 
 

  3. Провадження у суді апеляційної інстанції. 

  3.1.Порядок розгляду справ у суді апеляційної інстанції

  Апеляція  дійсно за загальним принципом може бути подана на всі рішення суду першої інстанції.

  Для виправлення помилок, допущених  судом при розгляді й вирішенні  спорів, закон передбачає спеціальний  етап перевірки законності та обґрунтованості  рішень, ухвал, постанов, який містить  самостійні стадії: перегляд судових рішень у апеляційному порядку; перегляд судових рішень в касаційному порядку; перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

  Ці  перелічені стадії мають загальні ознаки:¹³

  — вони призначені для перевірки наявності або відсутності підстав до скасування рішень, ухвал, постанов;

  — скасування або зміна рішень, ухвал, постанов може здійснюватися тільки у випадках, прямо вказаних у законі;

  — перевіряти судові акти мають право тільки ті суди, які уповноважені на це законом;

  — при перевірці судових рішень допускається присутність осіб, які беруть участь у справі.

  Розгляд справи судом першої інстанції не завжди забезпечує безпомилковість  рішень. Перегляд судом апеляційної  інстанції рішень місцевого господарського суду, які не набрали законної сили, — найбільш зручний і швидкий спосіб перевірки законності та обґрунтованості судових рішень. Це нова, раніше невідома українському законодавству, стадія не лише у господарському, а і й цивільному та кримінальному процесах.

  Провадження в апеляційної інстанції — самостійна стадія, яка, вирішуючи загальні завдання господарського процесу, має власні специфічні цілі. Головною метою є перевірка законності й обґрунтованості рішень місцевого господарського суду, з тим щоб не допустити набрання законної сили та виконання помилкових судових рішень. Контроль суду апеляційної інстанції за діяльністю суду першої інстанції має свої особливості. Він здійснюється в специфічній формі — шляхом винесення судом апеляційної інстанції постанов з кожної розглянутої справи.¹⁴

  Суд апеляційної інстанції перевіряє  правильність судових рішень з фактичної  та правової сторін, за наявними у справі й додатково поданими доказами, в  оскарженій та неоскарженій частинах. Він не зв’язаний доводами апеляційної  скарги і зобов’язаний перевірити законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

  Отже, апеляційне провадження як стадія господарського процесу — це сукупність дій суду апеляційної інстанції та осіб, які  беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності та обґрунтованості судових рішень місцевих господарських судів, які не набрали законної сили й повторного розгляду справи по суті.¹⁵

  Право апеляційного оскарження рішення є  правом на порушення діяльності апеляційного господарського суду з перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

  Право на оскарження рішення виникає із дня його прийняття у кінцевій формі за наявності вказаних у  законі передумов. Такими передумовами є наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, яке не набрало законної сили, а також суб’єктів оскарження, віднесених до осіб, які мають право на оскарження. Відповідно до ст. 91 ГПК сторони у справі мають право на подання апеляційної скарги, а прокурор — апеляційного подання.

  Провадження в суді апеляційної інстанції - складова частина процесу. Діяльність суду та іншнх учасників процесу на цій стадії судочинства побvдована на тих самих засадах, що діють у суді першої інстанції. Справа з апеляційною скаргою, що надійшла із суду першої інстанції до апеляційного суду, реєструється в канцелярії, після чого в порядку черговості передається судді-доповідачу, який зобов'язаннй ретельно вивчити одержану справу, підготувати доповідь та про проведену роботу доповісти колегії суддів. Переконавшись у виконанні підготовчих дій та готовності справи до розгляду апеляційній інстанції, колегія приймає ухвалу про закінчення підготовчих дій. Про час та місце судового засідання повідомляються сторони й інші особи, які беруть участь у справі.¹⁶

  Законом визначено спеціальний строк  призначення справі до розгляду в  апеляційному суді:  він не може перевищувати одного місяця з дня прийняття  колегією суддів ухвали про закінчення проведення підготовчих дій у  справі.

  Засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох взаємопов’язаних  частин: підготовчої, розгляду апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора, прийняття і проголошення ухвали (рішення). 
Апеляційні скарги або подання на судові рішення розглядаються у відкритому судовому засіданні, у складі не менше трьох професійних суддів.  У засіданні суду апеляційної інстанції головує, як правило, голова судового складу. Головуючий керує судовим засіданням, вживає необхідних заходів щодо забезпечення в засіданні належного порядку. Ведення протоколу в суді апеляційної інстанції є обов'язковим. У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою або поданням та на рішення якого суду підлягає розгляду. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з повідомлених осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, і які є відомості про причину їхньої неявки, встановлює особу тих, хто з'явився. Якшо у судовому засіданні бере участь перекладач - роз'яснює його права та обов'язки, про відповідальність за навмисне неправильний переклад. Після цього головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, секретаря судового засідання особам, які беруть участь у справі, їхнє право заявляти відводи. ¹⁷

  Усі питання, що виникають під час  розгляду справи та ухвалення рішення  суду апеляційної інстанції, вирішуються  більшістю голосів. Жоден із суддів не має права утримуватися від голосування, головуючий голосує останнім. 
У кімнаті для нарад судді зобов'язані вирішити такі питання: чи достатньо повно суд першої інстанції дослідив обставини, які мають значення для справи; чи доведені обставини, котрі суд визнав установленими; чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обставинам справи; чи порушені норми матеріального та процесуального права; чи правильно ці норми застосовані; чи обґрунтовані доводи апеляційної скарги. 
Ухвалене апеляційною інстанцією рішення проголошується в залі судового засідання прилюдно. 
 
 
 
 
 
 
 

  3.2 Повноваження апеляційних судів

  Розгляд справ у апеляційних судах  здійснюється колегіально у складі не менше 3 суддів.

  Відповідно  до встановлених законом повноважень  апеляційний господарський суд:

• переглядає в апеляційному порядку рішення місцевих господарських судів, які включені до території, на яку поширюються його повноваження;
• переглядає за нововиявленими обставинами прийняті ним рішення;
• вивчає і узагальнює практику застосування законодавства, аналізує статистику вирішення господарських спорів, подає пропозиції Вищому господарському суду України щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності і практики вирішення господарських спорів та щодо порушення перед Конституційним Судом України питання про офіційне тлумачення законів України;
• проводить роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин;
• здійснює інші повноваження, передбачені законом.

  Апеляційні  суди є судами апеляційної інстанції, тобто переглядають рішення, вироки, постанови та ухвали місцевих судів, що не набрали законної сили, а також розглядають окремі категорії справ, віднесених до їх компетенції процесуальним законодавством по І інстанції. ( Наприклад кримінальні справи проти основ національної безпеки України, про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі; у цивільному судочинстві це, наприклад справи, де однією із сторін може бути місцевий суд району, району в місті і т. д., а також апеляційні суди розглядають справи по скаргах на рішення, дії, чи бездіяльність територіальної , дільничної виборчої комісії по виборах Президента ).

  Апеляційні  господарські суди не мають визначених категорій справ, які б вони розглядали по суті як І інстанція, а відповідно до ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. ¹⁸

  На  підставі вивчення судової практики і аналізу судової статистики в апеляційних судах отримують  практичний матеріал, який дозволяє створити уявлення щодо практики застосування судами норм права, труднощів у їх судовому тлумаченні, помилок, а також різноманітних заходів щодо їх подолання ( направлення судам оглядів, узагальнень, проведення семінарів з розгляду і обговорення питань застосування законодавства з окремих категорій справ, проходження суддями практики в апеляційних палатах тощо).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Висновки

  Процес становлення незалежної судової влади в Україні проходить важко, у складних соціальних і економічних умовах. Причиною цього є існування факторів, що перешкоджають нормальному функціонуванню системи правосуддя. Практична реалізація законодавства про судоустрій та судово-процесуального законодавства виявила низку проблем, що вимагають спеціального дослідження та теоретичного осмислення. Особливо це стосується діяльності місцевих судів, які найбільш наближені до зацікавлених суб'єктів і на долю яких припадає розгляд переважної більшості судових справ.

  Тож проблема ефективної організації і  діяльності судової влади до кінця  далеко ще не вирішена. Така влада може існувати тільки як державно-правовий інститут, покликаний задовольняти потреби громадян, суспільства і держави в законному, справедливому, швидкому розгляді спорів, що виникають у процесі реалізації прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, при вирішенні питань встановлення юридичного факту, відшкодування матеріальної і моральної шкоди тощо.

  На  мою думку, новий Господарський  процесуальний кодекс України повинен  містити більш-менш детальний перелік  відповідних спорів

  У господарському судочинстві позовне  провадження у порівнянні з цивільним процесом має і у подальшому повинно мати якісні відмінності, зумовлені специфічними потребами учасників відповідних відносин. Насамперед, це стосується потреб господарського обороту в оперативності вирішення спорів, легкості доказування, мінімізації процедурних формальностей, а також сприятливого для суб’єктів господарської діяльності розподілу тягаря доказування, надання їм правової допомоги у справах за позовами органів державного управління, контролю та нагляду за господарською діяльністю щодо застосування адміністративно-господарських санкцій. Тому правила господарського судочинства повинні бути адекватними зазначеним вимогам.

  Чинне законодавство дозволяє сторонам господарського спору за певних умов оскаржити рішення  суду першої інстанції в касаційному порядку, оминаючи апеляційний суд. Ця обставина певним чином дискредитує значення апеляційних судів, робить недосяжними цілі, які переслідувалися при їх створенні як самостійної інстанції, що перевіряє правильність оцінки судами першої інстанції фактичних обставин і застосування ними норм права.

  З огляду на це доцільно внести поправки в процесуальне законодавство, що виключало  б подання скарги до касаційної інстанції  без попереднього апеляційного оскарження судового акта суду першої інстанції. Більш того, апеляційне оскарження може бути виключено, коли йдеться про оскарження лише правильності застосування норм права і не оспорюється оцінка фактичних обставин справи судом першої інстанції.