Аналіз валютного ринку України: особливості валютно-курсової політики

   Безпосередніми  чинниками зазначених зрушень виступили:

• відновлення зростання середньоденних надходжень іноземної валюти, обсяги яких у квітні збільшилися порівняно з січнем на 14,6 %;
• уповільнення відтоку іноземної валюти на користь нерезидентів: їх щоденні обсяги у квітні знизилися в порівнянні з січнем на 14,8 % .

   За  цих умов Національний банк України  отримав можливість активізувати купівлю  іноземної валюти. Додатне сальдо його валютних інтервенцій з початку 2010 року становило 1,34 млрд. дол. США  проти  від’ємного 5,6 млрд. дол. США у відповідному періоді 2009 року.

   Графік 2.4

   Динаміка  зміни курсу USD/UAH у 2010 році[18].

   Як  бачимо з графіка 2.4 у січні 2010 р. валютний курс був на рівні 8,01 грн./дол. США. Згодом ми спостерігаємо його зниження до 7.88 грн./дол.США у серпні 2010р. Однак в кінці року валютний курс зріс до 7.96 грн./дол..США.

   Графік 2.5

   Динаміка  зміни курсу USD/UAH за січень – квітень 2011 р[18].

   

   Проаналізувавши графік 2.5 можна зробити висновок що початок 2011 року є стабільним, присутні незначні коливання зміни курсу.

   Сальдо  валютних інтервенцій Національного  банку України залишається додатним. Коливання курсу гривні відносно долара США з початку січня до квітня 2011 р. були незначними. 

   Офіційний курс гривні з початку квітня 2011 р. знизився відносно долара США на 0,07 % – до 7,9654  грн./дол.  США,  відносно євро – на 3,58 % – до 11,6167

грн./євро, а до російського рубля – на 1,82 % – до 2,8509 грн./10 рублів.

   На  нашу думку в 2011 році динаміка валютного  ринку буде повністю залежати від цін на нафту та економічної і політичної ситуації у світі. З огляду на те, що на даний момент ознак відновлення світової економіки немає, і економічний спад вже досяг такого рівня, що за півроку-рік досягти колишніх показників макроекономічної статистики неможливо, наш прогноз є досить песимістичним і будується, виходячи з передбачуваної вартості нафти.

  І тільки виваженими рішеннями та ринковими  методами можна врівноважити валютний ринок України, проте на сьогоднішній день ми бачимо спроби повернення до командного управління валютним ринком, що є цілком неприйнятним. Національна валютна система потребує постійного вдосконалення, що забезпечить Україні стабільний розвиток в майбутньому, а також визнання нашої грошової одиниці світовим валютним ринком.

   Запорукою стабільності на валютному ринку  буде достатній рівень золотовалютних резервів, а також очікувані надходження  валюти в країну від МВФ і планованого  розміщення українських державних  єврооблігацій.

   Бачимо, що НБУ доклав чимало зусиль, для  підтримки стабільності на валютному  ринку України і домігся в подальшому позитивної тенденції його розвитку при виході з кризи, що в свою чергу стабілізувало курс гривні відносно іноземної валюти. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Напрями вдосконалення  валютно – курсової  політики та перспективи розвитку валютного ринку України 
 

   Враховуючи, що основні прояви макрофінансової нестабільності спостерігаються в Україні насамперед у грошово-фінансовій сфері, цілком природним є те, що першочергові оперативні заходи антикризової політики мають концентруватися саме в цьому секторі економічної діяльності. Враховуючи об'єктивний і, ймовірно, довгостроковий характер глобальних кризових процесів, комплексний характер внутрішніх чинників інфляції, проблеми банківської системи, значне від'ємне сальдо торговельного балансу і несприятливі перспективи щодо стану фінансового рахунку, вагомі передумови для девальвації української валюти, пов'язані з погіршенням фундаментальних показників та ситуацією на світових валютно-фінансових ринках, політичну кризу, ключовими завданнями в грошово-фінансовій сфері слід вважати максимально можливе пом'якшення впливу світової фінансової кризи на українську фінансову систему, підвищення стійкості останньої, посилення довіри до неї.

   Це  засвідчує необхідність комплексних заходів антикризової політики, які мають не лише протидіяти поточним ознакам нестабільності, але й забезпечувати

необхідні структурні зрушення в цій сфері  економіки.

   Недопущення надмірних курсових стрибків і підтримання  стійкості банківської системи визначають необхідність:

• посилення ролі Національного банку України в процесах курсоутворення шляхом як активних валютних інтервенцій, так і підвищення жорсткості правил торгівлі на валютному ринку;
• розвитку механізмів управління гнучким валютним курсом з метою недопущення його різких стрибків і збереження оптимальної динаміки реального обмінного курсу гривні шляхом зниження темпів інфляції;
• посилення контролю за його відпливом капіталу через «тіньові схеми»;
• зміцнення стабільності банківської системи, розширення її ресурсних можливостей та інструментів підтримки економічного зростання;
• активізації політики рефінансування, розгляду можливості зменшення норм обов'язкового резервування, збільшення лімітів і послаблення вимог до застави при отриманні банками кредитів від Національного банку України;
• посилення контролю за спекулятивними угодами на міжбанківському валютному і ресурсному ринках;
• посилення спроможності фінансового сектору до ринкової «стерилізації» частини надлишкової грошової маси, що знаходиться на руках у населення через розширення спектру цінних паперів для роздрібного продажу та розвиток фінансової інфраструктури, зокрема страхової мережі;

   Досягнення  вищезазначених цілей потребує реалізації таких заходів у сфері

валютно-курсової політики:

• перехід до нового сценарію регулювання Національним банком України

валютного курсу, ключовими ознаками якого  має стати концентрація зусиль

на  створенні належних інституційно-організаційних умов для розвитку ринкових засад  курсоутворення;

• раціональнішого використання валютних коштів, посилення мотивації суб'єктів валютних відносин до підтримання збалансованих валютних позицій і страхування валютних ризиків;
• удосконалення політики валютних інтервенцій;
• прискорений розвиток системи страхування валютних ризиків;
• активне використання гнучкого валютного курсу за призначенням як

компенсатора  негативних зовнішніх шоків і  засобу підтримки конкурентоспроможності товаровиробників;

• перехід у валютному регулюванні до фактичної «прив'язки» курсу гривні

до  «кошика валют». До складу кошика могли б увійти, зокрема, долар США, євро, фунт Великої Британії, швейцарський франк тощо.

   Проте тільки виваженими рішеннями та ринковими методами можна врівноважити валютний ринок України. На сьогоднішній день ми бачимо спроби повернення до командного управління валютним ринком, що є цілком неприйнятним. Національна валютна система потребує постійного вдосконалення, що забезпечить Україні стабільний розвиток в майбутньому, а також визнання нашої грошової одиниці світовим валютним ринком. Удосконалення чинного валютного законодавства є одним з пріоритетних на даний час напрямків реформування системи валютного регулювання в Україні.

   Підвищенню  ефективності функціонування валютного  ринку в Україні сприятиме  розробка концептуальних засад валютної політики.

   Цей процес має передбачати:

• виділення короткострокових (до 1 фінансового року) та довгострокових (на 4-5 років) цілей валютної політики, встановлення взаємозалежностей між ними та механізму їх реалізації;
• побудову валютної політики у відповідності з тенденціями розвитку відповідних ринкових механізмів та визначеними загальними напрямками розвитку економіки країни;
• виявлення факторів, які визначатимуть перспективи розвитку системи валютного регулювання, та наслідків реалізації валютної політики;
• урахування фінансово-економічних та політичних ризиків як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також досвіду побудови систем валютного регулювання зарубіжних країн.

   При визначенні перспектив розвитку системи  валютного регулювання України  обов'язково мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

   Отже, для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання:

• забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України до Євросоюзу;
• відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами;
• формування розвиненого внутрішнього валютного ринку;
• мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів;
• дотримання економічно обґрунтованих і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;

   Також можна виділити короткострокові та довгострокові заходи яких потрібно дотримуватися для більш ефективного розвитку валютного ринку України.

   Короткострокові заходи:

• створення Національним банком рівних умов забезпечення симетричності інформації. В наш час очікування (інфляційні, валютні) відіграють вагому роль в економічних відносинах;
• узгодження з боку НБУ та НАК «Нафтогаз України», графіку купівлі-продажу іноземної валюти, оскільки об’єм разової закупівлі доларів США даною фірмою складає значну величину від обсягу операцій на валютному ринку;
• створення можливостей для населення, малого та середнього бізнесу погашати кредити в іноземній валюті з використанням гривні. Цей фактор дозволить знизити рівень технічного попиту на валюту;
• використання золотовалютних резервів НБУ у період найбільшого дисбалансу між попитом та пропозицією на валютному ринку. Довгострокові заходи:
• впровадження виробництва імпортозаміщуючих товарів, розвиток національного виробництва для зменшення залежності країни від експорту на зовнішні ринки;
• постійна й узгоджена програма співпраці між Національним банком та урядом. Чітка стратегія співпраці дозволить стабілізувати не тільки валютний ринок, але й зменшити рівень інфляції у країні;
• стабільна політична ситуація.

   Виконання цих основних цілей дозволить стабілізувати валютний ринок та створить передумови для виходу держави з валютної кризи.

   Однак ризики для стабільності національної валюти не обмежуються відпливом капіталу за межі країни або в готівковий обіг. Проблеми можуть виникати й тоді, коли в країну надходить капітал із невизначених джерел.

   Країни, економіка яких перебуває у процесі  трансформації активно залучаються  до незаконного обороту наркотичних  речовин, зброї, торгівлі людьми та процесів „відмивання брудних грошей ”. У цій сфері активно працює як національний криміналітет, так і інтернаціональні злочинні угруповання, чия діяльність охоплює країни й континенти. Оскільки в цих операціях беруть участь як резиденти, так і нерезиденти, вони також знаходяться у сфері інтересів контролюючих органів, хоча пов’язані насамперед із надходженням капіталу.

   Згідно  з рекомендаціями Робочої групи  з протидії „відмиванню” грошей (FATF) запобігання „відмиванню брудних грошей” – це виявлення джерел походження капіталу, в тому числі й того, що надходить до країни від нерезидентів, і застосування санкцій до власників, капітал яких утворився внаслідок злочинної діяльності.

   Україна приєдналася до міжнародних конвенцій  щодо протидії „відмиванню ” грошових коштів і не входить до „чорного списку” країн, які недостатньо ведуть боротьбу з „відмиванням ” грошей, як, наприклад, Росія чи Ізраїль. В Україні є обов’язковими ідентифікація клієнтів, зберігання банківських документів, контроль за валютними операціями з боку Національного банку України, заборона анонімних рахунків. Законом „Про банки і банківську діяльність ” допускаються виключно іменні рахунки; визначено поняття „банківська таємниця ” та порядок її розкриття; установлено ознаки значних або сумнівних операцій. Невирішеною залишається проблема ідентифікації діяльності, пов’язаної з „відмиванням ” грошей, та відповідальності за неї.

   Слід  зазначити, що країни, які відмовилися  від валютного контролю як системи  адміністративних обмежень на здійснення операцій із нерезидентами, водночас зберегли контролюючі органи або створили нові.

   Так, згідно з рішенням Ради Європи Франція  у 1989 році скасувала й офіційно не визнає наявності валютного контролю. Але відповідну структуру було збережено, рух капіталів відстежується. У 1990 році створено спеціальний орган, який накопичує інформацію про підозрілі фінансові операції – TRACFIN, укомплектований здебільшого фахівцями валютного контролю. При цьому вжито вичерпних заходів щодо запобігання витоку конфіденційної інформації або використання її для цілей, не пов’язаних із боротьбою з „відмиванням” грошей.