Аналіз валютного ринку України: особливості валютно-курсової політики

   У США в 1990 році створено спеціальний  орган, який у режимі реального часу відстежує всі фінансові трансакції – FinCEN. Він уповноважений координувати діяльність розвідувальних та поліцейських органів з метою запобігання „відмиванню” грошей.

   У ФРН немає валютного контролю, проте при здійсненні переказів  на суму понад 5 тисяч марок або й на меншу із країнами, які не входять до Європейського Союзу, - копія платіжного доручення згідно з параграфом 59 закону про зовнішньоекономічну діяльність надсилається до Німецького Федерального банку.

   Вимоги  національних законодавств провідних  країн стосовно боротьби з „відмиванням”  грошових коштів узагальнено в Типовому законі ООН щодо запобігання „відмиванню” грошей. Серед його основних пунктів:

• обмеження готівкових платежів певними сумами;
• створення відповідного органу, призначеного для збору, накопичення та аналізу інформації про міжнародні платежі й перекази (центральний банк, міністерство фінансів, митна адміністрація);
• вимоги до фінансових установ щодо ідентифікації клієнтів;
• заборона анонімних операцій;
• обов’язкова перевірка адреси та персональних документів;
• надання інформації про фінансові трансакції;

зберігання  документів щодо осіб клієнтів та здійснених операцій.

   Особливо  наголошується, що отриману інформацію можна передавати обмеженому колу користувачів (судовим та правоохоронним органам), аби цей орган не перетворився на додаток до податкового апарату.

   Банківська  система України є складовою  світової банківської системи. Тому для збереження її рівноваги й забезпечення поступального розвитку мусимо діяти за загальними правилами. Інакше дійде до ізоляції та цілковитого краху.

   Спеціальним законом щодо протидії „відмиванню” грошових коштів слід визначити повноваження відповідного контролюючого органу в системі Національного банку України, який би отримував, накопичував, аналізував та передавав інформацію про міжнародні фінансові трансакції та валютні операції, надавав дозволи на здійснення окремих операцій, які мають ознаки сумнівності щодо дотримання норм чинного законодавства або умов їх проведення, контролював дотримання вимог цього закону фінансовими установами.

   Реформа має передбачати створення в  НБУ спеціального органу, який підтримує  базу даних про міжнародні операції фінансових установ. Це дасть змогу виявляти злочини, пов’язані з легалізацією кримінальних грошей, та ефективніше провадити курсову політику.

   Функції спеціального контролюючого органу доцільно покласти на департамент валютного  контролю та ліцензування Національного  банку України, який володіє усталеними технологіями та досвідом контролю за валютними операціями фінансових установ, взаємодіє з правоохоронними органами та банківськими установами, іншими контролюючими органами, має територіальні підрозділи. Департамент мусить стати посередником між фінансовою системою та спеціальними підрозділами, передаючи останнім лише ту інформацію, яку підтверджує наявність порушення законодавства.

   Так, нині вже налагоджено обмін інформацією  між Державною митною службою  та Національним банком України. НБУ  має інформацію про всі здійснені міжбанківські перекази у національній валюті. Відтак проблема полягає лише у зборі інформації щодо значних міжнародних переказів, які здійснюються поза Системою електронних платежів, її обробці та аналізі.  
 
 

Висновки

   Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки щодо валютного регулювання і котролю в Україні.

   По  першому питанню можна зробити  висновки про те, що валютно –  курсова політика відіграє особливо велику роль у розвитку як економіки  так і валютного ринку України. Завдяки валютному ринку резиденти та нерезиденти мають можливість здійснювати купівлю-продаж іноземної валюти .

   У роботі представлено:

• особливості валютних ринків;
• об’єкт та суб’єкти валютного ринку їх функції;
• головні функції валютного ринку;
• структура валютного ринку;
• складові валютної політики їх характеристика;
• основні методи валютного регулювання.

   У другому питанні розглянуто етапи розвитку валютно – курсової політики України. Практично на кожному етапі представлено зміну курсу гривні відносно долара США . На шостому етапі представлено основні заходи які проводив НБУ для мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на валютний ринок України. Також, у роботі, вказані фактори які сприяли стабілізації валютного ринку України в 2009 – 2010 рр.:

• перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом на неї;
• НБУ на початку 2009 року був єдиним джерелом для купівлі валюти банками;
• НБУ проводив валютні аукціони;
• був запроваджений фіксований курс, який гарантував НБУ на валютних аукціонах;
• Нафтогаз був найбільшим покупцем валюти на міжбанківському ринку;
• у 2010 році відбулось уповільнення відтоку іноземної валюти на користь нерезидентів.

   Перспективи розвитку валютного ринку України  та її валютно – курсової політики представленні у третьому питанні. Зокрема:

• визначені цілі для недопущення великих курсових стрибків та заходи їх реалізації у сфері валютно – курсової політики;
• визначені шляхи вдосконалення валютної системи України та концептуальні засади валютної політики;
• проаналізовано проблему «відмивання брудних грошей» та шляхи її вирішення в Україні.

   На  закінчення можна додати, що валютне  регулювання і контроль в нашій  державі є досить ефективним. Однак, для подальшого розвитку необхідні  певні трансформації як в валютній, так і в виробничій сфері. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Список  використаних джерел

   1. Белінська Я. В. Проблеми валютно-курсової  стабільності в Україні /Я.В.  Белінська // Актуальні проблеми  економіки. – 2009р. – № 8(98). – с. 200-208

   2. Береславська О. І. Чинники  курсової нестабільності в Україні / О. І. Береславська // Вісник Національного банку України. – 2009. – № 2. – с. 8-14.

   3. Блащук Ю. А. Валютний контроль: міжнародний досвід і національні  тенденції /Ю. А. Блащук // Вісник  Національного банку України. – 2001.-№ 4.-с.28-29.

   4. Валютний ринок. – К.: Бюлетень Національного банку України, 2007. – №12. –    с. 48-57.

   5. Валютні системи та валютна політика //Журнал «Деньги и кредит». –2009р.:[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kopiyka.org.ua/?p=204

   6. Валютний ринок та його класифікація. Операції на валютному ринку//Журнал «Деньги и кредит». –2009р.:[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kopiyka.org.ua/?p=201

   7. Владимир О. Динаміка валютного курсу національної грошової одиниці України та її вплив на розвиток економіки в цілому /О. Владимир // Вісник ТАНГ. – 2005р. – № 4

   8. Владимир О. Особливості регулювання валютних відносин з боку держави та національного банку України: реалії сьогодення та шляхи оптимізації/О.Владимир // Галицький економічний вісник. — 2010. — №3(28).— с.174-184

   9. Владимир О., Стельмах О. Формування позитивної репутації банків як одна із складових стабілізації валютного ринку України /Ольга Владимир, Олег Стельмах // Соціально – економічні проблеми і держава. – 2010. – Випуск 1(3). – с. 33-38

   10. Волоцька І.С. Аналіз чинного валютного законодавства України / І.С. Волоцька // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 2 (33). –          с. 48-52.

   11. Гаврих І.В. Проблеми валютно-курсової політики Укаїни /І. В. Гаврих // Збірник студентських наукових праць. – 2009. – Ч.3

   12. Гроші та кредит: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 598 с.

   13. Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 р. 

   14. Дзюблюк О. В. Проблеми оптимізації валютно-курсової політики в умовах перехідної економіки /О. В. Дзюблюк // Світ фінансів. – 2005. – №3-4. – с. 15-21.

   15. Закон України «Про Національний банк України» № 679/XIV від 20.05.1999 р.

   16. Закон України «Про банки і банківську діяльність» № 2121 – III від 07.12.2000р.

   17. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996р.-.: Преса України, 1997.-80с.

   18. Курсы иностранных валют к UAH "Украинская гривна": [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ua.all-biz.info/finance/official_rate/

   19. Нідзельська І. А. Валютна політика: основні етапи та особливості її реалізації в Україні / І. А. Нідзельська // Банківська справа. – 2009. –№4. –             с. 12 –19.

   20. Нацбанк України має намір реформувати систему валютного регулювання // Економіка // 10 червня 2008 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newsru.ua/finance/10jun2008/valuta.html

   21. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.

   22. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про валютний контроль” від 08.02.2000р. № 49 //Збірник систематизованого законодавства. – 2001. – №13. – с.166-168. 

   23. Про стан валютного ринку: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

   http://www.bank.gov.ua/Publication/pres_service/2011/valutn_rynok_220411.pdf

   24. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник.3-тє вид./ М. І. Савлук.—К.:КНЕУ, 2002. – 591 с.

   25. Середній курс гривні (до 1996 року українського карбованця) до іноземних валют: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Statist/Stat_data/Exchange_r.xls

   26. Словник банківської термінології: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.glossary.org.ua

   27. Стельмах В. С. Стратегічна ціль – стабільність гривні /В. С. Стельмах // Вісник НБУ. – 2000. - № 12. – с. 5-9.

   28. Україна – другий найбільший боржник МВФ: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2011/01/110111_imf_ukraine_az.shtml

   29. Фінансовий ринок: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури,   2009. — 528 с.

   30. Шелутько В.М. Фінансовий ринок /В. М. Шелутько. – К.: «Знання-Прес», 2006. – 534с.