Особливості антициклічного регулювання значною  мірою обумовлені домінуванням в  економіці монополій. Є. Чемберлен  цілком переконливо довів, що навіть при відсутності угод (усних або  письмових) ціни на олігополістичному ринку вище, ніж на конкурентному, а обсяг виробництва нижче. [22] Чемберлен і інші західні вчені справедливо вказували на відсутність гнучкості цін, їх рухливості в порівнянні з періодом вільної конкуренції. Якщо раніше ціни під час економічної кризи різко знижувалися, то в умовах панування колективних монополій вони залишаються незмінними або навіть ростуть. Це обумовлене тим, що олігополії скорочують обсяги виробництва з метою недопущення надвиробництва товарів і зниження цін.

     Цієї  негативної тенденції може протистояти  тільки діяльність держави по стимулюванню грошового попиту за допомогою відповідної  грошово-кредитної політики. Цей  метод активно використовувався в післявоєнний період і сприяв скороченню глибини й тривалості економічних  криз. Темпи збільшення грошової маси, як правило, були більш високими, ніж їх рекомендували монетаристи. Разом з тим, значне збільшення грошової маси, поряд з дією інших факторів, наприклад, різким підвищенням цін на нафту в період енергетичної кризи, привело наприкінці 60- х - на початку 70- х рр. до посилення інфляційних тенденцій, і темпи росту цін у середині 70- х рр. становили більш 10 %. Враховуючи це, в 80- х рр. уряд почало обмежувати темпи росту грошової маси, проводити політику "дорогих грошей". Засобом досягнення цієї мети стало здійснення твердої кредитно-грошової політики. Зокрема, у період високої економічної активності держава значнаопідвищує норму відсотка, що викликає подорожчання кредиту. Під час депресії й кризи держава збільшує резервну норму (нормативи обов'язкових відрахувань комерційних банків у резерви), знижує ставку відсотка й робить дешевшим кредит. Це обумовлене тим, що встановлена центральним державним банком норма відсотка впливає на його розмір, по якім банки дають кредит своїм клієнтам. Комерційні банки в США приблизно 20 % своїх активів зобов'язані зберігати у вигляді касового резерву в Центральному банку. Тому розширення кредитів залежить від величини приросту банківських пасивів, а комерційний відсоток, по якім банки дають кредит клієнтам, - від облікової ставки відсотка (яка є нижньою границею ефективності надання кредитів федеральною резервною системою). У ФРН Федеральний банк установлює для кожного кредитного інституту ліміти переоблікованих векселів, що обмежує обсяги кредитів під облік векселів, надаваних кожному банку. Це, у свою чергу, впливає на обсяг грошової маси. Перевага методу антициклічного регулювання в тому, що його можна застосовувати дуже оперативно, не ухвалюючи відповідного закону. Важливо лише точно визначити час підвищення або зниження процентної ставки.

     З метою розширення сукупного попиту у фазах кризи й депресії держава проводить політику "дешевих грошей", знижує ставки податків на прибуток, заробітну плату, надає пільги за умови прискореного списання вартості основних фондів, що є засобом стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під час кризи уряд збільшує обсяг прямих капіталовкладень у державний сектор, насамперед , у галузі економічної й соціальної інфраструктури (сферу транспорту й транспортного будівництва, электро- газо- і водопостачання, житлове будівництво, атомну енергетику й ін.) Так, у США з майже 43 тис. миль міжштатної системи швидкісних автомагістралей щорічно стають непридатними близько 2 тис. миль, які необхідно ремонтувати за рахунок державного бюджету. В 1948-1949 рр., щоб зменшити глибину економічної кризи, держава збільшила обсяг інвестицій удвічі (у порівнянні з 1946 р.). Однак у наступний період обсяг державних капіталовкладень у багатьох розвинених країнах миру поступово скорочувався. Так, їхня частина у ВНП за період 1970-1985 рр. знизилася, %: у ФРН - з 6,1 до 3,9, у Франції - з 4,2 до 3,0, у Великобританії - з 5,0 до 2,4, у країнах ЄС- З 5,0 до 4,0. У фазі підйому держава збільшує податки, процентні ставки, скасовує податкові пільги, зменшує обсяги прямих капіталовкладень, що гальмує процес надмірного "перегріву" економіки, послабляє протиріччя між виробництвом і споживанням, згладжує різкі коливання при переході від однієї фази промислового циклу до іншої. При цьому між вживанням заходів в області кредитно-грошової політики й одержанням певного результату проходить тривалий проміжок часу. По оцінці західних учених, цей тимчасовий лаг в умовах циклічного спаду становить від 5 до 20 місяців, а в період підйому - 10-24 місяця. З найбільшим запізненням діють методи податкового регулювання, що значною мірою обумовлене тривалістю законотворчого процесу, тому винятково важливо мати чіткий економічний прогноз механізму протікання економічного циклу.

     Антициклічне  й антикризове регулювання здійснюється економічними, правовими й адміністративними  методами. Антициклічне регулювання з боку олігополії здійснюється за допомогою вироблення ними погодженої політики, виконання державних програм і ін. У той же час їх дії нерідко суперечать політиці держави в цій сфері. Наднаціональні органі в країнах ЄС проводять значною мірою уніфіковану промислову, структурну, податкову, амортизаційну й інші форми політики, що є важливим чинником антициклічного регулювання, синхронізації економічного циклу.

     Антициклічне  регулювання в сучасних умовах також  обумовлюють значні відмінності  між сучасними економічними кризами (у післявоєнний період) і кризами XIX в. Суть відмінностей полягає в  наступному:

     1) сучасні кризи менш глибокі,  але відбуваються частіше; 

     2) на відміну від криз у минулому, коли мало місце надвиробництво  товарів, сучасні кризи характеризуються  надвиробництвом основного капіталу (у формі простою значної частини  виробничих потужностей);

     3) якщо під час криз у минулому  відбувалося різке зниження цін,  у сучасних умовах воно, як  правило, відсутнє;

     4) сучасні економічні цикли характеризуються менш тривалим періодом проходження фаз властиво кризи й депресії збільшенням, що й відповідає, фаз пожвавлення й підйому;

     5) на відміну від стихійного  характеру криз у минулому, сучасні  економічні кризи, механізм їх  протікання усе більше піддаються  регулюванню; 

     6) у сучасних умовах спостерігається  синхронізація економічного циклу,  насамперед, фінансових криз. Свідченням  останнього є фінансова криза  в Японії й Південній Кореї, що вибухнув наприкінці 1997 р. З метою його локалізації, недопущення його розростання МВФ і Світовий банк надали Південній Кореї безпрецедентний за всю історію свого існування кредит у сумі 47 млрд діл.

ВИСНОВКИ

      Отже, закон попиту - це закон, який передбачає, що із зростанням ціни на товар зменшується кількість товару, яку хоче придбати населення, а із зменшенням ціни на товар кількість товару, що купується населенням, зростає. Закон пропозиції стверджує, що при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції збільшується у міру збільшення ціни на товар. В результаті написання курсової роботи було виявлено, що сновною рисою дефіцитної економіки є патології у функціонуванні законів попиту та пропозиції. Отже, саме з порушенням законів товарно-грошових відносин пов'язані передусім дефіцитний стан, розбалансованість економіки за умов АКС. Дефіцитна економіка не може бути ефективною як в економічному, так і в соціальному плані і виступає перешкодою на шляху нормального розвитку суспільства.

   Економічний цикл — рух виробництва від  початку попереднього до початку  наступного чергового спаду. Глибинна причина криз – економічна суперечність між суспільним характером виробництва та капіталістичною формою привласнення його результатів. Процес еволюції економічної власності відставав від темпів та масштабів усуспільнення виробництва і праці, що призводило врешті-решт до виникнення нової кризи, початку економічного циклу. Циклічність – рух від одного стійкого стану економіки до іншого, фактично – це один із способів саморегулювання ринкової економіки, а також спосіб зміни її галузевої структури. Деформація циклів неминуче позначається на рівні збалансованості економіки: не одержуючи дозволу, накопичуються диспропорції відтворення, утрудняється здійснення структурної перебудови. Характерна риса циклічності –  рух по спіралі. Тому логічно укласти, що циклічність – форма прогресивного розвитку. Економіка, що тільки циклічно розвивається, є ефективною. Напроти, економічні системи, у яких циклічність подавлена (наприклад, гіпертрофією державного втручання в економіку), приречені в найкращому разі на екстенсивний ріст.

   Антицикличні  заходи економічної політики держави  – заходи, направлені на деформацію циклу і зміну його стадії, що розглядаються як позитивний вплив. Антициклічне й антикризове регулювання здійснюється економічними, правовими й адміністративними методами.

   СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Київ: Четверта хвиля,  1997, 244 с.
2. Башнянін Г.І, Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Київ: Ніка-Центр Ельга,  2000, 526 с.
3. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. Київ: Вища школа,  2003, 719 с.
4. Борисов А.Б. Великий економічний словник / Борисов А.Б. - М. : Книжковий світ, 2003. - 895 с.
5. Буян І.В., Гуменюк П.Д., Березюк Р.М. Економічна політика. Тернопіль: ТАНГ,  1997, 160 с.
6. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Київ: ЦУЛ,  2003, 608 с.
7. Воротіна Л.І., Воротін В.Є., Мартинюк Л.А., Черняк Т.В. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання. Київ: Видавництво Європейського університету,  2002, 307 с.
8. Горілий А.Г. Економіка ринків праці. Тернопіль: Видавництво Карп`юка,  1999, 156 с.
9. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Київ: ЦУЛ,  2002, 236 с.
10. Дешківський А.В. Економічна теорія: фінансово-кредитна система, грошовий обіг, інфляція. - К.: НОК ВО, 1991.
11. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Київ: "Знання-Прес",  2000, 209 с.
12. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т 2/ Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 848с. (с. 621-622).
13. Кейнс Дж.М. Избранные произведения. М.: Экономика, 1993. -543 с.
14. Кудряшов В.П. Фінанси. Херсон: Олді-плюс,  2002, 352 с.
15. Мочерний С. В. Економічна теорія: Посібник. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. - 656с.
16. Носова С. С. Экономическая теория: Учеб. для вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 520с.
17. Макконнелл К.Р., Брюс С.Л. Экономика: Принципы, пробелы и политика. т.1-2. Пер. с англ. - М., Республика. 1992.
18. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. Пер. с англ. - М.: Изд-во МГУ, 1994.
19. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Г. Н. Климко, В.П. Нестеренко,Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк. Знання, 1997. - 743с.  (с.205-224)
20. Основи економічної теорії/ За ред. С. В. Мочерного: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: ВЦ “Академія”, 2001. - 472c. (25-28, 163-170)
21. Сажина М. А., Г.Г. Чибриков “Экономическая теория” - М.: Норма, 2003.
22. Роль держави у довгостроковому економічному зростанні./За редакцією Б.Є. Кваснюка -К. –Х: Форт. 2003. – 423 с.
23. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду: Уроки для України. Київ: Основи,  1996, 345 с.
24. Чемберлен Э.Х. Теория монополистической конкуренции: Реориентация теории стоимости / Чемберлен Є. Х. ; пер. с англ. Э.Г. Лейкина, Л.Я. Розовского ; под ред. О.Я. Ольсевича. – М.: Экономика, 1996. – 351 с.