Власність як економічна категорія

Розділ  1. Власність як економічна категорія

1.1 Сутність власності. Суб’єкти та об’єкти власності

     Власність є однією з найбільш фундаментальних  і основоположних економічних категорій. Разом з тим — це одна з найскладніших  категорій, бо має в собі багато ознак, форм прояву і систем функціонування.

     Власність - складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин - економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце і економічній системі,  оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальне і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці (рис. 1.1.1).

     Певна річ стає власністю, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають  між собою в певні економічні відносини. Відповідно, власність виражає між людьми з приводу привласнення речей.

     Привласнення - процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб володіння річчю. Воно означає відношення суб’єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї об іншої форми власності та її видів.

     Відносини привласнення охоплює всі сфери  відтворювального процесу - від виробництва  д споживання.

     Вихідним  моментом привласнення є сфера виробництва. Саме тут створюється об’єкт власності  і йог вартість. Кому належить засоби виробництва, той і привласнює результат виробництва. Після цього привласнення продовжується через розподіл і обмін, які виступають як вторинна і третинна форма привласнення.

     Головним  об’єктом привласнення в економічній  системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілі й інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів.

     Позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншими об’єктом власності називається відчуження.

       Привласнення і відчуження - парні категорії, які існують одночасно як єдність протилежностей. Привласнення певного об’єкта одним суб’єктом одночасно означає відчуження його від іншого суб’єкта.

     Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі ти види відносин (Додаток 2):

• відносини з приводу привласнення об’єкта власності;
• відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності;
• відносини з приводу господарського використання об’єктів власності;

Відносини власності виявляються через суб’єкти та об’єкти власності.

     Об'єкти відносин власності — це сукупність матеріальних і нематеріальних благ, які можна привласнити або відчужити:

• засоби виробництва в усіх галузях народного господарства;
• нерухомість (будинки споруди, відокремлені водні об’єкти, багаторічні насадження тощо);
• природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо);
• предмети особистого споживання та домашнього вжитку;
• гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них;
• робоча сила;
• інтелектуальна власність, тобто духовно-інтелектуальні, інформаційні ресурси та продукти (твори літератури і мистецтва, досягнення науки і техніки, відкриття, винаходи, інформація, комп’ютерні програми, технології тощо);
• культурні та історичні ціності;

     Суб'єкти відносин власності - це персоніфіковані носії цих відносин власності:

• окрема особа (індивідуум) - людина як носій майнових і немайнових прав та обов’язків;
• юридична особа - організації, підприємства, установи, об’єднання осіб усіх організаційно-правових форм;
• держава в особі органів державного управління, муніципалітети (органи місцевого управління та самоврядування);
• декілька держав або всі держави планети.