Аналіз матеріально-технічного забезпечення підприємства харчової промисловості ВАТ Молокозавод «Самбірський»

 

Із  даної  таблиці  видно, що  затрати  на  матеріальні  ресурси  для  забезпечення  виробництва  у  ІІ, ІІІ кварталах  є  набагато  вищими, ніж  у  І  та  ІV кварталах. Це  пов’язано  із  сезонністю  поставок  молочної  сировини  на  підприємство. У  зимовий  період  прогнозовані  обсяги  виробництва  продукції  є  меншими  ніж  у  літній  період. Відповідно  потреба  у  сировині  в  І  та  ІV кварталах є меншою, ніж в ІІ  та  ІІІ кварталах.

Потреба  у  сировині  визначається  також  нормативним  методом. Щоб  визначити  необхідну  кількість  сировини  потрібно  норму  витрат  сировини  на  1 т  окремого  виду  помножити  на  обсяг  виготовлення  продукції  і  на  ціну  сировини (Додаток «Прогнозовані  обсяги  виробництва  промислової  продукції  на  2007-2008 рр.»).

Інтервали поставок матеріалів на підприємство та інтервали їхнього  використання, за рідкісними винятками, не збігаються: багато з них поступають у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба в запасах матеріалів. За призначенням запаси поділяються на поточні, підготовчі й страхові. Зберігаються вони на складах разом, але нормативні величини обчислюються окремо.

Найбільш відома система «максимум-мінімум», згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини поточного запасу, якої вистачить для роботи аж поки замовлений матеріал надійде. Ця величина запасу називається «точкою замовлення».

Інші системи регулювання  запасів, як це видно з їхніх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або інтервал між ними. 
Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку, збільшення запасів унаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію можливого псування та втрат. Ці втрати й витрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно, транспортно-заготівельні витрати, бо останні відносно мало залежать від величини партії поставки, а в більшій мірі обумовлені кількістю цих партій (витрати на оформлення, пересилання документів, роз'їзди агентів, транспортування тощо). Зменшення величини партії поставок спричиняє зворотний ефект: втрати й витрати, зв'язані зі зберіганням запасів, зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають.

У  зв’язку  із  сезонністю  поставок  у  зимовий  період  підприємство  закуповує  сировину  і  зберігає  її  у спеціальних холодильних камерах. Це  дає можливість  забезпечити безперервність  виробничого процесу та  передбачити необхідний  запас молочної  сировини.

Для  забезпечення  безперервності  виробництва  на  молокозаводі  забезпечують  запас  основних  і  допоміжних  матеріалів. Запаси  в  матеріалах  розраховують  по  кожному  найменуванні  допоміжних  чи  основних  матеріалів.

Проаналізуємо  стан  запасів  марлі  у  вартісному  виразі  для  виробництва 370 т. сиру  «Естонського»  в  Іому  кварталі  цього  року. Згідно  додатку (Додаток «Прогнозовані  обсяги  виробництва  промислової  продукції  на  2007-2008 р.р.»), обсяг  виготовлення  сиру «естонського»  в  І кварталі  40т.

Знайдемо  скільки  це  відсотків  від  річного  обсягу  виробництва:

370 т. = 100%

40 т. = х%

х = 40*100 / 370 = 10,8%

Знаючи    обсяг  виготовлення  сиру  к  І кварталі  у  відсотках, можна  порахувати  витрати  марлі  для  виготовлення  цього  сиру  в Іму  кварталі:

Загальні  річні  витрати  становлять  1287,60 грн., тоді

1287,60 грн = 100%

Х грн = 10,8%

Х = 1287,6*10,8 / 100 = 139 грн.

Вартість  марлі  для  виготовлення  40 т.  сиру  становить  139 грн  в  І кварталі.

Обчислимо  середньодобові  витрати  марлі:

139/90 = 1,54 грн.

1,54 грн. – добова  потреба  в  марлі для сиру  «естонського».

Поставка  марлі  здійснюється  через  кожні  30 днів, тоді  максимальний  поточний  запас  буде  становити:

Пмах = 1,54*30 = 46,3 грн.

Отже, максимальний  поточний  запас  марлі  в  І  кварталі  для  виготовлення  сиру  в  вартісному  виразі  становить 46,3 грн.

Розрахуємо  максимальний  поточний  запас  марлі  в  натуральному  виразі. Згідно  додатка  норма  витрат  марлі  на  1 т.  становить  4 м.п., що  відповідно  на  370 т  – 1480 м.п. Складемо  пропорцію:

370 т. – 1480 м.п.

40 т. – х м.п.

Х = 40 т*1480 м.п. / 370 т = 160 м.п.

160 м.п. – потрібно  марлі  для  виготовлення  40 т  сиру  в  І кварталі.

Знайдемо  середньодобові  витрати  марлі  в  натуральному  виразі:

160 / 90 = 1,78 м.п.

Якщо  поставка  здійснюється  кожні  30 днів, то  максимальний  поточний  запас  в  натуральному  виразі  буде  дорівнювати:

Пмах = 1,78 * 30 = 33,4 м.п.

Отже, запас  марлі  в  І кварталі  для  сиру  «Естонського»  в  натуральному  виразі  53,4 м.п.

Запаси  для  інших  видів  допоміжних  та  основних  матеріалів  на  ВАТ Молокозавод «Самбірський»  розраховуюжться  аналогічно.

Зниження витрат з  матеріально-технічного  забезпечення  підприємства ВАТ Молокозавод «Самбірський»  може  відбуватися  різними  шляхами,   зокрема,   зниженням   конструктивної матеріалоємності продукції, яке відбувається внаслідок:

       а) використання економічних видів  матеріальних ресурсів;

       б) скорочення числа непотрібних  функцій;

       в) зниження незмірних запасів  міцності виробів.

Голандські  фірми працювали  не  лише  з виробниками, а  й  з  постачальниками. Було  вироблено  6 господарств, в  яких  встановили  холодильники, землі  зіяли  травами  привезеними  з  Голландії. Було  проведено  навчання, як  правильно  заготовляти  корми  по  новій  технології. Дані  господарства  отримали  нові  доїльні  апарати. Це  дозволило  збільшити  заготовку  молока  і  молокозавод  отримав  можливість  не  переривати  роботу  в  зимовий  період, як  це  було  декілька  років  назад. Заготовка  молока  збільшилась  майже  вдвічі.

Це  збільшило  ефективність  постачання  та  забезпечення  сировини  і  матеріальними  ресурсами  на  підприємстві.

Отже, все  вище  згадане  і  розказане  зводить  до  думки, що  підприємство  ВАТ Молокозавод  «Самбірський» самостійно  себе  забезпечує  усією  необхідною  сировиною, харчовими  добавками. З  цією  метою  тісно  співпрацює  з  населенням, також  розширює  коло  постачальників. Пропонує  на  сировину  вищу  ціну  ніж конкуренти. З  метою  якісного  збереження  сировини  останнім  часом  придбало  нові  холодильні  установки. Продукція  ВАТ Молокозавод «Самбірський»  користується  великим  попитом, тому  що  підприємство  дбає  про  її  якість. З  цією  метою  вони  використовують  широкий  асортимент  харчових  добавок, з  придбанням  яких  не  виникає  проблем.

 

ІІІ. ШЛЯХИ  ПОКРАЩЕННЯ  МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  ПІДПРИЄМСТВА

3.1. Зниження  матеріаломісткості  виробництва на  підприємстві     

 

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів на практиці використовують систему узагальнюючих та часткових показників,

Узагальнюючими показниками  ефективності використання матеріальних ресурсів є:

• матеріаловіддача;
• матеріаломісткість;
• коефіцієнт   співвідношення   темпів   зростання   обсягу   виробництва   і матеріальних затрат;
• питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції;
• коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача (Мвд.) визначається відношенням вартості продукції до суми матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу  матеріалів, а саме -вихід продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, палива, електроенергії):

                          (3.1)

 

де ПП - обсяг промислової  продукції;

Мв. - матеріальні витрати.

Матеріаломісткість (Мм.) визначається відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції і показує, скільки матеріальних, витрат припадає на кожну гривню випущеної продукції:

                         (3.2.)

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу промислової продукції до індексу матеріальних витрат.

Для характеристики матеріаломісткості продукції розраховують матеріаломісткість промислового випуску та матеріаловіддачу.

Таблиця 3.1

Аналіз показників матеріаломісткості ВАТ Молокозавод «Самбірський» за 2007 рік.

 

Показники	За 2006 рік	2007 рік		Відхилення		У %
		За планом	Фактично	Від плану	Від попередньо го року	Від плану	До попередньо го року
1.Обсяг виробленої продукції, тис. грн..	21215,5	18740,0	13687,1	-7528,4	-5052,9	-35,485	-26,963
2. Матеріальні витрати,  тис. грн.	17253,9	13492,8	8617,1	-8636,8	-4875,7	-50,057	-36,135
3. Матеріаломісткість  продукції, грн..	0,8133	0,720	0,6296	-0,1837	-0,0904	-22,587	-12,556
4.Матеріаловіддача, грн..	1,2296	1,3889	1,5883	+0,3587	+0,1994	+29,172	+14,357

 

З даних розрахунків видно, що показники використання матеріальних ресурсів у  звітному  році  поліпшуються. Матеріаломісткість знизилася за планом на 9,04 % порівняно з 2006 роком на 18,37%. Відповідно зросла матеріаловіддача порівняно з планом на 19,94 %, порівняно з попереднім роком на 35,84 %.

Отже, ефективність використання матеріальних ресурсів на ВАТ Молокозавод «Самбірський» зросла.

Для того, щоб визначити  питому вагу матеріальних витрат у  собівартості продукції, потрібно суму матеріальних витрат віднести По повної собівартості випущеної продукції. Цей показник відображає рівень використання матеріальних ресурсів, а також структуру виробництва продукції, тобто чи є воно матеріаломістким, чи ні. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт використання матеріалів (коефіцієнт матеріальних витрат) визначається шляхом ділення  суми фактичних матеріальних витрат на розмір матеріальних витрат, обчислений виходячи з планових калькуляцій  і фактичного випуску та асортименту продукції.

Він показує, наскільки  ефективно використовуються матеріали  в процесі виробництва. Цей показник може бути більшим або меншим одиницю. Якщо коефіцієнт більший за одиницю, то це свідчить про перевитрати матеріальних ресурсів у процесі виробництва і, навпаки, якщо менший за одиницю, то матеріальні ресурси використовувалися більш економко, раціонально.

Коефіцієнт використання матеріалів доцільно визначати тільки щодо загального випуску продукції, а й до окремих виробів вузлів, деталей. Тоді це буде відношення корисних витрат або чисто" ваги деталі, виробу у натуральному вираженні до норми або фактичних витрат матеріалів на їх виготовлення.

Оскільки узагальнюючі показники дають лише загальне уявлення про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів та резервів його підвищення, то для характеристики ефективності витрачання окремих елементів матеріальних ресурсів (основних матеріалів, палива, енергії) застосовують часткові показники:

• сировиномісткість - у переробних галузях;
• металомісткість       у       машинобудуванні       та  металообробній промисловості;
• паливомісткість на підприємствах ТЕЦ;
• напівфабрикатомісткість у складальних виробництвах.

Часткові показники  використовують і для характеристики рівня матеріаломісткості окремих  виробів.