Аналіз міжнародних економічних відносин України з Росією, Великобританією та США у 2006-2010 рр

Характерні  особливості, що стримують поліпшення інвестиційного клімату, є такими:

1. Відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного плану дій, який є прийнятним і якого наслідують усі політичні "команди" і зорієнтований на забезпечення усім суб'єктам економічних відносин рівних економічних прав та обов'язків у здійсненні фінансово-економічної діяльності. Істотною вадою розбудови сприятливої інвестиційної ситуації є фокусування політики переважно на розвитку великого бізнесу і відставання у здійсненні регуляторної реформи, що гальмує розвиток підприємницького середовища в країні.
2. Обмеженість потенціалу залучення ПІІ в Україну через приватизацію державних підприємств. Попри існування певної кількості державних підприємств, під які можна залучати інвестиції, перспектива розвитку цього джерела залучення інвестицій є обмеженою вже у короткотерміновому періоді. Подальше залучення ПІІ в економіку України залежатиме від оперативності усунення невиправданих витрат, ризиків і бар'єрів для конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснювати інвестиції.
3. Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової системи. Так, за даними Світового Банку, Україна за рівнем якості середовища для здійснення господарської діяльності посідає 128 місце з 175 країн, поступаючись всім країнам Центрально-Східної Європи, та навіть більшості пострадянських країн, таким як Вірменія (34), Грузія (37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія (96), Азербайджан (99), Молдова (103) []. В Україні нараховують 98 видів податкових платежів, на опрацювання і сплату яких компанії витрачають 2185 год. робочого часу щороку. При цьому підприємство має заповнити 92 сторінки податкових декларацій, тоді як середній у світі показник становить 35 сторінок.
4. Істотне податкове навантаження. Ставка податку на прибуток в Україні (25 %) є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи, проте, зважаючи на високу, порівняно з країнами ЄС, прибутковість вкладення капіталу, ця різниця не є значною перепоною для інвестицій. Водночас стримуючим чинником для поліпшення інвестиційної ситуації є механізм адміністрування податків, зборів та обов'язкових платежів, а також непрогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування інших податків і податкових платежів;
5. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод інвесторів, а також низький рівень захисту інвесторів. Значним є відставання за цими показниками України від "країн-еталонів" ОЕСР, з розвиненим корпоративним законодавством і менеджментом. Зокрема, найбільше відставання простежують за критерієм розкриття інформації, що ускладнює прихід на український ринок іноземних інвесторів, а також підвищує ризики придбання пакетів акцій, які не є контрольними, внаслідок зростання витрат на вивчення потенційних партнерів і загроз утрати оперативного управління інвестиціями.
6. Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного управління, що обумовлює виникнення конфліктів і протистоянь із залученням силових органів, блокування діяльності підприємств, нагнітання соціальної напруженості. Зокрема, нагальними проблемами є непрозорість системи реєстрації та можливість викривлення відомостей про акціонерів, розмивання капіталу внаслідок додаткових емісій акцій, блокування проведення зборів акціонерів тощо.
7. Негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок відсутності масових "успішних" інвестиційних історій, які б могли слугувати засобом реклами національної інвестиційної ситуації; низький рівень підготовки суб'єктів національної економіки до формування інвестиційних пропозицій; значні диспропорції регіонального та галузевого розвитку, що обумовлюють концентрацію інвестицій у вузьких сегментах ринків і територій; застарілість інфраструктури тощо [6].

Потрібними завданнями державної політики є якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної економіки, а також ідентифікація чинників, які зумовлюють неефективність нормативно-правових актів, що приймаються з метою підтримання сприятливого інвестиційного клімату України.

Враховуючи  ці обставини й усвідомлюючи важливість поліпшення інвестиційної ситуації в Україні, головним завданням на короткотермінову перспективу є підготовка потрібної правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Для цього потрібно здійснити низку першочергових заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних стратегічних завдань та послідовності економічних реформ, незмінних за приходу до влади будь-яких політичних команд, забезпечення незмінності та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора. Зокрема:

• Підготувати план дій щодо забезпечення сприятливої інвестиційної ситуації у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного розвитку, залучити до його розроблення та обговорення широке коло експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу.
• Розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості областей з урахуванням особливостей їхніх поточних рейтингів інвестиційної привабливості, забезпечити державний моніторинг їхнього виконання, як одного з критеріїв успішності діяльності місцевих державних адміністрацій.
• Поширити реалізацію обласними державними адміністраціями навчальних програм серед бізнесменів із підготовки інвестиційних пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами.
• Істотно розширити спектр заходів конкурентної політики, зокрема – що до запобігання антиконкурентним діям національних та іноземних інвесторів на українському ринку, удосконалити методики та критерії виявлення проявів недобросовісної конкуренції з урахуванням реалій сучасної української економіки.
• Підготувати перелік заходів щодо посилення відповідальності представників органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій щодо інвесторів.
• Поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та владою щодо взаємних зобов'язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу та конкурентної політики держави на певних ринках на визначений середньо- і довготерміновий період часу.
• Сформувати на основі спільного розроблення Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства промислової політики, Міністерства палива та енергетики, а також галузевих об'єднань підприємців довготермінову програму державного та змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної та енергетичної інфраструктури [7] . 
  

Розділ 4.Міжнародне науково-технічне співробітництво та економічна інтеграція

Україна здійснює широке науково-технічне співробітництво  із розвинутими країнами світу з  метою піднесення якості національних наукових досліджень та створюваних  на їхній основі технологій, включення  українського науково-технічного потенціалу до системи європейських і світових обмінів. Зовнішня політика покликана  створити умови, необхідні для підтримки  науки, культури і освіти, збереження інтелектуального потенціалу України, повноцінного розвитку всіх сфер української  культури, прискорення процесу національного  відродження та розвитку вільних  культурних та гуманітарних обмінів  з країнами світу.[8]

В економiчних зв'язках України iз зарубiжними  державами використовується науково-технiчне співробітнецтво (торгiвля патентами, лiцензiями, технiчним досвiдом «ноу-хау» тощо), яке сприяє прискоренню темпiв економiчного розвитку, втiленню у практику найновiших технiчних досягнень, рацiональному використанню природних pecypciв, автоматизацiї i механiзацiї технологiчних процесів, скороченню строків будiвництва сучасних пiдприємств, пiдвищенню ефективностi капiталовкладень, розширенню сфери мiжнародних вiдносин. Науково-технiчне спiвробiтництво здiйснюється у формах [5]:

• матерiальнiй, тобто через обмiн продукцiєю, насамперед наукоємкою, створеною за найновiшими технологiями;
• нематерiальнiй - у виглядi креслень, формул, обмiну iнформацiєю, лiтературою та ін.;
• послуг фахiвцiв i технiчного персоналу в галузi менеджменту, маркетингу, контролю за якiстю.

Науково-технiчне  кооперування мiж фiрмами здiйснюсться  у формi консалтингу (технiчного консультування та експертизи проектів), лiзингу (оренди промислового i науково-дослiдного устаткування).

Таблиця 4.9

Кількість угод про науково-технічне співробітництво у2006-2010 роках [1,25]

1. Науково – технічне співробітництво України та США

Правовою  основою українсько-американського співробітництва у сфері науки  і технологій є двостороння міжурядова Угода про співробітництво у  сфері науки і технологій, яка була укладена 4 грудня 2006 року з метою сприяння зміцненню наукового та технологічного співробітництва між державами шляхом сприяння поглибленню та інтенсифікації зв’язків між науковими та технологічними установами, обміну досвідом, інформацією, технологіями у сферах, які становлять обопільний інтерес.

За останні  роки співробітництво у науково-технічній  сфері набуло нової динаміки.

Найбільш  активною на цьому напрямі є діяльність американського Фонду цивільних  досліджень та розвитку, спрямована на започаткування та підтримку спільних науково-дослідних проектів.

У програмах  Фонду (реалізуються через гранти) беруть участь 49 інститутів НАНУ, 27 університетів, 29 комерційних, громадських та інших  організацій України.

Фонд  спільно з Міністерством освіти і науки України реалізує Програму науково-технологічного підприємництва, яка передбачає навчання з технологічного підприємництва та видачу грантів для  українських дослідників у галузі прикладних наук.

Важливою  подією стало відкриття Фондом 13 травня 2009 року у Прикарпатському  національному університеті в Івано-Франківську  науково-технічного центру «Наноматеріали в пристроях генерації та накопичення  енергії».

Іншою перспективною  галуззю на напрямі високих технологій є ракето-космічна. У контексті  реалізації двосторонньої Угоди  про співробітництво у галузі науки і технологій, а також  Рамкової угоди про співробітництво  в дослідженні космічного простору у мирних цілях, 12 червня 2009 року вищезазначений Фонд та НКАУ уклали Меморандум про  взаєморозуміння, покликаний активізувати взаємодію України та США у  ракето-космічній галузі.

Українські  підприємства ракетної галузі співпрацюють з американськими компаніями «Orbital Sciences», «ATK» та «Pratt & Whitney» у проекті  створення ракети-носія «Taurus-2», яка  здатна виводити корисне навантаження близько 7 т на низькі орбіти і призначена для доставки вантажів на МКС.           

 Крім  цього, спільно з компаніями  «Boeing» та «Orbital Sciences» Україна  реалізує програму створення  українського супутника зв'язку, запуск якого планується на 2011 рік.

В рамках двосторонніх угод у сфері ядерного нерозповсюдження Сполучені Штати  продовжують надавати, зокрема через  Український науково-технологічний  центр, допомогу Україні на перекваліфікацію науковців, задіяних в минулому в  програмах створення ЗМЗ. На бюджетні кошти США реалізуються грантові програми в контексті переспрямування  їхньої діяльності у цивільну сферу.

У 2009 році налагоджено безпосередні контакти між національними академіями наук України та США – наприкінці листопада  в Національній академії наук США  відбувся двосторонній семінар з  делегацією НАНУ та Держкомітету України  з питань управління водними ресурсами  з метою обговорення шляхів співробітництва  із прогнозування та захисту від  повеней, управління водними ресурсами, впливу кліматичних змін на регіон Чорного моря. Зазначений візит став першим офіційним двостороннім заходом між національними академіями наук України та США.

Наукові обміни між Україною та США тривають з початку 90-х років та здійснюються переважно на кошти американського уряду. Відповідні програми фінансуються Конгресом, Державним департаментом  та Агентством США з міжнародного розвитку та реалізуються через низку  американських організацій, зокрема  таких, як Рада з міжнародних досліджень та обмінів (IREX), Американські ради з  міжнародної освіти, програм «Фулбрайт» та «Відкритий Світ». Реалізовувані  обмінні програми між нашими державами  охоплюють низку наукових галузей  та прикладних дисциплін і викликають значний інтерес в експертних і наукових колах України.

З метою  активізації двостороннього діалогу  у сфері науки і техніки  та у контексті реалізації домовленостей  досягнутих під час роботи 2-ої Комісії  стратегічного партнерства (КСП, відбулося 02.07.2010 р. у Київі), було започатковано  новий механізм співпраці — Українсько-американську робочу групу з науки і технологій (РГНТ). Перше інавгураційного засідання  РГНТ відбулося 9-10 листопада 2010 р. у  Києві.

Сферами діяльності РГНТ будуть:

1.Сфера спільних наукових програм: здійснення контролю за виконанням діючих програм і сприяння ініціюванню нових, орієнтованих на розвиток і впровадження нових наукових досліджень і технологій шляхом заохочення співробітництва між науково-дослідними центрами, університетами та вищими навчальними закладами, урядовими організаціями і діловими колами в Україні та Сполучених Штатах.

2.Сфера політики: розробка стратегій і заходів, вироблення рекомендацій, з метою створення умов для розширення спільної діяльності в галузі науки і техніки в Україні та Сполучених Штатах.

3.Сфера освіти: сприяння налагодженню партнерських зв'язків між освітніми установами; збільшення можливостей для обміну українських і американських аспірантів і наукових фахівців тощо.

Сторони домовилися співпрацювати за такими напрямками: нанотехнології та нові матеріали; енергетика, технології енергозбереження та альтернативні джерел енергії; біотехнології  та охорона здоров'я; екологія та екологічно чисті технології; інформаційні технології; створення комерційних ракетоносіїв для доставки вантажів на орбіту Землі,   дослідження космічного простору.