МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Черкаський  державний бізнес-коледж

Кафедра економіки та підприємництва 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з предмета: “Національна економіка”

на тему: “Україна в системі міжнародних  економічних відносин ” 
 
 
 
 

                                          Виконала:

                                          студентка ІІІ курсу, групи № ОА-10

                                          напрям підготовки:

                                           “Облік та  аудит” 

                                          Хоменко Катерина Василівна 

                                           ____________________  

Науковий  керівник:

кандидат  економічних наук, викладач вищої категорії

Азьмук  Надія Анатоліївна  
 
 

Черкаси-2011 

ЗМІСТ 
 
 

 

ВСТУП

 

       Коріння сучасних міжнародних економічних  відносин сягають у глибоку давнину. В ході еволюції міжнародні відносини  набули сучасного вигляду та являють собою глобальний економічний організм.  Національне виробництво стало інтернаціональним і набуло багатьох міжнаціональних і міжнародних ознак. Характерною для нього є активізація спільної підприємницької діяльності з широким залученням до країни іноземного капіталу, формування міжнародних господарських комплексів та виникнення міжнародної власності. Економічні відносини між країнами набули глобального характеру, стали міжнародними.

       Актуальність  теми даної курсової роботи полягає у дослідженні міжнародних економічних відносин як таких, вплив національних господарств на їх розвиток та дослідження проблем, що виникають в міжнародних зв’язках держав.

       Метою курсової роботи є визначення проблем та перспектив України у системі міжнародних економічних відносин.

       Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

• визначено суть міжнародних економічних відносин;
• розглянуто форми, рівні та характерні особливості сучасних міжнародних відносин;
• досліджено міжнародні економічні відносини та їх роль у вирішенні глобальних економічних проблем світового господарства;
• проаналізовано експортно-імпортні операції України;
• досліджено співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями;
• розглянуто співпрацю України в міжнародних організаціях з вирішення глобальних економічних проблем світового господарства;
• визначено проблеми та перспективи України у системі міжнародних економічних відносин.

       Об’єктом дослідження є система міжнародних економічних відносин.

       Предметом дослідження є аналіз міжнародних економічних відносин України, та визначення її перспектив в системі міжнародних економічних відносин.

       Основні джерела інформації, що були використані  під час написання курсової роботи були навчальні підручники, нормативно-правові  акти, періодичні видання, платіжний баланс України, офіційні сайти державних служб України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

       1.1. Суть міжнародних  економічних відносин

 

       Економічні  взаємозв’язки світового господарства як єдиної системи ґрунтуються на розвитку міжнародних економічних відносин, які є матеріальною основою мирного співіснування, спілкування і взаємопереплетення інтересів різних держав.  Міжнародні економічні відносини – це сукупність міжнародних економічних зв’язків, що формуються під впливом розвитку продуктивних сил, економічного устрою, політичної орієнтації країн та інших чинників.

       Формування  світового ринку закономірно  зумовило встановлення міждержавних зв’язків з їх характерними рисами, особливостями  та закономірностями.

       У сучасній економічній теорії досі немає визначень, які були б у змозі відображати в повній мірі зміст цього складного та багатогранного суспільного явища, яким є міжнародні відносини, та поєднували б найрізноманітніші його аспекти і прояви. Поняття “міжнародні відносини” ввів у науковий обіг англійський філософ та юрист Дж. Бентам (1748—1832), який у 1789 р. вперше застосував його у трактаті “Вступ до принципів моральності і законотворення”. За його допомогою він окреслював стосунки, що існують між монархами та громадянами різних держав. З того часу наукові уявлення про сутність міжнародних відносин постійно розширювались, включаючи у них щораз нові сфери суспільної діяльності.

       Однією  з принципових проблем, що суттєво  утруднює дефініювання міжнародних відносин, є полеміка навколо питання про можливість чітко відмежувати їх від інших суспільних явищ і процесів. Наприклад, Р. Арон вважає, що міжнародні відносини “не мають чітко окреслених меж у реальності, вони матеріально невіддільні й не можуть бути відокремлені від інших суспільних явищ”[12]. На його думку, будь-які явища чи процеси вирізняються в міжнародних відносинах специфікою, але не за сутністю. Виходячи  з подібних  міркувань та  оцінок,  Ф. Данн,  X. Добросельскі  та

Р. Вукадінович стверджують, що взагалі не варто точно визначати міжнародні відносини, оскільки будь-яка спроба цього призводить до формулювання “схоластичних” тверджень, які не мають нічого спільного з реальністю. Міжнародні відносини настільки складні та взаємопов'язані з комплексом інших суспільних взаємин, що намагання лаконічно їх окреслити приречені на невдачу. Зокрема, К. Браун стверджує, що “визначення міжнародних відносин до цього часу просто не можливе... вони є діями у міжнародному середовищі, а їх природа є відкритим питанням”[12].

       Н. Спайкмен уперше вжив поняття “міждержавні відносини” та визначив їх як “відносини між особами (чи групами осіб), що представляють різні держави”[12]. Із його дефініції випливає, що необхідною ознакою міжнародних відносин є те, що їхні учасники є політично приналежними до різних держав світу. Цю ідею досить влучно сформулював також Ю. Кукулка, стверджуючи, що власне держави “матеріалізують можливість вважати ... відносини міжнародними”[12]. Держави у такому розумінні є не лише політичними структурами влади, але й сприймаються як складні суспільні системи, що діють поміж такими, як вони.

       Відомий французький дослідник М. Мерль  узагалі вважає, що міжнародні відносини  є “сукупністю угод і потоків, що перетинають кордони або мають тенденцію до їх перетину”[12]. Це зауваження можна вважати слушним, оскільки держави взаємодіють між собою через кордони національних держав, послуговуючись доступними їм шляхами сполучення і каналами передавання інформації [12].

       Дослідженню міжнародних економічних відносин приділяли увагу й вітчизняні дослідники. Так, зокрема, за автором І.І. Кукурудзи міжнародні економічні відносини становлять собою сукупність економічних відносин між країнами світу з приводу обміну товарами, руху та використання факторів виробництва, формування механізмів міждержавного нагляду та регулювання. Міжнародні економічні відносини охоплюють усі фази процесу відтворення - виробництво, розподіл, обмін та споживання. У сфері виробництва міжнародні економічні відносини становлять собою відносини між суб’єктами світового господарства у безпосередньо матеріальному виробництві. До цих відносин належить спільне будівництво господарських об’єктів, спільні підприємства, міжнародна  спеціалізація  та  кооперація  виробництва,  прямі  виробничі зв’язки [10].   Дослідники В.В. Козик та  Л.А. Панкова міжнародну економіку трактують у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні — це теорія, що застосовується для вивчення економіки сучасного взаємозалежного світу. Вужче трактування визначає її як частину теорії ринкової економіки, що вивчає закономірність взаємодії суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарами, русі факторів виробництва та формуванні міжнародної економічної політики держав [7].

       Для того, щоб більш детальніше дослідити систему міжнародних економічних відносин, потрібно розглянути деякі категорії міжнародної економіки.

       По-перше  — категорію національне господарство. Національне господарство — це економічна система (економіка) окремої країни, що належить до міжнародної спільноти.

       По-друге, національний експортний потенціал  — це сукупність природних, виробничих, науково-технічних, трудових і фінансових ресурсів (засобів), що можуть використовуватися  в міжнародних економічних відносинах.

       Національні господарства ізольовано існувати не можуть, а між собою постійно розвивають, удосконалюють зв’язки. Та ці зв’язки не можна назвати системою. Оскільки системні відносини повинні перш за все враховувати відносини між об’єктами і суб’єктами міжнародної діяльності.

       Суб’єктами  міжнародних економічних відносин є дієві особи (фізичні та юридичні), які беруть участь у здійсненні міжнародних  господарських угод, договорів і  контрактів. А саме:

• держави, їх уряди;
• інтеграційні об’єднання держав;
• міжнародні організації;
• транснаціональні корпорації;
• юридичні й фізичні особи;
• союзи підприємців.

       Об’єктами системи міжнародних економічних  відносин є все те, на що направлена діяльність суб’єктів світового  співтовариства. До об’єктів відносять:

• товари і послуги;
• грошові ресурси;
• трудові ресурси;
• матеріальні ресурси;
• технології тощо.

       В теперішній час форми міжнародних  економічних відносин суттєво розширилися [19].

       Міжнародні  економічні відносини розрізняють  за внутрішнім та зовнішнім середовищами. Внутрішнє середовище Міжнародних економічних відносин — внутрішня факторна будова системи міжнародних економічних відносин з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку. Зовнішнє середовище Міжнародних економічних відносин — система зовнішніх умов, в яких розвиваються міжнародні економічні відносини, тобто це надсистема, яка ззовні задає параметри, ресурси існування самої системи міжнародних економічних відносин [3].

       Отже, міжнародні економічні відносини є  етапом формування світового ринку, зумовленими закономірностями встановлення міждержавних зв’язків з їх характерними рисами, особливостями та закономірностями у міжнародному обміні товарами, русі факторами виробництва, фінансування і формування міжнародної економічної політики. Головну роль у формуванні та регулюванні міжнародних економічних відносин відіграє держава та її національне господарство.

 

        1.2. Форми, рівні та характерні  особливості сучасних міжнародних  відносин

 

       У другій половині XX ст. міжнародні економічні відносини у світовому господарстві набули надзвичайного значення. Цьому  сприяло розширення і поглиблення  економічних відносин між країнами, групами країн, окремими фірмами  та організаціями. Посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя, збільшується відкритість національних економік, розвиваються та укріплюються регіональні міжнародні структури. Міжнародні зв’язки пронизують більшість національних економік, спричиняючи значний вплив на світову економіку. Базуючись на економіці окремих держав та світовій економіці, міжнародні економічні відносини залежать від них. Але вони є самостійним явищем, формою існування і розвитку світового господарства, його внутрішнім механізмом.