Україна в системі міжнародних економічних відносин

       У вересні 1998 року Радою директорів МВФ  було затверджено програму “Механізм  розширеного фінансування” для України загальним обсягом близько 2 млрд. 266 млн. доларів США. Перевагою кредитування в рамках Програми було те, що кошти надавалися на тривалий строк (термін погашення – 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 5 років), у значному обсязі та під невеликі відсотки (до 7% річних).

       Програма  розширеного фінансування мала свою специфіку. Позика в рамках програми EFF надається державам які здійснюють кардинальні структурні реформи  свого народного господарства з  метою забезпечити їх фінансову і макроекономічну стабільність.

       3 вересня 2002 року завершилось співробітництво  України з МВФ по чотирьохрічній  програмі розширеного фінансування (EFF).

       За  час дії Програми ЕFF Україна отримала фінансування на загальну суму близько 1192,9 млн. СПЗ (1575,7 млн. дол. США). Відсутність прогресу у виконанні українською стороною попередніх домовленостей унеможливила отримання останніх 727 млн. СПЗ (для використання повного обсягу кредиту за Програмою ЕFF).

       Із  завершенням діючої програми виникла необхідність у започаткуванні нових програм співпраці з МВФ на основі підходів, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України, які передбачали поступове перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон’юнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків.

       18 вересня 2002 року Урядом було  підготовлено і направлено лист до Президента України щодо започаткування для України  нової програми. Виходячи  із економічної ситуації, Україна залишила теоретичну можливість отримання нових кредитів МВФ, і тому віддала перевагу співпраці на основі попереджувальної (страхової) програми  Stand-by.

       Угода „попереджувальний Stand-by” була розрахована  на один рік на суму, еквівалентну 411.6 млн. СПЗ (30 відсотків квоти). Особливість  її полягала в тому, що Україна зробила  заявку, що не планувала отримувати кошти від МВФ, проте у разі необхідності, мала право на одержання коштів (у разі успішних квартальних переглядів програми МВФ).

       Після завершення програми „попереджувальний Stand-by” співпраця України з  МВФ здійснювалася на безкредитній основі в рамках  щорічних консультацій за статтею ІV Статуту МВФ щодо питань економічної політики, валютно-курсової політики, впровадження статистичних та фінансових стандартів та отримання технічної допомоги, тощо.

       5 листопада 2008 року на запит  української сторони з метою  допомоги Україні у забезпеченні  фінансової та економічної стабільності під час фінансово-економічної кризи Рада Директорів МВФ в рамках Механізму фінансування за надзвичайних умов (EFM) затвердила дворічну Програму Stand – By (SBA) обсягом близько 16,4 млрд. дол. США (11 млрд. СПЗ), еквівалентних 802 відсоткам української квоти у Фонді. В рамках зазначеної програми Україна отримала близько 10,6 млрд. дол. США кредиту.

       У 2008 та 2009 роках Україною за результатами 2 переглядів програми було отримано коштів на загальну суму 7 млрд. СПЗ, частину з яких було зараховано до золотовалютних резервів Національного банку України (3,875 млрд. СПЗ), а частину до Державного бюджету України (3,125 млрд. СПЗ), а саме:

• кошти першого траншу (4,5 млрд. дол. США) були зараховані на рахунок Національного банку України та направлені для регулювання платіжного балансу України, підтримки обмінного курсу гривні та ліквідності банківського сектору;
• кошти другого траншу (2,8 млрд. дол. США), які Україна отримала 12 травня направлені не лише на підтримку платіжного балансу, частина коштів у сумі 1,5 млрд. дол. США спрямована безпосередньо до Державного бюджету України для фінансування зовнішніх боргових зобов’язань;
• кошти третього траншу (3,3 млрд. дол. США) в повному обсязі спрямовані на фінансування Державного бюджету 2009 року.

       Кошти, які зараховувалися до Державного бюджету  України були включені в загальний  обсяг фінансування, передбаченого  для покриття бюджетного дефіциту у 2009 році, як це було встановлено Законом  України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”.

       Рішенням  Ради ЄС від 22 грудня 2002 ЄІБ вперше отримав  мандат для фінансування проектів в  Україні, Росії, Білорусі та Молдові  загальною сумою 500 млн. євро, з яких 250 млн. євро було передбачено для  фінансування проектів в Україні. Мандат діяв до 2007 року.

       З 2004 року Україна  та Європейський інвестиційний  банк розпочали роботу щодо створення  договірно-правової бази співробітництва  з метою залучення в економіку  України довгострокових фінансових ресурсів ЄІБ для реалізації пріоритетних інфраструктурних, енергетичних, природоохоронних та інших інвестиційних проектів загальнодержавного значення.

       14 червня 2005 року в Люксембурзі  було підписано Рамкову угоду  між Україною та Європейським  інвестиційним банком, положеннями  якої передбачено, що Банк може  відповідно до Угоди здійснювати на території України діяльність, передбачену Статутом Банку, в тому числі позичання коштів згідно із законодавством України використовуючи усі дозволені ним інструменти, а також володіння, використання та розпорядження такими коштами та ведення рахунків у будь-якій валюті. Також Угодою встановлено, що Банк буде користуватися щодо своєї діяльності на території України режимом, що надається міжнародним фінансовим організаціям, який є найбільш сприятливим щодо будь-якої такої діяльності.  

       Новий мандат ЄІБ для забезпечення інвестиційних  проектів в Російській Федерації, Україні, Молдові та країнах Південного Кавказу, що набув чинності з 01.08.2007 передбачає фінансування проектів на суму 3,7 млрд. євро на період 2007-2013 рр.

       Окрім цього у 2009 році Радою Директорів Банку було схвалено Фінансовий Інструмент для країн Східної Європи (Eastern Partners Facility - EPF), згідно якого Банк  виділив 1,5 млрд. євро для стимулювання інвестиційної діяльності  корпорацій Європейського союзу поза межами ЄС. Метою цієї програми є залучення коштів інвесторів з Європейського союзу в Україну та інші країни Східної Європи.

       Так, ЄІБ відповідно до мандату надає  кредити до 50% оціночної вартості проекту за умови, якщо позичальником  також використовуються й інші джерела фінансування, як правило інших МФО. Зокрема на сьогодні між ЄІБ та ЄБРР діє спільний меморандум, який дозволяє співфінансувати проекти в державному секторі економіки.

       4 квітня 2007 року керівництво Європейського  Інвестиційного Банку схвалило застосування у фінансових угодах з Україною положень з використанням міжнародного права для проектів, гарантованих державою, а не англійського та люксембурзького, як це прийнято у практиці правовідносин ЄІБ з країнами-членами.

             Відповідно до політики ЄІБ Банк не фінансує будь-які проекти (в тому числі в приватному секторі), проти яких заперечує держава, на території якої пропонується їх реалізація. Так, Рамковою Угодою між Україною та Європейським інвестиційним банком від 14 червня 2005 р., яку ратифіковано 07.02.2006, встановлено, що “Уряд України буде письмово відповідати, протягом 60 днів після отримання, на запити Банку для підтвердження, що пропозиція про фінансування Проекту належить до сфери дії цієї Угоди”.

       Банк, як правило, приймає рішення про  фінансування проектів в Україні в державному та  приватному секторі з/або без посередництва інших банків для проектів оціночною вартістю понад 25 млн. євро, а при непрямому фінансуванні, зокрема через систему банків-партнерів або через інші механізми фінансування - для проектів вартістю до 25 млн. євро.

       У зв’язку з пониженням рейтинговими агентствами Standard & Poor`s та Moody's кредитних  рейтингів України в 2009 році Банк прийняв рішення про фінансування проектів в Україні у найближчій перспективі лише під державні гарантії.

       Умови надання позик ЄІБ для проектів в державному та комунальному секторах визначаються окремими міжнародними договорами між Україною та Банком (фінансові угоди)[13].

       Підсумувавши  вище сказане, можна говорити, що Україна  активно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема: Міжнародний банк реконструкцій та розвитку; Міжнародний валютний фонд; Європейський інвестиційний банк.

       2.3. Участь України в міжнародних організаціях з вирішення глобальних економічних проблем світового господарства

       Україна бере активну участь у всіх напрямках  діяльності ООН, найважливішими з яких є підтримання міжнародного миру та безпеки, розвиток співробітництва  у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру, забезпечення прав людини.

       Одним із основних напрямків взаємодії  України з ООН є участь у  роботі Організації з підтримання  міжнародного миру та безпеки (ОПМ). Починаючи  з липня 1992 р., Україна виступає як країна-контрибутор військових підрозділів  та персоналу до ОПМ. Станом на липень 2010 р. майже 370 військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ представляли Україну в семи миротворчих операціях ООН.

       Співпраця з ООН в галузі роззброєння  зосереджується на зміцненні міжнародних  інструментів і режимів в сфері  контролю над озброєннями, нерозповсюдження зброї масового знищення, дотриманні санкційних режимів Ради Безпеки ООН.

       Україна є учасницею більшості міжнародних  договорів, депонованих у Генерального секретаря ООН.

       Україна є членом Ради ООН з прав людини (обрана вдруге поспіль у травні 2008 року на 2009 – 2011 рр.), Економічної і Соціальної Раді (ЕКОСОР) (обрана у жовтні 2009 р. на 2010 – 2012 рр.). Висунуто кандидатуру нашої країни до Ради Безпеки ООН (вибори на термін 2016 – 2017 рр. відбудуться у жовтні 2015 р.; за час членства в ООН Україна тричі була обрана непостійним членом РБ ООН, востаннє – на 2000 – 2001 рр.).

       У 2008–2009 рр. Україна була членом більшості  функціональних комісій ЕКОСОР, станом на липень 2010 р. вона представлена у  Комісії з народонаселення і розвитку, Комісії з попередження злочинності та кримінального правосуддя та Комісії сталого розвитку, а також у складі Комітету з програми й координації та Комітету по внесках.

       Представлення нашої країни в керівних та робочих  органах спеціалізованих установ ООН станом на липень 2010 р. є наступним: Міжнародна організація праці (Адміністративна рада МОП), Організація Об‘єднаних Націй з промислового розвитку (Програмний та бюджетний комітет ЮНІДО); Рада з промислового розвитку ЮНІДО), Міжнародне агентство з атомної енергії (Рада керуючих МАГАТЕ).

       Протягом  поточного десятиріччя представники України входили до складу керівних органів наступних структур: Програми розвитку ООН та Фонду ООН у  галузі народонаселення (Виконавчої ради ПРООН/ЮНФПА), Дитячого фонду ООН (Виконавчої ради ЮНІСЕФ), Всесвітньої туристичної організації (Виконавчої ради ЮНВТО), Міжнародного агентства з атомної енергії (Ради керуючих МАГАТЕ), Організації Об‘єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (Виконавчої ради ЮНЕСКО).

       Україна бере участь у діяльності Європейської економічної комісії ООН, спрямованій на зміцнення регіонального співробітництва у сфері енергетики, транспорту, екології. ЄЕК ООН є для нашої країни одним із важливих джерел технічної допомоги у вищевказаних галузях. Останні роки були позначені ефективною взаємодією України зі спеціалізованими установами ООН з багатьох питань глобального порядку денного, включаючи боротьбу з бідністю, охорону навколишнього середовища, вдосконалення системи охорони здоров‘я. Важлива роль у здійсненні цієї взаємодії належить Офісу ООН в Україні, який забезпечує реалізацію проектів Програми розвитку ООН в Україні (ПРООН), активно співпрацюючи з Міністерством економіки, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Міністерством у справах сім‘ї, молоді та спорту, іншими українськими відомствами. Крім ПРООН, Офіс координує діяльність в Україні Всесвітньої організації охорони здоров‘я (ВООЗ), МАГАТЕ, МОП, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), Об‘єднаної програми ООН з питань ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ.

       На  окрему увагу заслуговує грунтовна  робота, що здійснюється українською  стороною на різних напрямках співробітництва  з МАГАТЕ. Одним із актуальних завдань  цього співробітництва є налагодження взаємодії у «трикутнику» Україна – ЄС – МАГАТЕ в рамках інтеграції енергетичних просторів.

       Завдяки послідовній та виваженій позиції  України в ООН та інших міжнародних  організаціях, наша країна отримує  значну технічну допомогу з боку спеціалізованих  установ ООН, її фондів та програм.

       Пріоритетне місце в сучасному міжнародному співробітництві займає проблематика сталого розвитку та охорони навколишнього  середовища, протидія глобальній зміні  клімату. Головну роль на даному напрямку відіграє ООН як найважливіше джерело міжнародного природоохоронного права. Україна є стороною понад 40 глобальних та регіональних природоохоронних конвенцій та угод, активним учасником переговорного процесу щодо підготовки нової міжнародної угоди, яка прийде на зміну Кіотському протоколу до Рамкової конвенції про зміну клімату. Досить динамічно розвивається співробітництво української сторони з Форумом ООН з лісів та Комісією сталого розвитку ООН (крім екологічних питань, в рамках Комісії Україна залучається до обговорення питань сільськогосподарського та промислового розвитку, продовольчої та енергетичної безпеки). З Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) Україна співпрацює в рамках тристоронньої ініціативи з довкілля та безпеки ЮНЕП, ПРООН та Організації безпеки та співробітництва в Європі – ОБСЄ).