Україна в системі міжнародних економічних відносин

       Сучасні міжнародні економічні відносини є системою економічних зв’язків, які характеризуються:

• виходом за межі національних господарств;
• взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;
• визначеністю форм;
• різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

       Міжнародні  економічні відносини проявляються на різних рівнях економіки – на макрорівні, мікрорівні, наднаціональному рівні. На кожному з рівнів діють  різні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності:

• на макрорівні – окремі громадяни, підприємства і фірми, які проводять зовнішньоекономічні операції;
• на макрорівні – національні господарства, які безпосередньо здійснюють і регулюють зовнішньоекономічну діяльність;
• на наднаціональному рівні – міжнародні організації та наднаціональні інститути [7].

       Рівні міжнародні економічні відносини також  розглядають і за ступенем розвитку стосунків між суб’єктами міжнародних  економічних відносин, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік. При цьому виділяють  такі чотири рівні:

       1. Міжнародні економічні контакти – найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв’язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв’язки даного рівня більше притаманні юридичним і фізичним особам.

       2. Міжнародна економічна взаємодія налагоджені стійкі економічні зв’язки між суб’єктами міжнародних економічних, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, залучених на доволі тривалий період часу.

       3. Міжнародне економічне співробітництво  - міцні й тривалі зв’язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені  наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб’єктів міжнародних економічних відносин.

       4. Міжнародна економічна інтеграція – вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який характеризується переплетенням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

       Кожен вищий рівень не протиставляється нижчому, а є його усталеним і розвиненим продовженням, тобто вищий рівень містить у собі більшість ознак нижчого.

       У світовому господарстві розвиваються усі найважливіші форми міжнародних  економічних відносин: міжнародна торгівля товарами та послугами, міжнародна міграція капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародна передача технології, міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини, міжнародна економічна інтеграція, міжнародні зусилля у вирішенні глобальних економічних проблем.

       1. Міжнародна торгівля товарами  та послугами займає провідне  місце в системі міжнародних  економічних відносин. Останнім  часом для багатьох країн світу  вона стала основним фактором  розвитку економіки. Це стосується, перш за все промислово розвинених країн, які значну частину продукції експортують в інші країни. Широкий обмін товарів між країнами в результаті зростання зовнішньої торгівлі створює умови для розвитку світового ринку і світової торгівлі. Сучасний світовий ринок — сфера обміну, яка охоплює сукупне обертання товарів різних країн. Сьогодні не можна уявити жодної країни, жодної нації, які б існували без зовнішньої торгівлі.

       2. Міжнародна міграція капіталу  являє собою розміщення капіталу  за кордоном з метою систематичного  отримання додаткового прибутку за рахунок використання місцевих виробничих, матеріальних та трудових ресурсів. Якщо при продажу товарів внаслідок нееквівалентного обміну привласнюється частина прибутку, створеного в іншій країні, і йде однократна реалізація прибутку, то при вивезенні капіталу прибуток привласнюється безперервно доти, доки розміщений капітал знаходиться у власності іноземних компаній. Сучасне світове господарство та міжнародні економічні відносини характеризуються посиленням вивозу та міграцією капіталу.

       3. Міжнародна міграція робочої  сили є однією з важливих  форм міжнародних економічних  відносин в сучасних умовах. Внутрішні  ринки робочої сили одних країн  є внутрішніми джерелами поповнення  армії найманої праці інших  держав. У сферу світового ринку  робочої сили потрапляє лише та частина найманих працівників, що вимушена продавати свою робочу силу за кордоном [2, c.201].

       4. Міжнародна передача технології  характеризує сукупність економічних  відносин, які складаються між  підприємствами різних країн  у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень. Міжнародну передачу технології можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У вузькому розумінні — це передача власне технології або технології в чистому вигляді, а в широкому — передача матеріалізованої технології. Технологія в чистому вигляді — це методи і техніка виробництва товарів і надання послуг. Матеріалізована технологія — це машини і обладнання. Передача технології об'єднує обидва поняття.

       5.  Міжнародні валютно-фінансові та  кредитні відносини – це одна із форм міжнародних економічних відносин, що являють собою систему відносин, пов’язаних з функціонуванням грошей як світових грошей. Саме валюти як грошові одиниці окремих країн виступають у ролі об’єктів даних відносин. Вони обслуговують зовнішню торгівлю і послуги, міграцію капіталу, надання позик і субсидій, науково-технічний обмін, туризм, державні і приватні грошові перекази.

       6. Міжнародна економічна інтеграція  – це комплексний процес добровільної  взаємодії, зближення і переплетіння  національних економік суверенних країн. Інакше кажучи, така інтеграція є широким міждержавним об’єднанням, яке функціонує згідно зі спеціальними угодами і має певну організаційну структуру. У рамках такого об’єднання на території країн-учасниць розгортаються визначені види господарської діяльності на особливих пільгових умовах порівняно з іншими країнами.

       7.  Міжнародні зусилля у вирішенні  глобальних економічних проблем  спрямовані на  вирішення всезагальних  проблеми, що відзначаються загальнопланетарним  за своїми масштабами і значенням характером, пов’язані з життєвими інтересами народів усіх країн, становлять загрозу життю для всього людства і можуть бути подолані спільними діями всіх країн світу.

       Усі форми міжнародних економічних  відносин взаємопов’язані й взаємозалежні. Для них на сучасному етапі характерне:

       -  зростання масштабів і якісна  зміна характеру традиційної  міжнародної торгівлі готовою  продукцією — із суто комерційної  вона значною мірою перетворилась  у засіб безпосереднього обслуговування  національних виробничих процесів;

       -  інтенсифікація міграції капіталу  в різних формах;

       -  зростання масштабів міграції  робочої сили;

       -  прискорення і розширення інтеграції  економік країн і регіонів;

       -  швидкий обмін науково-технічними  знаннями;

       -  розвиток сфери послуг;

       -  об’єднання зусиль у вирішенні  глобальних економічних проблем [7].

       Великий вплив на формування і розвиток сучасних міжнародних економічних відносин мають наступні фактори.

       1. Збільшення обсягів і асортименту  міжнародного товарообміну.

       2. Загострення глобальних проблем (екологічної, сировинної, енергетичної, продовольчої, демографічної й ін.), що активізувало міжнародне співробітництво в сфері науково-дослідних робіт, спільного освоєння надр Землі й Світового океану, охорони навколишнього середовища тощо.

       3. Лібералізація зовнішньоекономічної  політики майже всіх країн  світу, що особливо чітко проявилися  за останні 50 років і, що  полягає в послабленні заходів  тарифного і нетарифного регулювання  зовнішньої торгівлі, поліпшенні  інвестиційного клімату в багатьох (особливо в розвинутих) країнах, пом’якшенні національної міграційної політики безумовно сприяла розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин у світовому господарстві.

       4. Зміни в системі міжнародного  поділу праці. Як зазначалося  раніше, місце і роль країни в міжнародному поділі праці зараз все менше залежить від її природно-кліматичних ресурсів і географічного положення і все більше — від “придбаних ресурсів”, а також від того, наскільки та чи інша країна “вписується” у стратегічні цілі найбільших міжнародних корпорацій. Це значно змінило географічні потоки товарів і послуг у світовому господарстві: промислово розвинуті країни перетворилися в головних світових експортерів продовольства, із країн, що розвиваються, все більше експортується машинотехнічної продукції, одягу, взуття, інших готових виробів.

       5. Процеси регіональної економічної  інтеграції, що охопили усі без  винятку континенти, вплив яких  на розвиток міжнародних економічних  відносин неоднозначний: з одного  боку, вони сприяють інтенсивному  розвитку усіх форм міжнародних економічних відносин між країнами-членами інтеграційних об’єднань, а з іншого — стримують розвиток міжнародних економічних відносин із третіми країнами.

       6. Зростаюче значення у світовому  господарстві міжнародних корпорацій  у сучасних умовах. Вони відіграють визначальну стратегічну роль у розвитку як окремих форм міжнародних економічних відносин, так і їх системи та географічної конфігурації.

       7. Створення і постійне удосконалювання  системи світового і регіонального  регулювання міжнародних економічних відносин як відповідь на постійно виникаючі проблеми їхнього розвитку дозволило створити загальну для всіх країн нормативно-правову базу функціонування світогосподарських зв’язків у вигляді Віденської конвенції про договори закупівлі-продажу товарів, Оттавської конвенції про міжнародну фінансову оренду. Керівництво зі складання міжнародних договорів про компенсаційні угоди, про промислове співробітництво тощо.

       8. Формування всесвітньої інфраструктури  міжнародних економічних відносин, що включає всесвітні мережі транспорту, комунікацій, глобальні інформаційні мережі, що значно прискорює за часом практичну реалізацію світогосподарських зв’язків, породжує нові способи їхнього здійснення.

       9. Політичні фактори: розпад колоніальної  системи імперіалізму, розпад СРСР, Чехословаччини, СФРЮ, міжнародний тероризм, подолання релігійних конфліктів тощо.

       Таким чином, можна констатувати, що сучасні  міжнародні економічні відносини інтенсивно розвиваються, трансформуються, змінюють свої географічні пріоритети й усе більш набувають рис єдиної системи, де окремі форми не тільки тісно взаємозалежні, але і взаємообумовлені.

       Підсумовуючи  все вище згадане, можна сказати, що світове господарство на сучасному  етапі являє собою доволі складну, органічну систему, що містить у собі цілу низку структурних елементів. Система міжнародних економічних відносин є неоднорідною, однак вона цілісна і взаємозалежна.

        1.3. Міжнародні економічні відносини  та їх роль у вирішенні глобальних  економічних проблем світового  господарства

       Форми міжнародних економічних  відносин існують у тісному зв’язку  між собою й взаємозалежні. Метою  їх є не лише вирішення проблем  окремих країн, а й проблем, які  впливають на розвиток всього світового  господарства. Це глобальні економічні проблеми, які зачіпають інтереси людства та прямо загрожують цивілізації.

       Виділяють такі критерії віднесення тих чи інших  проблем до глобальних:

• планетарний характер проблеми, її вплив на всі групи країн, усі народи світу;
• виявлення проблеми як фактора розвитку суспільства в усіх регіонах світу;
• загрожуючий характер проблеми: її невирішеність може означати регрес виробничих сил та умов життя усього суспільства;
• необхідність докладання комплексних зусиль усіх держав.

       За  цими критеріями до глобальних відносять  такі проблеми:

• демографічну;
• забезпечення людства енергетичними, сировинними та продовольчими ресурсами;
• екологічну;
• освоєння світового океану та космосу;
• роззброєння та конверсію військового виробництва.