Функціонування  транскордонної співпраці регулюють основні нормативно-правові документи українського законодавства. Законодавство про транскордонне співробітництво має стимулювати: модернізацію і розвиток чинної транскордонної транспортної мережі з метою збільшення її пропускної спроможності, розбудову пунктів пропуску через державний кордон; розбудову виробничої та соціальної інфраструктури регіонів, спрямованої на стимулювання їх економічного розвитку; підвищення ефективності взаємодії між суб’єктами і учасниками транскордонного співробітництва у підприємницькій діяльності, туристичній галузі; створення спільної системи охорони навколишнього природного середовища; активізацію транскордонного співробітництва у сфері культури, освіти, науки і соціальній сфері; поглиблення інституціонального співробітництва; активізацію обміну інформацією; підвищення ефективності взаємодії між територіальними громадами [6].

       На  відміну від західноукраїнських прикордонних регіонів, головною метою  яких є інтеграція у європейський простір, розвиток транскордонного  співробітництва на східному кордоні, поряд із завданнями економічної й культурної співпраці, передбачає подолання психологічного дискомфорту, що виник внаслідок дезінтеграції колишнього СРСР. Особливістю розвитку транскордонного співробітництва на східних кордонах України є значний рівень інституалізації. У квітні 2007 р підписано Угоду про створення єврорегіону “Ярославна” на території російської Курської й української Сумської областей. У рамках проекту передбачено розвиток інформаційного поля прикордоння, розробку концепції поводження з відходами на регіональному рівні, вивчення тенденцій розвитку соціально-демографічних процесів [13]. У Азовському регіоні створюється єврорегіон “Азов”, метою якого є активізація соціально-економічних, науково-технічних, культурних та інших зв’язків між територіально-адміністративними одиницями України та Росії у спільному вирішенні загальних проблем; відтворення, захист і раціональне використання ресурсів Азовського моря; збереження унікальної природи Приазов’я; підвищення якості життя українців, росіян і людей інших національностей.  Створення єврорегіону “Донбас” (2010р.) між Луганською та Ростовською областями допоможе розв’язанню багатьох соціально-економічних питань, актуальних для цих транскордонних регіонів. Основою єврорегіону “Донбас” має стати логістичний комплекс. Розрахунки фахівців свідчать, що реалізація проекту єврорегіону “Донбас” дозволить не тільки значно збільшити приток інвестицій в економіку Луганської області, але й створити могутній транспортний коридор з відповідною інфраструктурою. У перспективі це уможливить створення багатопрофільних комплексів та обслуговуючої інфраструктури. Перспективним є використання річкової, залізничної та автомагістральної інфраструктури зазначеного регіону в транзитному вантажообігу [6].

       У 2010 році ЄС виділив 700 мільйонів євро на міжрегіональні програми для країн-сусідів. Яка частина цих коштів буде використана  на розвиток співпраці з Україною, значною мірою залежить від українських  органів державної влади та громадськості. За офіційними даними, з 2007-го по 2010 рік Європейський Союз на фінансування програм з розвитку транскордонної співпраці з Україною виділив майже 500 мільйонів євро [4].

       В умовах глобалізації та регіоналізації світової економіки, зростає роль регіонів держав у вирішенні проблем покращення якості життя населення. Зосередитися необхідно на транскордонних проблемах, вирішення яких пов’язане з розвитком теоретико-методологічних засад, систематизацією організаційних форм, розробкою регіональної політики у сфері транскордонного співробітництва. Сьогодні важливим аспектом транскордонного співробітництва є єврорегіони на сході нашої країни, створені спільно з Російською Федерацією. Україна та РФ мають близький рівень розвитку ринкових перетворень, тісну кооперацію та співпрацю в рамках єдиного народногосподарського комплексу в минулому, а також окремі напрями, які порівняно легко відновити, відносно ідентичну нормативно-правову базу, близький рівень розвитку прикордонної інфраструктури тощо.

       У співпраці з вирішення глобальних проблем українська сторона докладатиме зусиль для реалізації таких пріоритетних для нашої країни напрямів співробітництва з Організацією по забороні застосування хімічної зброї як:

• співробітництво в рамках Статті ХІ Конвенції, яка заохочує держави-учасниці КХЗ до розвитку взаємовигідного обміну науково-технічною інформацією, і дає підґрунтя для реалізації спільних наукових і прикладних проектів (у т.ч. в галузі сільського господарства, фармацевтики, медицини тощо);
• вплив на вирішення питань з ліквідації хімічної зброї, які можуть зачіпати інтереси України;
• сприяння інспекційній діяльності ОЗХЗ, пов’язаної з проведенням перевірок об’єктів хімічної промисловості держав-учасниць Конвенції;
• подальший розвиток співпраці за Статтею Х КХЗ, згідно з якою кожна з держав-учасниць КХЗ зобов’язується надавати допомогу та захист від хімічної зброї будь-якій іншій країні-стороні КХЗ [14].

       Крім  того, Україна під час свого  членства у Виконраді ОЗХЗ протягом 2009-2011 рр. має намір акцентувати  увагу на необхідності активізації міжнародного співробітництва у сфері зміцнення безпеки об’єктів хімічної промисловості та ліквідації або утилізації запасів відпрацьованих або надлишкових запасів токсичних хімікатів.

ВИСНОВКИ

       Вивчивши  теоретичні аспекти міжнародних  економічних відносин та дослідивши діяльність України в системі  міжнародних економічних відносин, можна зробити наступні висновки.

       Міжнародні  економічні відносини – це сукупність міжнародних економічних зв’язків, що формуються під впливом розвитку продуктивних сил, економічного устрою, політичної орієнтації країн та інших чинників.

       Сучасні міжнародні економічні відносини є  системою економічних зв’язків, які  характеризуються:

• виходом за межі національних господарств;
• взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;
• визначеністю форм;
• різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

       У світовому господарстві розвиваються усі найважливіші форми міжнародних  економічних відносин: міжнародна торгівля товарами та послугами, міжнародна міграція капіталу, міжнародна міграція робочої сили, міжнародна передача технології, міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини, міжнародна економічна інтеграція, міжнародні зусилля у вирішенні глобальних економічних проблем. На сучасному етапі міжнародні відносини являють собою доволі складну, органічну систему, що містить у собі цілу низку структурних елементів.

       Метою міжнародних економічних відносин є також вирішення проблем, які  впливають на розвиток всього світового господарства. До таких проблем відносять: демографічну; забезпечення людства енергетичними, сировинними та продовольчими ресурсами; екологічну; освоєння світового океану та космосу; роззброєння та конверсію військового виробництва.

       Зовнішня торгівля на сучасному етапі є найбільш розвиненою формою міжнародних економічних відносин. Сучасні економіки ряду країн в більшій мірі сформувалися за допомогою налагодження і розвитку зовнішньоторговельних відносин.

       Проаналізувавши експортно-імпортні операції, можна зробити висновки про переважання імпорту як товарів, так і послуг в Україну. За географічною структурою наша держава здійснює зовнішню торгівлю з країнами СНД, Європою та Азією. В товарній структурі зовнішньоторговельного сектору переважає експорт чорних й кольорових металів, продовольчих товарів та сировини для їх виробництва. Імпортується в країну переважно машини, устаткування, транспортні засоби та прилади, мінеральні продукти, продукція хімічної промисловості. Основними торговими партнерами України є Російська Федерація, Німеччина, Китай, Польща, Білорусь, Туреччина, Італія.

       Україна активно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями, зокрема: Міжнародний банк реконструкцій  та розвитку; Міжнародний валютний фонд; Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, Європейський інвестиційний банк. За роки співробітництва України з МВФ (1994 – 2010 рр.) отримано близько 10,009 млрд. СПЗ (Спеціальних прав запозичення), що на 2010 рік дорівнює близько 14,89 млрд. дол. США кредитних ресурсів.

       Україна співпрацює з ООН у вирішенні важливих проблем світу, серед яких є підтримання міжнародного миру та безпеки, розвиток співробітництва у вирішенні проблем соціально-економічного та гуманітарного характеру, забезпечення прав людини.

       Україна бере участь у діяльності Європейської економічної комісії ООН і спеціалізованих установ ООН з багатьох питань глобального характеру, а саме боротьба з бідністю, проблеми продовольчої та енергетичної безпеки, застосування космічної техніки і технології, протидія зміні клімату, зміцнення глобальних режимів нерозповсюдження зброї масового знищення, проблема ліквідації хімічної зброї.

         Для досягнення своїх національних інтересів  Україна має декілька геостратегічних орієнтирів: стратегічна орієнтація на інтеграцію в євразійському просторі; стратегічна орієнтація на інтеграцію з європейськими, атлантичними структурами (ЄС і НАТО); обмеження впливу Росії і Заходу на визначення політики України. Зовнішньоекономічна стратегія України це входження до ЄС, розвиток двосторонніх економічних відносин із Францією, Італією, Німеччиною. Важливим напрямом співробітництва у зовнішній політиці України є співробітництво з Російською Федерацією.

       Для покращення міжнародних економічних відносин та встановлення чітких позицій у світі Україні необхідно повисить позиції України у сфері високих технологій та рівень розвитку НТП, створення та удосконалення фондового ринку, визначити стійкі геостратегічні орієнтири та створити цілісну концепцію щодо регіонального розвитку України

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрющенко  А. М., Бурляй А. П. – Економічна теорія: Навч. посіб. –  К.: Центр учбової  літератури, 2009. – 520 с.  [Електронний  ресурс]: http://www.ebooktime.net/book_21.html
2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. — 328 с.
3. Вікіпедія [Електронний ресурс]: http://uk.wikipedia.org/wiki/
4. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]: http://ukrstat.gov.ua/
5. Карамбович І. М. Структурні зміни в зовнішній торгівлі України//Економічний простір – 2008р. - №20/1.  [Електронний ресурс]: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2008_20/1/karamba.pdf
6. Ковальський Г.Є. Українсько-російське транскордонне співробітництво: проблеми та перспективи//Стратегічні пріоритети – 2009.- №3(12). [Електронний ресурс]: http://old.niss.gov.ua/book/StrPryor/StPrior_12/25.pdf
7. Козик В.В., Пайкова Л.А., Давнленко Н.Б., Навч. посіб. –  3-тє вид., перероб. і доп. –  К.: Знання-Прес, 2002. –  406 с.  [Електронний ресурс]: http://www.info-library.com.ua/books-text-4359.html
8. Кравчук Н. Інтеграція України до ЄС: проблеми та перспективи подальшої співпраці  [Електронний ресурс]: http://udau.edu.ua/library.php?pid=568
9. Кривенко К.Т., Савчук В.С., Бєляєв О.О. та ін. Політична економія: Навч. посіб.  [Електронний ресурс]: http://studentam.net.ua/content/category/42/231/132/
10. Кукурудза І. І. Міжнародна економіка: Навч. посіб. [Електронний ресурс]: http://library.if.ua/books/18.html
11. Лиса К. В., С. С. Шаповал. Вибір векторів інтеграції України у світову економіку [Електронний ресурс]: www.library.ospu.odessa.ua/online/periodic/opu_2005_1(23)/7/7_1.pdf
12. Мальський М. 3., Мацях М. М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 461 с.  [Електронний ресурс]: http://politics.ellib.org.ua/pages-2341.html
13. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]: http://me.kmu.gov.ua/
14. Міністерство закордонних справ України [Електронний ресурс]: http://www.mfa.gov.ua/
15. Платіжний баланс і зовнішній борг України 2010 року. Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України [Електронний ресурс]: http:www.bank.gov.ua/
16. “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкцій та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіям інвестицій”: Закон України від 03.06.1992 №2402 – ХІІ. [Електронний ресурс]: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2402-12.
17. “Про забезпечення представництва України в радах керуючих Міжнародного валютного фонду та світового банку”: Указ Президента України від 19.12.2005 №1809/2005. [Електронний ресурс]: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1809%2F2005.
18. Рогозіна Ю.А. Українсько-російське транскордонне співробітництво: сучасний стан та перспективи  [Електронний ресурс]: http://www.google.com.ua/url?sa=t&source=web&cd=10&ved=0CGQQFjAJ&url=http%3A%2F%2Fwww.educrimea.com%2Fupload%2F2010%2FRegional%2FRogozina.doc&ei=M1u1TZqdLZHMtAad48nvCw&usg=AFQjCNH0XIYoOqIxj5twvOvPj7pAg7uTtA
19. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навчальний посібник – К.: Кондор, 2008. – 380 c.  [Електронний ресурс]: http://www.info-library.com.ua/books-text-7234.html
20. Чубик А., Темнюк Т. енергетична безпека в контексті відносин України з Європейським Союзом//Компас 2020  [Електронний ресурс]: http://library.fes.de/pdf-files/bueros/ukraine/07751.pdf